Ухвала

від 27.10.2014 по справі 2а-1682/10/0770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/800/62754/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калінін О.С.

та представників сторін:

від позивача - Коцур Т.Б.,

від відповідача - Сабадощ А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.08.2010

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013

у справі № 2а-1682/10/0770

за позовом Закритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз"

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2009 №0003712341/0 та від 26.04.2010 №0003712341/3 з урахуванням того, що ВАТ «Закарпатгаз» не заперечує про визначену суму податкового зобов'язання за основним платежем 63458,75 грн. та за штрафними санкціями 63458,75 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекцій у м. Ужгороді Закарпатської області від 11.12.2009 №0003712341/0 та від 26.04.2010 №0003712341/3, якими ВАТ по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) у розмірі 6669699,50 грн., в тому числі за основним платежем - 3535655,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3107044,25 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.08.2010 у адміністративній справі №2а-1682/10/0770 та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.12.2009 №0003712341/0 та від 26.04.2010 №0003712341/3, якими визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) у розмірі 6642699,50 грн.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 30.11.2009 №2864/23-1/05448610, у висновках якого відповідачем зафіксовано, що підприємством збільшено об'єкт оподаткування за 2008 рік в розмірі 14500842,00 грн., в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2008 рік всього на суму 8345053,00 грн. та донарахованого податку на прибуток в розмірі 1538947,00 грн.; збільшено об'єкт оподаткування за 1-е півріччя 2009 року в розмірі 8424519,00 грн., в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 1-е півріччя 2009 року на суму 183850,00 грн. та донарахованого податку на прибуток в розмірі 2060167,00 грн.

Також, перевіркою донараховано ПДВ до сплати на загальну суму 12398,00 грн. та донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 388,02 грн.

Крім того, за порушення ст. 3, ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» позивачу донараховано податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 244, 63 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2009 №0003712341/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) у розмірі 6769617,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3599114,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3170503,00 грн.

За результатами апеляційного оскарження, вищезазначене рішення залишене без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 №0003712341/3.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Закону України від 24.12.2002 року №349-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №349-ІV), змінено порядок відображення у податковому обліку продавця сумнівної та безнадійної заборгованості, а також встановлено порядок відображення такої заборгованості у податковому обліку покупця.

Пунктами 5 та 10 Перехідних положень Закону №349-ІV визначено, що порядок урегулювання безнадійної заборгованості, визначений ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону №349-ІV), застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до складу валових витрат продавця або до страхового резерву кредитора, після набрання чинності цим Законом. Норми законодавства, які визначають поняття «безнадійна заборгованість», застосовуються для цілей оподаткування з урахуванням норм цього Закону.

Порядок відображення сумнівної та безнадійної заборгованості затверджено Наказом ДПА України від 29.03.2003 року за №143 «Про затвердження форм Декларації з податку на прибуток підприємств та порядку її складання», в якому зазначено 02.3 ст.12, з урахуванням пунктів 5 і 10 Перехідних положень Закону №349, 05.3 ст.12 з урахуванням пунктів 5 і 10 Перехідних положень Закону №349.

Пункти 12.1, 12.2 та 12.5 послідовно регламентують відображення в обліку продавця та покупця сум непогашеної сумнівної заборгованості, а саме: продавець має право віднести до валових витрат вартість відвантажених товарів (робіт, послуг). Для платника податку на Додану вартість відвантажених товарів в контексті Закону про оподаткування прибутку - це сума без врахування такого податку.

Продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід на суму такої заборгованості (її частини), з разі, якщо суд не задовольняє позов, не приймає заяву до провадження, тощо.

Покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її - частини) визнаної в порядку врегулювання спорів.

Якщо у майбутньому покупець повністю або частково погашає заборгованість, попередньо занесену продавцем до складу валових витрат згідно з положеннями пункту 12.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", продавець збільшує валовий доход на суму компенсації, одержаної від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини (пп 2.4.1 п. 12.4 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Лише за умови, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, згідно п. 5.2.8 вищезазначеного закону, сума безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, включається до їх складу продавцем.

Як було вірно встановлено судами, суму заборгованості ВАТ «Закарпатгаз» перед постачальником ДК «Газ України» товариством відображено в Уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 9 місяців 2008 року (рядок 01.1) та в Декларації податку на прибуток за 9 місяців 2008 року без врахування суми ПДВ, а суму заборгованості підприємства перед ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» відображено в Декларації податку на прибуток за 11 місяців 2008 року та в Декларації податку на прибуток за 12 місяців 2008 року з виправленням самостійно виявлених помилок (рядок 02.2) без врахування суми ПДВ.

Таким чином, доводи відповідача щодо неправомірного зменшення валових доходів на суму ПДВ із вартості газу та транспортування природного газу за 2006 рік в розмірі 5067385,00 грн. на вартість сумнівної кредиторської заборгованості, за двосторонніми укладеними договорами із ДК «Газ України» та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», правомірно відхилені судами, оскільки враховуючи ст. 5 Перехідних положень Закону №349-ІV, і для покупця і для продавця мова йде про одну (рівнозначну) суму заборгованості, яку і віднесену до валових витрат ВАТ «Закарпатгаз».

Взаємовідносини користувачів послугами газотранспортної системи регламентуються Порядком доступу до газотранспортної системи, затвердженим наказом НАК «Нафтогаз України» від 26.03.2001 №79, в якому, зокрема, визначено, що відтоки газу - перевитрачання газу, яке може виникати внаслідок перевищення фактично спожитих населенням (за відсутності приладів обліку) обсягів газу в осінньо-зимовий період порівняно з діючими середньорічними нормами споживання газу.

Відповідно до пп. 2.3.4.2 зазначеного Порядку, комерційні втрати виникають з таких причин: недоліки у методах обліку газу, неврахований газ через недостовірність результатів вимірювання приладами обліку, втрати газу через витоки внаслідок понаднормативної нещільності елементів ГТС та ГРМ, втрати газу на врізки газопроводів, підключення нового обладнання, втрати газу, видаленого із системи з різних причин, але невідомо, скільки і ким, і тому це - неврахований газ (аварії, несанкціонований відбір - крадіжки), втрати газу, що втрачений або неврахований в ГТС, ГРМ з будь-якої іншої причини.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно відображено у ІІІ кварталі 2008 року по валовим витратам вартість розбалансування (комерційних втрат) газу в сумі 8350023,13 грн., оскільки такі комерційні втрати є невід'ємною частиною операцій з транспортування та купівлі-продажу природного газу згідно умов договору постачання природного газу, укладеного між ВАТ «Закарпатгаз» (покупець) та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) за №06/05-1861 від 19.12.2005, яким передбачено, що природний газ, що постачається за даним договором використовується ВАТ «Закарпатгаз» виключно для подальшої реалізації населенню та включає в себе обсяги розбалансування газу (відтоки/притоки).

Також, позивачем правомірно відображено у ІV кварталі 2008 року по валовим витратам вартість транспортування (комерційних втрат) газу в сумі 615838,46 грн., оскільки такі комерційні втрати є вартістю розбалансування газу (відтоки/притоки) згідно укладеного між ВАТ «Закарпатгаз» та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» договору про виконання послуг по транспортуванню природного газу населення №1-ЗАК-нас. від 20.12.2005.

Відповідно до п. 5.4.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат відносяться витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпукту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Також, абзац другий п. 5.4.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносить витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.

З урахуванням наведеного, позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість аудиторських послуг за ІV квартал 2008 року у сумі 100000,00 грн. згідно Договору від 08.07.2006 №126, укладеного між ТОВ «Аудиторська фірма» НХД-АУДИТ» та ВАТ «Закарпатгаз».

Крім того, як було вірно встановлено судами, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму 120000,00 грн. згідно договору про надання юридичних послуг від 05.10.2008 №111, укладеного між ТОВ «Юридична фірма «Іголайн» та ВАТ «Закарпатгаз», оскільки складені акти про надання послуг містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо неправомірності прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування спірних повідомлень-рішень, якими визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) у розмірі 6642699,50 грн., оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення, невірно зазначивши суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) 6669699,50 грн., замість 6642699,50 грн. (6769617 - (63458,75+63458,75)).

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль