Постанова

від 31.10.2014 по справі 825/3072/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2014 року Чернігів Справа № 825/3072/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Гайдука С.В.,

представників позивача Буряка О.І.,

Зубкова М.С.,

Сіромолота В.В.

представника відповідачів Бисикало Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинська сільгосптехніка» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення про результати розгляду скарги та податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

24.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжинська сільгосптехніка» (далі - ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка») звернулось до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ), Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про результати розгляду скарги від 09.07.2014 № 2074/10/15-01-10-05-15 в частині залишення без задоволення скарги ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» та в частині зобов'язання Ніжинської ОДПІ прийняти нове податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 820927,50 грн., в т.ч. основного платежу 547285,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій 273642,50 грн. із зазначенням фактично порушених статей 50, 187, 192, 200, 201, 209 Податкового кодексу України і про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ніжинська ОДПІ від 23.07.2014 № 0001432200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання в розмірі 547285,00 грн. за основним платежем, 273642,50 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що у податковій звітності з ПДВ (загальна декларація) за лютий 2014 року ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок проведено уточнення показників податкової звітності з ПДВ за квітень 2013 року. Відповідно до наданого уточнюючого розрахунку підприємством було зменшено податкові зобов'язання з ПДВ за квітень 2014 року, а саме згідно ст. 192 Податкового кодексу України проведено коригування податкового зобов'язання в бік зменшення на суму 547385,00 грн. згідно з розрахунком коригувань кількісних і вартісних показників від 29.04.2013 № 1\2 до податкової накладної від 30.12.2012 № 4\2, виписаної ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» покупцю ТОВ «Амарант». За таких підстав висновок податкового органу щодо порушення ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року є таким що не відповідає вимогам податкового законодавства.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що Ніжинською ОДПІ проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість - податковій декларації з податку на додану вартість від 20.03.2014 № 9015066257 ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 10.04.2014 № 43/22-36945864. Перевіркою встановлено, що внаслідок проведених коригувань неправомірно зазначено в податковій декларації з ПДВ (загальна) за лютий 2014 року від 20.03.2014 № 9015066257 залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 547285,0 грн. (р.21) та значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду - 547285,00 грн. (рядок 21.1). Значення даних рядків згідно з результатом проведеної даної перевірки становить 0,00 грн. В результаті чого позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.12.2013 № 2094/24626. Тому представник відповідачів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними.

Крім того, представник контролюючого органу зазначає, що рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про результати розгляду скарги від 09.07.2014 № 2074/10/15-01-10-05-15 не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка», а тому не є актом індивідуальної дії у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задовольнити частково, зважаючи на таке.

ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» (код ЄДРПОУ 36945864) зареєстровано в якості юридичної особи 31.03.2010, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.09.2014 (а.с. 49-51 т. 1).

Позивач зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Судом встановлено, що на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України у порядку ст. 76 Податкового кодексу України Ніжинською ОДПІ проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість - податковій декларації з податку на додану вартість від 20.03.2014 № 9015066257 ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 10.04.2014 № 43/22-36945864 (а.с. 10-15 т. 1).

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за № 2094/24626, а саме, суб'єктом господарювання неправомірно завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 547285,00 грн. та занижено податок на додану вартість за лютий 2014 року на суму 547285,00 грн.

За висновками акта перевірки Ніжинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2014 № 0000802200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 547285,00 грн. за основним платежем та 273642,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 16 т. 1).

Рішенням від 09.07.2014 № 2074/10/25-01-10-05-15 Головне управління Міндоходів у Чернігівській області скасувало податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ від 29.04.2014 № 0000802200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 820927,50 грн. та зобов'язало Ніжинську ОДПІ прийняти податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 547285,00 грн. за основним платежем та 273642,50 грн. за штрафними санкціями із зазначенням фактично порушених статей 50, 187, 192, 200, 201, 209 Податкового кодексу України.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській від 09.07.2014 № 2074/10/25-01-10-05-15 Ніжинською ОДПІ винесено нове податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 № 0001432200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 547285,00 грн. за основним платежем та 273642,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 28 т. 1).

Рішенням від 08.09.2014 № 3038/6/99-99-10-01-15 Державна фіскальна служба України залишила без змін рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській від 09.07.2014 № 2074/10/25-01-10-05-15 та податкове повідомлення-рішення Ніжинською ОДПІ від 23.07.2014 № 0001432200.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Видами діяльності ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур, 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві, 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.09.2014 (а.с. 49-51 т. 1).

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що у грудні 2012 року ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» поставило ТОВ «Амарант» 4177,2 тон кукурудзи на загальною вартістю 8020224,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1336704,00 грн. згідно умов договору поставки від 30.12.2012 № 301202 (а.с. 115-117 т. 1).

Виконання даного договору підтверджується видатковою накладною від 30.12.2012 № РН-30/12 (а.с. 131 т. 1) та податковою накладною від 30.12.2012 № 4/2 (а.с. 129 т. 1).

Податкові зобов'язання з ПДВ по операції з поставки товару в грудні 2012 року відображені ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» в складі податкової декларації (скороченої) за грудень 2012 року, яка подана до Ніжинської ОДПІ 20.01.2013 (а.с. 137-140 т. 1).

В квітні 2013 року отримувач товару TOB «Амарант» здійснив його повернення на користь постачальника ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» в повному обсязі поставки, а саме в кількості 4177,2 тон кукурудзи на загальну вартість 8020224,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1336704,00 грн.

Повернення 4177,2 тон кукурудзи позивачу підтверджується накладною на повернення постачальнику від 29.04.2013 № 7 (а.с. 132 т. 1) та розрахунком від 29.04.2013 № 1/2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.12.2012 № 4/2 (а.с. 130 т. 1).

Операція по поверненню ТОВ «Амарант» в квітні 2013 року, проданого ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» в грудні 2012 року, товару, відображена позивачем в податковій декларації (скорочена) за квітень 2013 року в рядку 8.1., яка подана до Ніжинської ОДПІ 20.05.2013 (а.с. 171-174 т. 1).

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

В п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України наведені терміни, які застосовуються для цілей ст. 209 цього Кодексу, яка регламентує спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Зокрема, абз. а) пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України передбачає, що до виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, відносяться товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

Згідно із п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 (далі - Порядок № 11), на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Відповідно до п. 4 Порядку № 11 сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Суд звертає увагу на те, що в період здійснення господарських операцій між ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» та ТОВ «Амарант» діяв Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 № 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, який втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 13.11.2013 року № 944 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за № 2093/24625) (далі - Порядок № 1492).

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4 р. 5 Порядку № 1492 у скороченій податковій декларації відповідно до пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 розділу V Податкового кодексу України відображаються:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

Указаний розподіл відбувається у тому періоді, у якому здійснювалось відповідне виготовлення та/або придбання, а розподілені суми включаються до значень рядків 10, 12, 13 декларацій 0110 та 0121 - 0123 відповідно;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.

Згідно п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Що стосується коригування податкового кредиту, то вимоги до проведення такого коригування та його відображення в декларації визначені п. 4.5 р. 5 Порядку № 1492.

Зокрема, коригування податкового кредиту, пов'язане з використанням раніше придбаних товарів/послуг, необоротних активів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів/послуг або переробними підприємствами готової продукції, а частково для виготовлення інших товарів/послуг проводиться:

- виходячи із балансової (залишкової) вартості необоротних активів та вартості залишків товарів, що використовуються чи підлягають використанню в сільськогосподарському або переробному виробництві, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, відповідно до частки використання таких товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільськогосподарського або переробного виробництва та в інших операціях (для сільськогосподарських підприємств виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг, розрахованої відповідно до вимог пункту 209.15.1 статті 209 розділу V Кодексу);

- та передбачено тільки в двох випадках, а саме:

а) у разі зміни напряму використання товарів/послуг, необоротних активів з іншої діяльності на діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства або на діяльність по виготовленню готової продукції переробним підприємством;

б) при реєстрації сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Згідно п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Суд встановив, що Ніжинською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року. Даною перевіркою встановлено, що частина товару (кукурудза), реалізованого позивачем ТОВ «Амарант», не є товаром власного виробництва ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка». Результати перевірки оформлені актом від 23.05.2013 № 566/22-36945864, на підставі якого Ніжинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 00000292200.

Податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 00000292200 позивач оскаржив до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області. Рішенням від 28.08.2013 № 1025/10/10-215 Головне управління Міндоходів у Чернігівській області оскаржене товариством податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 647805,93 грн. (податок - 518244,75 грн. і санкція - 129561,18 грн.) скасовано, а в іншій частині - в розмірі 1116880,01 грн. (податок - 893504,01 грн. і штрафна санкція - 223376,00 грн.) залишено без змін (а.с. 95-97 т. 1).

Судом встановлено, що податкові зобов'язання по операції з поставки товару (кукурудзи) в грудні 2012 року частково сплачені ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» до бюджету на суму 893504.01 грн. (а.с. 98-104 т. 1).

При цьому, чинний на момент прийняття Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області рішення 28.08.2013 Порядок № 1492, а також чинний на даний час Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, не передбачають можливості відображення в податковій декларації з ПДВ результатів донарахувань, які зроблені контролюючим органом за результатами проведених перевірок та адміністративного оскарження результатів таких перевірок платниками податків.

Тому в податковій звітності (загальній) ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» результати перевірки за грудень 2012 року та січень 2013 року, а також результати адміністративного оскарження ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» по вказаній перевірці, відображені не були.

Після сплати до бюджету 893504,01 грн., які були нараховані позивачу контролюючим органом як податкові зобов'язання з ПДВ за поставку товару не власного виробництва згідно податкового повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 00000292200, ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» мало провести уточнення своєї податкової звітності за квітень 2013 року (скороченої та загальної).

Проте, таке уточнення було зроблено лише після виявлення такої помилки шляхом подання податкової звітності, а саме податкових декларацій з ПДВ як загальної, так і скороченої за лютий 2014 року, уточнюючих розрахунків (а.с. 213-229 т. 1).

Суд звертає увагу, що в лютому 2014 року відбулась повторна реалізація товару, який був повернутий ТОВ «Амарант», контрагенту ТОВ «Кононівський елеватор» в повному обсязі, але за нижчою ціною (ніж він був повернутий) внаслідок втрати якості на умовах договору поставки від 20.02.2014 № 20/02/14 (а.с. 118 т.1).

Реалізація відбулась на суму 3284307,00 грн., в т.ч. ПДВ 547384,50 грн.

Виконання сторонами договору поставки від 20.02.2014 № 20/02/14 підтверджується: видатковими накладними (а.с. 119-123 т. 1) та податковими накладними (а.с. 124-128 т. 1).

Податковий кодекс України дає визначення господарської діяльності, використовуючи поняття «доход» (який визначається пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), а не поняття «прибуток» (який визначено у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868:

- «витрати» - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

- «доходи» - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

- «прибуток» - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Отже, виходячи з цих визначень, поняття «доход» не є тотожним поняттю «прибуток».

А наявність збитків не є підтвердженням відсутності «доходу».

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Підприємство недоотримало економічну вигоду внаслідок зменшення ринкової ціни на кукурудзу з 1920 грн/т у грудні 2012 року до 1350 грн/т у лютому 2014 року.

Згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

У податковій звітності з ПДВ (загальна декларація) за лютий 2014 року ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, реєстраційний № 9015056263, дата реєстрації 20.03. 2014 року проведено уточнення показників податкової звітності з ПДВ за квітень 2013 року. Відповідно до наданого уточнюючого розрахунку підприємством зменшено податкові зобов'язання з ПДВ за квітень 2014 року, а саме згідно ст. 192 Податкового кодексу України проведено коригування податкового зобов'язання в бік зменшення на суму 547385,00 грн. згідно з розрахунком коригувань кількісних і вартісних показників №1\2 від 29.04.2013 року до податкової накладної від 30.12.2012 року №4\2, виписаної ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» покупцю ТОВ «Амарант».

За таких підстав висновок податкового органу щодо порушення ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року на суму 547285грн. є таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 № 0001432200 прийнято Ніжинською ОДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

Що стосується визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про результати розгляду скарги від 09.07.2014 № 2074/10/15-01-10-05-15 в частині залишення без задоволення скарги ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» та в частині зобов'язання Ніжинську ОДПІ прийняти нове податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 820927,50 грн., в т.ч. основного платежу 547285,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій 273642,50 грн. із зазначенням фактично порушених статей 50, 187, 192, 200, 201, 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ

Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду (ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи розорюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Так бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи, якщо, по-перше, певні дії повинні буди вчинені, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції, а по-друге, оспорювана бездіяльність є юридично значимою, тобто має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Статтею 56 Податкового кодексу України урегульовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, згідно п. 56.1 ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За встановленими в теорії права підходами до класифікації актів, правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав та обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Тобто, рішення про результати розгляду скарги само по собі не породжує настання правових наслідків, а є підставою для направлення податкового повідомлення-рішення.

Власне останнє є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішенням) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених Податковим кодексом України та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи (пп. 14.1.157 ст. 14 Податкового кодексу України). Відтак правові наслідки для платника породжують безпосередньо податкові повідомлення-рішення, якими нараховані грошові зобов'язання.

Оскільки рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про результати розгляду скарги від 09.07.2014 № 2074/10/15-01-10-05-15 не створює юридичних наслідків для позивача у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, позовні вимоги позивача в тій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень частково не довів правомірність своїх дій та рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити частково.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4872,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.09.2014 № 92 (а.с. 3 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 487,20 грн. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 23.07.2014 № 0001432200.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинська сільгосптехніка» (код ЄДРПОУ - 36945864) судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Є. Смірнова