Постанова

від 21.10.2014 по справі 910/5983/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа№ 910/5983/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Лебедєва-Ровенчук О.І. - дов. б/н від 14.10.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2014р. (повний текст підписано 23.05.2014р.)

у справі № 910/5983/14 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Прод-Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001»

про стягнення 629 375, 75 грн.

В судовому засіданні 21.10.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Прод-Трейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» про стягнення 629 375, 75 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що за договором відступлення права вимоги № 20/02 від 20.03.2014р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Прод-Трейд» перейшло право вимоги до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» щодо сплати заборгованості розмірі 627 774, 97 грн., набутих первісним кредитором в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами поставки № 010808 від 01.08.2012р., № 251013/02 від 25.10.2013р.

Крім цього, просив стягнути 288, 75 грн. пені та 1 312, 03 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 19.05.2014р. позивачем було подано клопотання про зменшення позовних вимог, в якому останній просив стягнути з відповідача 627 774, 97 грн. основного боргу, 288, 75 грн. пені та 1 306, 07 грн. 3% річних. Подана заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2014р. у справі № 910/5983/14 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Прод-Трейд» 627 774, 97 грн. боргу, 1 306,07 грн. 3% річних, 288,75 грн. пені та 12 587,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» 10.09.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 07.10.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.10.2014р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.10.2014р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позову.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 21.10.2014р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 627 774, 97 грн. заборгованості є документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська компанія Імперіал» (цедент по договору), Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Прод-Трейд» (позивач, цесіонарій по договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» (відповідач, боржник по договору) укладено договір відступлення права вимоги № 20/02 (а. с. 39-40), відповідно до п. 1 якого договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, цедентом цесіонарієві права вимоги, належного цедентові, в межах яких цесіонарій стає кредитором боржника за договором № 251013/02 від 25.10.2013р. між цедентом та боржником (далі - угода) на суму 627 774, 97 грн.

24.03.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості за договором поставки, в якій просив провести остаточні розрахунки за договором № 251013/02 від 25.10.2013р.

Однак, звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилався на те, що за договором відступлення права вимоги (цесії) № 20/02 від 20.03.2014р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Прод-Трейд» перейшло право вимоги до відповідача щодо сплати заборгованості в розмірі 627 774, 97 грн., набутих первісним кредитором в результаті неналежного виконання відповідачем договорів поставки № 010808 від 01.08.2012р., № 251013/02 від 25.10.2013р.

До матеріалів справи позивачем долучено укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська компанія Імперіал» (цедент по договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Прод-Трейд» (позивач, цесіонарій по договору) договір відступлення права вимоги (цесії) № 20/02 від 20.03.2014р. (а. с. 61-62), відповідно до п. 1.1. якого за цим договором цедент відступає, а цесіонарій приймає право вимоги, належне цедентові до ТОВ «Світязь-2001» (код за ЄДРПОУ 31283468, з місцезнаходженням: 03038, місто Київ, Солом'янський район, вул. Миколи Грінченка, буд. 2/1), далі за текстом - боржник, за договорами поставки № 010808 від 01.08.2012р. (далі - основне зобов'язання-1) та № 251013/02 від 25.10.2013р. (далі - основне зобов'язання-2), отримання заборгованості у розмірі 627 774, 97 грн.

Згідно ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська компанія Імперіал» (постачальник по договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» (відповідач, покупець по договору) укладено договір поставки № 010808, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві, а покупець приймати та сплачувати продовольчі товари, в подальшому «товар», згідно із замовленням покупця, що оформлені за узгодженою формулою.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочення платежу, за товар, не пізніше 45 (сорок п'ять) календарних днів з дати вказаної в кожній видатковій накладній.

Цей договір, згідно п. 7.1., набирає чинності після його підписання обома сторонами, діє до 31 грудня 2012р. та може бути подовжений на новий строк, терміном на 1 рік, за згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди.

Також, 25.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська компанія Імперіал» (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» (відповідач, покупець за догвоором) було укладено договір № 251013/02, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві, а покупець приймати та сплачувати продовольчі товари, в подальшому «товар», згідно з замовленням покупця, що оформлені за узгодженою формою.

Оплата за товар здійснюється на умовах відстрочення платежу на 21 календарний день від дати поставки товару (п. 3.3. договору).

Цей договір, згідно п. 7.1., набирає чинності після його підписання обома сторонами, діє до 31 грудня 2014р. та може бути подовжений на новий строк, терміном на 1 рік, за згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська компанія Імперіал» поставило, а відповідач отримав товар на виконання договору поставки № 010808 від 01.08.2012р. на загальну суму 625 564, 60 грн. згідно видаткових накладних № УК-0000025 від 08.01.2014р. на суму 64 776, 07 грн., № УК-0000010 від 08.01.2014р. на суму 53 946, 60 грн., № УК-0000035 від 09.01.2014р. на суму 39 125, 10 грн., № УК-0000104 від 14.01.2014р. на суму 126 904, 80 грн., № УК-0000201 від 22.01.2014р. на суму 142 450, 50 грн., № УК-0000270 від 28.01.2014р. на суму 120 463, 20 грн., № УК-0000425 від 11.02.2014 року на суму 77 897, 60 грн., та на виконання умов договору поставки № 251013/02 від 25.10.2013р. на загальну суму 119 798, 40 грн. згідно видаткових накладних № УК-0000406 від 10.02.2014р. на суму 16 779, 00 грн. та № УК-0000573 від 19.02.2014р. на суму 103 019, 40 грн. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін договорів поставки № 010808 від 01.08.2012р. та № 251013/02 від 25.10.2013р.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Поставлений товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача, повноваження яких підтверджуються довіреностями № 6 від 08.01.2014р, № 1 від 08.01.2014р, № 3 від 09.01.2014р., № 7 від 13.01.2014р., № 8 від 13.01.2014р., № 16 від 28.01.2014р., № 22 від 10.02.2014р., № 24 від 11.02.2014р., № 34 від 19.02.2014р.

З вищенаведеного вбачається, що на виконання умов договорів поставки № 010808 від 01.08.2012р. та № 251013/02 від 25.10.2013р. в 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська компанія Імперіал» поставило, а відповідач отримав товар на загальну суму 745 363, 00 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

З матеріалів справи, а саме банківських виписках по рахунку первісного кредитора вбачається, що відповідач за поставлений товар згідно наявних у справі видаткових накладних розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 110 000, 00 грн. згідно договору поставки № 010808 від 01.08.2012р. та на суму 59 000, 00 грн. згідно договору № 251013/02 від 25.10.2013р., а всього на загальну суму 169 000, 00 грн.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з наданого позивачем акту звіряння взаємних розрахунків станом на 28.02.2014р. (а. с. 38) на підтвердження заборгованості відповідача у розмірі 686 774, 97 грн. вбачається наявність початкового сальдо в розмірі 101 411, 97 грн. станом на 01.01.2014р., на підтвердження розміру якого позивачем до матеріалів справи не додано жодних первинних документів (видаткових накладних, довіреностей, тощо).

Отже, відповідачем за отриманий згідно наявних видаткових накладних товар було сплачено 169 000, 00 грн., і його заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська компанія Імперіал» становить 576 363, 00 грн. (745 363, 00 грн. - 169 000, 00 грн.).

Крім того, клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог (а. с. 63-65), в якому позивач зазначає про те, що за договором поставки № 010808 від 01.08.2012р. відповідачу було поставлено товар на загальну суму 2 563 877, 55 грн., сплачено - 1 974 814, 94 грн., заборгованість за даним договором становить 589 062, 61 грн., та за договором № 251013/02 від 25.10.2013р. було поставлено товар на суму 227 712, 36 грн., сплачено 189 000, 00 грн., заборгованість по даному договору становить 38 712, 36 грн., не може бути прийнято колегією суддів до уваги, оскільки вказані позивачем дані не підтверджуються жодними первинними документами (видатковими накладними, довіреностями, банківськими виписками, платіжними дорученнями, тощо).

З огляду на викладене та враховуючи, що розмір заборгованості, право вимоги на яку Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська компанія Імперіал» було відступлено позивачу, матеріалами справи не підтверджується, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 627 774, 97 грн.

У зв'язку з відмовою в позові про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги, розмір якої не підтверджується наявними матеріалами справи, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення 1 306,07 грн. 3% річних, 288,75 грн. пені, які є похідними та обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманого товару.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на вказані обставини справи та норми чинного законодавства, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 627 774, 97 грн. боргу, 1 306,07 грн. 3% річних, 288,75 грн. пені.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2014р. у справі № 910/5983/14, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, без з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2014р. у справі № 910/5983/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2014р. у справі № 910/5983/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Прод-Трейд» відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Прод-Трейд» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Нестерова, буд. 2-В, ідентифікаційний код 38913850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» (03038, м. Київ, Солом'янський район, вул. Миколи Грінченка, буд 2/1, ідентифікаційний код 31283468) 6 293, 76 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/5983/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 27.10.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін