Постанова

від 28.10.2014 по справі 910/8900/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року Справа № 910/8900/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Горобець О.В., відповідача -Ялі К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТОВ "НВО Сінепс-Інвест" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 у справі№910/8900/14 за позовомПАТ "Укрсиббанк" доТОВ "НВО Сінепс-Інвест" про стягнення 126155,89 грн. надмірно сплачених коштів ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 16.07.2014 (суддя Зеленіна Н.І.) в позові відмовлено з мотивів спливу позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 (судді: Шевченко Е.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог та відсутністю пропуску позовної давності.

ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" (далі - товариство) в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст.11,257,261 ЦК України. Зокрема, скаржник вказує на сплив позовної давності за вимогами про повернення переплати ще 26.12.2012р. з огляду на виявлення позивачем обставин помилкового визначення відповідачем вартості виконаних робіт та надмірної сплати на користь підрядника коштів у сумі 128162 грн. ще в грудні 2009 року, про що відповідача було повідомлено листом ПАТ "Укрсиббанк" (далі - банк) від 25.12.2009 №27-4/20726, до якого були додані складені банком акт виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 на суму 76332,40 грн., тобто факт переплати був встановлений позивачем внаслідок проведення детального розрахунку, в зв'язку з чим, ніщо не заважало замовнику пред'явити позов до товариства про повернення переплати в межах строку позовної давності, в тому числі й зустрічний позов в рамках розгляду справи №5023/3623/11. Вказані факти встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 у справі №5023/3623/11 між тими ж сторонами. При цьому, заявник вважає, що позивач був обізнаний порушення свого цивільного права (сплату зайвих коштів) з 25.12.2009р. На думку відповідача, само по собі визначення вартості робіт висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31.07.2013 не може впливати на перебіг позовної давності, оскільки експертний висновок не є обставиною, з якою ст.11 ЦК України пов'язує виникнення цивільних прав та обов'язків, а позивач, вважаючи, що відсутність доказу у вигляді висновку судового експерта перешкоджала поданню позову, всупереч вимогам цивільного законодавства фактично пов'язує початок перебіг позовної давності з моментом отримання доказів порушення свого права.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова та рішення від 16.07.2014 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Правовідносини між ПАТ "УкрСиббанк", як замовником, та ТОВ "НВО Сінепс-Інвест", як виконавцем, виникли на підставі договору №300708/KOB/USB від 06.08.2008, за умовами якого виконавець зобов'язався поставити та передати у власність замовника систему шинопроводів SIVACON 8, а також виконати своїми силами і засобами, на власний ризик електромонтажні роботи щодо встановлення товару в приміщеннях замовника, а замовник у свою чергу зобов'язався прийняти поставлений товар та роботи щодо встановлення товару та оплатити їх відповідно до умов цього договору.

Пунктами 1.2 та 1.3 договору визначено, що найменування, кількість, ціна, інші характеристики товару та обсяг, види, ціна, строки виконання електромонтажних робіт, передбачених у п.1.1 даного договору визначаються цим договором, а також його невід'ємними частинами: калькуляцією (додаток №1), графіком проведення робіт (додаток №2), додатком №3, проектно-кошторисною документацією (додаток №4, що включає локальний кошторис №4-1-1/1-01, шифр проекту 24070 USB/SIVAKON 8 PS BD02 LR; Додаток №6 - ТЗ №240708/USB/ - схема№24070); договірною ціною (додаток №5). Поставку та встановлення товару виконавець проводить в офісних приміщеннях замовника за адресою: м. Київ, вул.Ф.Пушиної,21.

У відповідності до п.2.1 договору ціна договору визначена у додатку №1 до договору і становить 912522,55 грн., окрім того, ПДВ - 182504,51 грн., разом з ПДВ - 1095027,06 грн. В ціну договору включені ціна товару, його упаковки, маркування, поставки товару, вантажно-розвантажувальні роботи, роботи щодо встановлення товару, ПДВ та взаємно узгоджені сторонами знижки.

Пунктом 3 договору сторони встановили порядок розрахунків за цим договором, зокрема, в цій статті зазначено, що розрахунок за цим договором здійснюється замовником наступним чином: за товар замовник сплачує 50% - авансовий платіж - від ціни товару протягом 10 робочих днів з дати підписання договору, остаточний розрахунок - 50% від ціни товару - протягом 5 робочих днів від дати фактичної поставки товару (про що робиться відмітка в податковій накладній), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця за реквізитами, вказаними в розділі 15 цього договору. За роботи по встановленню товару замовник сплачує авансовий платіж - 50% ціни за електромонтажні роботи - після дати отримання письмового узгодження сторонами про готовність до його встановлення товару, остаточний платіж 50% від ціни за електромонтажні роботи протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару та робіт з встановлення товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця за реквізитами, вказаними в розділі 15 цього договору. Затримка платежів відповідно подовжує строки поставки товару та строки виконання електромонтажних робіт на час відповідно такої затримки.

У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Матеріали справи підтверджують, що позивачем на виконання умов договору були перераховані кошти за товар та за роботи з монтажу. Так, згідно платіжних доручень №00017681993 від 22.08.2008 на суму 343019,13 грн. та №0002315407 від 18.11.2008 на суму 343019,13 грн. позивачем сплачено 686038,26 грн. за товар, а згідно платіжного доручення №0002320432 від 19.11.2008 на суму 204494,40 грн. перерахований аванс за монтажні роботи.

Харківським апеляційним господарським судом в постанові від 03.09.2013 за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" у справі №5023/3623/11 за позовом ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" до ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення 81847,68 грн., встановлено, що 24 листопада 2008р. ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" здійснило поставку Системи Шинопроводів SIVAKON 8 PS ПАТ "УкрСиббанк", у зв'язку з чим видав видаткову накладну №81-0000213 на товар на загальну суму 686038,26 грн. 27 листопада ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" закінчив роботи по встановленню системи шинопроводів SIVAKON 8 PS. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №587 від 31.07.2013 вартість будівельних робіт, здійснених ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" в офісних приміщеннях ПАТ "УкрСиббанк" за адресою: м.Київ, вул.Ф.Пушиної,21, станом на липень 2013р. складає 78338,51 грн.

Факти, встановлені Харківським апеляційним господарським судом у справі №5023/3623/11, в силу ст.35 ГПК України мають преюдиціальний характер і не потребують повторного доведення.

Матеріали справи підтверджують, що позивач звертався до відповідача з претензією про перерахування заборгованості, яка була залишена відповідачем поза увагою.

Таким чином, з огляду на те, що вартість виконаних відповідачем у даній справі робіт складає суму 78338,51 грн., а позивачем за ці роботи перерахований аванс у розмірі 204494,40 грн., що значно перевищує фактичну вартість виконаних робіт, а саме на суму 126155,89 грн., то позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Стосовно строку позовної давності апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем цього строку.

Так, у відповідності до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається, про обставину стосовно вартості виконаних робіт по договору №300708/KOB/USB від 06.08.2008 позивач дізнався після розгляду справи №5023/3623/11, яка розглядалась Харківським апеляційним господарським судом, та прийняття по ній постанови 03.09.2013р. Як було зазначено вище, визначення вартості робіт потребувало спеціальних знань і тому вона була вирахувана судовими експертами в ході проведення судової експертизи за дорученням суду, відтак, позов поданий ПАТ "УкрСиббанк" 12.05.2014р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Проте, касаційна інстанція не може погодитися з передчасними висновками апеляційного суду про відсутність спливу позовної давності, з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога замовника (банку) про повернення надмірно перерахованих підряднику (товариству) коштів авансового платежу у зв'язку із завищенням вартості виконаних робіт у співвідношенні з реальними обсягами їх виконання.

В основу рішення суду першої інстанції про відмову в позові покладено висновок про застосування судом за заявою відповідача позовної давності з огляду на її пропуск банком (замовником робіт) без поважних причин, який (висновок) ґрунтується на тому, що позивачу було відомо про порушення його права вже 24.03.2010р., зважаючи на фактичне виставлення відповідачу листом ПАТ "Укрсиббанк" від 24.03.2010 №21-4/5130 вимоги про сплату суми надлишково перерахованого авансу у розмірі 128144,40 грн. в строк до 31.03.2010р.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.1 та п.2 ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оформлена листом-претензією ПАТ "Укрсиббанк" від 24.03.2010 №21-4/5130 вимога про повернення відповідачем у строк до 31.03.2010р. різниці перерахованого авансу в розмірі 128144,40 грн. (а.с.78), що незначно перевищує спірну суму переплати (126155,89 грн.), узгоджується з положеннями ч.2 ст.530 та п.2 ч.5 ст.261 ЦК України, що не виключає правильність висновку суду першої інстанції про початок перебігу позовної давності з 01.04.2010р. та його сплив 01.04.2013р.

Крім того, згідно з ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 у справі №5023/3623/11 між тими ж сторонами встановлено той факт, що у своєму листі №27-4/20726 від 25.12.2009р. відповідач (ПАТ "Укрсиббанк") зазначив свої зауваження до наданих актів та вказав на виявлені помилки, а також пославшись на норми ДБН Д.1.1-1-2000, банк запропонував позивачу (ТОВ "НВО Сінепс-Інвест") підписати акт приймання виконаних підрядних робіт (форми №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрати (форми №КБ-3) у новій редакції на суму 76332,40 грн.

Як вважає заявник, вказаною постановою встановлено обізнаність банку ще 25.12.2009р. з обставинами помилкового визначення товариством вартості виконаних робіт та надмірної сплати на користь підрядника коштів у сумі 128162 грн., з огляду на адресований відповідачу лист ПАТ "Укрсиббанк" від 25.12.2009 №27-4/20726, до якого були додані складені банком акт виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 на суму 76332,40 грн., тобто факт переплати був встановлений позивачем внаслідок проведення детального розрахунку.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.2 ст.101 та п.п.7,8 ч.2 ст.105 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази , мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції .

Однак, в порушення приписів ст.ст.35,43,101,105 ГПК України апеляційним судом не надано ретельної правової оцінки наявним у справі матеріалам листування сторін з грудня 2009р. по березень 2010р. з питань розбіжностей щодо вартості виконаних підрядником робіт та сплачених замовником коштів, внаслідок чого належним чином не спростовано висновок місцевого господарського суду про сплив позовної давності станом на момент звернення банку з позовом.

Водночас, оскаржувана постанова не містить мотивів відхилення обґрунтованих посилань суду першої інстанції на те, що у разі несплати відповідачем у строк до 31.03.2010р. позивач не був позбавлений права звернутись у встановленому законом порядку з вимогами до відповідача про стягнення суми надлишково перерахованого авансу, а також мав можливість заявити зустрічну позовну вимогу під час первісного та нового розглядів справи господарського суду Харківської області №5023/3623/11 за позовом ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" до ПАТ "Укрсиббанк" про стягнення 81847,68 грн.

Крім того, апеляційним судом залишено поза увагою та не спростовано доводи відповідача про те, що само по собі визначення вартості робіт висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31.07.2013 не може впливати на перебіг позовної давності, оскільки експертний висновок не є обставиною, з якою ст.11 ЦК України пов'язує виникнення цивільних прав та обов'язків, а позивач, вважаючи, що відсутність доказу у вигляді висновку судового експерта перешкоджала поданню позову, всупереч вимогам цивільного законодавства фактично пов'язує початок перебіг позовної давності з моментом отримання доказів порушення свого права.

Отже, не відповідає фактичними обставинам справи передчасний висновок апеляційного суду про подання банком позову без пропуску позовної давності, оскільки в його обґрунтування помилково покладено виключно твердження про обізнаність позивача з точною вартістю виконаних робіт та розміром переплати авансового платежу після їх вирахування судовими експертами у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31.07.2013, проведеної в рамках апеляційного провадження у справі №5023/3623/11. Тим більше, що позивачем у листі від 24.03.2010 №21/4-5130 визначено вартість виконаних робіт у сумі 76322,40 грн., а висновком судової будівельно-технічної експертизи №587 від 31.07.2013 визначено вартість виконаних робіт станом на липень 2013 року у розмірі 78338,51 грн., тобто різниця між ними є досить незначною.

Разом з тим, первісне рішення про відмову в позові також не може бути залишено без змін, з огляду на наступне.

Згідно з ч.5 ст.267 ЦК України у разі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як роз'яснено в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення . Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Суд першої інстанції в порушення вимог ч.5 ст.267 ЦК України та ст.ст.43,84 ГПК України дійшов передчасного висновку про недоведеність наявності поважних причин пропуску строку позовної давності, оскільки не врахував наступного.

Попередні судові рішення у справі №5023/3623/11 (за позовом ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" до ПАТ "Укрсиббанк" про стягнення 81847,68 грн.) у 2010 році приймалися на користь ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" (підрядника) і тільки після їх скасування постановою ВГСУ від 09.02.2011 та за результатами нового розгляду справи апеляційна інстанція встановила точну невідповідність реальної вартості виконаних робіт (78338,51 грн.) з перерахованою банком сумою авансового платежу (204494,40 грн.), і про цю різницю між ними, еквівалентну спірній сумі переплати (126155,89 грн.), позивач дізнався з дня прийняття постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2013. Наведене не виключають наявність підстави вважати згадані обставини поважними причинами пропуску позовної давності, які перешкоджали позивачу подати позов з конкретно визначеною ціною позову, як того вимагає п.3 ч.2 ст.54 ГПК України.

Апеляційний суд помилково на вказане уваги також не звернув.

Проте, достовірне встановлення даних обставин безперечно свідчитиме про наявність підстав для захисту порушеного права позивача, що, в свою чергу, не виключає ймовірність підстав для задоволення позову, заявленого з пропуском позовної давності.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо достеменного визначення моменту спливу позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин пропуску позовної давності, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.111 7 ГПК України) та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням судами обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вище процесуальні порушення, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій, неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу касаційної інстанції за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для часткового задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "НВО Сінепс-Інвест" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 16.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 у справі №910/8900/14 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун