Ухвала

від 22.10.2014 по справі 2а-7703/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року Справа № 139997/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника відповідача Павлюк Б.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еколайн-Захід» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Еколайн-Захід» (далі - ТОВ «Еколайн-Захід») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Личаківському р-ні):

№ 0000132320/0/1606 від 24.01.2011 року, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 78680 грн., з яких основний платіж - 62944 грн., штрафні (фінансові) санкції - 15736 грн.;

№ 0000142320/0/1608 від 24.01.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 170031 грн., з яких основний платіж - 136025 грн., штрафні (фінансові) санкції - 34006 грн.;

№ 0001512320/11721 від 23.05.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 26087 грн. за основним платежем та 6521 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі № 2а-7703/11/1370 вказаний позов було задоволено.

ДПІ у Личаківскому р-ні у апеляційній скарзі просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ТОВ «Еколайн-Захід». Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що ДПІ у Личаківському р-ні було проведено документальну планову перевірку позивача за період з 10.03.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 04.01.2010 року №3/23-2/36417236, що став підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Так, ТОВ «Еколайн-Захід» укладено договір № 2-Т від 02.02.2010 року з ПП «Бермет» на поставку товарів. Придбання товару відображено в рядку 4.1 декларації при прибуток підприємства у І кварталі 2010 року в сумі 196137 грн., у II кварталі 2010 року в сумі 55638 грн.

Відповідно до акту перевірки ПП «Бермет» ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 16.07.2010 № 1123/23-300/35988787 ПП «Бермет» у своїй податковій звітності відображає факти формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок включення до додатку 5 декларації з ПДВ реквізитів підприємств, що мають стани « 4», « 14» та « 23», які в зазначений податковій звітності ПП «Бермет» період, звітували з показниками про відсутність господарської діяльності, взагалі не звітували або не підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Бермет».

У лютому 2010 року ПП «Бермет» у своїй податковій звітності відобразив факти придбання товарів, робіт (послуг) по ланцюгах постачання від ТОВ «Ам-Рест» на суму ПДВ 3659090,63 грн.

При цьому проведеними заходами було встановлено, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) в адресу ПП «Бермет» в лютому 2010 року мають ознаки «безтоварних», оскільки згідно з листом ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 07.06.2010 році №2213/7/15-327 ТОВ «Ам-Рест» за юридичною адресою відсутнє, порушено провадження у справі про банкрутство, існує ймовірність фіктивного банкрутства.

За наявною оперативною інформацією ПП «Бермет» взагалі не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, власні або орендовані земельні ділянки, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами» та не виконує податкових зобов'язань перед бюджетом.

ПП «Бермет» до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва декларація з податку на прибуток з додатком К1/1 за І квартал 2010 року не надана. Інформація про одержані по договору лізингу, закріплені за підприємством на праві господарського відання основні засоби відсутня.

Чисельність працюючих згідно звіту ф. І-ДФ до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва за І квартал 2010 року (вх. № 36337 від 11.05.10) становить 1 особа, у тому числі 0-у штаті, 1 - за сумісництвом.

Враховуючи з наведеного апелянт наполягає на тому, що правочини, здійснені ПП «Бермет» з контрагентами - постачальниками, не спрямовані на реальне настання правових наслідків і є нікчемними. Відтак, правочини, які були здійснені ПП «Бермет» з контрагентами-покупцями, також не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних.

Окрім того, перевіркою встановлено укладення ТОВ «Еколайн-Захід» договору з ТОВ «Тексіс про» № 051-10 від 13.07.2010 на поставку резервуарів алюмінієвих, на виконання умов якого позивачем було проведено попередню оплату 22.07.2010 року в сумі 60000 грн., 03.08.2010 року в сумі 114400 грн.

Згідно з п. 3.2 даного договору замовник отримує товар на протязі 5 банківських днів з моменту проведення попередньої оплати за кожну партію товару.

Станом на 30.09.2010 року резервуари не отримано, ТОВ «Тексіс про» повернено кошти 18.08.2010 року в сумі 30000 грн.

Дебетове сальдо станом на 30.09.10 по pax. 631 становить 144400 грн. Перерахована попередня оплата не відображена у валових витратах ТОВ «Еколайн-Захід». Виходячи з наведеного, на думку апелянта, перерахування коштів за резервуари не пов'язано з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

ТОВ «Еколайн-Захід» отримано від ТОВ «Тексіс про» податкову накладну № 15 від 03.08.2010 року на суму ПДВ 14066 грн. та відображено ПДВ в податковому кредиті.

Відтак, у порушення пп. 7.4.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит на суму 14066 грн. в серпні 2010р.

Окрім того, ТОВ «Еколайн-Захід» укладено договір з ТОВ «Тексіс про» від 09.07.2010 року про надання маркетингових послуг. Згідно з п.3.3. даного договору замовник зобов'язаний перерахувати 50000 грн. на протязі 10 днів з моменту підписання договору.

ТОВ «Еколайн захід» на виконання п. 3.3 договору перераховано кошти (попередню оплату) за маркетингові послуги 14.07.2010 в сумі 18000 грн. та 21.07.2010р. в сумі 32000 грн. Дебетове сальдо по рах. 685 станом на 30.09.2010 року становить 50000 грн. Перераховану попередню оплату за маркетингові послуги не відображено в декларації про прибуток підприємства у валових витратах ТОВ «Еколайн-захід». Виходячи з наведеного, на думку апелянта, перерахування коштів за маркетингові послуги не пов'язано з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

ТОВ «Еколайн захід» отримано від ТОВ «Тексіс про» податкові накладні № 13 від 21.07.2010 року на суму ПДВ 5333 грн. та № 21 від 14.07.2010 року на суму ПДВ 3000 грн. та включено до податкового кредиту у відповідних податкових періодах. Тому у порушення пп. 7.4.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит в липні 2010 року на суму 8333 грн.

Також ТОВ «Еколайн-Захід» укладено договір з ПП «Сфера» № 14 від 05.07.2010 року на купівлю компресора стисненого газу з пультом дистанційного керування. На виконання умов договору позивачем перераховано кошти в сумі 830735 грн.

Компресор стисненого газу отримано згідно з накладною № 1 від 08.09.2010 року по дорученню № 57 від 08.09.2010 року, яке виписано на директора. По бухгалтерському обліку придбаний компресор віднесено на рахунок 15 - капітальні інвестиції в сумі 692279 грн. Станом на 30.09.2010 року компресор в експлуатацію не введено.

Згідно з договором відповідального зберігання від 08.09.2010, який укладено з ТОВ фірма «Азалія», компресор відповідно до акту прийому-передачі від 08.09.2010 року знаходиться на матеріальному зберіганні на 306-му кілометрі автомобільної дороги Київ - Харків - Довжанський на території АГНКС. Договір про матеріальне зберігання дійсний до 31.12.2010 року. Оплата за матеріальне зберігання договором не передбачена.

ТОВ «Еколайн-Захід» отримано від ПП «Сфера» податкові накладні № 19 від 20.08.2010 року на суму ПДВ 82833 грн., № 13 від 08.07.2010 року на суму ПДВ 19666 грн. та віднесено до податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Основним видом діяльності ПП «Еколайн захід» є гуртова торгівля акумуляторами та запчастинами до автомобілів. За період, що підлягав перевірці, підприємство не займалося іншою фінансово-господарською діяльністю.

Виходячи з наведеного, на переконання апелянта, придбання даного компресора не пов'язане з господарською діяльністю підприємства, а тому у порушення пп. 7.4.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 102499 грн. в т.ч. в липні 2010 року на суму 19666 грн. та в серпні 2010 року на суму 82833 грн.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Еколайн-Захід».

Представник позивача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Еколайн-Захід», суд першої інстанції виходив із того, що ДПІ у Личаківському р-ні було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Еколайн Захід», про що складено акт № 3/23-2/36417236 від 04.01.2011 року.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 62944 грн., а також вимог п. 1.8. ст. 1, п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4., п. п. 7.7.5. п. п. 7.7.10. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на суму 136025 грн.

24.01.2011 року відповідачем на підставі вказаного акту перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000132320/0/1606 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 78680 грн., № 0000142320/0/1608 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 170031 грн., а також № 0000152320/0/1607, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 39277 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 9807 грн.

За наслідками апеляційного оскарження 21.04.2011 року відповідачем на підставі рішення ДПА у Львівській області від 11.04.2011 року № 9819/10/25-005/782 було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000132320/9413, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 32608,75 грн., а 23.05.2011 року на підставі акта перевірки № 3/23-2/36417236 від 04.01.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення форми № 0001512320/10721, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 39277 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 6521 грн.

На підтвердження дотримання вимог пп. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем було надано копії:

- договору купівлі-продажу № 2/Т від 02.02.2010 року, укладеного з ПП «Бермет» (постачальник);

- податкових накладних № 201 від 17.02.2010 року на суму 235364,64 грн., у т. ч. ПДВ 39227,44 грн., № 468 від 01.04.2010 року на суму 14922,48 грн., у т. ч. ПДВ 2487,08 грн., № 618 від 21.05.2010 року на суму 51844,14 грн., у т. ч. ПДВ 8640,69 грн.;

- видаткових накладних № РН-0000201 від 17.02.2010 року на суму 235364,64 грн., у т. ч. ПДВ 39227,44 грн., № РН-0000468 від 01.04.2010 року на суму 14922,48 грн., у т. ч. ПДВ 2487,08 грн., № РН-0000618 від 21.05.2010 року на суму 51844,14 грн., у т. ч. ПДВ 8640,69 грн.;

- виписок про банківські операції за лютий, травень, червень 2010 року;

- договору перевезення вантажу № 11/П/тр від 18.01.2010 року;

- товарно-транспортної накладної серія 02 АБИ № 443085 на перевезення вантажу згідно з податковою накладною № 201 від 17.02.2010 року;

- акту прийому-передачі виконаних робіт від 17.02.2010 року;

- договору надання транспортних послуг від 15.01.2010 року;

- товарно-транспортних накладних серія 10 ААБ № 532716 на перевезення вантажу згідно з накладною № РН-0000468, серія 10 ААБ № 532717 на перевезення вантажу згідно з накладною № РН-0000618;

- рахунку № 11 від 17.02.2010 року за автопослуги на суму 4420 грн.;

- договору поставки № 051/10 від 13.07.2010 року, укладеного з ТОВ «НПК «Техсіс-Про»;

- договору про надання маркетингових послуг від 09.07.2010 року, укладеного з ТОВ «НПК «Техсіс-Про»;

- податкових накладних № 12 від 14.07.2010 року на суму 18000 грн., № 13 від 21.07.2010 року на суму 32000 грн., № 15 від 03.08.2010 року на суму 64400 грн.;

- виписок про банківські операції за липень, жовтень, грудень 2010 року, квітень 2011 року;

- реєстрів отриманих та виданих податкових накладних № 20 за серпень 2010 року, № 22 за жовтень 2010 року, № 24 за грудень 2010 року, за квітень 2011 року;

- податкових декларацій з ПДВ за серпень, жовтень, грудень 2010 року, квітень 2011 року із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів;

- розрахунків № 1/15 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 03.08.2010 року № 15, № 2/15 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 03.08.2010 року № 15, № 1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 14.07.2010 року № 12, № 2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 14.07.2010 року № 12;

- договору № 14 купівлі-продажу обладнання від 05.07.2010 року, укладеного з ПП «Сфера»;

- податкових накладних № 13 від 08.07.2010 року на суму 118000 грн., № 19 від 20.08.2010 року на суму 497000 грн.;

- накладної № 1 від 08.09.2010 року на суму 830734,99 грн.;

- виписок про банківські операції за липень, серпень, вересень 2010 року;

- попереднього договору оренди обладнання від 08.08.2010 року, укладеного з ТОВ Фірма «Азалія» про оренду компресора стисненого газу;

- договору відповідального зберігання від 08.09.2010 року, укладеного з ТОВ Фірма «Азалія» про зберігання компресора стисненого газу;

- акту прийому-передачі за договором відповідального зберігання б/н 08.09.2010 року;

- договору оренди від 01.07.2010 року, укладеного з ТОВ Фірма «Азалія» про оренду компресора стисненого газу;

- акту прийому-передачі за договором оренди б/н від 04.07.2010 року;

- дозволу № 268.11.53-51.51.0 від 22.07.2011 року на виконання роботи та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки;

- акту про закінчення пусконалагоджувальних робіт від 11.04.2011 року.

На переконання суду першої інстанції, надані докази вказують на відсутність порушень позивачем пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ним представлено всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТОВ «Еколайн-Захід» і ПП «Бермет», ТОВ «НВК «Техсіс-Про» та ПП «Сфера» є помилковими.

Під час перевірки та судового розгляду податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «Еколайн-Захід» на укладення договорів з ПП «Бермет», ТОВ «НВК «Техсіс-Про» та ПП «Сфера» без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами.

При цьому позивачем, на думку суду першої інстанції, доведено виконання зобов'язань з поставки товарів, виконання робіт та надання послу не лише документально, але і фактичним перевезенням товару, що купувався, реальними діями ТОВ «Еколайн-Захід» щодо оплати отриманого товару, його подальшого використання у власній господарській діяльності.

Окремо судом було акцентовано увагу на тому, що викладені в акті перевірки судження податкового органу про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до положень Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкові органи не наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

При цьому судом першої інстанції було відхилено покликання відповідача на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, складських приміщень, автотранспорту, обладнання, штату працівників з посиланням на приписи п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), відповідно до яких якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Згідно п. 4.1. ст. 4 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За правилами п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписами п. 5.11. ст. 5 зазначеного закону передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За правилами п. 1.7. ст. 1 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Приписами пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За правилами пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Приписами пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках, зроблених за результатами проведеної ДПІ у Личаківському р-ні виїзної перевірки ТОВ «Еколайн Захід» (акт № 3/23-2/36417236 від 04.01.2011 року).

Щодо висновків податкового органу про безтоварність господарської операції ТОВ «Еколайн-Захід» з ПП «Бермет» на підставі договору № 2-Т від 02.02.2010 року про поставку товарів, апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи апелянта зводяться до того, що ПП «Бермет» у своїй податковій звітності у лютому 2010 року відобразив факти придбання товарів, робіт (послуг) по ланцюгах постачання від ТОВ «Ам-Рест» на суму ПДВ 3659090,63 грн., яке згідно з листом ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 07.06.2010 році №2213/7/15-327 за юридичною адресою відсутнє та щодо якого існує підозра про створення його невстановленими особами з метою мінімізації податкових зобов'язань, ухилення від сплати податків, штучного формування податкового кредиту, переведення коштів в готівку та розкрадання державних коштів у особливо великих розмірах.

Окрім того, ПП «Бермет» до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва декларація з податку на прибуток з додатком К1/1 за І квартал 2010 року не надана, що свідчить на переконання податкового органу про відсутність у періоді, що перевірявся, основних фондів. Чисельність працюючих згідно звіту ф. І-ДФ до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва за І квартал 2010 року (вх. № 36337 від 11.05.10) становить 1 особа, у тому числі 0-у штаті, 1 - за сумісництвом.

З огляду на це апелянт наполягає на тому, ПП «Бермет» не отримувало товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Ам-Рест», а отже ТОВ «Еколайн-Захід» не отримувало товарів від ПП «Бермет».

Разом із тим, на переконання апеляційного суду, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Позивачем у підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Бермет» було надано необхідні первинні документи, до правильності оформлення яких у податкового органу зауважень не було.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи податкового органу, викладені у апеляційній скарзі, побудовані на припущеннях та не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак не створюють підстав для скасування судового рішення у цій частині.

При оцінці доводів апелянта щодо завищення ТОВ «Еколайн-Захід» податкового кредиту по господарських відносинах з ТОВ «Тексіс про», які виникли на підставі договору на поставку резервуарів алюмінієвих № 051-10 від 13.07.2010 року та договору від 09.07.2010 року про надання маркетингових послуг, апеляційний суд виходить із такого.

Свої вимоги за апеляційною скаргою ДПІ у Личаківському р-ні обґрунтовує тим, що ТОВ «Еколайн-Захід» не відображено у валових витратах перераховані на виконання умов вказаних договорів суми попередньої оплати, а отже сплата цих коштів не пов'язана з фінансово-господарською діяльністю товариства і позивачем отримані від ТОВ «Тексіс про» податкові накладні № 13 від 21.07.2010 року на суму ПДВ 5333 грн., № 21 від 14.07.2010 року на суму ПДВ 3000 грн. № 15 від 03.08.2010 року на суму ПДВ 14066 грн. відображено у податковому кредиті у відповідних податкових періодах безпідставно у порушення пп. 7.4.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом із тим, приписи пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обмежують можливість включення до складу податкового кредиту суми податку, що сплачені у зв'язку із придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, а не у зв'язку із включенням чи невключенням відповідних сум до валових витрат.

При цьому жодних зауважень щодо того, що оплачені ТОВ «Еколайн-Захід» на підставі договорів з ТОВ «Тексіс про» на поставку резервуарів алюмінієвих № 051-10 від 13.07.2010 року та про надання маркетингових послуг від 09.07.2010 року матеріальні та нематеріальні активи (послуги) не призначалися для їх використання в господарській діяльності позивачем у податкового органу не виникало.

Відтак апеляційний суд вважає доводи апелянта такими, що не відповідають вимогам закону, а отже відповідні вимоги за апеляційною скаргою не підлягають до задоволення.

Даючи оцінку доводам апелянта про те, що придбання компресора ТОВ «Еколайн-Захід» на підставі договору з ПП «Сфера» № 14 від 05.07.2010 року не пов'язане з господарською діяльністю позивача, а тому у порушення пп. 7.4.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 102499 грн. в т.ч. в липні 2010 року на суму 19666 грн. та в серпні 2010 року на суму 82833 грн., суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як безспірно встановлено судом, позивачем компресор стисненого газу отримано згідно з накладною № 1 від 08.09.2010 року. По бухгалтерському обліку придбаний компресор віднесено на рахунок 15 - капітальні інвестиції в сумі 692279 грн.

Відповідно до договору відповідального зберігання від 08.09.2010 року з ТОВ фірма «Азалія» ЛТД вказаний компресор відповідно до акту прийому-передачі від 08.09.2010 року було передано на зберіганні на 306-му кілометрі автомобільної дороги Київ - Харків - Довжанський на території АГНКС.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до копії попереднього договору оренди обладнання від 08.09.2010 року між ТОВ «Еколайн-Захід» та ТОВ фірма «Азалія» ЛТД сторони домовилися укласти договір оренди обладнання після закінчення будівництва і введення у експлуатацію АГНКС, що знаходиться на 306-му кілометрі автомобільної дороги Київ - Харків - Довжанський.

Відповідно до акту про закінчення пусконалагоджувальних робіт від 11.04.2011року та дозволу управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Полтавській області від 22.07.2011 року ТОВ Фірма «Азалія» надано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки, а саме компресор стисненого газу з пультом дистанційного керування.

01.07.2011 року позивачем із ТОВ Фірма «Азалія» ЛТД було укладено договір оренди компресора, який позивачем придбано у ПП «Сфера» згідно з договором № 14 від 05.07.2010р. На підставі договору від 01.07.2011 року орендарем ТОВ Фірма «Азалія» ЛТД щомісячно перераховується позивачу орендна плата в розмірі 1800 грн. з урахуванням ПДВ.

Відтак апеляційний суд погоджується із доводами позивача про те, що придбання компресора ТОВ «Еколайн-Захід» на підставі договору з ПП «Сфера» № 14 від 05.07.2010 року було здійснено з метою здачі його в оренду та подальшого отримання прибутку, тобто пов'язане з господарською діяльністю позивача, а відсутність відповідного виді діяльності за КВЕД у довідці ТОВ «Еколайн-Захід» з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України саме по собі не свідчить про те, що здача майна у оренду не відноситься до господарської діяльності позивача і ним у зв'язку із цим порушено пп. 7.4.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі № 2а-7703/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 23 жовтня 2014 року.