Рішення

від 27.10.2014 по справі 918/1176/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 жовтня 2014 р. Справа № 918/1176/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Русана"

до відповідача Рівненська міська рада

про визнання права власності на майно за набувальною давністю

В засіданні приймали участь:

Від позивача : Голуб В.А.

Від відповідача : Андрєєв Р.В.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 21.10.2014 р. до 27.10.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Русана" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача Рівненської міської ради про визнання права власності на одноповерхову господарську будівлю (літ. Б-1) загальною площею 78,21 кв.м. за адресою: м.Рівне по вул. 16 Липня, 59. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачем 12.10.1993 р., 01.06.2000 р., 14.04.2010 р. було укладено договори оренди нежитлового приміщення для розміщення офісу, магазину та кафе-бару. КП "Рівненське міське БТІ" 06.07.1993 р. виготовлено план земельної ділянки за адресою м.Рівне, вул. 16 Липня, 59 з експлікацією розташованих на ній будівель, з якого вбачається, що за вказаною адресою обліковувались: будинок (літ. А-2), сіни (літ.а-1), сіни (літ.а-2), сарай (літ Б). Одночасно позивач зауважив, що господарська будівля сараю не належить на праві комунальної власності територіальній громаді м.Рівне. Проте, у 1997-1998 роках ТзОВ "Русана" провело капітальний ремонт господарчого сараю з подальшим використанням його під склад у відповідності до розпорядження виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21.01.1997 р. №82-Р та дозволу на виконання будівельних робіт від 17.07.1997 р. №49, виданого Держінспекцією архітектурно-будівельного контролю. Внаслідок проведеного капітального ремонту площа господарської будівлі (літ. Б-1) склала 78,2 кв.м. Таким чином позивач вважає, що він добросовісно заволодів чужим майном - будівлею сараю, яка знаходилась в аварійному стані, переробив її в господарську будівлю. З моменту проведення реконструкції будівлі позивач відкрито та безперервно володіє та користується даним нерухомим майном. Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Таким чином, позивач стверджує, що ТзОВ "Русана" набуло право власності на господарську будівлю за набувальною давністю. За наведеного просить позов задоволити.

Рівненська міська рада надала суду письмовий відзив на позов, у якому вимоги ТзОВ "Русана" не визнає. Зазначає, що у 2010 році господарським судом Рівненської області у справі №2/134 вирішено спір між тими ж сторонами та рішенням від 14.09.2014 р. було задоволено позов ТзОВ "Русана" до Рівненської міської ради про визнання за позивачем права власності на одноповерхову господарську будівлю розміром 9,90 м 2 на 7,90 м 2 загальною площею 78,21 м 2 в м. Рівне по вулиці 16 Липня № 59. У подальшому постановою ЛАГС від 18.11.2010 р. (залишеною без змін постановою ВГСУ від 24.02.2011 р.) рішення від 14.09.2010 р. скасовано і прийнято нове, яким в позові відмовлено. Відповідач вважає, що оцінка правомірності (добросовісності) дій позивача уже надана судами апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді справи №2/134 і встановлена відповідними судовими рішеннями, тому позивач не може вважатися добросовісним володільцем спірного нерухомого майна. Також відповідач стверджує, що з огляду на викладене виключається можливість застосування приписів ст.344 ЦК України до правовідносин, що виникли між сторонами у даному спорі. Враховуючи наведене просить в позові відмовити.

У судових засіданнях представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Натомість представник Рівненської міської ради просив у позові відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що ТзОВ "Русана" та Фонд державно-комунального майна м. Рівне 12.10.1993 року уклали договір №334/358 оренди нежилого приміщення, за яким Фонд (орендодавець) передав, а Товариство (орендар) прийняло в орендне користування нежитлове приміщення (будинок) для розміщення офісу та магазину для торгівлі промисловими товарами по вул. 16 Липня, 59 у м. Рівне, загальною площею 334 кв. м, на строк з 12.10.1993 року до 12.10.1998 року (арк.с. 7-8).

Пізніше ТзОВ "Русана" та Управління економіки міста 01.06.2000 року уклали договір №1332 оренди нежитлового приміщення, за яким Управління (орендодавець) передало, а Товариство (орендар) прийняло в орендне користування нежитлове приміщення (будинок) для офісу - 164,8 кв. м; під кафе-бар - 144,3 кв. м; для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами - 40,8 кв. м по вул. 16 Липня, 59 у м. Рівне, загальною площею 349,9 кв. м, на строк з 01.06.2000 року до 05.01.2010 року (арк.с. 9-12).

У подальшому ТзОВ "Русана" та Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради 14.04.2010 року уклали договір №1936 оренди нежитлового приміщення, за яким Управління (орендодавець) передало, а Товариство (орендар) прийняло в орендне користування нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 59, загальною площею 359,9 кв. м, з метою використання: 155 кв. м - розміщення офісу; 32,2 кв. м - розміщення торговельного об'єкту з продажу непродовольчих та продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; 172,7 кв. м - розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (арк.с. 13-17). У відповідності до п. 9.8 названого Договору питання землекористування, сплата орендної плати за землю або земельного податку вирішується орендарем у встановленому законодавством порядку.

КП «Рівненське міське БТІ» 06.07.1993 року виготовлено план земельної ділянки за адресою м. Рівне, вул. 16 Липня, 59 з експлікацією розташованих на ній будівель. З останнього вбачається, що на дату складання такого плану за вказаною адресою обліковувались: будинок (літ. А-1), сіни (літ. а-1), сіни (літ. а-2) , сарай (літ. Б) (арк.с. 77).

Передане в оренду майно належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Рівне в особі Рівненської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія ЯЯЯ №468866), реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 12720641, та перебуває на балансі Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради. До майна, яке передавалося в оренду, не входила будівля сараю.

Як вбачається з наявних у справі доказів у 1997-1998 роках ТзОВ "Русана" провело капітальний ремонт господарчого сараю з подальшим використанням його під склад у відповідності до розпорядження виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21.01.1997 року №82-Р (арк.с. 18) та дозволу на виконання будівельних робіт від 17.07.1997 року №49, виданого Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю департаменту архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (арк.с. 19-22). Внаслідок проведеного капітального ремонту площа господарської будівлі (літ. Б-1) склала 78,2 кв. м.

Відповідно до наданого позивачем Технічного звіту про стан конструкцій господарської будівлі по вул.16-го Липня №59 в м.Рівне та висновків щодо можливості її подальшої експлуатації - будівля знаходиться у задовільному стані (арк.с. 55-66).

Поряд з тим, у матеріалах справи міститься надана позивачем копія листа Регіонального відділення ФДМ України №11-04-01501 від 28.05.2014 р., у якому останнє повідомляє, що в Реєстрі об'єктів державної власності, які входять до сфери управління органу приватизації, відсутня інформація стосовно господарської будівлі, яка знаходиться за адресою м.Рівне, вул.16 Липня,59 (арк.с. 50).

Листом №01-321 від 28.05.2014 р. Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило, що до переліку об'єктів, що належать територіальній громаді м.Рівного в особі Рівненської міської ради, внесена будівля за адресою вул.16 Липня , 59 загальною площею 359,9 кв.м. Інших будівель за такою адресою не рахується (арк.с. 51).

Крім того, Рівненська міська рада не надала суду доказів належності будівлі сараю (літ. Б) на праві комунальної власності територіальній громаді м. Рівне.

Таким чином, господарська будівля сараю (літ. Б) не належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Рівне в особі Рівненської міської ради.

У справі міститься довідка №01-3/160 від 20.03.2006 р., у якій повідомляється, що господарський сарай, який знаходиться на дворовій території житлового будинку №59 на вул.16 Липня не перебуває на балансі ЖКП "Паркове" (арк.с. 52).

ТзОВ "Русана" подало суду довідку, у якій йдеться про те, що станом на 07.08.2014 р. на балансі останнього рахується господарська будівля, яка розташована у дворі будинку за адресою м.Рівне, вул.16 Липня, 59, вартістю 24,9 тис.грн. (арк.с. 28).

29 січня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна фірма "Приватна справа" виготовлено технічний паспорт на господарську будівлю по вул.16 Липня, 59 у м.Рівне, замовником якого було ТзОВ "Русана" (арк.с. 25-27, 67-69).

Як вбачається з матеріалів справи №918/1176/14 позивач 04 березня 2014 року звертався до Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області із заявою про державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомості.

Реєстраційна служба рішенням №12713810 від 28.04.2014 р. відмовила ТзОВ "Русана" у державній реєстрації права власності на господарську будівлю, що розташована у м.Рівне, вул.16 Липня, 59 (арк.с. 79).

Окрім цього, на виконання вимог ухвали господарського суду Рівненської області від 26.09.2014 р. від Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області отримано інформацію з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, про те, що за адресою м.Рівне, вул.16 Липня , 59 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за територіальною громадою м.Рівне в особі Рівненської міської ради, форма власності: комунальна, на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ №468866 від 09.11.2005 р. (арк.с. 74).

Згідно інформаційної довідки від 20.10.2014 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої Реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, щодо об'єкта нерухомого майна - одноповерхової господарської будівлі (літ. Б-1) загальною площею 78,21 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.16 Липня, 59., відомості щодо власника даного майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні (арк.с. 73).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до технічних характеристик господарська будівля по вул.16 Липня ,59 у м.Рівне пов'язана через фундамент із земельною ділянкою, її переміщення є неможливим без розбирання, що призведе до її знецінення та зміни призначення, тому відповідно до ч. 1 ст.181 ЦК України вказана будівля має ознаки нерухомого майна.

Відтак, з 1993 року зазначене майно не перебувало у власності чи користуванні будь яких інших осіб, а в реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні будь-які відомості стосовно даного об'єкту нерухомості.

Отже, належними та допустимими доказами у справі підтверджується, що починаючи з 1993 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Русана" вільно та відкрито користується приміщенням господарської будівлі по вул.16 Липня , 59 у м.Рівне.

За ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та ст. 16 ЦК України, яка визначає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, приймаючи рішення у даній справі, господарський суд не порушує компетенції інших органів державної влади, та виконує свої повноваження зі здійснення правосуддя шляхом застосування передбаченого законом способу захисту порушеного права у формі визнання права.

Слід відмітити, що позов у даній справі було заявлено ТзОВ "Русана" саме на підставі ст. 344 ЦК України.

Застосування судом у даному випадку способу захисту у вигляді визнання права безпосередньо кореспондується зі змістом вказаної статті Цивільного кодексу, яку було застосовано судом та відповідно до ч. 4 якої право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Статтею 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти, зокрема, нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Важливим питанням у даному випадку є визначення дати, з якої починається перебіг строку володіння господарською будівлею для визнання за ТзОВ "Русана" права власності на даний об'єкт нерухомості за набувальною давністю.

Для цього суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплені в ст. 344 ЦКУ положення щодо набувальної давності з'явились в українському законодавстві 01.01.2004 р. - з набранням чинності Цивільним кодексом України. Тому перебіг строку володіння господарською будівлею для визнання права власності на неї за набувальною давністю не може розпочинатися з 1993 року, оскільки на той час були відсутні законодавчі приписи стосовно набувальної давності. Водночас, згідно з п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦКУ правила ст. 344 про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, перебіг десятирічного строку володіння ТзОВ "Русана" вказаною будівлею для цілей набувальної давності розпочався 01.01.2001 р. - за три роки до набрання чинності ЦКУ. Відповідно, позовні вимоги ТзОВ "Русана" щодо визнання за ним права власності на господарську будівлю за набувальною давністю (за наявності інших необхідних умов) підлягають задоволенню лише в тому випадку, коли такий позов пред'явлено після 01.01.2011 р., що і було вчинено позивачем у даній справі. Така позиція підтверджена судовою практикою. Так, Верховний Суд України в ухвалі від 23.01.2008 р. зазначив, що «перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю слід рахувати тільки після 1 січня 2001 року», причому це не ставиться в залежність від того, коли саме почалося фактичне володіння майном.

Виходячи з матеріалів справи, безперервність володіння майном позивачем підтверджується з 1993 р., що узгоджується зі змістом п.п. 1, 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України стосовно того, що правила про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом (01.01.2004 р.).

При обґрунтуванні позовних вимог ТзОВ "Русана" підтвердив наявність обов'язкових ознак володіння, які необхідні згідно із ст. 344 ЦКУ для набуття права власності за набувальною давністю: 1) добросовісне заволодіння господарською будівлею; 2) відкрите, безперервне володіння нерухомим майном протягом десяти років. При цьому у справі відсутні докази, що позивач набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі. Володіння господарською будівлею є відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які мають можливість спостерігати за ним, та безперервним протягом вищевказаних строків.

Враховуючи все вказане вище в сукупності, надавши оцінку доказам поданим сторонами, суд дійшов висновку про те, що позивач відкрито, очевидно для третіх осіб, безперервно протягом більше як 10 років користується господарською будівлею (літ. Б-1) загальною площею 78,21 кв.м. за адресою: м.Рівне по вул. 16 Липня, 59, а тому має законні підстави для набуття права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України.

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ТзОВ "Русана про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - господарську будівлю (літ. Б-1) загальною площею 78,21 кв.м. за адресою: м.Рівне по вул. 16 Липня, 59, підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законодавстві, не спростовані відповідачем, відтак підлягають задоволенню. Натомість доводи відповідача, що викладені у письмовому відзиві на позов, спростовані наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи, тому не приймаються судом до уваги.

Згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що господарським судом не було встановлено вчинення неправильних дій з боку відповідача, а також враховуючи, що ст. 344 ЦК України прямо передбачає необхідність звернення до суду для набуття права власності на майно за набувальною давністю, господарський суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп. підлягає залишенню за позивачем.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Русана" (33028, м.Рівне, вул.16 Липня, 59, код ЄДРПОУ 13979043) право власності на одноповерхову господарську будівлю (літ. Б-1) загальною площею 78,21 кв.м. за адресою: м.Рівне по вул. 16 Липня, 59.

Повне рішення складено "30" жовтня 2014 року

Суддя Бережнюк В.В.