Постанова

від 09.09.2014 по справі 817/1567/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року (10 год. 30 хв.)Справа № 817/1567/14 Провадження № ЗП/808/19/1 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

при секретарі судового засідання Ємельяновій А.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМОВЕТ»

до: Рівненської митниці Міндоходів,

про: визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з Рівненського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМОВЕТ» (далі - ТОВ «КОРМОВЕТ», позивач) до Рівненської митниці Міндоходів (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачеві у визнанні митної вартості імпортованих позивачем товарів за ціною контракту №008-03/2014 від 27.03.2014;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №204050001/2014/000012/2 від 06.05.2014;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача №204050001/2014/00017 від 06.05.2014 у прийнятті МД ІМ 40 ДЕ №204050001.2014.005674 від 14.04.2014;

- зобов'язати відповідача здійснити митне оформлення товару у відповідності з митною вартістю імпортованих позивачем товарів за ціною контракту №008-03/2014 від 27.03.2014.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду Зозулі Д.П. від 02 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідно до ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року на підставі пункту 3 частини першої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративну справу № 817/1567/14 передано для розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.07.2014 справу №817/1567/14 прийнято до провадження судді Лазаренка М.С., справі присвоєний номер провадження №ЗП/808/19/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та про підтримання позовних вимог.

У судове засідання з'явився представник відповідача Прокоф’єв С.А. Матеріали справи містять письмові заперечення на позов (вх. №30692 від 11.08.2014), в яких, зокрема, зазначено, що оскаржуване рішення, картка відмови є законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм митного законодавства України, за результатами аналізу поданих позивачем документів для митного оформлення товарів. В матеріалах справи також зазначено про те, що позивачем не було надано усіх витребуваних митницею документів, що призвело до відсутності підстав для оформлення товару за першим методом. Відтак, оспорюванні дії, картки та рішення, прийняті митницею відповідач вважає законними.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи зазначеної вище норми, відсутності потреби заслуховування свідків або експертів, наявність достатніх матеріалів та відсутність перешкод для розгляду справи по суті на підставі наявних у справі доказів, суд вирішив розглянути справу у порядку письмового провадження.

З урахуванням приписів статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та компанією «PETI BV», м. Веенендааль, Нідерланди (Постачальник) був укладений контракт №008-03/2014 (далі - Контракт) на поставку товару - дезінфекційний засіб Monocarbon Acids Mixture - 20000 кг (нетто), за ціною 0,98 ЄВРО за 1 кг (нетто), загальною вартістю 19 600,00 ЄВРО. Умови поставки: FCA - м. Веенендааль, Нідерланди. Умови оплати: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Вказаний вище товар 14.04.2014 надійшов на митний пост «Рівне-центральний» Рівненської митниці Міндоходів та був цього ж дня заявлений позивачем до митного оформлення за МД ІМ 40 ДЕ №204050001/2014/005674 (шляхом електронного декларування), довідковий № 8996 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 366 620,20 гривень, що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс валюти - EUR: 17,42960,3) становить 21034,34 євро.

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Разом з митною декларацією МД ІМ 40 ДЕ №204050001/2014/005674 від 14.04.2014 позивачем подано до митного органу:

- копія митної декларації країни відправлення (експортна декларація) №14NL093СE52ЕСD90D8 від 10.04.2014;

- декларація митної вартості;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) №20140409821 від 11.04.2014;

- книжка МДП (Carnet TIR XZ74698845);

- зовнішньоекономічний контракт №008-03/2014 від 27.03.2014;

- інвойс №00011913 від 01.04.2014 (з перекладом на українську мову);

- рахунок-фактура №СФ-0000206 від 14.04.2014 (калькуляція транспортних витрат);

- сертифікат аналізів товару «Суміш монокарбонових кислот на основі мурашиної кислоти» від 04.04.2014 б/н лот №14140101, з реквізитами компанії «PETI BV» (з перекладом на українську мову);

- сертифікат якості б/н б/д товару «Суміш монокарбонових кислот (РУ 200832-1)», партія №14140101, дата виготовлення - березень 2014 року, з реквізитами компанії «PETI BV» (з перекладом на українську мову);

- лист щодо призначення продукту MONOKARBON ACIDS MIXTURE (суміш монокарбонових кислот) від 11.04.2014 №119/04/14;

- технологічна карта-схема санітарної обробки та очистки лінії з виробництва преміксів та кормів від 15.01.2014 б/н (затверджена позивачем).

При проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за вказаною вище митною декларацією, митний орган дійшов висновку, що в поданих до митного оформлення документах відсутні належні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема рахунок-фактуру від 14.04.2014 № СФ-0000206 неможливо застосувати як документ, передбачений п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України (транспортні документи, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів), оскільки вказаний документ не відповідає вимогам Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» (в частині виконання формування митної вартості), з огляду на те, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України, є ціна, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована у разі потреби.

Крім того, як зазначає відповідач, митний орган володіє інформацією щодо подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

У зв'язку із наявністю сумнівів у поданих до митного оформлення документах, відповідачем було направлене електронне повідомлення декларанту, у якому декларанта було повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації; переклад митної декларації країни відправлення; документи про вартісне значення транспортно-експедиційних послуг по території іноземної держави до кордону України.

Листом вих. №143/05/14 від 05.05.2014 позивач повідомив митний орган про те, що усі необхідні документи вже були надані та зазначив, що вимогу митного органу щодо надання додаткових документів він вважає необґрунтованою.

Також, судом встановлено, що відповідач надав консультацію позивачу про те, що у зв'язку із відсутністю у декларанта та органу доходів і зборів прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних органами доходів і зборів митних вартостей з розрахунку 2,3 долара США за 1 кг товару (МД №112050000/2013/032035 від 28.11.2013, МД №112050000/2013/027443 від 17.11.2013), про що відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 204050001/2014/000012/2 від 06.05.2014. Так, на підставі цього рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 204050001/2014/00017 від 06.05.2014.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням відповідача, але з метою уникнення додаткових збитків скористався правом наданим частиною третьою статті 52 Митного кодексу України та оформив 07.05.2014 нову МД ІМ 40 ДЕ №204050001/2014/006715, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем в розмірі 38 141,57 грн.

Не погодившись з карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішенням про коригування митної вартості товару, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Так, частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною другою статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, частина третя статті 53 Митного кодексу України передбачає, що додаткові документі подаються на письмову вимогу митного органу лише за наявності таких документів у декларанта.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем на виконання запиту, отриманого від митного органу була надана відповідь про відсутність у нього додаткових документів, які вимагалися відповідачем (а.с. 121).

Проте, митний орган дійшов висновку, що надані при митному оформленні позивачем документи та відповідь про неможливість надати додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

Згідно із статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно вимог частини четвертої статті 57 Митного кодексу України було проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статті 64 цього Кодексу. Під час консультацій митний орган та декларант здійснили обмін наявною у кожного з них інформацією. За результатами проведених консультацій узгоджене та прийняте рішення про визначення митної вартості за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) - 2ґ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Так, 06.05.2014 відповідачем прийняте рішення про визначення митної вартості за другорядним методом визначення митної вартості 2ґ - резервним № 204050001/2014/000012/2. Враховуючи вимоги статті 64 Митного кодексу України використана наявна в органі Міністерства доходів і зборів України інформація щодо ідентичних товарів за методом 2ґ) (з розрахунку 2,3 дол. США за 1 кг товару (МД №112050000/2013/032035 від 28.11.2013, МД №112050000/2013/027443 від 17.11.2013).

В оформленні митної декларації на товар №204050001/2014/005674 від 14.04.2014 було відмовлено, складено картку відмови №204050001/2014/00017 від 06.05.2014, товар випущено у вільний обіг за МД №204050001/2014/006715 від 07.05.2014 під гарантію відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками митного органу з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у прийнятті митної декларації позивача, відповідач зазначає про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з: 1). Відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (рахунок-фактуру від 14.04.2014 № СФ-0000206 неможливо застосувати як документ, передбачений пунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України, оскільки він не відповідає вимогам Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV в частині виконання формування митної вартості з огляду на положення частини четвертої статті 58 Митного кодексу України.); 2). Неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем серед інших документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом, було надано до митного органу при декларуванні вантажу також рахунок-фактуру № СФ-0000206 від 14.04.2014 підприємства перевізника імпортованого товару ПП «ІЛК АВЕРС-ТРАНС». Зазначений документ містить усю необхідну інформацію (зокрема, відомості про вартість перевезення товарів та відомості на виконання якого замовлення виписано рахунок-фактуру), передбачену вимогами зазначеної вище норми. Будь-яких законодавчо визначених вимог щодо форми документів, що містять відомості про вартість перевезення товарів - законодавством не визначено.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні основні документи, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Перелік наданих документів відображено в графі 18 оскаржуваного рішення, в картці відмови у митному оформленні та у графі 44 ВМД і відповідачем не заперечується.

Подані основні документи, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Отже, у ході розгляду справи відповідач не спростував перед судом дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей. Відповідач не спростував фактурну вартість оцінюваних товарів і вартість транспортних витрат, об'єктивну можливість і спроможність перевірити згідно з частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Також відповідач не довів суду наявність передбачених частинами третьою та четвертою статті 53 Митного кодексу України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем основних документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості товару, подавалися митному органу відповідні обов'язкові та додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості імпортованих товарів, проте вони не були визнані відповідачем достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Таким чином, зроблений відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення запис не свідчить про дійсну наявність розбіжностей у кількісних і вартісних показниках оцінюваного товару та не доводить наявність визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Крім того, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, який в силу частини першої статті 244-2 КАС є обов'язковим для врахування при вирішенні справ з подібних відносин.

Також відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду законність застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № 204050001/2014/000012/2 від 06.05.2014 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204050001/2014/00017 від 06.05.2014, а відтак вони підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачеві у визнанні митної вартості імпортованих позивачем товарів за ціною контракту №008-03/2014 від 27.03.2014 та зобов'язати відповідача здійснити митне оформлення товару у відповідності з митною вартістю імпортованих позивачем товарів за ціною контракту №008-03/2014 від 27.03.2014, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Аналіз положень статті 54 Митного кодексу України, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про визнання протиправними дій Рівненської митниці Міндоходів щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зобов'язуючи Запорізьку митницю Міндоходів здійснити митне оформлення товару у відповідності з митною вартістю імпортованих позивачем товарів за ціною контракту, фактично визначає митну вартість ввезеного товару чим підміняє митний орган.

Таким чином, задоволення таких позовних вимог є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМОВЕТ».

Відповідно до частини третьої статті КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №204050001/2014/000012/2 від 06.05.2014 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204050001/2014/00017 від 06.05.2014, прийняті Рівненською митницею Міндоходів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРМОВЕТ» (код за ЄДРПОУ 38115764) судовий збір в розмірі 447 (чотириста сорок сім) грн. 48 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко