Постанова

від 12.02.2015 по справі 918/1176/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 918/1176/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, В.Харченка розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Русана" на постановувід 02.12.2014 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 918/1176/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Русана" доРівненської міської ради провизнання права власності на майно за набувальною давністю у судове засідання представники сторін не з'явились, заслухавши суддю-доповідача - Є.Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Русана" звернулось до господарського суду позовом до Рівненської міської ради про визнання права власності на одноповерхову господарську будівлю, загальною площею 78,21 кв.м. за адресою: м. Рівне по вул. 16 Липня, 59 у відповідності до положень ст. 344 ЦК України (набувальна давність).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.10.2014 (суддя В. Бережнюк) позов задоволений з огляду на таке.

ТОВ "Русана" та Фонд державно-комунального майна м. Рівне 12.10.1993 уклали договір №334/358 оренди нежилого приміщення, за яким Фонд (орендодавець) передав, а Товариство (орендар) прийняло в орендне користування нежитлове приміщення (будинок) для розміщення офісу та магазину для торгівлі промисловими товарами по вул. 16 Липня, 59 у м. Рівне, загальною площею 334 кв. м, на строк з 12.10.1993 до 12.10.1998.

Надалі ТОВ "Русана" та Управління економіки міста 01.06.2000 уклали договір № 1332 оренди нежитлового приміщення, за яким Управління (орендодавець) передало, а Товариство (орендар) прийняло в орендне користування нежитлове приміщення (будинок), загальною площею 349,9 кв. м, на строк з 01.06.2000 до 05.01.2010.

У подальшому ТОВ "Русана" та Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради 14.04.2010 уклали договір №1936 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), за яким Управління (орендодавець) передало, а Товариство (орендар) прийняло в орендне користування нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 59, загальною площею 359,9 кв.м, з метою використання: 155 кв. м - розміщення офісу; 32,2 кв.м - розміщення торговельного об'єкту з продажу непродовольчих та продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; 172,7 кв. м - розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

У відповідності до п. 9.8 Договору питання землекористування, сплата орендної плати за землю або земельного податку вирішується орендарем у встановленому законодавством порядку.

КП "Рівненське міське БТІ" 06.07.1993 виготовлений план земельної ділянки за адресою м. Рівне, вул. 16 Липня, 59 з експлікацією розташованих на ній будівель, з якого вбачається, що на дату складання такого плану за вказаною адресою обліковувались: будинок (літ. А-1), сіни (літ. а-1), сіни (літ. а-2) , сарай (літ. Б).

Передане в оренду за Договором майно належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Рівне в особі Рівненської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія ЯЯЯ №468866), реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 12720641, та перебуває на балансі Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.

До майна, яке передавалося в оренду, не входила будівля сараю.

У 1997-1998 роках ТОВ "Русана" провело капітальний ремонт господарчого сараю з подальшим використанням його під склад у відповідності до розпорядження виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21.01.1997 №82-Р та дозволу на виконання будівельних робіт від 17.07.1997 №49, виданого Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю департаменту архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Внаслідок проведеного капітального ремонту площа господарської будівлі (літ. Б-1) склала 78,2 кв.м. Відповідно до наданого позивачем Технічного звіту про стан конструкцій господарської будівлі по вул.16-го Липня №59 в м. Рівне та висновків щодо можливості її подальшої експлуатації - будівля знаходиться у задовільному стані.

Разом з тим, згідно з копією листа Регіонального відділення ФДМ України №11-04-01501 від 28.05.2014 в Реєстрі об'єктів державної власності, які входять до сфери управління органу приватизації, відсутня інформація стосовно господарської будівлі, яка знаходиться за адресою м. Рівне, вул.16 Липня,59.

Листом №01-321 від 28.05.2014 Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило, що до переліку об'єктів, що належать територіальній громаді м. Рівного в особі Рівненської міської ради, внесена будівля за адресою вул.16 Липня, 59 загальною площею 359,9 кв.м. Інших будівель за такою адресою не рахується.

Рівненська міська рада не надала доказів належності будівлі сараю (літ. Б) на праві комунальної власності територіальній громаді м. Рівне.

Відповідно до довідки №01-3/160 від 20.03.2006 господарський сарай, який знаходиться на дворовій території житлового будинку № 59 на вул.16 Липня, не перебуває на балансі ЖКП "Паркове".

29.01.2014 ТОВ "Землевпорядна фірма "Приватна справа" виготовлений технічний паспорт на господарську будівлю по вул.16 Липня, 59 у м. Рівне, замовником якого було ТОВ "Русана".

Реєстраційна служба рішенням №12713810 від 28.04.2014 відмовила ТОВ "Русана" у державній реєстрації права власності на господарську будівлю, що розташована у м. Рівне, вул.16 Липня, 59.

Відповідно до технічних характеристик господарська будівля по вул.16 Липня,59 у м. Рівне пов'язана через фундамент із земельною ділянкою, її переміщення є неможливим без розбирання, що призведе до її знецінення та зміни призначення, а тому відповідно до ч. 1 ст.181 ЦК України вказана будівля має ознаки нерухомого майна.

Отже, позивач належними та допустимими доказами довів, що починаючи з 1993 року вільно та відкрито користується приміщенням господарської будівлі по вул.16 Липня, 59 у м. Рівне.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд зазначив наступне.

Статтею 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти, зокрема, нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплені в ст. 344 ЦК України положення щодо набувальної давності з'явились в українському законодавстві 01.01.2004 - з набранням чинності Цивільним кодексом України. А тому перебіг строку володіння господарською будівлею для визнання права власності на неї за набувальною давністю не може розпочинатися з 1993 року, оскільки на той час були відсутні законодавчі приписи стосовно набувальної давності.

Водночас, згідно з п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила ст. 344 про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, перебіг десятирічного строку володіння ТОВ "Русана" вказаною будівлею для цілей набувальної давності розпочався 01.01.2001 - за три роки до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Позовні вимоги ТОВ "Русана" щодо визнання за ним права власності на господарську будівлю за набувальною давністю заявлені після 01.01.2011.

З посиланням на зазначене вище, а також вказавши про те, що позивачем доведені всі ознаки володіння, визначені ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме добросовісність заволодіння господарською будівлею та відкритість, безперервність володіння нерухомим майном протягом десяти років, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 (колегія суддів: І. Павлюк, Ю. Мамченко, М. Миханюк) рішення Господарського суду Рівненської області від 27.10.2014 скасоване, прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постанова мотивована наступним.

Виходячи зі змісту ст.344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи та які повинен довести позивач, є законність об'єкту володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.09.2010 у справі № 2/134 позов ТОВ "Русана" до Рівненської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання права власності на одноповерхову господарську будівлю загальною площею 78,21 кв.м за адресою: м. Рівне, вул.16 Липня, 59 у відповідності до положень ст. 332 ЦК України, задоволений.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2010, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2011, рішення Господарського суду Рівненської області від 14.09.2010 у даній справі скасоване та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

При цьому, з постанов господарських судів апеляційної та касаційної інстанцій вбачається, що позивачем не надано доказів наявності у нього права користування земельною ділянкою під забудовою (спірним об'єктом); спірний об'єкт не було введено в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Реконструйована господарська будівля загальною площею 78,21 м кв., що розташована за адресою: м. Рівне, вул.16 Липня,59 є самочинним будівництвом, а відтак ТОВ "Русана" не може вважатися добросовісним володільцем зазначеного майна, що виключає можливість застосування до цих правовідносин положення ст.344 Цивільного кодексу України.

Підстави визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва закріплені в ст.376 ЦК України. З огляду на положення ст.376 ЦК України, право власності за набувальною давністю на об'єкт самочинного будівництва не може бути визнано судом, оскільки цією нормою передбачено особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, що збудоване або будується на земельній ділянці, не відведеній для даної мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

З посиланням на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ "Русана" про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Позивачем заявлена вимога про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю (ст. 344 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним з відповідними дозволами органів місцевого самоврядування у 1997-1998 роках проведений капітальний ремонт аварійної споруди (сараю), у наслідок якого споруда як об'єкт нерухомого майна стала придатна до використання і використовувалася позивачем протягом усього часу. Право власності на цей об'єкт не зареєстроване за будь-якою особою.

У матеріалах справи знаходяться копії судових рішень з вирішення спору за позовом ТОВ "Русана" до Рівненської міської ради про визнання права власності на об'єкт, що є предметом спору у справі, яка розглядається, у відповідності до положень ст. 332 ЦК України (набуття права власності на перероблену річ). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 у справі № 2/34, яка залишена без зміни постановою касаційної інстанції, у позові відмовлено з огляду, зокрема, на те, що зазначений об'єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом, а отже, не може мати статусу переробленої речі з правовими підставами для набуття права власності.

Згідно з положеннями ст. 35 ГПК України зазначена обставина (самочинне будівництво) є підставою для звільнення від доказування.

Набуття права власності за набувальною давністю відповідно до законодавчих положень передбачає добросовісне заволодіння чужим майном. Чуже майно розуміється як майно, що належить іншій особі. Позивач посилається на те, що право на спірне майно як на об'єкт нерухомого майна не зареєстроване у державному реєстрі. Зважаючи на те, що спірне майно знаходилося у аварійному стані, то відсутність реєстрації права на таке майно оцінюється як стан майна непридатний до відновлення. А тому виконані позивачем роботи не можуть оцінюватися як роботи з капітального ремонту.

Право власності за набувальною давністю може визнаватися на майно, на момент заволодіння яким воно мало споживчі якості і не втратило їх на час звернення до суду за захистом права. Перероблена річ (ст. 332 ЦК України) такими ознаками не характеризується.

Виходячи з наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Русана" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 918/1176/14 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

В. Харченко