ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
23 жовтня 2014 року 10:27 № 826/12310/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.
при секретарі Мальчик І.Ю.,
за участю:
представника позивача: Савельїчев О.В.,
представника відповідача: Чарковська Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 17.04.2014р. №0005302201 та від 17.04.2014р. №0005312201.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що трактування відповідачем правових норм, які наведені в акті перевірки та оскаржуваних рішеннях - помилкове, не відповідає обставинам господарських операцій та вимогам діючого законодавства, оскільки господарські відносини позивача та контрагентів є реальними та такими, що спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними документами.
В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, посилаючись на те, що контрагент позивача здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою прикриття незаконної діяльності, що свідчить про відсутність наявності реального руху активів, а отже право на формування витрат та податкового кредиту також відсутнє.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:
Судом встановлено, що ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, на підставі наказу від 19.03.14р. №509, направлення від 19.03.14р. №560/26-54-22-01, відповідно до ст.20, ст.75, пп.78.1.1. п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» (код за ЄДРПОУ 33401202) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Торктранспроект» (код ЄДРПОУ 36295939) за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 01.04.2014р. №322/26-54-22-01/10/33401202.
В ході проведення перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА»: п.44.1 ст.44, пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу, в результаті чого ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» занижено податок на прибуток всього на суму 637034,00грн.; п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, всього на суму 606 699,00грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
Листом від 14.04.14р. №8755/10/26-54-22-01-20 про розгляд заперечень на акт перевірки, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві повідомлено позивача, що висновки за результатами перевірки, які викладені в акті від 01.04.14р. №322/26-54-22-01-10/33401202 - залишено без змін.
На підставі акту перевірки від 01.04.2014р. №322/26-54-22-01/10/33401202 та рішення від 14.04.14р. №8755/10/26-54-22-01-20 ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2014р. №0005302201, за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 955551,00грн., з яких за основним платежем 637034,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 318517,00грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.04.14р. № 5312201, за платежем податок на додану вартість, яким збільшено суму грошового зобов'язання, на загальну суму 910048,50грн., з яких за основним платежем - 606699,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 303 249,50грн.
ТОВ«НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» оскаржило вказані податкові-повідомлення в адміністративному порядку.
Рішенням Головного управління Міндоходів у м.Києві від 27.06.14р. №5795/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги та рішенням Державної фіскальної служби України від 23.07.2014р. №47216/99-99-10-01-15, податкові повідомлення -рішення - залишено без змін, а скарги без задоволення.
Судом встановлено, що ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» мало господарські відносини з ПП «Торктранспроект» (код ЄДРПОУ 36295939) на підставі договору поставки від 01.11.2011р. №56 Н-11.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при проведенні перевірки використано акт від 21.01.2014р. №68/22-03/362959 «Про неможливість проведення перевірки ПП «Торктранспроект» (код ЄДРПОУ 36295939) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «АВВАКОМ» (код ЄДРПОУ 34684126) за вересень, жовтень 2011р, з ТОВ «ДАЕРС» (код ЄДРПОУ 33564369) за листопад 2011р., з ТОВ «АЛЮТЕХ ДНЕПР» (код за ЄДРПОУ 35165519) за листопад 2011 року, з ПП «Агропрогресс» (код за ЄДРПОУ 00707998) за листопад 2011 року, З ТОВ «Магазин Інтерьер» (код за ЄДРПОУ23510330) за листопад 2011 року, з ТОВ «Гранд-Прикс» (код за ЄДРПОУ37606454) за грудень 2011 року, з ТОВ «НОВАТОР-ГРУП» (код за ЄДРПОУ 37517244) за грудень 2011 року, з ТОВ «Фаворіт-найс» (код за ЄДРПОУ37517254) за грудень 2011 року, з ПП «НВО «ЕКОНЕХНОЛОГІЇ» (код за ЄДРПОУ34858545) за грудень 2011 року, з ТОВ «Герат-Плюс» (код за ЄДРПОУ 36040928) за січень 2012р. ТОВ «Дніпромлин» (код за ЄДРПОУ 37987680) за серпень 2012р.»
Відповідно до акту від 21.01.2014р. №68/22-03/362959, в результаті виїзду встановлено, що за податковою адресою ПП «Торктранспроект»: м.Дніпропертровськ, вул.Коробова,5 кв.6 введення фактичної діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи не здійснюється, посадові особи відсутні, що свідчить про те, що ПП «Торктранспроект» не знаходиться за податковою адресою.
Відповідно до акту від 20.01.12р. №6/23-1/37517254 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фаворіт-Найс» (код ЄДРПОУ 37517254) для вжиття заходів згідно чинного законодавства, господарські операції за період з 13.05.11р. по 31.12.11р. щодо продажу ТОВ «Фаворіт-Найс» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
За даними акту від 25.11.2011р. №362/2306/37289879 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ « 7 НЕБО» (код за ЄДРПОУ 37289879) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за липень 2011 року, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ « 7 НЕБО» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за липень 2011 року.
В ході проведення перевірки контрагента ПП «Торктранспроект», ТОВ «Фаворіт-Найс» встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Фаворіт-Найс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу робіт (послуг); відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів,що свідчить про те, що операції купівлі-продажу з ТОВ «Фаворіт-Найс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними по ланцюгу постачання.
Перевіркою ПП «Торктранспроект», встановлено відсутність будь-яких первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, які б свідчили про здійснення підприємством господарських операцій та ведення господарської діяльності з постачальниками та покупцями за перевіряємий період, що свідчить про неможливість підтвердити реальність проведених господарських відносин з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків з покупцями, в частині реалізації товарів, попередньо придбаних ПП «Торктранспроект» у контрагентів-постачальників.
Виходячи з викладеного, податковим органом зроблено висновок про те, що ПП «Торктранспроект» документально не підтверджено взаємовідносини з підприємствами постачальниками та покупцями, у тому числі з ТОВ«НІК-ЕЛЕКТРОНІКА».
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ«НІК-ЕЛЕКТРОНІКА»до податкового кредиту суму ПДВ по господарським операціям з ПП «Торктранспроект» в грудні 2011 року в розмірі 606699,04 грн. (в складі податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2012 року №9013216579 від 20.03.12р. та додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» №9013321431 від 20.03.12р.)
Як встановлено в ході проведення перевірки, станом на дату складання акту перевірки 01.04.14р. ПП «Торктранспроект» у складі податкових зобов'язань взаємовідносини з ТОВ«НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» на суму ПДВ 606699,04грн. не задекларовано.
Відповідно до картки бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по постачальнику ПП «Торктранспроект» кредиторська заборгованість станом на 01.12.11р. становить 1302060,12грн., станом на 31.12.11р. - 4942254,37грн.
Окрім того, податковим органом встановлено, що при взаємовідносинах позивача з ПП «Торктранспроект» встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 637034,00грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).
За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).
Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи взаємовідносини позивача по взаєморозрахункам з контрагентом здійснювались поза межами правового поля.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат, виходячи зі змісту підпункту 139.1.9 пункту 139.1 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).
При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 27 березня 2012 року по справі №21-737во10 надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Як встановлено судом, позивачем внаслідок пред'явлення відрахувань при обчисленні податку на додану вартість та включення до складу витрат витрат при розрахунку податку на прибуток шляхом відображення в податковому обліку господарських операцій ПП «Торктранспроект» отримано необґрунтовану податкову вигоду з огляду на наступне.
Як слідує з акту перевірки, реальність здійснення господарських відносин позивача з контрагентом не підтверджено.
Згідно інформації, що зазначена в акті, яка не спростована позивачем на підставі належних та допустимих доказів, ПП «Торктранспроект» за податковою адресою не знаходиться, встановлено відсутність будь-яких первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, які б свідчили про здійснення підприємством господарських операцій та ведення господарської діяльності з постачальниками.
Також, суд, оцінивши з дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій докази ( договори, довіреності, податкові накладні, подорожні листи, рахунки-фактури), дійшов висновку, про те, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції з ПП «Торктранспроект» оформлялись лише документально.
Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції (зокрема, виконання робіт), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.
Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено реальності господарських операцій з ПП «Торктранспроект» суд приходить до висновку про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та зменшено суму оподатковуваного доходу на суму витрат, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, що свідчить про правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 29.10.2014р.
Суддя Є.В. Аблов
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 23.10.2014 |
Оприлюднено | 04.11.2014 |
Номер документу | 41163302 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Аблов Є.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні