Постанова

від 02.12.2014 по справі 918/1176/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа № 918/1176/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Мамченко Ю.А. ,

суддя Миханюк М.В.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Голуб В.А. - представник за довіреністю від 13.06.2014р. №1

від відповідача: Андрєєв Р.В. - представник за довіреністю від 10.01.2013р. №08-38

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Рівненської міської ради, м.Рівне

на рішення господарського суду Рівненської області

від 27.10.14 р. у справі № 918/1176/14 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Русана", м.Рівне

до Рівненської міської ради, м.Рівне

про визнання права власності на майно за набувальною давністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.10.2014р. у справі №918/1176/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Русана" до Рівненської міської ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю задоволено.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Русана" право власності на одноповерхову господарську будівлю (літ. Б-1) загальною площею 78,21кв.м. за адресою: м.Рівне по вул. 16 Липня, 59.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Рівненська міська рада звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- зазначає, що Рівненська міська рада, здійснюючи управління майном комунальної власності територіальної громади міста Рівного, не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження нерухомим майном - одноповерховою господарською будівлею загальною площею 78,21кв.м., яка розташована за адресою: м.Рівне, вул.16 Липня, 59, не оспорює та не претендує на право власності на це майно, а тому, за відсутності фактичного невизнання (оспорювання) відповідачем права власності на спірне майно відсутні правові підстави для визнання такого права судом за позивачем, оскільки право позивача відповідачем не порушено. Таким чином, суд першої інстанції всупереч положень ст.15 ЦК України, ст.1 ГПК України прийняв рішення не встановивши при цьому факту порушення або оспорювання прав чи інтересів позивача;

- вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач починаючи з 1993 року та на момент звернення до господарського суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю відкрито, добросовісно володів та продовжує володіти спірною будівлею, однак, зазначений висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи;

- обґрунтовує те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2010р. у справі №2/134 за позовом ТОВ "Русана" до Рівненської міської ради про визнання права власності на одноповерхову господарську будівлю загальною площею 78,21кв.м. за адресою: м.Рівне, вул.16 Липня, 59, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, апеляційну скаргу Рівненської міської ради задоволено - скасовано рішення господарського суду Рівненської області від 14.09.2010р. та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову було відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2011р., що наявна в матеріалах справи, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2010р. залишено без змін. Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що: по-перше, позивач неправомірно використав чужу річ (господарчий сарай) для переробки; по-друге, переробка чи створення нерухомого майна є за своєю суттю будівництвом і визнається законним лише за наявності права на земельну ділянку під забудовою, якого позивач не мав; по-третє, спірний об'єкт нерухомості не введено в експлуатацію у встановленому законом порядку. Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, реконструйована господарська будівля загальною площею 78,21кв.м., що розташована за адресою: м.Рівне, вул.16 Липня, 59 є самочинним будівництвом, а відтак ТОВ "Русана" не може вважатися добросовісним володільцем зазначеного майна, що виключає можливість застосування до цих правовідносин положень ст.344 ЦК України, при цьому, підстави визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва закріплені в ст.376 ЦК України, а тому, право власності за набувальною давністю на об'єкт самочинного будівництва не може бути визнане судом, оскільки цією нормою передбачений особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, що збудоване або будується на земельній ділянці, не відведеній для такої мети.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 02.12.2014р..

Згідно розпорядження в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І. та відповідно до затверджених складів колегій, визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя - Павлюк І.Ю., судді Мамченко Ю.А., Миханюк М.В..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у новому складі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.12.2014р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2014р. у справі №918/1176/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Русана" відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у письмовому відзиві від 26.11.2014р. на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 02.12.2014р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2014р. у справі №918/1176/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.1993р. між Фондом державно-комунального майна м.Рівне (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русана" (орендар) укладено договір №334/358 оренди нежилого приміщення, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежитлове приміщення (будинок) для розміщення офісу та магазину для торгівлі промисловими товарами по вул.16 Липня, 59 у м.Рівне, загальною площею 334кв.м., на строк з 12.10.1993р. по 12.10.1998р. (а..с.7-8).

В подальшому 01.06.2000р. між Управлінням економіки міста (орендодавець) та ТОВ "Русана" (орендар) укладено договір №1332 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежитлове приміщення (будинок) для офісу - 164,8кв.м.; під кафе-бар - 144,3кв.м.; для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами - 40,8кв.м. по вул.16 Липня, 59 у м.Рівне, загальною площею 349,9кв.м., на строк з 01.06.2000р. до 05.01.2010р. (а.с.9-12).

14.04.2010р. між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (орендодавець) та ТОВ "Русана" (орендар) укладено договір №1936 оренди нежитлового приміщення, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Рівне, вул.16 Липня, 59, загальною площею 359,9кв.м, з метою використання: 155кв.м - розміщення офісу; 32,2кв.м - розміщення торговельного об'єкту з продажу непродовольчих та продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; 172,7кв.м - розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (а.с.13-17).

Відповідно до п.9.8 вказаного вище договору оренди нежитлового приміщення, питання землекористування, сплата орендної плати за землю або земельного податку вирішується орендарем у встановленому законодавством порядку.

06.07.1993р. КП "Рівненське міське БТІ" виготовлено план земельної ділянки за адресою м.Рівне, вул.16 Липня, 59 з експлікацією розташованих на ній будівель, відповідно до якого на дату складання такого плану за вказаною адресою обліковувались: будинок (літ.А-1), сіни (літ.а-1), сіни (літ. а-2), сарай (літ. Б) (а.с.79).

Як встановив господарський суд Рівненської області, передане в оренду майно належить на праві комунальної власності територіальній громаді м.Рівне в особі Рівненської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія ЯЯЯ №468866), реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 12720641, та перебуває на балансі Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради. До майна, яке передавалося в оренду, не входила будівля сараю.

Також, місцевим господарським судом зазначено, що у 1997-1998р.р. ТОВ "Русана" провело капітальний ремонт господарчого сараю з подальшим використанням його під склад у відповідності до розпорядження виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21.01.1997р. №82-Р (а.с.18) та дозволу на виконання будівельних робіт від 17.07.1997р. №49, виданого Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю департаменту архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (а.с.19-22). Внаслідок проведеного капітального ремонту площа господарської будівлі (літ. Б-1) склала 78,2кв.м..

Згідно Технічного звіту про стан конструкцій господарської будівлі по вул.16-го Липня №59 в м.Рівне та висновків щодо можливості її подальшої експлуатації - будівля знаходиться у задовільному стані (а.с.55-66).

Відповідно до листа Регіонального відділення ФДМ України №11-04-01501 від 28.05.2014р., в якому зазначено, що в Реєстрі об'єктів державної власності, які входять до сфери управління органу приватизації, відсутня інформація стосовно господарської будівлі, яка знаходиться за адресою м.Рівне, вул.16 Липня,59 (а.с.50).

Також, Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради листом №01-321 від 28.05.2014р. повідомило, що до переліку об'єктів, що належать територіальній громаді м.Рівного в особі Рівненської міської ради, внесена будівля за адресою вул.16 Липня , 59 загальною площею 359,9кв.м.. Інших будівель за такою адресою не рахується (а.с.51).

Водночас, господарським судом вказано, що Рівненська міська рада не надала суду доказів належності будівлі сараю (літ. Б) на праві комунальної власності територіальній громаді м.Рівне, а тому, господарська будівля сараю (літ. Б) не належить на праві комунальної власності територіальній громаді м.Рівне в особі Рівненської міської ради.

Довідкою від 20.03.2006р. №01-3/160 ЖКП "Паркове" повідомило ТОВ "Русана", що господарський сарай, який знаходиться на дворовій території житлового будинку №59 на вул.16 Липня не перебуває на балансі ЖКП "Паркове" (а.с.52).

У відповідності до наданої ТОВ "Русана" довідки, в якій зазначено, що станом на 07.08.2014р. на балансі останнього рахується господарська будівля, яка розташована у дворі будинку за адресою м.Рівне, вул.16 Липня, 59, вартістю 24,9тис.грн. (а.с.28).

29.01.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна фірма "Приватна справа" виготовлено технічний паспорт на господарську будівлю по вул.16 Липня, 59 у м.Рівне, замовником якого було ТОВ "Русана" (а.с.25-27, 67-69).

Як встановлено місцевим господарським судом позивач 04.03.2014р. звертався до Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області із заявою про державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомості,

Рішенням №12713810 від 28.04.2014 р. Реєстраційна служба Рівненського міського управління юстиції Рівненської області відмовила ТОВ "Русана" у державній реєстрації права власності на господарську будівлю, що розташована у м.Рівне, вул.16 Липня, 59, про що останнього повідомлено листом від 12.06.2014р. №11464/05-12-14 (а.с.79, 81).

Також, на виконання вимог ухвали господарського суду Рівненської області від 26.09.2014р. у даній справі від Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області отримано інформацію з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про те, що за адресою м.Рівне, вул.16 Липня, 59 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за територіальною громадою м.Рівне в особі Рівненської міської ради, форма власності: комунальна, на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ №468866 від 09.11.2005р. (а.с.73, 74).

Так, відповідно до інформаційної довідки від 20.10.2014р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої Реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції Рівненської області щодо об'єкта нерухомого майна - одноповерхової господарської будівлі (літ. Б-1) загальною площею 78,21кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.16 Липня, 59., відомості щодо власника даного майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні (а.с.74).

Як вказано місцевим господарським судом, відповідно до технічних характеристик господарська будівля по вул.16 Липня ,59 у м.Рівне пов'язана через фундамент із земельною ділянкою, її переміщення є неможливим без розбирання, що призведе до її знецінення та зміни призначення, тому відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України вказана будівля має ознаки нерухомого майна. Також, суд дійшов висновку, що з 1993 року спірне майно не перебувало у власності чи користуванні будь яких інших осіб, а в реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні будь-які відомості стосовно даного об'єкту нерухомості, а тому, належними та допустимими доказами у справі підтверджується, що починаючи з 1993 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Русана" вільно та відкрито користується приміщенням господарської будівлі по вул.16 Липня, 59 у м.Рівне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Русана" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської міської ради про визнання права власності на одноповерхову господарську будівлю (літ. Б-1) загальною площею 78,21кв.м. за адресою: м.Рівне по вул.16 Липня, 59 (а.с.2-4).

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ "Русана", посилається на те, що ним 12.10.1993р., 01.06.2000р., 14.04.2010р. було укладено договори оренди нежитлового приміщення для розміщення офісу, магазину та кафе-бару. КП "Рівненське міське БТІ" 06.07.1993р. виготовлено план земельної ділянки за адресою м.Рівне, вул.16 Липня, 59 з експлікацією розташованих на ній будівель, з якого вбачається, що за вказаною адресою обліковувались: будинок (літ. А-2), сіни (літ.а-1), сіни (літ.а-2), сарай (літ Б). Одночасно позивач вказав, що господарська будівля сараю не належить на праві комунальної власності територіальній громаді м.Рівне. Проте, у 1997-1998р.р. ТОВ "Русана" провело капітальний ремонт господарчого сараю з подальшим використанням його під склад у відповідності до розпорядження виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21.01.1997р. №82-Р та дозволу на виконання будівельних робіт від 17.07.1997р. №49, виданого Держінспекцією архітектурно-будівельного контролю. Внаслідок проведеного капітального ремонту площа господарської будівлі (літ. Б-1) склала 78,2кв.м.. Таким чином позивач вважає, що він добросовісно заволодів чужим майном - будівлею сараю, яка знаходилась в аварійному стані, переробив її в господарську будівлю. З моменту проведення реконструкції будівлі позивач відкрито та безперервно володіє та користується даним нерухомим майном. Відповідно до ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Таким чином, позивач стверджує, що ТОВ "Русана" набуло право власності на господарську будівлю за набувальною давністю.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 27.10.2014р. у справі №918/1176/14 позов задоволено (а.с.84-86).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплені в ст.344 Цивільного кодексу України положення щодо набувальної давності з'явились в українському законодавстві 01.01.2004 р. - з набранням чинності Цивільним кодексом України. Тому перебіг строку володіння господарською будівлею для визнання права власності на неї за набувальною давністю не може розпочинатися з 1993 року, оскільки на той час були відсутні законодавчі приписи стосовно набувальної давності. Водночас, згідно з п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦКУ правила ст.344 про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, перебіг десятирічного строку володіння ТОВ "Русана" вказаною будівлею для цілей набувальної давності розпочався 01.01.2001р. - за три роки до набрання чинності ЦК України. Відповідно, позовні вимоги ТОВ "Русана" щодо визнання за ним права власності на господарську будівлю за набувальною давністю (за наявності інших необхідних умов) підлягають задоволенню лише в тому випадку, коли такий позов пред'явлено після 01.01.2011р., що і було вчинено позивачем у даній справі. Така позиція підтверджена судовою практикою. Так, Верховний Суд України в ухвалі від 23.01.2008р. зазначив, що "перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю слід рахувати тільки після 1 січня 2001 року", причому це не ставиться в залежність від того, коли саме почалося фактичне володіння майном. Виходячи з матеріалів справи, безперервність володіння майном позивачем підтверджується з 1993р., що узгоджується зі змістом п.п.1, 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України стосовно того, що правила про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом (01.01.2004 р.).

Також зазначено, що на обґрунтування позовних вимог ТОВ "Русана" підтвердило наявність обов'язкових ознак володіння, які необхідні згідно із ст. 344 ЦК України для набуття права власності за набувальною давністю: 1) добросовісне заволодіння господарською будівлею; 2) відкрите, безперервне володіння нерухомим майном протягом десяти років. При цьому, у справі відсутні докази, що позивач набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі. Володіння господарською будівлею є відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які мають можливість спостерігати за ним, та безперервним протягом вищевказаних строків.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивач відкрито, очевидно для третіх осіб, безперервно протягом більше як 10 років користується господарською будівлею (літ. Б-1) загальною площею 78,21 кв.м. за адресою: м.Рівне по вул.16 Липня, 59, а тому має законні підстави для набуття права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України.

Однак, з таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Виходячи зі змісту ст.344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи та які повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.09.2010р. у справі №2/134 позов ТОВ "Русана" до Рівненської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання права власності на одноповерхову господарську будівлю загальною площею 78,21кв.м за адресою:м.Рівне, вул.16 Липня, 59, задоволено. Визнано за ТОВ "Русана" право власності на одноповерхову господарську будівлю розміром 9,90кв.м. на 7,90кв.м загальною площею 78,12кв.м в м. Рівне по вулиці 16 Липня, №59.

Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2010р. у справі №2/134, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2011р. (а.с.75-76), рішення господарського суду Рівненської області від 14.09.2010р. у даній справі скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 24.02.2014р. у справі №2/134 господарськими судами встановлено, що предметом позову є визнання права власності на одноповерхову цегляну господарську будівлю прямокутної форми з розмірами по зовнішніх гранях стін - 9,90 х 7,90 (м), без підвалу, фундаменти бетонні, з глибиною закладання від рівня землі - 0,7 м, тобто об'єкт нерухомості, створений внаслідок капітального ремонту іншого нерухомого майна.

Відповідно до Державних будівельних норм України А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 05.10.1994р. №48 (що діяли у спірний період) дані норми встановлюють порядок, основні вимоги і умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від їх форми власності та призначення, способів проведення будівельних робіт і поширюються на нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння, реставрацію, капітальний ремонт (далі-будівництво) об'єктів - будівель, споруд, приміщень підприємств, їх окремих черг, пускових комплексів.

З огляду на викладене, висновки апеляційного господарського суду про те, що в даному випадку позивачем було здійснено будівництво, яке є законним лише за наявності права на земельну ділянку, є цілком обґрунтованими.

Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивачем не надано доказів наявності у нього права користування земельною ділянкою під забудовою.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Державних будівельних норм України А.3.1-3-94 порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є державною власністю, встановлюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України. Ці об'єкти приймаються в експлуатацію за рішенням державних технічних комісій. Державні технічні комісії призначаються районними, районними міста Києва, Севастопольською міською державними адміністраціями та виконавчими органами міст обласного підпорядкування.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджено, що спірний об'єкт не було введено в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Крім того, господарськими судами встановлено і позивачем не заперечується, що позивачем не доведено правомірності набуття і використання чужої речі для переробки (за висновком господарського суду першої інстанції це взагалі не є суттєвим, оскільки визначальною є та обставина, що внаслідок переробки створена нова річ).

Так, у відповідності до ч.ч.1-5 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, спірна реконструйована господарська будівля загальною площею 78,21 м кв, що розташована за адресою: м.Рівне, вул.16 Липня,59 є самочинним будівництвом, а відтак ТзОВ "Русана" не може вважатися добросовісним володільцем зазначеного майна, що виключає можливість застосування до цих правовідносин положення ст.344 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, підстави визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва закріплені в ст.376 ЦК України. І з огляду на положення ст.376 ЦК України, право власності за набувальною давністю на об'єкт самочинного будівництва не може бути визнано судом, оскільки цією нормою передбачено особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, що збудоване або будується на земельній ділянці, не відведеній для даної мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".

Також, позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні відповідні докази законності знаходження спірної господарської будівлі за адресою: м.Рівне, вул.16 Липня,59.

Як зазначалося вище, згідно листа Регіонального відділення ФДМ України №11-04-01501 від 28.05.2014р., в якому зазначено, що в Реєстрі об'єктів державної власності, які входять до сфери управління органу приватизації, відсутня інформація стосовно господарської будівлі, яка знаходиться за адресою м.Рівне, вул.16 Липня,59 (а.с.50).

Також, Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради листом №01-321 від 28.05.2014р. повідомило, що до переліку об'єктів, що належать територіальній громаді м.Рівного в особі Рівненської міської ради, внесена будівля за адресою вул.16 Липня , 59 загальною площею 359,9кв.м. Інших будівель за такою адресою не рахується (а.с.51).

Водночас, згідно інформаційної довідки від 20.10.2014р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої Реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, щодо об'єкта нерухомого майна - одноповерхової господарської будівлі (літ. Б-1) загальною площею 78,21кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.16 Липня, 59., відомості щодо власника даного майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні (а.с.74).

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога ТОВ "Русана про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - господарську будівлю (літ. Б-1) загальною площею 78,21кв.м. за адресою: м.Рівне по вул.16 Липня, 59 є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За наведених обставин, у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Русана" про визнання права власності на одноповерхову господарську будівлю (літ. Б-1) загальною площею 78,21кв.м. за адресою: м.Рівне по вул. 16 Липня, 59 слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Рівненської міської ради підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2014р. у справі №918/1176/14, керуючись п.3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, слід скасувати та прийняти нове - про відмову задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, враховуючи ст.ст.44,49 Господарського кодексу України, відшкодовуються Рівненської міської ради за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Русана".

Видачу наказу на виконання даної постанови слід доручити господарському суду Рівненської області.

Керуючись ст.ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Рівненської міської ради, м.Рівне задовольнити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 27.10.2014р. у справі №918/1176/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Русана" (33028, м.Рівне, вул.16Липня, 59, ідентифікаційний код 13979043) на користь Рівненської міської ради (33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул.Соборна, 12А, ідентифікаційний код 34847334) 913грн. 50коп. судового збору за подання апеляційної скарги

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Рівненської області

5. Справу №918/1176/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Миханюк М.В.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (33028, м.Рівне, вул.16 Липня, 59),

3 - відповідачу (33028, м.Рівне, вул.Соборна, 12-А),

4 - в наряд.