Ухвала

від 15.10.2014 по справі 2а-0870/7067/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ К/800/5842/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В. , розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 року

у справі № 2а-0870//7067/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі - позивач, ПАТ «ЗАЗ»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «ЗАЗ» звернулось у серпні 2011 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001760802 від 12.08.2011 р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 року, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а саме: пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст. ст. 7, 9, 69, 86, 159, 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі було здійснено заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі ДПС на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 18.07.2011 року по 29.07.2011 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Будтехсервіс» за період 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт № 125/08-02/25480917 від 29.07.2011 року. Даний акт підписаний позивачем з запереченнями від 03.08.2011 року № 698.

Перевіркою встановлені порушення позивачем, зокрема, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся всього в сумі 662 145,00 гривень.

На підставі складеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011 року № 0001760802.

Крім того, як вбачається з акту перевірки за період з 01.04.2008 року по 31.01.2009 року ПАТ «ЗАЗ» задекларовано (з урахуванням уточнюючих розрахунків та попередніх перевірок) податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1 702 943 972,00 гривні. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за цей період встановлено його завищення всього в сумі 773 179,00 гривень. В результаті допущених порушень податкового законодавства підприємством занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на загальну суму 119 884,00 гривні та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на загальну суму 653 295,00 гривень.

Згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» перевіркою встановлено, що ТОВ «Будтехсервіс» виступає транзитером із залученням вигодоформуючих підприємств.

По ланцюгу постачання ТОВ «Будтехсервіс» встановлено наступних постачальників: ТОВ «Буделектроіндустрія» (обліковий стан 0 платник податків за основним місцем обліку); ТОВ «Компанія «Вітал» (обліковий стан 21 ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду); ТОВ «Снерг-15» (обліковий стан 7 до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей).

Також, судами встановлено, що від Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на адресу відповідача надійшов акт № 305/23-08/32474856 від 14.02.2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будтехсервіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Буделектроіндустрія», ТОВ «Снерг-15» та ТОВ «Компанія «Вітал» за період з 01.03.2008 року по 31.03.2010 року, яким встановлено порушення ч. 1 ст. 203 , ст. 207 , ст. 215 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України ) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України ) по правочинах здійснених ТОВ «Будтехсервіс» з постачальниками: ТОВ «Буделектроіндустрія», ТОВ «Снерг-15», ТОВ «Компанія «Вітал» та покупцем в межах податкового кредиту ПАТ «ЗАЗ». Відповідно до висновку акту перевірки усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «Будтехсервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Такий висновок зроблено у зв'язку з тим, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя отримано лист № 1070/26-018 від 16.07.2010 року управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Запорізькій області, яким надано вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2010 року за кримінальною справою № 1-287/2010, яким засуджено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 205 , ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 366 , ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 358 , ч. 3 ст. 209 КК України щодо здійснення злочинної діяльності з використанням підприємств ТОВ «Снерг-15», ТОВ «Буделектроіндустрія», ТОВ «Компанія «Вітал», ТОВ «Компанія «Інвент». Вирок суду вступив в законну силу 28.05.2010 року.

На підставі того, що матеріали перевірки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя свідчать про неможливість здійснення ТОВ «Буделектроіндустрія», ТОВ «Снерг -15», ТОВ «Компанія «Вітал» операцій з продажу робіт, послуг в адресу ТОВ «Будтехсервіс», та, відповідно, про неможливість здійснення ТОВ «Будтехсервіс» операцій поставки будівельних робіт, послуг, отриманих від ТОВ «Буделектроіндустрія», ТОВ «Компанія «Вітал» та ТОВ «Снерг-15» в адресу ПАТ «ЗАЗ», відповідачем зроблені висновки, що договори поставки робіт, послуг від ТОВ «Будтехсервіс» на адресу ПАТ «ЗАЗ» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, тому складання первинних документів по операціям з поставки робіт, послуг згідно цих договорів є нікчемними правочинами та недійсними в силу закону.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходив з того, що позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Проте судами вірно зазначено, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судами вірно зазначено, що акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 26.09.2011 року були надані копії правовстановлюючих документів ТОВ «Будтехсервіс», у зв'язку з чим суди дійшли висновку, що ПАТ «ЗАЗ» були виконані всі можливі заходи застережливості.

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ «Будтехсервіс» угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання його таким.

Крім того, судами вірно зазначено, що пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач дійсно отримував від ТОВ «Будтехсервіс» певні послуги, сплатило вартість з урахуванням податку на додану вартість. Цей факт також підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та актами прийому виконаних підрядних робіт, які містяться в матеріалах справи та досліджені судами.

Позивачем були сформовані податкові зобов'язання, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судами вірно зазначено, що, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускали контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини між ТОВ «Будтехсервіс» та позивачем не були предметом дослідження у кримінальній справі № 1-287/2010, доказів участі позивача у схемі транзитного руху коштів податковим органом не представлено. Фактів спрямованості правочинів між позивачем та його контрагентами на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначених правочинів недійсними через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність таких рішень не зазначено.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є передчасним. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 року у справі № 2а-0870//7067/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько