Постанова

від 23.10.2014 по справі 816/3690/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/3690/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.

та представників сторін:

від позивача - Прищепа І.В.,

від відповідача - Гаспарян С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (надалі - позивач, ТОВ "Феррострой") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2014 року №0004062201/1716, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість, 14010100" загалом в розмірі 3900 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено права та законні інтереси ТОВ "Феррострой" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Посилався на те, що господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімер Універсал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анкомтех Сервіс" носили реальний, товарний характер і підтверджені належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку.

Відповідач позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відомості, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Феррострой" та викладені в акті перевірки від 26 серпня 2014 року №449/16-03-22-01-08/35107305.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, наведених у письмовому запереченні Кременчуцької ОДПІ, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Феррострой" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 35107305, з 22 серпня 2007 року перебуває на обліку в якості платника податків в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ та є платником податку на додану вартість /а.с. 13-14/.

Основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20) /а.с. 13 - зворот/.

У період з 13 серпня 2014 року по 18 серпня 2014 року фахівцем Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Феррострой" з питань своєчасності, правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Полімер-Універсал" (код ЄДРПОУ 37431272) та ТОВ "Анкомтех Сервіс" (код ЄДРПОУ 38337980) за період з 01 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року.

Перевірку проведено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням постанови прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, від 28 березня 2014 року /а.с. 55-56/.

За результатами перевірки складено акт від 26 серпня 2014 року №449/16-03-22-01-08/35107305 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 2600 грн (в т.ч., за січень 2013 року - 1500 грн, за квітень 2013 року - 1100 грн) /а.с. 16-33/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 08 вересня 2014 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0004062201/1716, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість, 14010100" загалом в розмірі 3900 грн (в т.ч., 2600 грн - основний платіж, 1300 грн. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 11-12/.

Не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ, ТОВ "Феррострой" звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перш за все, суд враховує, що перевірку платника податків проведено з підстави, визначеної підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме - у зв'язку з надходженням постанови старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Запорізької області Маміча А.І. від 28 березня 2014 року "Про призначення документальної перевірки" /а.с. 55-56/. Зазначену постанову винесено в рамках кримінального провадження №32013080280000045, порушеного за фактом умисного ухилення службовими особами ТОВ "Єврозапчасть" (код ЄДРПОУ 32890126) від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів" від 20 листопада 2012 року №5503-VI, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Отже, чинна на момент проведення перевірки позивача та формування спірного податкового повідомлення-рішення редакція пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України містить застереження щодо того, що певна кримінальна справа повинна бути порушена відносно конкретного платника податків, який перевіряється, або посадових осіб підприємства, щодо якого призначена податкова перевірка. Тобто, законодавцем конкретизовано коло осіб, відносно яких має бути порушено кримінальне провадження.

Оскільки позивач чи його посадові особи не є сторонами у кримінальному провадженні №32013080280000045, суд дійшов висновку, що контролюючий орган мав право формувати податкове повідомлення-рішення про донарахування ТОВ "Феррострой" грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, доводи про порушення платником податків вимог податкового законодавства по господарським правовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю /надалі - ТОВ/ "Анкомтех Сервіс" у січні 2013 року та ТОВ "Полімер-Універсал" у березні 2013 року контролюючий орган мотивував відомостями кримінального провадження №32013080280000045 про безпідставне формування вказаними контрагентами показників податкової звітності. Крім того, зазначив, що за даними підсистеми "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" АІС "Податковий блок" рахуються розбіжності між даними податкових зобов'язань ТОВ "Анкомтех Сервіс" та податкового кредиту ТОВ "Феррострой" у січні 2013 року в розмірі 1500 грн., що виникли у зв'язку з коригуванням суми податкових зобов'язань ТОВ "Анкомтех Сервіс" на підставі акта ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 25 червня 2013 року №19/22/38337980 "Про відсутність здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкомтех Сервіс" (код ЄДРПОУ 38337980) за період 01.01.2013р. по 31.01.2013р." /а.с. 125-129/.

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Спірні відносини сторін стосуються права платника податку на податковий кредит.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Анкомтех Сервіс", у січні 2013 року зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1500 грн.

Крім того, до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року позивачем, на підставі виписаної ТОВ "Полімер-Універсал" податкової накладної, зараховано суму ПДВ в розмірі 1100 грн.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентом стосувалися придбання послуг з проведення ремонту на підставі відповідних договорів.

До матеріалів справи залучено копії договорів надання послуг ремонту:

від 04 січня 2013 року №22, укладеного між ТОВ "Анкомтех Сервіс" (виконавець) та ТОВ "Феррострой" (замовник), за умовами якого виконавець зобов'язувався виконати ремонт гідравлічного насоса Bosch-Rexroth A/107 /а.с. 43/;

- від 01 березня 2013 року №3, укладеного між ТОВ "Полімер-Універсал" (виконавець) та ТОВ "Феррострой" (замовник), за умовами якого виконавець зобов'язувався виконати ремонт гідростатичної трансмісії ГСТ-77 /а.с. 34/.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

На підтвердження факту отримання послуг з ремонту позивачем надано копії податкових накладних від 14 січня 2013 року №1402, що виписана ТОВ "Анкомтех Сервіс" на суму 9000 грн (в т.ч. ПДВ - 1500 грн) /а.с. 49/, та від 25 березня 2013 року №2508, що виписана ТОВ "Полімер-Універсал" на суму 6600 грн (в т.ч. ПДВ - 1100 грн) /а.с. 42/.

Вказані податкові накладні позивачем, за датою отримання, включено до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість загалом в розмірі 2600 грн, що відображено у рядку 17 податкових декларацій з ПДВ за відповідні звітні (податкові) періоди та додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /а.с. 74-90, 103-123/.

Дослідивши в судовому засіданні копії перелічених вище податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача відсутні.

Так само Кременчуцькою ОДПІ не оспорюється той факт, що на момент виписування вищезазначених податкових накладних ТОВ "Анкомтех Сервіс" та ТОВ "Полімер-Універсал" мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку /а.с. 35-37, 44, 46/.

Відтак, перелічені вище податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Анкомтех Сервіс" та ТОВ "Полімер-Універсал" послуг загальною вартістю 15 600 грн, є підставою для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ загалом в розмірі 2600 грн та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Як визначено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На виконання зобов'язань за вказаними вище договорами надання послуг сторонами складено акти надання послуг, копії яких залучено до матеріалів справи /а.с. 41, 48/.

Дослідивши в судовому засіданні зазначені документи, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704. А відтак, вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належні докази у справі.

Зауваження щодо змісту та форми актів надання послуг в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача проти позову відсутні.

Оплату придбаних послуг позивач провів у повному обсязі на підставі виписаних виконавцями рахунків /а.с. 39, 50/ шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів /а.с. 40, 47/.

Фактичне надання послуг з ремонту проводилось за місцезнаходженням виконавців, у зв'язку з чим проводилась доставка обладнання, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копії актів здачі-приймання послуг з транспортування, калькуляції до актів виконаних робіт, рахунків-фактур, актів отримання вантажу вантажоотримувачем, квитанцій про приймання вантажу /а.с. 59-73, 157-159/.

З приводу посилань відповідача на відсутність актів форми №ОЗ-2, суд зазначає наступне.

Типову форму №ОЗ-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів" затверджено наказом Мінстату від 29 грудня 1995 року №352 "Про затвердження типових форм первинного обліку", відповідно до якого форма застосовується для оформлення приймання-здачі основних засобів із ремонту, реконструкції та модернізації.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Суд зазначає, що відсутність актів форми №ОЗ-2 не є беззаперечним доказом безтоварності спірних господарських операцій, адже надання ТОВ "Анкомтех Сервіс" та ТОВ "Полімер-Універсал" послуг з проведення ремонту обладнання підтверджено належним чином складеними актами надання послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних послуг ПДВ в розмірі 2600 грн, наявність в діях позивача ділової мети, а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за січень, березень 2013 року суми ПДВ загалом в розмірі 2600 грн.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 25 червня 2013 року №19/22/38337980, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання контролюючим органом акта перевірки контрагента платника податків, в якому викладені висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

З приводу посилань відповідача на відомості підсистеми "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" АІС "Податковий блок" щодо наявних розбіжностей між сумою податкового кредиту ТОВ "Феррострой" та сумою податкових зобов'язань ТОВ "Анкомтех Сервіс" за березень 2013 року, суд звертає увагу на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Крім того, у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Так само, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначив, що "… компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності." /пункт 71/.

Як висновок, суд зазначає, що допущені контрагентом добросовісного платника податків певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких осіб та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого в ціні придбаних послуг податку на додану вартість.

Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів чи сприяння ухиленню від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Посилання відповідача на відомості кримінального провадження №3201308028000004 є безпідставними, оскільки суду не надано доказів постановлення обвинувального вироку відносно посадових осіб позивача чи його контрагентів.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням також неправомірно застосовано до ТОВ "Феррострой" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1300 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 2600 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

За таких обставин, адміністративний позов ТОВ "Феррострой" необхідно задовольнити у повному обсязі.

При цьому, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 08 вересня 2014 року №0004062201/1716.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Водночас, згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Отже, судовий збір в розмірі 182 грн 70 коп., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, необхідно стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для утримання Кременчуцької ОДПІ.

При розподілі судових витрат відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд виходить з приписів пункту 21 частини першої статті 5 вказаного Закону, згідно з яким відповідача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 вересня 2014 року №0004062201/1716.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (код ЄДРПОУ 35107305) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба