Постанова

від 23.10.2014 по справі 904/2151/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2014 року Справа № 904/2151/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача

суддів: Кощеєва І.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Малик С.О.

за участю прокурора відділу прокуратури Пахучина М.Б., посвідчення №014722 від 22.01.2013 року

та представників сторін:

від позивача: Ластіна Ю.С., представник, довіреність б/н від 25.03.2014 року;

відповідач, третя особа-1 та третя особа-2 в зал судового засідання не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 року у справі № 904/2151/14

за позовом Приватного підприємства "ГОРОБИНКА", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

за участю першого заступника прокурора м. Дніпропетровська

про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.03.2004 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 року у справі № 904/2151/14 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 16.03.2004року, укладений між Дніпропетровською міською радою та Колективним підприємством "ГОРОБИНКА", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №1910 та зареєстрований в книзі записів державної реєстрації за №5332 від 18.06.2004 року.

Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь Приватного підприємства "ГОРОБИНКА" 1 218,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач з 19.03.2008 року не є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську, право власності не вказане приміщення набули інші особи, позивач фактично відмовився від використання земельної ділянки, на яку укладено спірний договір оренди і відповідно до положень ст.651 Цивільного кодексу України, ст.ст.120, 141 Земельного кодексу України, п.7 ч.1 ст.31, ст.32 Закону України "Про оренду землі" має право у судовому порядку розірвати договір оренди земельної ділянки.

Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 року у даній справі скасувати, яке винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, в задоволенні позову відмовити.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції були неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме:

- не досліджено, яка частина нерухомості відчужена позивачем третім особам за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 13.02.2008 року; ким фактично використовується спірна земельна ділянка;

- всупереч положенням ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України суд не встановив розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності;

- суд порушив виключне право Дніпропетровської міської ради на розпорядження землями територіальної громади міста; не з'ясував, чи розглядалось питання розірвання спірного договору оренди земельної ділянки на сесії Дніпропетровської міської ради.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи скаржника, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач зазначає, що:

- в умовах укладеного з відповідачем договору оренди земельної ділянки від

16.03.2004 року зазначено про її використання для розміщення магазину;

- матеріалами справи підтверджено, що згідно договору купівлі-продажу

від 13.02.2008 року відбувся перехід права власності від позивача до третіх осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

- позивач письмово повідомив Дніпропетровську міську раду про перехід права власності на об'єкт нерухомості та ініціював розірвання договору оренди, однак позитивної відповіді відповідача не отримав.

Позивач вважає, що суд надав належну правову оцінку обставинам справи та підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У судове засідання відповідач, третя особа-1 та третя особа-2 не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Неявка в судове засідання представників сторін не є підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки матеріали справи дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного рішення за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2004 року між відповідачем - Дніпропетровською міською радою, як орендодавцем та Колективним підприємством "ГОРОБИНКА", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір оренди).

Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0499 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:01:452:0051 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Договір оренди був посвідчений 16.03.2004 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №1910 та в подальшому зареєстрований у Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 18.06.2004 року за №5332.

Відповідно до пункту 1.3 Договору оренди земельної ділянки передбачене використання земельної ділянки за цим договором для фактичного розміщення магазину.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до пункту 1.2 Статуту Приватного підприємства "ГОРОБИНКА" воно є повним правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов'язків Колективного підприємства "ГОРОБИНКА".

13.02.2008 року між позивачем, як продавцем, та третіми особами-1,-2 - ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як покупцями, було укладено договір купівлі-продажу (надалі - Договір купівлі-продажу), зі змісту якого вбачається, що позивач у встановленому законом порядку позбувся свого права власності саме на об'єкт, який розташовано на земельній ділянці, зазначеній у Договорі оренди.

Згідно витягу Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 19.03.2008 року №18151200 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками нежитлової будівлі, будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з моменту переходу права власності на об'єкт нерухомості, що розташований на відведеній за спірним договором земельній ділянці, позивач не використовує останню.

25.02.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровської міської ради з заявою про розірвання Договору оренди земельної ділянки шляхом укладання відповідної угоди в зв'язку з переходом права власності розташованого на земельній ділянці об'єкта нерухомості.

Відповідач відповіді на звернення позивача не направив, будь-які докази на спростування вказаного суду апеляційної інстанції не надав.

Відповідно до ст.ст. 598, 653 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема в разі розірвання договору; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Загальні підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.

Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання врегульовано 651 Цивільного кодексу України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі", згідно з ч. 1 якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає в якості підстав припинення права користування земельною ділянкою добровільну відмову від права користування нею, а також набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Стаття 31 Закону України "Про оренду землі" визначає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, як підставу для припинення договору оренди землі.

В даному випадку, відмова позивача від права користування земельною ділянкою обумовлена переходом права власності об'єкта нерухомості, для обслуговування якого надавалася така земельна ділянка.

Доводи апелянта про неможливість ідентифікації земельної ділянки у зв'язку з відсутністю зазначення її кадастрового номеру в договорі купівлі-продажу від 13.02.2008 року не приймаються колегією суддів, оскільки обставини справи в сукупності свідчать про те, що саме спірна у даній справі земельна ділянка була предметом згаданого договору.

Також безпідставні доводи скаржника про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, оскільки будь-які докази того, що питання розірвання спірного договору оренди земельної ділянки розглядалось на сесії Дніпропетровської міської ради відсутні.

Крім того, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування покладено на обидві сторони у справі, однак доводи позивача у суді першої інстанції та висновки оскаржуваного судового рішення відповідач не спростував.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 року у справі № 904/2151/14 є законним, обґрунтованим, скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 року у справі № 904/2151/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: І.М. Кощеєв

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному

обсязі 29.10.2014 року .