Постанова
від 30.10.2014 по справі 825/2032/14
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року Чернігів Справа № 825/2032/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

представників позивача Шамка О.Б.,

Савченка О.Ю.,

представників відповідача Паншиної І.В.,

Котляр С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торгівельний дім «Белшина» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

16.06.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Український торгівельний дім «Белшина» (далі - ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові) та остаточно просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 04.06.2014 № 0001582200 в частині збільшення ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» суми грошового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 225619,28 грн., з яких 180495,22 грн. за основним платежем та 45124,06 грн. за штрафними санкціями;

- від 04.06.2014 № 0001622200 про збільшення ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 262638,00 грн., з яких 210110,00 грн. за основним платежем та 52528,00 грн. за штрафними санкціями;

- від 04.06.2014 № 0001612200 про зменшення ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 9875,00 грн.;

- від 04.06.2014 № 0001602200 про зменшення ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 132121,00 грн., з яких 105697,00 грн. сума завищення бюджетного відшкодування та 26424,00 грн. штрафні санкції;

- від 04.06.2014 № 0001592200 про збільшення ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1470535,92 грн., з яких 986323,25 грн. за основним платежем та 484212,67 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» в період з 01.01.2012 по 31.12.2013 мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Космо Плюс», TOB «Склофлекс», ТОВ «Інтайм Сервіс», ТОВ «РАРТ», ПП «Фірма «Спецодяг-Нова». Реальність здійснення господарських операцій позивачем з даними контрагентами підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку. Всі операції по договорам належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Представник позивача зазначає, що придбані позивачем автомобільні шини, ПДВ по яким включений ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» до податкового кредиту при їх купівлі, вибули з володіння позивача поза його волевиявленням, в результаті вчинення директором ТОВ «Західшина» злочину за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України «привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем», а тому не може кваліфікуватися як негосподарська діяльність. Крім того, ДПІ у м. Чернігові, під час проведення перевірки, не обрахувала і не співставила з даними податкових декларацій позивача доходи/витрати від купівлі/продажу валюти. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 16.05.2014 № 1195/22/35237656, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що належить скасувати.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 16.05.2014 № 1195/22/35237656.

Представник ДПІ у м. Чернігові стверджує, що перевіркою неможливо підтвердити факт поставки товарів від ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» до ТОВ «Склофлекс», ТОВ «Інтайм сервіс» та TOB «РАРТ». Таким чином, грошові кошти, що надійшли на рахунки позивача від вищевказаних підприємств є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки отримані від зазначених підприємств не за реалізовані товари, та не передбачають повернення (так як заборгованість по даним контрагентам в бухгалтерському обліку відсутня). При цьому товари, реалізація яких оформлялась на вказані підприємства, за даними бухгалтерського обліку списані і на балансі не обліковуються, на складах відсутні, що свідчить про реалізацію даного товару не встановленим суб'єктам. Таким чином, в порушення пп. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 137.10. ст. 137 Податкового кодексу України ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» занижено доходи всього у сумі 2722535,00 грн.

В результаті перевірки встановлено, що позивач здійснює доставку автомобільних шин ТОВ «Космо Плюс», а ТОВ «Космо Плюс» надає позивачу рекламні послуги по стимулюванню збуту товарів, що поставляються замовником з мережі магазинів АТЛ, та послуги направлені на просування та посилення конкурентноспроможності продукції замовника. Таким чином, в результаті рекламних заходів щодо товарів (автомобільних шин), що належать ТОВ «Космо Плюс» за договорами поставки, доходи від реалізації отримує саме ТОВ «Космо Плюс». Таким чином, в порушення пп. 14.1.27 пп.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України підприємством завищено витрати всього у сумі 770673,00 грн.

Також, встановлено наявність взаємовідносин ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» з ПП «Фірма «Спецодяг-Нова» стосовно придбання спецодягу. Проте, в ході проведення перевірки встановлено, що на ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» відсутні працівники, які задіяні на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами. Таким чином, придбаний спецодяг і спецвзуття не використовується у господарській діяльності позивача. Отже, в порушення п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит всього у сумі 4250,00 грн.

ТОВ «Західшина» незаконно реалізувала автомобільні шини, які належали ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина», незважаючи на те, що в 2010 році між позивачем та ТОВ «Західшина» укладено лише договір складування та транспортного оброблення вантажів. Таким чином, виникає ситуація, коли товар (вищезгадані автомобільні шини), ПДВ по яким включений до податкового кредиту при їх купівлі, вже не може бути використаний в господарській діяльності (реалізувати товари, яких немає в наявності, і отримати дохід вже неможливо). Отже, на думку представника відповідача, на вартість вищезгаданих товарів необхідно нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 189871,00 грн.

Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» здійснює операції в іноземній валюті, зокрема придбаває за іноземну валюту товари та отримує валютний кредит. В результаті проведення вищезгаданих операцій у підприємства виникають доходи та/або втрати від курсових різниць. Під час перевірки також встановлено, що позивач декларує в складі інших доходів доходи від курсових різниць (р. 3.19) та одночасно в складі інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат втрати від курсових різниць. Таким чином, в порушення пп. 153.1.3. п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» завищено доходи всього у сумі 14375577,00 грн.

Тому представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю з наступних підстав.

ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» (код - 35237656) зареєстровано в якості юридичної особи 22.06.2007, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.06.2014 (а.с. 71-73 т. 1).

Працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлень від 03.03.2014 № 707, від 03.03.2014 № 708, від 03.03.2014 № 709, від 03.03.2014 № 710, від 03.03.2014 № 711, від 14.03.2014 № 833, від 20.03.2014 № 892, від 20.03.2014 № 893, від 12.03.2014 № 801, відповідно до ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 16.05.2014 № 1195/22/35237656 (а.с. 14-53 т. 1).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в тому числі:

- пп. 153.1.4, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп.. 138.10.5 п. 138.10, пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138, пп. 135.5.1 п. 135.5, ст. 135, п. 137.8. ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1015750 грн., у тому числі за 1 кв. 2012 року - 13157 грн., за півріччя 2012 року - 547453 грн., за 3 кв. 2012 року - 753178 грн., за 2012 рік - 783435 грн., за 2013 року - 232315 грн.;

- п. 57.1 ст. 57 та п. 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства» від 28.09.2011 № 1213 та наказу Міністерства Доходів і зборів України «Про затвердження форми Податкової декларації податку на прибуток підприємства» від 30.12.2013 № 872, в результаті чого підприємством занижено значення рядка 34 «Авансовий внесок, що піддягає сплаті щомісяця у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року» декларації з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 65286,00 грн. та значення рядка 23 «Авансовий внесок, шо піддягатиме сплаті щомісячно» декларації податку на прибуток за 2013 рік у березні-грудні 2014 року та січні-лютому 2015 року у сумі 19270,00 грн.;

- п. 198.5 ст. 198, п. 198,3. ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 253417,00 грн., в т.ч. за березень 2012 року - 3023,00 грн., за травень 2012 року - 5643,00 грн., за червень 2012 року - 3449,00 грн., за липень 2012 року - 1813,00 грн., за листопад 2012 року - 39394 грн., за квітень 2013 року - 125671,00 грн., за червень 2013 року - 45227,00 грн., за жовтень 2013 року - 17270,00 грн., за листопад 2013 року - 11927,00 грн., завищено від'ємне значення ПДВ всього у сумі 13394,00 грн., в т.ч. за грудень 2013 року - 13394,00 грн., завищено суму бюджетного відшкодування всього в сумі 138697,00 грн., в т.ч. за вересень 2012 року - 28178,00 грн., за січень 2013 року - 27518,00 грн., за вересень 2013 року - 83001,00 грн.;

- пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140, пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 ст. 168.1 ст. 168, пп. «г» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169, п. 170.9 ст. 170, ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 04.06.2014 № 0001582200 про збільшення ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» суми грошового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 235479,28 грн., з яких 188383,00 грн. за основним платежем та 47096,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 65 т. 1);

- від 04.06.2014 № 0001622200 про збільшення ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 262638,00 грн., з яких 210110,00 грн. за основним платежем та 52528,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 65 т. 1);

- від 04.06.2014 № 0001612200 про зменшення ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 9875,00 грн. (а.с. 64 т. 1);

- від 04.06.2014 № 0001602200 про зменшення ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 132121,00 грн., з яких 105697,00 грн. сума завищення бюджетного відшкодування та 26424,00 грн. штрафні санкції (а.с. 64 т. 1);

- від 04.06.2014 № 0001592200 про збільшення ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1523626,00 грн., з яких 1015750,00 грн. за основним платежем та 507876,00 грн. за штрафними санкціями.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

По-перше , суд встановив, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Західшина». Так, між ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» та ТОВ «Західшина» укладений договір від 19.05.2010 № 88 (а.с. 243-245 т. 1).

Відповідно до умов договору ТОВ «Західшина» (Товарний склад) прийняло на себе зобов'язання за плату надавати ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» (Поклажодавець) протягом строку, встановленого договором, наступні послуги:

- складування та зберігання всіх видів товарів, сировини, різних продуктів тощо на відповідних складах;

- навантаження та розвантаження товарів позивача;

- внутрішньо-складське транспортування;

- комплектування та відгрузка товарів на замовлення позивача;

- надання додаткових послуг.

На виконання умов договору в період з травня 2010 року по вересень 2010 року ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» передало ТОВ «Західшина» товарно-матеріальні цінності - автомобільні шини, що підтверджується актом інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на ТОВ «Західшина».

Одночасно, 19.05.2010 між позивачем та ТОВ «Західшина» укладений договір № 89 (а.с. 4 т. 4).

Відповідно до умов договору від 19.05.2010 № 89 ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» (Продавець) прийняло на себе зобов'язання передати у власність ТОВ «Західшина» (Покупець) товар в кількості, асортименті та по цінах відповідно до виставленого рахунку. Виставлення рахунку здійснюється на підставі заяви продавця. Передача товару здійснюється на протязі 15 днів після проведення попередньої 100% оплати.

На підставі таких договірних відносин протягом травня-вересня 2010 року ТОВ «Західшина» отримало від ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» автомобільні шини в кількості 4641 штук на загальну суму 2937109,50 грн. В подальшому ТОВ «Західшина» реалізовано 2227 автомобільних шин на суму 1686153,28 грн., за які проведено розрахунок з ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина», що підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними (а.с. 26-28, 29-32 т. 4). Крім того, ТОВ «Західшина» повернуто із зберігання автомобільні шини в кількості 726, з яких 17 обвідні стрічки.

31.12.2010 представниками ТОВ «Західшина» та позивача був складений інвентаризаційний опис залишків товару, переданого ТОВ «Західшина» за договором від 19.05.2010 № 88. Згідно вказаного інвентаризаційного опису у ТОВ «Західшина» станом на 31.12.2010 знаходились товарно-матеріальні цінності - автомобільні шини в кількості 1706 штук. Проте, проведена 02.06.2011 інвентаризація товарно-матеріальних цінностей - автомобільних шин показала відсутність переданого ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» товару в кількості 1706 штук (а.с. 246 т. 1).

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.04.2013 по кримінальній справі № 0907/3675/2012 (провадження №1/344/81/13), який набрав законної сили, (а.с. 247-249 т. 1) керівника ТОВ «Західшина» ОСОБА_5 засуджено:

- за ст. 191 ч. 5 КК України, та із застосуванням ст. 69 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк три роки, без конфіскації майна;

- на підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки;

- відповідно до пп. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_5 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись для реєстрації у органи кримінально-виконавчої інспекції;

- запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 підписку про невиїзд - залишено без зміни до набрання вироком законної сили.

- в задоволенні цивільного позову ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди - відмовлено.

У даному вироці зазначено, що директор ТОВ «Західшина» ОСОБА_5 з метою власного збагачення, зловживаючи своїм посадовим становищем, маючи на меті не виконувати взяті на себе зобов'язання, в період часу з 01.01.2011 по 02.06.2011 самовільно відчужив 1705 штук автомобільних шин на суму 949353,31 грн., що перебували на складських приміщеннях ТОВ «Західшина» за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Набережна, 44А та належали ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина», що не повністю відображено за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Західшина» і в подальшому вирученими коштами від реалізації автомобільних шин заволодів.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.08.2013 апеляційну скаргу ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» задоволено частково: вирок Івано-Франківського міського суду від 12.04.2013 по кримінальній справі №0907/3675/2012 (провадження №1/344/81/13) в частині відмови в задоволені цивільного позову - скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства (а.с. 250-251 т. 1).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.04.2014 по цивільній справі № 344/14103/13-ц позовні вимоги ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином в кримінальній справі № 323246, задоволені повністю та вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» майнову шкоду у розмірі 1017304,42 грн. (а.с. 252-253 т. 1). Вказане рішення суду набрало законної сили 24.04.2014. На примусове виконання рішення суду 24.06.2014 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області виданий виконавчий лист (а.с. 69-70 т. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд звертає увагу, що вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.04.2013 та рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.04.2014 містить встановлені судом обставин про вчинення господарських операцій між ТОВ «Західшина» та позивачем з використанням товару (автомобільних шин). Крім того, встановлено, що за результатами таких господарських операцій позивач отримав збиток у вигляді майнової шкоди в розмірі 1017304,42 грн. в результаті вчинення злочину директором ТОВ «Західшина» ОСОБА_5

Суд зазначає, що категорія «господарська діяльність» не є суто економічною категорією.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, дорученнями та агентськими договорами.

Податковий кодекс України дає визначення господарської діяльності, використовуючи поняття «доход» (який визначається пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), а не поняття «прибуток» (який визначено у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868:

- «витрати» - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

- «доходи» - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

- «прибуток» - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Отже, виходячи з цих визначень, поняття «доход» не є тотожним поняттю «прибуток».

А наявність збитків не є підтвердженням відсутності «доходу».

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Більш того, матеріалами справи підтверджується, що придбані позивачем автомобільні шини, ПДВ по яким включений ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» до податкового кредиту при їх купівлі, вибули з володіння позивача поза його волевиявленням в результаті вчинення директором ТОВ «Західшина» ОСОБА_5 злочину за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України «привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем», а тому не може кваліфікуватися як негосподарська діяльність, оскільки за змістом ч. 1 ст. 11 КК України - злочином є передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Поряд з цим, суд бере до уваги на акт ДПІ у м. Чернігові від 17.04.2012 № 402/22/35237656 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2011, який підтверджує той факт, що всі суми, що були віднесені позивачем до складу податкового кредиту підтверджені первинними документами. В акті відсутні зауваження щодо порушення ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» норм Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з віднесенням сум, що були сплачені позивачем при придбанні автомобільних шин, які згодом були викрадені (а.с. 6-25 т. 4).

Отже, ДПІ у м. Чернігові неправомірно збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 133073,00 грн. за основним платежем і 33268,00 грн. за штрафними санкціями та зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 56798,00 грн. за основним платежем і 14200,00 грн. за штрафними санкціями в результаті господарських взаємовідносин з ТОВ «Західшина».

По-друге , судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Космо Плюс» (ЄДРПОУ - 34365616).

Згідно договору про надання рекламних послуг від 27.08.2012 № 25/08-12Н/164 ТОВ «Космо Плюс» (Виконавець) по дорученню ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» (Замовник) зобов'язується провести рекламну компанію по стимулюванню збуту товарів, що поставляються ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» в мережі магазинів АТЛ та надати рекламні послуги в інтересах позивача. ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» зобов'язується прийняти та оплатити послуги ТОВ «Космо Плюс» в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Всі умови проведення рекламної компанії і розміщення реклами позивача узгоджуються сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору. Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 27.08.2013.

Додатком № 1 від 27.08.2012 до договору № 25/08-12Н від 27.08.2012 передбачено проведення рекламної акції по збуту товару Замовника (автошини «Белшина») в мережі магазинів АТЛ у вересні 2012, а саме виготовлення, поклейка рекламних плакатів на вітринних площах та фасадах магазинів мережі АТЛ, оренда вітринних площ, фасадних площ та плакатів настінних в торгових залах, а додатком № 2 від 15.11.2012 до договору № 25/08-12Н від 27.08.2012 передбачено проведення рекламної акції по збуту товару Замовника (автошини «Белшина») в мережі магазинів АТЛ у листопаді та грудні 2012, а саме оренда вітринних площ, фасадних площ та плакатів настінних (а.с. 87-88 т. 1).

Також згідно договору від 15.04.2013 № 14/04-13Н/100 ТОВ «Космо Плюс» (Виконавець) зобов'язується за дорученням ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» (Замовник) виконувати роботи з виготовлення рекламно-сувенірної продукції, найменування, параметри, кількість і вартість якої вказуються у додатках до даного договору та надавати ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» рекламні та мерчендайзингові послуги, направлені на просування та посилення конкурентоспроможності продукції позивача, найменування і вартість яких вказуються в додатках до даного договору, а ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» зобов'язується приймати й оплачувати належним чином виконані роботи та надані послуги згідно умов даного договору. Роботи вважаються виконаними, а послуги вважаються наданими належним чином після підписання сторонами акту виконаних робіт (надання послуг). Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 15.04.2014, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами свої зобов'язань.

Додатками № 1 від 15.04.2013 та № 2 від 09.09.2013 до договору № 14/04-13Н від 15.04.2013 передбачено виготовлення, розміщення продукції та надання послуг, їх вартість, а саме друк та поклейка вітрин арокалом; оренда вітрин; друк та оклейка біллбордів фасадних; друк та оклейка плакатів настінних; оренда; виготовлення мішків під шини (а.с. 89-92 т. 1).

Відповідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зазначений Закон поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.

Відповідно пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи:

- акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг;

- звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження. Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про:

- аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції;

- основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару);

- політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок;

- потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу;

- прогнозний план продажу;

- оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту;

- прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту;

- висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку на прибуток мають право віднести витрати на маркетинг до складу податкових витрат. При цьому їм потрібно пам'ятати, що всі первинні документи, пов'язані з відповідними операціями, зокрема накладні, роздавальні відомості, акти списання запасів тощо, також дадуть можливість підтвердити понесення таких витрат.

Виконання вищезазначених договорів підтверджується:

- рахунками-фактури (а.с. 222-235 т. 5);

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 93-107 т. 1);

- податковими накладними (а.с. 160-174 т. 1);

- звітами про дебетові операції по рахунку (а.с. 175-185 т. 1);

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за січень 2012 року - грудень 2013 року (а.с. 159 т. 1);

- звітом про проведення рекламної компанії в мережі «АТЛ» відповідно до положення № 1 до договору № 25/8-12Н/164 від 27.08.2012 (а.с. 108-141 т. 1).

- звітом про проведення рекламної компанії в мережі «АТЛ» відповідно до положення № 1 до договору № 14/04-13Н від 15.04.2013 за період з 09.09.2013по 09.10.2013 (а.с. 142-158 т. 1).

Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Суд зазначає, що рекламні послуги, які надавалися позивачу ТОВ «Космо Плюс» були спрямовані на просування товарів ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» на ринок та на підвищення на них споживчого попиту, а тому, є безпосередньо пов'язаними з його господарською діяльністю.

В процесі здійснення фінансово-господарської діяльності позивач мав господарсько-правові взаємовідносини на підставі договорів, спрямованих на реалізацію товарів (автомобільних шин торгівельної марки «Белшина), з наступними контрагентами:

- ТОВ «ТЛ Авто» - договір від 07.09.2010 № 143 (а.с. 186-188 т. 1);

- ТОВ «ТЛ Авто» - договір від 10.02.2011 № 71 (а.с. 188-191 т. 1);

- ТОВ «АТЛ» - договір від 14.01.2013 № 6 (а.с. 194-195 т. 1);

- ТОВ «Космо Плюс» - договір від 05.02.2013 № 27 (а.с. 196-198 т. 1), договір поставки з відстрочкою від 09.09.2013 № 194 (а.с. 200-201 т. 1), договір поставки від 25.01.2014 № 16, (а.с. 36-38 т. 4).

Виконання даних договорів підтверджується банківськими гарантіями (а.с. 192, 193, 199 т. 1); оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 202-220 т. 1, а.с. 58-63 т. 4), іпотечними договорами (а.с. 39-42, 53-55 т. 4), видатковими накладними (а.с. 71, 73-76, 78, 80, 82-85, 87, 90, 92-93, 97, 99, 102, 104, 106, 109, 111, 113 т. 5), платіжними дорученнями (а.с. 72, т. 5), специфікаціями (а.с. 77, 79, 86, 89, 96, 98, т. 5), довіреностями (а.с. 81, 108 т. 5), товарно-транспортними накладними (а.с. 88, 91, 94-95, 100-101, 103, 105, 107, 110, 112, 114 т. 5).

Слід зауважити, що при складанні акта перевірки, відповідачем не наведено жодного доводу в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат, вартості рекламних послуг, отриманих від ТОВ «Космо Плюс».

Позивач здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. А відтак, ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» самостійно вирішує, які саме господарські операції йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності.

Отже, при перевірці правильності формування даних податкового обліку відповідач не може оцінювати господарські операції позивача на предмет їх ефективності та економічної значущості для позивача.

Крім того, суд звертає увагу на довідку ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 26-57-22-03-10/34365616 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Космо Плюс» з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, якою не встановлено розбіжностей по взаємовідносинах з ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 та встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 (а.с. 65-108 т. 6).

Таким чином, наведене вище повністю спростовує доводи відповідача про завищення позивачем сум валових витрат по рекламних послугах, отриманих від ТОВ «Космо Плюс».

Тому ДПІ у м. Чернігові неправомірно збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 151845,00 грн. за основним платежем і 75923,00 грн. за штрафними санкціями, збільшила суму грошового зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток в розмірі 33221,00 грн. за основним платежем і 8305,00 грн. за штрафними санкціями, збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32848,00 грн. за основним платежем і 8212,00 грн. за штрафними санкціями, зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 77405,00 грн. за основним платежем і 19351,00 грн. за штрафними санкціями та зменшила від'ємне значення з податку на додану вартість в розмірі 8975,00 грн. за основним платежем в результаті господарських взаємовідносин з ТОВ «Космо Плюс».

По-третє, суд встановив, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ПП «Фірма «Спецодяг-Нова» (код ЄДРПОУ - 37299012).

Так, відповідно до договору поставки від 01.12.2012 ПП «Фірма «Спецодяг-Нова» (Постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» (Покупець) товар, окремими партіями, відповідно до замовлення позивача, а ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» зобов'язується прийняти та оплатити товар. Асортимент, найменування, одиниці виміру, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається у відповідному замовленні позивача/додаткових угодах/бухгалтерських документах ПП «Фірма «Спецодяг-Нова»: рахунку-фактурі, видаткових накладних, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації та є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється ПП «Фірма «Спецодяг-Нова» на склад позивача, за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 78, якщо інше не погоджено сторонами. З передачею кожної партії товару ПП «Фірма «Спецодяг-Нова» передає ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» наступні документи: один екземпляр видаткової накладної/додаткової угоди та/або один екземпляр акта приймання-передачі, які після підписання позивачем на протязі 14 календарних днів разом з оригінальним примірником довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей підлягають обов'язковому поверненню постачальнику; один оригінальний екземпляр податкової накладної.

На виконання умов договору Постачальником здійснена поставка товару (полукомбінізони з куртками (логотип - вишитий) та черевики робочі ПУП) окремими партіями, що підтверджується:

- видатковими накладними (а.с. 223-228 т. 1);

- податковими накладними (а.с. 229-236 т. 1);

- рахунками-фактури (а.с. 236-241 т. 5);

- оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 237-239 т. 1, а.с. 243, 245, 247 т. 5);

- звітами про дебетові операції (а.с. 240-242 т. 1);

- бухгалтерськими довідками (а.с. 244, 246, 248 т. 5);

- фотографіями (а.с. 110-123 т. 4).

Придбаний позивачем товар в подальшому використаний в його господарській діяльності, про що свідчать наступні факти.

19.11.2013 між ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» та ТОВ «АВКМ» укладений договір про надання шиномонтажних послуг № 251 та додаткові угоди до договору від 19.11.2013 № 251 (а.с. 64-70 т. 4).

Відповідно до умов договору про надання шиномонтажних послуг від 19.11.2013 № 251 ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» (Замовник) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, доручає ТОВ «АВКМ» (Виконавець), а ТОВ «АВКМ» бере на себе зобов'язання надати послуги (виконати роботу) по монтажу легкового асортименту автомобільних шин торгівельної марки «Белшина» в період з 20.11.2013 по 31.12.2013, в тому числі, але не виключно:

- зняття колеса з шиною з автомобіля;

- демонтаж і монтаж автомобільної шини (шино монтаж);

- встановлення колеса з шиною на автомобіль;

- накачування автомобільної шини повітрям.

Виконання договору про надання шиномонтажних послуг від 19.11.2013 № 251 підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 71, 73, 77, 79, 81, 85, 88, 90, 92, 94 т. 4); відомостями наданих послуг (а.с. 72, 74-76, 78, 80, 82-84, 86-87, 89, 91, 93, 95 т. 4); платіжним дорученням (а.с. 130 т. 4); звітами про дебетові операції (а.с. 126-129 т. 4).

Крім того, 01.04.2014 між позивачем та ФОП ОСОБА_8 укладений договір про надання шиномонтажних послуг № 59 (а.с. 97 т. 4).

Відповідно до умов договору про надання шиномонтажних послуг від 01.04.2014 № 59 ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» (Замовник) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, доручає ФОП ОСОБА_8 (Виконавець), а ФОП ОСОБА_8 бере на себе зобов'язання надати послуги (виконати роботу) по монтажу легкового асортименту автомобільних шин торгівельної марки «Белшина» в період з 01.04.2014 по 31.12.2014, в тому числі, але не виключно:

- зняття колеса з шиною з автомобіля;

- демонтаж і монтаж автомобільної шини (шино монтаж);

- встановлення колеса з шиною на автомобіль;

- накачування автомобільної шини повітрям.

Виконання договору про надання шиномонтажних послуг від 01.04.2014 № 59 підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 99, 101, 103, 105, 107 т. 4); відомостями наданих послуг (а.с. 100, 102, 104, 106, 108 т. 4); звітами про дебетові операції (а.с. 124, 125 т. 4).

Разом з тим, відповідно до умов укладених договорів сторони погодили, що у випадку необхідності позивач забезпечує Виконавця спеціальним одягом, а також розміщує рекламний матеріал з логотипом, фірмовим найменуванням ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина», як на зовні, так і в середині приміщень Виконавця, де останнім надаються послуги (виконується робота) по монтажу легкового асортименту автомобільних шин торгівельної марки «Белшина».

На виконання умов договору від 19.11.2013 № 251 в січні та травні 2014 року ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» здійснив передачу ТОВ «АВКМ» одягу та взуття з фірмовим логотипом на підставі актів приймання-передачі (а.с. 96 т. 4, а.с. 242 т. 5).

Разом з тим, на виконання умов договору від 01.04.2014 № 59 в травні 2014 року ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» здійснив передачу ФОП ОСОБА_8 одягу та взуття з фірмовим логотипом на підставі акта приймання-передачі (а.с. 109 т. 4).

Податкові накладні зареєстровані позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 150-260 т. 2, а.с. 1-138 т. 3). Відомості, які зазначені в податкових накладних, відображені ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» в податковій декларації з податку на додану вартість (а.с. 126-149 т. 2).

Наданими в судових засіданнях представниками позивача доказами спростовується позиція ДПІ у м. Чернігові про не використання позивачем в господарській діяльності придбаних полукомбінізонів з куртками та черевик робочих.

Крім того, законодавець не наділив контролюючий орган оцінювати витрати з точку зору їх доцільності, раціональності, ефективності та не передбачає можливості врахування при визначенні об'єкта оподаткування податку на додану вартість витрат по сплаті ПДВ в залежності від наявності чи відсутності в штаті позивача працівників, які потребують забезпечення спеціальним одягом.

Здійснюючи свою підприємницьку діяльність на власний ризик, позивач несе усі негативні наслідки можливої економічної неефективності своїх рішень. При цьому, позивач не має обов'язку бути економічно ефективним та раціональним, а тому може приймати нестандартні з економічної точки зору рішення, що є елементом його правосуб'єктності як учасника ринкових правовідносин.

Отже, в діях ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» відсутнє порушення вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 665,00 грн. за основним платежем і 166,00 грн. за штрафними санкціями; зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2685,00 грн. за основним платежем і 671,00 грн. за штрафними санкціями та зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 900,00 грн. за основним платежем в результаті господарських взаємовідносин з ПП «Фірма «Спецодяг-Нова» є протиправним.

По-четверте, 1) судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом TOB «Склофлекс» (код ЄДРПОУ 36644153).

Згідно умов договору від 21.12.2011 № 342 ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» (Продавець) зобов'язується продати, а TOB «Склофлекс» (Покупець) купити товар в асортименті, комплектації, кількості та по цінам згідно заявленого рахунку і відповідної специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору. Поставка товару за цим договором здійснюється на умовах склад Біла Церква (а.с. 1-2 т. 2).

Виконання вищезазначеного договору підтверджується:

- видатковими накладними (а.с. 6, 9, 12 т. 2);

- актами прийому-передачі (а.с. 7, 10, 13 т. 2);

- довіреностями (а.с. 8, 11 т. 2);

- податковими накладними (а.с. 14-16 т. 2);

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за січень 2012 - грудень 2013 року (а.с. 17 т. 2);

- платіжним дорученням (а.с. 18 т. 2).

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Склофлекс» податковий орган посилається на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.04.2012 № 198/3/22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Склофлекс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень 2011 року - березень 2012 року, яким зазначено, що діяльність ТОВ «Склофлекс» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст. 55-1 Господарського кодексу України (а.с. 165-170 т. 3).

2) Позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Інтайм Сервіс» (код ЄДРПОУ 37588027).

Згідно умов договору від 26.10.2011 № 293 ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» (Продавець) зобов'язується продати, а ТОВ «Інтайм Сервіс» (Покупець) купити товар в асортименті, комплектації, кількості та по цінам згідно заявленого рахунку. Поставка товару за цим договором здійснюється самовивозом ТОВ «Інтайм Сервіс» зі складу ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» - склад Біла Церква (а.с. 19-20 т. 2).

Виконання вищезазначеного договору підтверджується:

- видатковими накладними (а.с. 24, 27, 30, 33, 36, 38, 44 т. 2);

- актами прийому-передачі (а.с. 25, 28, 31, 34, 37, 39, 42 т. 2);

- довіреностями (а.с. 26, 29, 32, 35, 40, 43 т. 2);

- податковими накладними (а.с. 44-64 т. 2);

- розрахунками (а.с. 65-67 т.2);

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за січень 2012 - грудень 2013 року (а.с. 68 т. 2);

- звітами про дебетові і кредитні операції (а.с. 69-73 т. 2).

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Інтайм Сервіс» податковий орган посилається на акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 06.07.2012 № 1074/22-60/37588027 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтайм Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2012 по 31.05.2012, яким зазначено, що в ході відпрацювання ТОВ «Інтайм Сервіс» за січень 2012 року від ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС службовою запискою від 14.05.2012 № 942 /вн./ 07-08/30 отримано висновок погоджений з юридичним підрозділом ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Інтайм Сервіс» (а.с. 159-164 т. 3).

3) Позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «РАРТ» (код ЄДРПОУ 38320736).

Згідно умов договору поставки (на умовах 100 % передплати) від 18.03.2013 № 69 ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» (Постачальник) зобов'язується поставити й передати у власність ТОВ «РАРТ» (Покупець) товар, окремими партіями відповідно до замовлення ТОВ «РАРТ», а ТОВ «РАРТ» зобов'язується прийняти та оплатити товар. Поставка товару за цим договором здійснюється позивачем на протязі п'ятнадцяти робочих днів від дати попередньої 100 % оплати на умовах: склад ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина», за адресою м. Біла церква, якщо інше не погоджено сторонами (а.с. 74-75 т. 2).

Виконання вищезазначеного договору підтверджується:

- видатковими накладними (а.с. 88, 91, 93, 95, 98, 100, 102 т. 2);

- актами прийому-передачі (а.с. 89, 92, 94, 96, 99, 101, 103 т. 2);

- довіреностями (а.с. 90, 97, 104 т. 2);

- податковими накладними (а.с. 105-113 т. 2);

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за січень 2012 - грудень 2013 року (а.с. 114 т. 2);

- звітами про дебетові і кредитні операції (а.с. 115-116 т. 2).

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «РАРТ» податковий орган посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03.05.2013 № 1736/22-20/38320736 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «РАРТ» за період з 17.08.2012 по 03.05.2013, яким документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «РАРТ» з СГД-постачальниками та з СГД-покупцями, за період з 17.08.2012 по 03.05.2013, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, в порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (а.с. 171-175 т. 3).

Крім того, ДПІ у м. Чернігові посилається на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к (набрав законної сили 30.10.2013), яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, і призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень; ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.

Даним вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_9 є засновником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «РАРТ». Дане підприємство було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_7, вчинене повторно, а також згодою і безпосередньою участю ОСОБА_9 (а.с. 216-259 т. 3)

Проте, суд звертає увагу на те, що на момент підписання рахунків-фактури, видаткових та податкових накладних юридична особа ТОВ «РАРТ» не була припинена.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Суд зауважує, шо порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «РАРТ» не буди предметом дослідження у вказаному вище кримінальному провадженні.

Саме по собі здійснення реєстрації товариства без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва, установлена у названому кримінальному провадженні, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані податковим органом як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Платник податків не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

В процесі здійснення фінансово-господарської діяльності із вказаними контрагентами (TOB «Склофлекс», ТОВ «Інтайм Сервіс», ТОВ «РАРТ») позивач користувався послугами зі складування та транспортного оброблення вантажів, які надавалися ФОП ОСОБА_10 на підставі укладеного договору складування та транспортного оброблення вантажів від 12.08.2010 № 138, додаткових угод до договору від 12.08.2010 № 138 (а.с. 117-125 т. 2) та договору складування та транспортного оброблення вантажів від 19.05.2011 № 146/1 (а.с. 115-116 т. 5).

Відвантаження товару здійснено позивачем відповідно до умов договорів з контрагентами з регіонального складу в місті Біла Церква, а транспортування здійснювалось покупцями автомобільним транспортом, самовивозом за власний рахунок. Послуги зі складування та транспортного оброблення вантажів на регіональному складі в місті Біла Церква надавалися ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» на підставі договору складування та транспортного оброблення вантажів від 12.08.2010 № 138 та договору складування та транспортного оброблення вантажів від 19.05.2011 № 146/1.

Виконання договору складування та транспортного оброблення вантажів від 12.08.2010 № 138 підтверджується: актами прийому-передачі (а.с. 117, 120, 123, 126, 129, 132, 135, 138, 141, 147, 150, 153, 159, 162, 165, 168, 171, 174, 177, 180, 183, 186, 189, 192, 195, 198, 201, 204, 208, 210, 213, 216, 219 т. 5); накладними на переміщення (а.с. 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142, 148, 151, 154, 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 190, 193, 196, 199, 202, 205, 207, 211, 214, 217, 220 т. 5); товарно-транспортними накладними (а.с. 119, 122, 125, 128, 131, 134, 137, 140, 143, 149, 152, 155, 161, 164, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188, 191, 194, 197, 200, 203, 206, 209, 212, 215, 218, 221 т. 5).

Виконання договору складування та транспортного оброблення вантажів від 19.05.2011 № 146/1 підтверджується актами прийому-передачі (а.с. 144, 156 т. 5); накладними на переміщення (а.с. 145, 157 т. 5); товарно-транспортними накладними (а.с. 146, 158 т. 5).

Податкові накладні зареєстровані позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 150-260 т. 2, а.с. 1-138 т. 3). Відомості, які зазначені в податкових накладних, відображені ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» в податковій декларації з податку на додану вартість (а.с. 126-149 т. 2).

Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів на підтвердження доводів щодо відсутності у контрагента позивача можливостей (технічних, матеріальних, людських ресурсів) на виконання зобов'язань за укладеним договором.

Суд наголошує на тому, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в матеріалах акта неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих представником позивача доказів вбачається, що укладені позивачем з TOB «Склофлекс», ТОВ «Інтайм Сервіс», ТОВ «РАРТ» правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного Кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім зазначеного в акті перевірки висновку, ДПІ у м. Чернігові жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровано як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних Міністерства доходів і зборів України, яка міститься на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України ( http://minrd.gov.ua/ ) та витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 3-5, 21-23, 86-87 т. 2).

- TOB «Склофлекс» (код ЄДРПОУ 36644153), індивідуальний податковий номер -366441526500, дата анулювання реєстрації платника ПДВ - 08.05.2012;

- ТОВ «Інтайм Сервіс» (код ЄДРПОУ 37588027), індивідуальний податковий номер - 375880226578, дата анулювання реєстрації платника ПДВ - 06.09.2012;

- ТОВ «РАРТ» (код ЄДРПОУ 38320736), індивідуальний податковий номер -383207326596, дата анулювання реєстрації платника ПДВ - 04.07.2013;

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податків.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів і в того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочини ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» з TOB «Склофлекс», ТОВ «Інтайм Сервіс», ТОВ «РАРТ» укладені з метою отримання товару, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представниками позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Чернігові неправомірно:

- збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 76358,00 грн. за основним платежем і 38179,00 грн. за штрафними санкціями та збільшила суму грошового зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток в розмірі 12726,00 грн. за основним платежем і 3182,00 грн. за штрафними санкціями в результаті господарських взаємовідносин з TOB «Склофлекс»;

- збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 389559,00 грн. за основним платежем і 194780,00 грн. за штрафними санкціями та збільшила суму грошового зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток в розмірі 64926,00 грн. за основним платежем і 16232,00 грн. за штрафними санкціями в результаті господарських взаємовідносин з TOB ТОВ «Інтайм Сервіс»;

- збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 95738,00 грн. за основним платежем і 47869,00 грн. за штрафними санкціями та збільшила суму грошового зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток в розмірі 23666,00 грн. за основним платежем і 5917,00 грн. за штрафними санкціями в результаті господарських взаємовідносин з ТОВ «РАРТ»;

По-п'яте , відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку. Зокрема, позитивне значення курсових різниць включається до доходів як інші доходи (пп. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України), а від'ємне значення курсових різниць включаються до витрат як інші операційні витрати (пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України).

З урахуванням викладеного, якщо за підсумками перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти, у платника податку виникають як позитивне, так і від'ємне значення курсових різниць, то такі показники не згортаються.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872, позитивне значення курсових різниць відображається у рядку 03.19 додатку ІД до рядка 03 декларації та переноситься у складі підсумкової суми цього додатка до рядка 03 декларації, від'ємне значення курсових різниць у рядку 06.4.12 додатка ІВ до рядка 06.4 декларації та переноситься у складі підсумкової суми цього додатка до рядка 06.4 декларації.

Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 10.08.2000 № 193, (далі - П(С)БО № 21):

- іноземна валюта - валюта, інша ніж валюта звітності;

- курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах;

- монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів;

- немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу;

- операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу (п. 5 П(С)БО № 21).

На кожну дату балансу:

а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу;

б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції;

в) немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на початок дня дати визначення цієї справедливої вартості (п. 7 П(С)БО № 21).

Відповідно до п. 8 П(С)БО № 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводяться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня. Курсові різниці від такого перерахунку відображаються або у складі доходів, або у складі витрат.

Отже, для визначення курсових різниць перерахунок іноземної валюти здійснюється на дату балансу та на дату здійснення господарської операції лише за монетарними статтями.

Згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, під заборгованістю слід розуміти будь-яку заборгованість по розрахунках з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами і кредиторами.

Враховуючи викладене, з метою визначення курсових різниць будь-яка заборгованість по розрахунках з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами і кредиторами, виражена в іноземної валюті (в тому числі за операціями з цінними паперами та корпоративними правами), підлягає перерахунку на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики) за монетарними статтями.

Судом встановлено, що у позивача відповідно до даних податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік, з урахуванням уточнюючих декларацій з податку на прибуток за 2013 рік (а.с. 213-251 т. 4, а.с. 56-62 т.6):

- позитивне значення курсових різниць (р. 03.19 декларації) складає - 9241292,00 грн.;

- від'ємне значення курсових різниць (р. 06.4.12 декларації) складає - 12195240,00 грн.;

- витрати на купівлю - продаж валюти (р. 06.4.39) складають - 7489120,00 грн.

У вказаній декларації була допущена арифметична помилка, а саме до рядка 06.4.12 (від'ємне значення курсових різниць), який містить суму курсових різниць 11179526,00 грн. помилково включено суму витрат на купівлю іноземної валюти на суму 1015714,00 грн. Відповідно, значення рядка 06.4.39 (витрати на купівлю - продаж валюти) занижені на суму 1015714,00 грн., та мали б становити не 7489120,00грн як зазначено в декларації, а 8504834,00 грн.

В ході проведення перевірки відповідачем обраховано суму доходів та витрат від курсових різниць за 2012 рік, які відображені по рахунку бухгалтерського обліку 632 «розрахунки з іноземними постачальниками» по імпортним контрактах (а.с 1-55 т. 6) та на основі додатку № 2 до довідки перевірки від 12.05.2014 № 72/22/35237656 «Дані про виконання імпортних контрактів ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013» (а.с 134-193 т. 4), але в той же час не обраховано суму доходів/витрат від купівлі/продажу іноземної валюти, котра склала 8504834,00 грн., з якої, як було зазначено вище, сума в розмірі 1015714,00 грн. була відображена в рядку 06.4.12 (від'ємне значення курсових різниць).

Проте, відповідачем під час проведення перевірки в порушення норм Податкового кодексу України, П(С)БО № 21 в таблицях співставлення позитивних/від'ємних значень, при визначенні курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, проведено згортання позитивного і від'ємного значення курсових різниць (а.с 116-178 т. 6).

Одночасно, ДПІ у м. Чернігові, під час проведення перевірки, не обрахувала і не співставила з даними податкових декларацій позивача доходи/витрати від купівлі/продажу валюти (а.с 229-238 т. 6, а.с 1-39 т. 7).

Таким чином, за 2012 рік від'ємне значення курсових різниць за даними ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» (згідно поданих до декларацій з податку на прибуток підприємства) складає 11179526,00 грн. (12195240,00 грн. - 1015714,00 грн.), позитивне значення курсових різниць - 9241292,00 грн., загальний фінансовий результат від операцій з іноземною валютою становить «-» 1938234,00 грн.

В той же час, за даними відповідача загальний фінансовий результат від операцій з іноземною валютою становить «-» 1769725,00 грн.

За таких обставин, розбіжність в даних позивача та відповідача складає 1938235,00 грн. - 1769725,00 грн. = 168510,00 грн.

Отже, за 2012 рік позитивне значення курсових різниць (р. 03.19 декларації) складає 9241292,00 грн., від'ємне значення курсових різниць становить 11179526,00 грн., витрати на купівлю - продаж валюти (р.06.4.39 додатку ІВ до декларації) становлять 8504834,00 грн. (відповідно до «розрахунку доходів/витрат з купівлі/продажу іноземної валюти» за 2012 рік). Загальний фінансовий результат від операцій з купівлі продажу іноземної валюти та розрахунків з іноземними постачальниками становить 9241292,00 грн. - 11179526,00 грн. = -1938234 грн.

Крім того, за даними перевірки операцій, здійснених в іноземній валюті за 2013, ДПІ у м. Чернігові встановлено завищення ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» витрат на купівлю - продаж іноземної валюти на суму 118588,90 грн. виходячи з даних бухгалтерського обліку, а саме аналізу рахунку 942 «витрати на купівлю продаж іноземної валюти».

В той же час, відповідачем не було взято до уваги дані аналізу рахунку 714 «дохід від операційної курсової різниці», які становлять 178035,80 грн. і які були завищені позивачем на суму 118588,90 грн. (а.с. 194-213 т. 6).

Таким чином, по операції з купівлі іноземної валюти та перерахуванню її іноземному постачальнику 18.04.2013 позивачем були завищені як доходи, так і витрати на однакову суму 118588,90 грн., що не змінило загальний фінансовий результат операції, що підтверджується «розрахунком курсових різниць по операціям з оплати заборгованості постачальнику - 18.04.2013».

Крім того, ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» за 2013 рік задекларовано 3934613,00 грн. доходів від курсової різниці.

В результаті проведення перерахунку, позивачем отриманий дохід від курсової різниці в розмірі 3840255,00 грн.

Таким чином, за 2013 рік розбіжність позивача при розрахунку курсових різниць складає 3934613,00 грн. - 3840255,00 грн. = 94358,00 грн. курсових різниць. Тобто, ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» в декларації завищено суму доходів від курсових різниць.

Разом з тим, позивачем завищено на суму 148,15 грн. витрати на купівлю - продаж валюти, які виникли по операції з купівлі іноземної валюти на суму 124496 Руб. РФ.

Причиною виникнення вказаної помилки було невірне визначення курсу НБУ, а саме був вказаний помилковий курс НБУ 0,25414 замість вірного 0,25533 грн.

Отже, позивачем в результаті операцій з іноземною валютою (купівля валюти та її перерахування) в декларації з податку на прибуток підприємства було завищено доходи від курсових різниць на суму 94358,00 грн. та занижено витрати на суму 148,00 грн. Загальна помилка від операцій з іноземною валютою становить (94358,00 грн. - 148,00 грн.) = 94210 грн.

При винесені податкового повідомлення-рішення від 04.06.2014 № 0001592200 відповідачем завищена сума основного платежу та штрафних санкцій.

Зокрема, провівши перевірку розрахунків (а.с. 213-251 т. 4, а.с 1-), суд вважає, що сума грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті ТОВ «Український торгівельний дім «Белшина» становить 53090,08 грн., з яких 29426,75 грн. - основний платіж та 23663,33 грн. - штрафні санкції:

Найменування показникаБаза оподаткування (гривень)Сума податку на прибуток (гривень)Сума штрафних санкцій (гривень) 2012 рік Відсотки банка 25 855,00 5 429,55 2 714,78 Курсові різниці 168 510,00 35 387,10 17 693,55 Фінансові витрати 31 000,00 6 510,00 3 255,00 Сума заниження за 2012 рік 225 365,00 47 326,65 23 663,33 2013 рік Курсові різниці - 94 210,00 - 17 899,90 --- Сума завищення за 2013 рік - 94 210,00 - 17 899,90 --- Всього за період перевірки: 131 155,00 29 426,75 23 663,33

Крім того, згідно додатку до податкового повідомлення-рішення та акта перевірки відповідач розраховує фінансові штрафні санкції по авансовим внескам з податку на прибуток в сумі 235479,00 грн., з яких 188383,00 грн. - основний платіж та 47096,00 грн. - штрафні санкції.

Проте, суд не погоджується з такими діями відповідача, оскільки фінансові (штрафні) санкції по авансовим внескам з податку на прибуток мають становити 9859,72 грн., з яких 7887,78 грн. - основний платіж (47 326,65/12=3943,89 грн. (авансові внески в січні - лютому 2014 року) та 1971,94 грн. - штрафні санкції (3943,89 грн.*2*25%=1971,94 грн.).

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4872,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.06.2014 № 2382 (а.с. 3 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 487,20 грн. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області:

- від 04.06.2014 № 0001622200;

- від 04.06.2014 № 0001612200;

- від 04.06.2014 № 0001602200;

- від 04.06.2014 № 0001582200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 225619,28 грн., з яких 180495,22 грн. за основним платежем та 45124,06 грн. за штрафними санкціями;

- від 04.06.2014 № 0001592200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1470535,92 грн., з яких 986323,25 грн. за основним платежем та 484212,67 грн. за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торгівельний дім «Белшина» (код ЄДРПОУ - 35237656) судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Є. Смірнова

СудЧернігівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення30.10.2014
Оприлюднено04.11.2014
Номер документу41145638
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —825/2032/14

Ухвала від 10.02.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Карась О.В.

Ухвала від 26.02.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Карась О.В.

Ухвала від 12.01.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Карась О.В.

Ухвала від 16.12.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Карась О.В.

Постанова від 04.12.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Хрімлі О.Г.

Постанова від 04.12.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Хрімлі О.Г.

Ухвала від 04.11.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Хрімлі О.Г.

Постанова від 30.10.2014

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Смірнова О.Є.

Постанова від 13.10.2014

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Смірнова О.Є.

Ухвала від 22.09.2014

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Смірнова О.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні