Ухвала

від 05.12.2006 по справі 22-10980

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-10980

Справа № 22-10980                                                                 Головуючий в 1 інстанції- Федько С.П.

Категорія-21                                                                                     Доповідач- Бабенко П.М.

УХВАЛА іменем України

05 грудня 2006 року   Апеляційний

суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьовій

О.М..

суддів- Бабенка П.М. Бондаренко Л.І.

при секретарі - Баклановій Ю.В.

за участю

представника відповідача Сисосвої Н.М. розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі

м, Горлівки Донецької області на

рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 03 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до

відділення виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької

області про відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006 року позивач звернувся до суду з

позовом до відповідача, просив стягнути з відповідача

на його користь 70 000 грн. на відшкодування моральної

шкоди, посилаючись на те ,що під час роботи на шахті

ім..Леніна ДП «Артемвугілля» з вини підприємства

він отримав професійне захворювання ,втратив 50% професійної працездатності, йому спричинено моральні

страждання.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області

від 03

жовтня 2006 року позов задоволено частково, з

відповідача стягнуто на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн., в решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду , ухвалити нове, яким відмовити позивачеві в

задоволенні позову ,посилаючись на те, що це рішення ухвалено з

порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначив, що рішення суду першої інстанції суперечить діючому

законодавству: суд невірно застосував норми

матеріального та процесуального права; не врахував, що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі

висновку МСЕК; що відповідач не надав судові доказів про заподіяння

йому моральної шкоди, відповідальність за спричинення моральної шкоди несе підприємство , де працював позивач, що сума

відшкодування, яка визначена судом, не відповідає

встановленим обставинам справи ,суд не врахував, що позивач пропустив  строк звернення до суду з вказаним позовом.

Крім того , зазначив, 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності» щодо виплат на відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасного випадку на виробництві або

профзахворювання.

В судовому засіданні представник

відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Вислухавши

доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи

,перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну

скаргу слід відхилити, а рішення та ухвали суду слід залишити без змін, за наступних

підстав:

Судом першої

інстанції встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з шахтою ім.

Леніна ДП «Артемвугілля» ,де в результаті шкідливих умов праці одержав

професійне захворювання-хронічний радікуліт.    

Згідно висновку МСЕК від 20.11.02 року  йому

встановлено 40 % втрати

професійної

працездатності, а 08.12.03

та 08.12.05 року - 50% 

та   3 група

інвалідності

Позивачеві

заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому ,що він переніс і зносить фізичні

та душевні страждання через втрату здоров'я. Він постійно відчуває фізичний

біль, вимушений лікуватись ,

не може виконувати роботу за спеціальністю, вимушений звільнитись ,що

призвело до порушення його звичного укладу життя та вимагає додаткових зусиль

для організації свого життя.

Згідно із ст.ст.21,28,34 Закону України

„Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку

на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у

зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.

Відповідно до ст..23 ЦК України та

п.З Пленуму Верховного Суду України від 31

березня 1995 року № 4 „Про судову

практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під

моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних

чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати у

зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через

неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з

оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір грошового

відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини

фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або

позбавлення його можливості їх реалізації, а також інших обставин,які мають

істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги

справедливості та розумності.

Встановлені судом першої інстанції

обставини підтверджені як письмовими доказами ( даними трудової книжки, актом розслідування

профзахворювання висновками Донецької ОКБП та МСЕК, виписками з лікарняних

карток) ,так і поясненнями сторін в судовому засіданні.

За вказаних

обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт спричинення

потерпілому моральної шкоди.

Встановлені судом обставини про втрату професійної

працездатності позивача та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як

письмовими доказами ( даними

трудової книжки, актом розслідування профзахворювання висновками Донецької ОКБП

та МСЕК,виписками з лікарняних карток ),

так і поясненнями сторін.

За таких

обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння

потерпілому моральної шкоди.

Визначаючи

розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд

урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань

позивача, вплив на його душевний стан,

неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності, ступеню

втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону 'України "Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності" визначив таке відшкодування в сумі 15 000 грн.

Доводи представника відповідача про те ,що оскільки

Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006

рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про 

загальнообов'язкове  державне  соціальне 

страхування  від  нещасного    

випадку  на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",тому

судові слід було відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини

і право позивача на відшкодування виникли до набрання чинності вказаним законом

і цей закон зворотної сили не має.

Крім того, до

Закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не

внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед

позивачем в частині відшкодування моральної шкоди

При встановленні

зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми

матеріального права.

Суд

всебічно,повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну

оцінку та правильно дійшов до висновку про підставність вимог позивача, та щодо

розміру відшкодування.

Інші доводи

апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , оскільки вони не

основані на законі.

Виходячи з

вказаного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляції та

скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307 , ч.1 ст.308.-313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну

скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у

Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області відхилиш.

Рішення

Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від З жовтня 2006 року залишити

без зміни.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення,

але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду

України протягом двох місяців з моменту набрання нею законної сили.