Ухвала

від 28.10.2014 по справі 470/425/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №470/425/14-ц 28.10.2014 28.10.2014 28.10.2014

Провадження №22ц/784/2249/14 Головуюча в першій інстанції Орлова С.Ф.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Кудрі В.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу фермерського господарства «Вікторія»

на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2014 року по справі за позовом

фермерського господарства «Вікторія» (далі - ФГ «Вікторія»)

до

ОСОБА_4,

третя особа - Березнегуватська районна державна адміністрація Миколаївської області

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИЛА:

29 квітня 2014 року ФГ «Вікторія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом заборони самостійно обробляти земельну ділянку до 24 грудня 2019 року.

Позивач зазначав, що 24 грудня 2009 року між Березнегуватською районною державною адміністрацією (далі - райдержадміністрація) та ФГ «Вікторія» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 46,62 га ріллі, яка розташована в межах території Маліївської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області. Вказаний договір був зареєстрований у Березнегуватському реєстраційному окрузі при Миколаївській філії центру ДЗК 24 грудня 2009 року за № 040948701635 та є чинним і діє на тих умовах, на яких він укладався. Про розірвання вказаного договору райдержадміністрація ФГ «Вікторія» не повідомляла. Проте, наприкінці червня 2013 року відповідачем на їх адресу надіслано лист, в якому зазначалось, що частина земельної ділянки, яку вони орендують, належить йому на підставі свідоцтва про право власності. На їх запропонування про укладення договору оренди земельної ділянки, відповідач відмовився. Але, наприкінці 2013 року невідома особа, яка діяла за усною угодою з відповідачем, почала обробляти спірну земельну ділянку.

Посилаючись на порушення відповідачем земельного законодавства та ст. 27 Закону України «Про оренду землі» позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2014 року у задоволенні позову ФГ «Вікторія» відмовлено.

В апеляційній скарзі ФГ «Вікторія» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. На думку апелянта рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФГ «Вікторія» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 46,62 га ріллі складається із невитребуваних паїв та перебуває в розпорядженні райдержадміністрації.

Оскільки за положенням ст. 5 ЗК України земля не може не оброблятися, а повинна раціонально використовуватись, райдержадміністрація уклала з ФГ «Вікторія» договір оренди вказаної земельної ділянки (невитребувані паї), визначивши в ньому певні умови.

Згідно зі ст. ст. 1, 2 ЗУ «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом, Цивільним кодексом, ЗУ «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Такі ж положення сторони погодили в п. 40 договору оренди земельної ділянки (не витребувані паї), укладеного 24 грудня 2009 року, згідно з якими перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 6,89 умовних кадастрових гектарів, які входять до земельної ділянки (невитребувані паї) за вказаним вище договором оренди землі, на підставі сертифікату серії МК № 0105769, виданого райдержадміністрацією 27 грудня 1996 року, належали ОСОБА_5, яка є бабусею відповідача по справі.

Згідно рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2012 року за ОСОБА_4 в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_5, визнано право власності на земельну частку (пай) в розмірі 6,89 умовних кадастрових гектарів.

Відповідно вимог ст. 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право.

Розпорядженням райдержадміністрації № 176 від 25 червня 2013 року затверджена технічна документація із землеустрою щодо відновлення в натурі (на місцевості) меж вказаної земельної ділянки, яка була передана ОСОБА_4 у власність в розмірі 6,5129 га ріллі (землі колективної власності колишнього КСП «Труд Ілліча»).

Відповідно до п. 17 розд. Х «Перехідних положень» Земельного кодексу сертифікати на право на земельну ділянку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

Отже, з часу отримання відповідачем права приватної власності на землю він набув статусу власника земельної ділянки, а тому, змінився предмет оренди та договір в частині земельної ділянки розміром 6,5129 га ріллі є припиненим.

Положенням п. 8 розд. Х «Перехідних положень» Земельного кодексу та розд. ІХ «Прикінцевих положень» ЗУ «Про оренду землі» щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю) не може бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди.

Тому, посилання в апеляційній скарзі на положення ст. 770 ЦК України є помилковими.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що дії відповідача, як власника земельної ділянки, не порушують права ФГ «Вікторія», як орендаря за договором оренди землі.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Вікторія» відхилити, а рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді