Ухвала

від 03.12.2014 по справі 826/8834/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8834/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ізодром» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 27 лютого 2014 року № 0001402208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2014 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ізодром» (ідентифікаційний код 21591608) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307), ТОВ «Алана Люкс Груп» (код ЄДРПОУ 37451105), ТОВ «Альфа Юніверсал» (код ЄДРПОУ 38348133) за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р. та ТОВ «Броварське територіальне об'єднання капітального будівництва» (код ЄДРПОУ 33927298) за період з 01.08.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складений Акт від 13.02.2014р. № 50/1-22-08-21591608 (далі - Акт перевірки).

Перелік первинних і розрахункових документів, наданих ТОВ «Ізодром» до перевірки, та податкової звітності позивача, що були дослідженні працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 4 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки позивача перевіряючим були встановлені фінансово-господарські взаємовідносини, в тому числі між ТОВ «Ізодром» і суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» на підставі договорів поставки від 05.09.2011р. № 497, від 20.09.2011р. № 533 та від 10.03.2013р. № 152. Відповідно до наданих до перевірки видаткових накладних ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» поставили позивачу товарів протягом вересня та жовтня 2011 року, березня 2013 року на загальну суму 2204508 грн., крім того ПДВ 367418 грн. Одночасно за перевіряємий період ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» виписало на користь ТОВ «Ізодром» податкових накладних на загальну суму 2204508 грн. (в т.ч. ПДВ - 367418 грн.). Всі первинні документи від імені ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» були підписані директором ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Згідно з виписками банку по рахунку позивача ТОВ «Ізодром» перерахувало на користь контрагентів - ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» суму коштів у розмірі 2204508 грн.

За результатами таких господарських операцій, згідно тексту Акта перевірки, ТОВ «Ізодром» віднесло до складу податкового кредиту за вересень та жовтень 2011 року, березень 2013 року загальну суму податку на додану вартість 367418 грн.

Відповідно до змісту акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Мнідоходів у м. Києві від 01.04.2013р. № 291/22-8/37003379 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Алана Люкс Груп» встановлено, що останнє не знаходиться за податковою адресою.

Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_5 (директора ТОВ «Алана Люкс Груп») від 23.08.2012р., останній показав, що не причетний до будь-якої фінансово-господарської діяльності названого підприємства та не підписував жодних документів, в тому числі договорів з юридичними особами чи будь-яких інших.

Відповідно до змісту акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Мнідоходів у м. Києві від 06.09.2013р. № 1062/26-55-22-01/38348133 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альфа Юніверсал» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та покупців та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Ізодром» і ТОВ «Алана Люкс Груп», ТОВ «Альфа Юніверсал», як таких, що здійснені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал», та в порушення ст. 228 Цивільного кодексу України. Як наслідок наявні у ТОВ «Ізодром» первинні документи, оформлені по досліджуваним господарським операціям не можуть бути достатньою правовою підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 13.02.2014р. № 50/1-22-08-21591608 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Ізодром» наступних норм законодавства України: п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень та жовтень 2011 року, березень 2013 року на загальну суму 367418,00 грн.

27 лютого 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 13.02.2014р. № 50/1-22-08-21591608 прийняла наступне спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0001402208 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Ізодром» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 551127,00 грн., в т.ч. 367418,00 грн. - основний платіж, 183709,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач звернувся до ДПІ з відповідними письмовими заперечення, проте за результатами розгляду останніх висновки Акта перевірки залишені без змін, а заперечення ТОВ «Ізодром» - без задоволення.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та діяв до 01 березня 2014 року)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Таким чином, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночаснаявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2011р. та 20.09.2011р. між ТОВ «Ізодром» (Покупець), в особі директора ОСОБА_7, та ТОВ «Алана Люкс Груп» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_5, були укладені договори за № 497 та № 533 відповідно. За умовами цих Договорів Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 Договорів).

Згідно з п.п. 2.1 та 2.2 зазначених Договорів ціна на товар формується в національній валюті України, включаючи ПДВ. Загальна вартість цього Договору визначається вартістю Товару, поставленого протягом дії цього Договору.

Також, 10.03.2013р. між ТОВ «Ізодром» (Покупець), в особі директора ОСОБА_4, та ТОВ «Альфа Юніверсал» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_6, був укладений договір поставки обладнання за № 152. За умовами цього Договору Покупець доручає, а Постачальник бере на себе обов'язки щодо постачання наступного обладнання: блок телеметрії у кількості 3 шт. та блок модемний у кількості 40 шт. (п. 1.1 Договорів).

Згідно з п.п. 1.2 та 2.1 названого Договору загальна вартість обладнання складає 96354,00 грн. (ПДВ - 16059 грн.). Покупець проводить розрахунки з Постачальником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Засобом платежів є національна валюта України - гривня.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх зобов'язань за вказаними Договорами позивачем були надані суду наступні копії первинних документів:

- договори поставки від 05.09.2011р. № 497, від 10.03.2013р. № 152 з специфікаціями до них, договір поставки обладнання від 10.03.2013р. № 152;

- видаткову накладну від 29.03.2013р. № 272 на суму 96354,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16059,00 грн.). За результатами дослідження такої видаткової накладної судом встановлено, що в них відсутній такий обов'язковий реквізит первинного документу як посади і П.І.Б. осіб, відповідальних за проведення господарських операцій, а також місце складання; позивач видаткових накладних від 25.10.2011р. № 80 та від 27.10.2011р. № 19 на загальну суму 2108154,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 351359,00 грн.), не надав;

- виписки банку по рахунку позивача, відповідно до яких ТОВ «Ізодром» перерахувало на користь ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» суму коштів у розмірі 2204508 грн. (в т.ч. ПДВ - 367418 грн.).

Також за результатами здійснених поставок контрагентами позивача були виписані такі податкові накладні від 19.09.2011р. № 59 на суму 284472,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47412,00 грн.), від 20.09.2011р. № 63 на суму 249600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 41600,00 грн.), від 23.09.2011р. № 89 на суму 217200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 36200,00 грн.), від 28.09.2011р. № 111 на суму 284472,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 47412,00 грн.), від 29.09.2011р. № 120 на суму 543120,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 90520,00 грн.), від 30.09.2011р. № 144 на суму 392490,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 65415,00 грн.), від 06.10.2011р. № 19 на суму 136800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 22800,00 грн.) та від 29.03.2013р. № 272 на суму 96354,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16059,00 грн.), всього на загальну суму 2204508 грн. (в т.ч. ПДВ - 367418,00 грн.).

Позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували як факти дійсної поставки товару ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал» на користь позивача, так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ «Ізодром».

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про правомірність донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001402208 від 27 лютого 2014 року, оскільки позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентами (ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Альфа Юніверсал») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2014 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 08.12.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

Т.Р. Вівдиченко

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Вівдиченко Т.Р.