Постанова

від 23.10.2014 по справі 821/3905/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

---

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3905/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Горностаївської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Херсонській області  про визнання нечинним рішення,- встановив: 22 вересня 2014 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Горностаївської районної державної лікарні ветеринарної медицини (далі - позивач) до Державної фінансової інспекції в Херсонській області (далі – відповідач, ДФІ) з позовними вимогами про визнання нечинним рішення Каховської об'єднаної державної фінансової інспекції Херсонської області, оформлене вимогою від 26 червня 2014 року за №40-08/1297 "Про усунення фінансових порушень" з урахуванням уточнення вимог, розпорядженням №59 від 27 червня 2014 року про зупинення операцій з бюджетними коштами, попередженням від 26 червня 2014 року №40/08-1299 "Про неналежне виконання бюджетного законодавства". В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Каховською ОДФІ з 31 березня 2014 року по 12 червня 2014 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності в Горностаївській районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2014 року. За результатами перевірки Каховською об'єднаною державною фінансовою інспекцією складено акт № 40-27/60 від 19.06.2014р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Горностаївської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 р. по 01.03.2014р. (далі - Акт ревізії). Відповідач зробив висновок про наявність в діях позивача порушень ч.4 ст. 13 Бюджетного Кодексу України, п. 23 "Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002р. Такий висновок зроблено в зв'язку з тим, що за період з 01.01.2011-01.04.2014р.р. проведено використання коштів загального фонду кошторису на виплату заробітної плати на загальну суму 77353,98 грн. лаборанта ветмедицини, який виконує роботу по проведенню лабораторних досліджень державної ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, обліковується по загальному фонду кошторису та отримує заробітну плату за рахунок коштів загального фонду кошторису за КПКВ 2802030, та придбання і списання товарно-матеріальних цінностей, які використані виключно для надання платних послуг по проведенню досліджень на загальну суму 1538,27 грн. Ревізори дійшли висновку, що вказане вище порушення призвело до завищення касових та фактичних видатків по КПКВ 2802030 на загальну суму 77353,98 грн. у формі "Звіт про виконання загального фонду кошторису установи" за КЕКВ 1111/2111 ''Заробітна плата", та відповідно за КЕКВ 1120 "Нарахування на заробітну плату", /2120 (нарахування на оплату праці», чим порушено ч.1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський фінансову звітність в Україні" № 996, п.1.2, 1.3 "Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів", затвердженого наказом Мінфіну України № 44 від 24.01.2012р. На думку відповідача, надання платних послуг є проведенням заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. Тобто, на думку ревізорів, видатки на оплату праці лаборанта ветсанекспертизи мали бути використані зі спеціального фонду, а не загального. З посиланням на норми Закону України «Про ветеринарну медицину», Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228), Бюджетного кодекс України обґрунтовує правомірність своїх вимог. Все це на думку позивача є підставами для постановлення судового рішення про визнання нечинним рішення. Представник позивача 23 жовтня 2014 року надіслав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач 10 жовтня 2014 року надав письмові заперечення, в яких позов не визнає з підстав викладених в акті ревізії від 19 червня 2014 року №40/27-60. Ревізією фактичного виконання кошторису в частині встановлення фактів покриття витрат спеціального фонду за рахунок загального фонду кошторису встановлено, що в порушення ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України та п.23 Порядку №228 ветеринарною лікарнею проведено використання коштів загального фонду кошторису на виплату заробітної плати лаборантів, які згідно штатного розпису утримувалися за рахунок загального фонду кошторису та виконували роботу по проведенню лабораторних досліджень, приготування реактивів, робочих розчинів, за які надходили грошові кошти до спеціального фонду кошторису ветеринарної лікарні на загальну суму 77353,98 грн., (в тому числі нарахування єдиного внеску на загальне державне соціальне страхування на загальну суму 20601,24 грн.) та придбання і списання товарно-матеріальних цінностей, які використані виключно для надання платних послуг по проведенню досліджень на загальну суму 1538,27 грн., в той час коли вказані витрати повинні проводитись за рахунок коштів спеціального фонду кошторису. Дане порушення призвело до втрат фінансових ресурсів на загальну суму 78892,25 грн. Стосовно п.2.2. вимоги відповідач зазначає, що укладеним договором оренди від 04 січня 2011 року в п.2.6. передбачено обов'язок користувача сплачувати фактичні видатки  за користування комунальними послугами та у відповідності до п.2.7. здійснювати оплату рахунків «Укртелеком». Однак в порушення ч.2,5 ст. 56 Бюджетного кодексу України, п.20,22 Порядку №228, п.11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розпорядку (затверджена постановою КМ України від 04.10.1995 року №786) кошти в розмірі 7417,95 грн. орендарю не виставлялись та були списані на видатки ветеринарної лікарні. Все це на думку відповідача є підставами для залишення позовної заяви без задоволення. Представник відповідача 23 жовтня 2014 року надіслав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Розглянувши надані сторонами документи, зваживши доводи позивача викладені в адміністративному позові та доводи відповідача викладені в запереченні на адміністративний позов, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Судом встановлено, що відповідно до п. 2.12 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на І квартал 2014 року та направлення на проведення ревізії від 17.03.2014 №27 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Горностаївської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 по 01.04.2014 роки, за наслідками якої складено акт ревізії від 19.06.2014 року № 40-27/60. В ході ревізії встановлено, що в порушення ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України та п.23 Порядку №228 за період з 01.01.2011 року по 01.04.2014 року позивачем проведено використання коштів загального фонду кошторису на виплату заробітної плати лаборантів, які згідно штатного розпису утримувалися за рахунок загального фонду кошторису та виконували роботи по проведенню лабораторних досліджень, приготування реактивів, робочих розчинів, за які надходили грошові кошти до спеціального фонду кошторису ветеринарної лікарні на загальну суму 77353,98 грн. (в т.ч. нарахування єдиного внеску на загальне державне страхування на загальну суму 20601,24 грн.) та придбання і списання товарно-матеріальних цінностей, які використовуються виключно для надання платних послуг по проведенню досліджень на загальну суму 1538,27 грн. в той час коли вказані витрати повинні проводитись за рахунок коштів спеціального фонду кошторису (п.2.1. вимоги від 26.06.2014 №40-08/1297, з уточненням вимог). В порушення ч.2,5 ст. 56 Бюджетного кодексу України, п.20,22 Порядку №228, п.11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розпорядку (затверджена постановою КМ України від 04.10.1995 року №786) допущення покриття витрат орендаря (Управління ветеринарної медицини в Горностаївському районі) за спожиті комунальні послуги а суму 7417,95 грн. в т.ч. за електроенергію  в розмірі 4299,31 грн. та за телекомунікаційні послуги в розмірі 3118,64 грн. (п.2.2. вимоги від 26.06.2014 №40-08/1297). Спірні правовідносини врегульовані Конституцією, Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Законом України «Про ветеринарну медицину», Бюджетним кодексом України. Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд застосовує редакції Законів чинних на момент здійснення спірних правовідносин. Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи. Згідно п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства. Згідно пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, акт ревізії – це документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Пункт 35 цього Порядку передбачає, що акт ревізії складається зі вступної та констатуючої частин. У констатуючій частині наводиться інформація про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням того, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства. Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб. Пункти 45, 46 вказаного Порядку визначають, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього – не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Вимога ДФІ в Херсонській області прийнята в порядок та спосіб передбачений спеціальним законодавством. Частиною 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються. Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява N 30856/03§43) суд наголошує, що «вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування... Функція роз'яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам». З наведеного суд робить висновок, що обов'язковими для виконання є не всі без винятку вимоги ДФІ. Для того щоб підпадати під визначення ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» вимога повинна відповідати ознакам законності, тобто ґрунтуватись на нормах законодавства. При наданні оцінки законності п.2.1 вимоги «Про усунення фінансових порушень» від 26.06.2014 року №40-08/1297 (з подальшими уточненнями) суд виходить з наступного. Як передбачає частина 1 статті 2 Закону України «Про ветеринарну медицину» законодавство про ветеринарну медицину складається з Конституції України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України (ч.1 ст.97 Закону України «Про ветеринарну медицину»). Розміри посадових окладів, порядок встановлення кваліфікаційних категорій та надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст.102 Закону України «Про ветеринарну медицину»). Фінансування видатків, пов'язаних із соціальним і правовим захистом спеціалістів ветеринарної медицини, здійснюється за рахунок загального та спеціального фондів Державного бюджету України, виділених Департаменту, в межах законодавства (ч.10 ст.102 Закону України «Про ветеринарну медицину»). Відповідно до п. 1 Положення про міські державні лікарні ветеринарної медицини, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 28 жовтня 1008 р. № 238, та п.1 Положення про Горностаївську районну державну лікарню ветеринарної медицини (далі Положення), затвердженого начальником Головного правління ветеринарної медицини в Херсонській області та зареєстрованого виконавчим комітетом Горностаївської районної Ради Херсонської області, Горностаївська районна державна лікарня ветеринарної медицини (далі - Лікарня) відповідно до Закону України Про ветеринарну медицину" є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших протиепізоотичних заходів підпорядковується управлінню ветеринарної медицини в смт. Горностаївка. Згідно п.4 Положення основними завданнями Лікарні є: ветеринарне обслуговування тварин господарств різних форм власності та фізичних осіб на відповідній території; охорона території міста від занесення з території інших областей, районів або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин, а також недопущення їх розповсюдження за межі території міста або карантинної зони; реалізація заходів щодо додержання ветеринарно-санітарних вимог, установлених законодавством; профілактика, діагностика інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин і їх лікування; захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей; проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів і сировини тваринного, а на агроринках і рослинного походження. Лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи на ринку є структурним підрозділом Горностаївської районної державної лікарні ветеринарної медицини. Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини N 16 від 15.04.2002р, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2002р. за N 404/6692 затверджено "Положення про державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку» (далі - Положення про ДЛВСЕ) відповідно до якого лабораторія здійснює обов'язковий державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю та безпечністю усієї підконтрольної продукції, що реалізується, у т.ч. харчових продуктів тваринного походження, які призначаються для харчування людей та дотриманням ветеринарно-санітарних правил торгівлі на ринках. Згідно п.1.9 Положення про ДЛВСЕ визначені обов'язки завідувача лабораторії. Пунктом 1.1. Положення про ДЛВСЕ, встановлено, що Державна лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи на ринку (далі-лабораторія) функціонує на ринках (зоологічних ринках), ринкових комплексах усіх типів, торгівельних майданчиках тощо незалежно від форми власності (далі - ринок), де організовано продаж тварин, продукції тваринного і рослинного походження, кормів тваринного і рослинного походження, кормових добавок та ін. (далі - продукція) де є обов'язковим проведення ветеринарно-санітарної експертизи. Функціонування ринку, на якому не організована ветеринарно-санітарна експертиза продукції, що є об'єктом державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, за відсутності лабораторії забороняється. Пунктом 1.6 Положення про ДЛВСЕ передбачено, що у штат лабораторії входять лікарі ветеринарної медицини, фельдшери (лаборанти) ветеринарної медицини. Чисельність фахівців встановлюється залежно від кількості проведених експертиз продукції в середньому за робочий день, а також виходячи з обсягу робіт щодо здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за об'єктами, розташованими на території ринку. Додатком 1 до п.1.6 Положення про ДЛВСЕ встановлено орієнтовну кількість працівників ДЛВСЕ на ринку, в залежності від кількості умовних експертиз, проведених за один робочий день. Крім лаборантів, кількість яких залежить від кількості умовних експертиз, проведених за один робочий день, до штату ДЛВСЕ на ринку мають входити: завідувач лабораторії, лікар ветеринарної медицини, технік-трихінелоскопіст, санітар ветмедицини. В ДЛВСЕ Горностаївської РДЛВМ, до штату входять завідувач лабораторії та лаборант. Згідно до п.1.1. Посадової інструкції Лаборант ветмедицини II категорії державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку (Далі - ДЛВСЕ) у межах своєї компетенції, забезпечує виконання покладених на лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи завдань щодо відбору зразків продукції тваринного, рослинного та біотехнологічного походження, необхідних для проведення відповідних досліджень. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 р. № 478 "Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів" затверджено перелік заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини та джерела їх фінансування. З додатках 1, 2 та 3 до постанови наведено перелік ветеринарно-санітарних та лабораторно-діагностичних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 р. №478, працівники Горностаївської районної державної лікарні ветеринарної медицини, відповідно до їх функціональних повноважень, зобов'язані проводити ветеринарно-санітарні та лабораторно-діагностичні заходи, джерелами фінансування яких законодавчо передбачено як кошти власників тварин і тваринницької продукції, так і кошти державного бюджету, що відповідає нормам ст. 97 Закону України "Про ветеринарну медицину". Преамбула до Бюджетного кодексу України передбачає, що ним визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст.1 Бюджетного кодексу України). Приписами статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень, є кошторис. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі Порядок № 228), Відповідно до п.1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (далі - Порядок №228), кошторис бюджетних установ має такі складові частини: загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету. Згідно п. 5 Порядку № 228 установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Спеціальний фонд Горностаївської районної державної лікарні ветеринарної медицини формується за рахунок надходжень коштів від надання платних послуг, пов'язаних з роботою по ветеринарному контролю на підприємствах району згідно до укладених договорів. Пунктом 19 Порядку №228 передбачено, що розподіл видатків або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді. Відповідно до п. 23 Порядку № 228 видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства. Отже, відповідно до норм Бюджетного кодексу та Порядку № 228 основним плановим документом бюджетної установи є кошторис, який складається з загального та спеціального фондів Державного бюджету. Бюджетні установи мають право провадити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами. Порядком № 228 передбачено, що видатки спеціального фонду кошторису здійснюються бюджетною установою на проведення заходів, пов'язаних з виконанням її основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. Захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень (ч. 1 ст.55 Бюджетного кодексу України). Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату (ч. 2 ст.55 Бюджетного кодексу України). Посилання відповідача на порушення ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України при виплаті заробітної плати лаборантам є помилковим, з огляду на наступне. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ (ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України). Оплата праці спеціалістів ветеринарної медицини відбувається відповідно до норм постанови КМ України №1298 від 30.08.2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», а конкретно розділу 7 додатку 2 до даної постанови.   Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, а також галузевим академіям наук у місячний термін розробити і затвердити за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників підвідомчих бюджетних установ, закладів та організацій відповідно до Єдиної тарифної сітки з урахуванням складності, відповідальності та специфіки їх роботи (п.7 постанови КМ України №1298 від 30.08.2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»). В даному випадку постанова КМ України №1298 є спеціальною для оплати праці, а самі витрати на оплату праці цих працівників є видатками загального фонду в розумінні ст. 55 Бюджетного кодексу України. Використання коштів загального фонду на придбання та списання товарно-матеріальних цінностей, які, на думку відповідача, використані виключно для надання платних послуг по проведенню досліджень на загальну суму 1538,27 грн. в той час коли вказані витрати повинні проводитись за рахунок коштів спеціального фонду кошторису не підтверджене належними доказами. Так, ухвалою суду від 30 вересня 2014 року зобов'язано відповідача в строк до 07 жовтня 2014 року надати суду докази, які спростовують заявлені позовні вимоги. 10 жовтня 2014 року на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача без жодного доданого документа, доказів вчинення порушень на суму 1538,27 грн. відповідач не надав, а наявні в справі матеріали не дають підстав для протилежного висновку. З наведеного суд доходить висновку про скасування підпункту 2.1. п.2 вимоги «Про усунення фінансових порушень» від 26.06.2014 року №40-08/1297. Стосовно порушень викладених в підпункті 2.2. пункту 2 вимоги «Про усунення фінансових порушень» від 26.06.2014 року №40-08/1297 позивач не навів в адміністративному позові жодних аргументів, які вказують на їх помилковість, а наявні в справі матеріали не дають підстав для протилежного висновку. За таких обставин в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити. Крім того, суд дійшов висновку, що позовна вимоги про скасування розпорядження ДФІ про зупинення операцій з бюджетними коштами від 27 червня 2014 року №59 не підлягає задоволенню, оскільки має строк своєї дії до 25 липня 2014 року включно, а тому при зверненні позивача до суду 22 вересня 2014 року воно вже вичерпало свою дію. Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України. Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права. Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...". Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.   За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частиною 1 ст. 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р., №3674-VI під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства (ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір"). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.3 ст.94 КАС України). Загальна сума судового збору до сплати в даному випадку становить 1827 грн., оскільки частка задоволених позовних вимог становить 91,4 % від загальної суми то сплаті до бюджету підлягає судовий збір в розмірі 157,02 грн. Позивачем сплачено 182,70 грн., а тому з урахуванням частини задоволених вимог поверненню з державного бюджету підлягає сума в розмірі 25,68 грн. (182,70 грн.-157,02 грн.). Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 122, 158 – 163 КАС України, суд, - постановив: Адміністративний позов Горностаївської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про визнання нечинним рішення – задовольнити частково. Визнати протиправним пп.2.1. п.2 вимоги «Про усунення фінансових порушень» від 26.06.2014 року №40-08/1297. В решті позову відмовити. Стягнути з Державного бюджету України на користь Горностаївської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код за ЄДРПОУ 00710983) понесені судові витрати в розмірі 25,68 грн. (двадцять п'ять гривень шістдесят вісім копійок). Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний  адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.   Суддя                                                                                                                 Кузьменко Н.А. кат. 9.3.