Постанова

від 20.01.2015 по справі 826/12310/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12310/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2014 року №0005302201, №0005312201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року - скасувати, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено реальності господарських операцій з контрагентом ПП «Торктранспроект». При цьому, згідно інформації, що зазначена в акті, яка не спростована позивачем на підставі належних та допустимих доказів, ПП «Торктранспроект» за податковою адресою не знаходиться, встановлено відсутність будь-яких первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, які б свідчили про здійснення підприємством господарських операцій та ведення господарської діяльності з постачальниками. Так, суд дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та зменшено суму оподатковуваного доходу на суму витрат, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, що свідчить про правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі наказу від 19.03.2014року. №509, направлення від 19.03.2014р. №560/26-54-22-01, відповідно до ст.20, ст.75, пп.78.1.1. п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» (код за ЄДРПОУ 33401202) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Торктранспроект» (код ЄДРПОУ 36295939) за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 01.04.2014р. №322/26-54-22-01/10/33401202.

В ході проведення перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА»: п.44.1 ст.44, пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу, в результаті чого ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» занижено податок на прибуток всього на суму 637034,00грн.; п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, всього на суму 606 699,00грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Листом від 14.04.2014р. №8755/10/26-54-22-01-20 про розгляд заперечень на акт перевірки, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомлено позивача, що висновки за результатами перевірки, які викладені в акті від 01.04.2014р. №322/26-54-22-01-10/33401202 - залишено без змін.

Відповідачем в основу своїх висновків покладено акт від 21.01.2014р. №68/22-03/362959 «Про неможливість проведення перевірки ПП «Торктранспроект» (код ЄДРПОУ 36295939) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «АВВАКОМ» (код ЄДРПОУ 34684126) за вересень, жовтень 2011р, з ТОВ «ДАЕРС» (код ЄДРПОУ 33564369) за листопад 2011р., з ТОВ «АЛЮТЕХ ДНЕПР» (код за ЄДРПОУ 35165519) за листопад 2011 року, з ПП «Агропрогресс» (код за ЄДРПОУ 00707998) за листопад 2011 року, З ТОВ «Магазин Інтерьер» (код за ЄДРПОУ23510330) за листопад 2011 року, з ТОВ «Гранд-Прикс» (код за ЄДРПОУ37606454) за грудень 2011 року, з ТОВ «НОВАТОР-ГРУП» (код за ЄДРПОУ 37517244) за грудень 2011 року, з ТОВ «Фаворіт-найс» (код за ЄДРПОУ37517254) за грудень 2011 року, з ПП «НВО «ЕКОНЕХНОЛОГІЇ» (код за ЄДРПОУ34858545) за грудень 2011 року, з ТОВ «Герат-Плюс» (код за ЄДРПОУ 36040928) за січень 2012р. ТОВ «Дніпромлин» (код за ЄДРПОУ 37987680) за серпень 2012р.»

Відповідно до акту від 21.01.2014р. №68/22-03/362959, в результаті виїзду встановлено, що за податковою адресою ПП «Торктранспроект»: м. Дніпропертровськ, вул. Коробова, 5 кв.6 ведення фактичної діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи не здійснюється, посадові особи відсутні, що свідчить про те, що ПП «Торктранспроект» не знаходиться за податковою адресою.

Перевіркою ПП «Торктранспроект», встановлено відсутність будь-яких первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, які б свідчили про здійснення підприємством господарських операцій та ведення господарської діяльності з постачальниками та покупцями за перевіряємий період, що свідчить про неможливість підтвердити реальність проведених господарських відносин з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків з покупцями, в частині реалізації товарів, попередньо придбаних ПП «Торктранспроект» у контрагентів-постачальників.

Виходячи з викладеного, податковим органом зроблено висновок про те, що ПП «Торктранспроект» документально не підтверджено взаємовідносини з підприємствами постачальниками та покупцями, у тому числі з ТОВ«НІК-ЕЛЕКТРОНІКА».

Зокрема, ТОВ«НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» до податкового кредиту суму ПДВ по господарським операціям з ПП «Торктранспроект» в грудні 2011 року в розмірі 606699,04 грн. (в складі податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2012 року №9013216579 від 20.03.2012р. та додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» №9013321431 від 20.03.12р.)

Як встановлено в ході проведення перевірки, станом на дату складання акту перевірки 01.04.2014р. ПП «Торктранспроект» у складі податкових зобов'язань взаємовідносини з ТОВ«НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» на суму ПДВ 606699,04грн. не задекларовано.

Відповідно до картки бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по постачальнику ПП «Торктранспроект» кредиторська заборгованість станом на 01.12.11р. становить 1302060,12 грн., станом на 31.12.11р. - 4942254,37грн.

Окрім того, податковим органом встановлено, що при взаємовідносинах позивача з ПП «Торктранспроект» встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 637034,00грн.

На підставі акту перевірки від 01.04.2014р. №322/26-54-22-01/10/33401202 та рішення від 14.04.2014р. №8755/10/26-54-22-01-20 ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2014р. №0005302201, за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 955551,00грн., з яких за основним платежем 637034,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 318517,00грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.04.2014р. № 0005312201, за платежем податок на додану вартість, яким збільшено суму грошового зобов'язання, на загальну суму 910048,50грн., з яких за основним платежем - 606699,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 303 249,50грн.

ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» оскаржило вказані податкові-повідомлення в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.06.2014р. №5795/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги та рішенням Державної фіскальної служби України від 23.07.2014р. №47216/99-99-10-01-15, податкові повідомлення -рішення - залишено без змін, а скарги без задоволення.

Вважаючи, вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Обговорюючи правомірність заявлених вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, про що зазначалося вище, передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту та формуванні валових витрат є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, колегія суддів вважає, що для правильного вирішення даного спору, дослідженню підлягає перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей з його контрагентами.

Судом встановлено, що ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» мало господарські відносини з ПП «Торктранспроект» (код ЄДРПОУ 36295939) на підставі договору поставки від 01.11.2011р. №56 Н-11 (а.с.98).

Відповідно до умов Договору (пункт 2) Постачальник (ПП «ТОРКТРАНСПРОЕКТ») зобов'язується передати у встановлений строк (строки) у власність Покупця (ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА») на умовах визначених цим Договором, Специфікаціями та Технічними характеристиками до нього Товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар (товари) і оплатити його на умовах визначених цим Договором. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються Специфікацією. У специфікації можуть зазначатися і інші умови необхідні для поставки Товару. Специфікацією може бути рахунок-фактура.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору поставка та передача Товару здійснюється на умовах EXW (Інкотермс, 2000), м. Дніпропетровськ або конкретна адреса поставки вказується Сторонами у відповідній специфікації (додатку) до Договору. Постачальник зобов'язаний засобами факсимільного зв'язку повідомити Покупця про готовність Товару до передачі Покупцю не пізніше, ніж за 2 (два) робочі дні. Для отримання Товару представник Покупця надає Постачальнику довіреність на отримання Товару.

У відповідності на запит Покупця Постачальник надсилає прейскурант (електронною поштовою). На підставі прейскуранту Покупець робить замовлення Товару.

На підтвердження виконання умов Договору позивачем долучено до матеріалів справи рахунки-фактури №120205 від 02.12.2011, №120506 від 05.12.2011, №120708 від 07.12.2011, №120807 від 08.12.2011, №120907 від 09.12.2011 року, № 120908 від 09.12.2011, №121902 від 19.12.2011 (а.с.104-110), видаткові накладні №120205 від 02.12.2011, № 120506 від 05.12.2011, 3120708 від 07.12.2011, №120807 від 08.12.2011, №120907 від 09.12.2011, №120908 від 09.12.2011, №121902 від 19.12.2011 (а.с.111-117), податкові накладні від 02.12.2011, 05.12.2011, 07.12.2011, 08.12.2011, 09.12.2011, 19.12.2011 (а.с.118-124).

Відповідно до умов Договору поставки позивачем виписувались специфікації, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.157-158)

Також на підтвердження перевезення отриманого Товару в матеріалах справи містяться копії свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер АА 0358 КС (а.с.125), подорожніх листів службового легкового автомобіля в період з 02.12.2011 по 19.12.2019 (а.с.127-132).

На підтвердження оплати отриманого Товару в матеріалах справи містяться платіжні доручення №518 від 06.03.2012, №602 від 19.03.2012, №612 від 20.03.2012 (а.с.133-135).

Крім того, позивачем на підтвердження використання отриманого від контрагента Товару в подальшій власній господарській діяльності надано суду лімітно-заборотні картки (а.с.136-156), та підтвердження подальшого збуту виготовленого товару третім особам: ТОВ «Торговий дім «Ветк», ТОВ «Гран-Ком», ТОВ «Енергодар-Сервіс», ТОВ «Електролайн Україна», ПП «Енергостиль», ПП «Гранд Тесла», ТОВ «Майком», зокрема, копії видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, податкових накладних, Специфікацій (а.с.159-186).

Водночас колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на акт від 21.01.2014р. №68/22-03/362959 «Про неможливість проведення перевірки ПП «Торктранспроект», оскільки вказаний акт складено 21.01.2014 року, тоді як правовідносини, що склались між позивачем та його контрагентом мали місце у грудні 2011 року. На час господарських взаємовідносин між останніми, ПП «Торктранспроект» було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що незнаходження контрагента за місцезнаходженням, порушення норм податкового законодавства контрагента не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток підприємств у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження цьому, оскільки ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та на формування витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Викладене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалах від 19 червня 2013 року у справі №К/9991/63643/12, від 30 січня 2014 року у справі № К/800/29212/13.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Тому в разі не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання платником незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Інших доказів неможливості виконання фінансово-господарських зобов'язань ПП «Торктранспроект» відповідачем суду не надано.

За таких обставин, сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час апеляційного розгляду справи підтверджує факт виконання Договору поставки та не дає підстав для сумніву щодо реальності його вчинення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом.

Крім того, згідно постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову н цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається ні нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися па відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину і повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК Україні вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемною правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства посилаючись на їх нікчемність.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем не прийнято до уваги принцип презумпції правомірності правочину, визначеного на законодавчому рівні ст. 204 ЦК України.

Крім того, в силу положень ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом .

Відповідного рішення суду про визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, матеріали справи не містять.

У свою чергу органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку про помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини, що мають значення для справи, застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року - скасувати.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» - задовольнити.

Скасувати винесені Державною податковою інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 17.04.2014 року №0005302201, №0005312201.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.М. Романчук

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 20.01.2015 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.