Постанова

від 03.10.2014 по справі 826/8834/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2014 року 10 год. 30 хв. № 826/8834/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року № 0001402208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізодром» (далі - позивач, ТОВ «Ізодром») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року № 0001402208.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014р. № 50/1-22-08-21591608, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ізодром» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307), ТОВ «Алана Люкс Груп» (код ЄДРПОУ 37451105), ТОВ «Альфа Юніверсал» (код ЄДРПОУ 38348133) за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р. та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» (код ЄДРПОУ 33927298) за період з 01.08.2011р. по 30.09.2011р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, на думку позивача, відсутні жодні правові підстави вважати правочини, укладені між ТОВ «Ізодром» та вказаними контрагентами нікчемними, бо за такими правочинами були вчинені реальні господарські операції, обов'язки за якими були виконані сторонами, що, в свою чергу, підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами. Також, при укладенні та виконанні вказаних правочинів всі сторони мали достатній обсяг правосуб'єктності та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що нормами чинного законодавства України не передбачено право органу доходів і зборів самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочинами і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Також для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (зокрема, умисел суб'єкта господарювання на вчинення такого правочину) має бути доведеним належними доказами.

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 06.08.2014р. б/н. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ізодром» (ідентифікаційний код 21591608) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307), ТОВ «Алана Люкс Груп» (код ЄДРПОУ 37451105), ТОВ «Альфа Юніверсал» (код ЄДРПОУ 38348133) за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р. та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» (код ЄДРПОУ 33927298) за період з 01.08.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складений Акт від 13.02.2014р. № 50/1-22-08-21591608. В ході перевірки встановлено неправомірне формування ТОВ «Ізодром» показників податкового кредиту за вересень та жовтень 2011 року, березень 2013 року за рахунок підприємств-контрагентів - ТОВ «Техностарт ЛТД», ТОВ «Алана Люкс Груп», ТОВ «Альфа Юніверсал» та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва», які мають ознаки фіктивності. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Ізодром» допустило порушення норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело завищення податкового кредиту на загальну суму 367418,00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Мнідоходів у м. Києві від 22.03.2013р. № 1116/22-8/37635307 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техностарт ЛТД»; показаннях ОСОБА_3 (директора ТОВ «Техностарт ЛТД») про його непричетність до фінансово-господарської операції названого підприємства та про не підтвердження фактів укладення правочинів з ТОВ «Ізодром», що були дані 08.01.2013р.; акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Мнідоходів у м. Києві від 01.04.2013р. № 291/22-8/37003379 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Алана Люкс Груп»; показаннях ОСОБА_4 (директора ТОВ «Алана Люкс Груп») про його непричетність до фінансово-господарської операції названого підприємства та про не підтвердження фактів укладення правочинів з ТОВ «Ізодром», що були дані 23.08.2012р.; акті ОДПІ ГУ Мнідоходів у Київській області від 22.11.2011р. № 95/232/33927298 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва»; акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.09.2013р. № 1062/26-55-22-01/38348133 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альфа Юніверсал». За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року № 0001402208, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В призначених судових засіданнях у справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

21 серпня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 04.02.2014р. по 08.02.2014р. згідно норм пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 04.02.2014р. № 299 та направлення на перевірку від 04.02.2014р. № 281/22-08, працівником ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ізодром» (ідентифікаційний код 21591608) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307), ТОВ «Алана Люкс Груп» (код ЄДРПОУ 37451105), ТОВ «Альфа Юніверсал» (код ЄДРПОУ 38348133) за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р. та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» (код ЄДРПОУ 33927298) за період з 01.08.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складений Акт від 13.02.2014р. № 50/1-22-08-21591608 (далі - Акт перевірки).

Перелік первинних і розрахункових документів, наданих ТОВ «Ізодром» до перевірки, та податкової звітності позивача, що були дослідженні працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 4 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки позивача перевіряючим були встановлені фінансово-господарські взаємовідносини, в тому числі між ТОВ «Ізодром» і суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» на підставі договорів поставки від 05.09.2011р. № 497, від 20.09.2011р. № 533 та від 10.03.2013р. № 152. Відповідно до наданих до перевірки видаткових накладних ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» поставили позивачу товарів протягом вересня та жовтня 2011 року, березня 2013 року на загальну суму 2204508 грн., крім того ПДВ 367418 грн. Одночасно за перевіряємий період ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» виписало на користь ТОВ «Ізодром» податкових накладних на загальну суму 2204508 грн. (в т.ч. ПДВ - 367418 грн.). Всі первинні документи від імені ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» були підписані директором ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Згідно з виписками банку по рахунку позивача ТОВ «Ізодром» перерахувало на користь контрагентів - ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» суму коштів у розмірі 2204508 грн.

За результатами таких господарських операцій, згідно тексту Акта перевірки, ТОВ «Ізодром» віднесло до складу податкового кредиту за вересень та жовтень 2011 року, березень 2013 року загальну суму податку на додану вартість 367418 грн.

Водночас, відповідно до змісту акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Мнідоходів у м. Києві від 01.04.2013р. № 291/22-8/37003379 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Алана Люкс Груп» встановлено, що останнє не знаходиться за податковою адресою.

При цьому, відповідно до протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_4 (директора ТОВ «Алана Люкс Груп») від 23.08.2012р., останній показав, що не причетний до будь-якої фінансово-господарської діяльності названого підприємства та не підписував жодних документів, в тому числі договорів з юридичними особами чи будь-яких інших.

Відповідно до змісту акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Мнідоходів у м. Києві від 06.09.2013р. № 1062/26-55-22-01/38348133 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альфа Юніверсал» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та покупців та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Ізодром» і ТОВ «Алана Люкс Груп», ТОВ «Альфа Юніверсал», як таких, що здійснені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал», та в порушення ст. 228 Цивільного кодексу України. Як наслідок наявні у ТОВ «Ізодром» первинні документи, оформлені по досліджуваним господарським операціям не можуть бути достатньою правовою підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 13.02.2014р. № 50/1-22-08-21591608 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Ізодром» наступних норм законодавства України: п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень та жовтень 2011 року, березень 2013 року на загальну суму 367418,00 грн.

27 лютого 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 13.02.2014р. № 50/1-22-08-21591608 прийняла наступне спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0001402208 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Ізодром» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 551127,00 грн., в т.ч. 367418,00 грн. - основний платіж, 183709,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач звернувся до ДПІ з відповідними письмовими заперечення, проте за результатами розгляду останніх висновки Акта перевірки залишені без змін, а заперечення ТОВ «Ізодром» - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та діяв до 01 березня 2014 року)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку .

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 05.09.2011р. та 20.09.2011р. між ТОВ «Ізодром» (Покупець), в особі директора ОСОБА_6, та ТОВ «Алана Люкс Груп» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_4, були укладені договори за № 497 та № 533 відповідно. За умовами цих Договорів Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 Договорів).

Згідно з п.п. 2.1 та 2.2 зазначених Договорів ціна на товар формується в національній валюті України, включаючи ПДВ. Загальна вартість цього Договору визначається вартістю Товару, поставленого протягом дії цього Договору.

Також, 10.03.2013р. між ТОВ «Ізодром» (Покупець), в особі директора ОСОБА_1, та ТОВ «Альфа Юніверсал» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_5, був укладений договір поставки обладнання за № 152. За умовами цього Договору Покупець доручає, а Постачальник бере на себе обов'язки щодо постачання наступного обладнання: блок телеметрії у кількості 3 шт. та блок модемний у кількості 40 шт. (п. 1.1 Договорів).

Згідно з п.п. 1.2 та 2.1 названого Договору загальна вартість обладнання складає 96354,00 грн. (ПДВ - 16059 грн.). Покупець проводить розрахунки з Постачальником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Засобом платежів є національна валюта України - гривня.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх зобов'язань за вказаними Договорами позивачем були надані суду наступні копії первинних документів:

- договори поставки від 05.09.2011р. № 497, від 10.03.2013р. № 152 з специфікаціями до них, договір поставки обладнання від 10.03.2013р. № 152;

- видаткову накладну від 29.03.2013р. № 272 на суму 96354,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16059,00 грн.). За результатами дослідження такої видаткової накладної судом встановлено, що в них відсутній такий обов'язковий реквізит первинного документу як посади і П.І.Б. осіб, відповідальних за проведення господарських операцій, а також місце складання; в той же час, незважаючи на вимогу суду, позивач видаткових накладних від 25.10.2011р. № 80 та від 27.10.2011р. № 19 на загальну суму 2108154,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 351359,00 грн.), суду не надав;

- виписки банку по рахунку позивача, відповідно до яких ТОВ «Ізодром» перерахувало на користь ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» суму коштів у розмірі 2204508 грн. (в т.ч. ПДВ - 367418 грн.).

Також за результатами здійснених поставок контрагентами позивача були виписані такі податкові накладні від 19.09.2011р. № 59 на суму 284472,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47412,00 грн.), від 20.09.2011р. № 63 на суму 249600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 41600,00 грн.), від 23.09.2011р. № 89 на суму 217200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 36200,00 грн.), від 28.09.2011р. № 111 на суму 284472,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47412,00 грн.), від 29.09.2011р. № 120 на суму 543120,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 90520,00 грн.), від 30.09.2011р. № 144 на суму 392490,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 65415,00 грн.), від 06.10.2011р. № 19 на суму 136800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 22800,00 грн.) та від 29.03.2013р. № 272 на суму 96354,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16059,00 грн.), всього на загальну суму 2204508 грн. (в т.ч. ПДВ - 367418,00 грн.).

Інших первинних документів, оформлених на підставі Договорів від 05.09.2011р. № 497, від 20.09.2011р. № 533 та від 10.03.2013р. № 152, зокрема, товарно-транспортних накладних, позивач суду не пред'явив.

При цьому суд зважає на те, що ряд нормативно-правових актів (Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306) визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних і розрахункових документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували як факти дійсної поставки товару ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» на користь позивача, так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «Ізодром».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентами (ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 27 лютого 2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова