Ухвала

від 24.03.2015 по справі 826/8834/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/67646/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р.

у справі № 826/8834/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізодром» (далі - позивач, ТОВ «Ізодром») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 27 лютого 2014 року № 0001402208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Ізодром», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ізодром» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Техностарт ЛТД», ТОВ «Алана Люкс Груп», ТОВ «Альфа Юніверсал» за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р. та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» за період з 01.08.2011 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складений акт від 13.02.2014 р. № 50/1-22-08-21591608.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень та жовтень 2011 року, березень 2013 року на загальну суму 367418,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014 р. № 0001402208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 551127,00 грн., в т.ч. 367418,00 грн. - основний платіж, 183709,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що первинними документами не підтверджено постачання позивачу товарів ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал».

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.09.2011р. та 20.09.2011 р. між ТОВ «Ізодром» (покупець) та ТОВ «Алана Люкс Груп» (постачальник) були укладені договори за № 497 та № 533. За умовами цих договорів постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договорів).

Також, 10.03.2013 р. між ТОВ «Ізодром» (покупець) та ТОВ «Альфа Юніверсал» (постачальник) був укладений договір поставки обладнання за № 152. За умовами цього договору покупець доручає, а постачальник бере на себе обов'язки щодо постачання наступного обладнання: блок телеметрії у кількості 3 шт. та блок модемний у кількості 40 шт. (п. 1.1 договорів).

За результатами виконання вищевказаних господарських операцій були складені первинні документи, а саме: податкові накладні від 19.09.2011р. № 59 на суму 284472,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47412,00 грн.), від 20.09.2011р. № 63 на суму 249600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 41600,00 грн.), від 23.09.2011р. № 89 на суму 217200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 36200,00 грн.), від 28.09.2011р. № 111 на суму 284472,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47412,00 грн.), від 29.09.2011р. № 120 на суму 543120,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 90520,00 грн.), від 30.09.2011р. № 144 на суму 392490,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 65415,00 грн.), від 06.10.2011р. № 19 на суму 136800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 22800,00 грн.) та від 29.03.2013р. № 272 на суму 96354,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16059,00 грн.); видаткові накладні, специфікації до договорів поставки тощо.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що дослідженню судами підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром» задовольнити частково.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов