Ухвала

від 29.01.2015 по справі 825/3072/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3072/14 Головуючий у 1-й інстанції:Смирнова О.Є. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинська сільгосптехніка» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення про результати розгляду скарги та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість - податковій декларації з податку на додану вартість від 20.03.2014 № 9015066257 ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 10.04.2014 № 43/22-36945864.

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за № 2094/24626, а саме, суб'єктом господарювання неправомірно завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 547285,00 грн. та занижено податок на додану вартість за лютий 2014 року на суму 547285,00 грн.

За висновками акта перевірки Ніжинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2014 № 0000802200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 547285,00 грн. за основним платежем та 273642,50 грн. за штрафними санкціями.

Рішенням від 09.07.2014 № 2074/10/25-01-10-05-15 Головне управління Міндоходів у Чернігівській області скасувало податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ від 29.04.2014 № 0000802200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 820927,50 грн. та зобов'язало Ніжинську ОДПІ прийняти податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 547285,00 грн. за основним платежем та 273642,50 грн. за штрафними санкціями із зазначенням фактично порушених статей 50, 187, 192, 200, 201, 209 Податкового кодексу України.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській від 09.07.2014 № 2074/10/25-01-10-05-15 Ніжинською ОДПІ винесено нове податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 № 0001432200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 547285,00 грн. за основним платежем та 273642,50 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у податковій звітності з ПДВ (загальна декларація) за лютий 2014 року ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, реєстраційний № 9015056263, дата реєстрації 20.03. 2014 року проведено уточнення показників податкової звітності з ПДВ за квітень 2013 року. Відповідно до наданого уточнюючого розрахунку підприємством зменшено податкові зобов'язання з ПДВ за квітень 2014 року, а саме згідно ст. 192 Податкового кодексу України проведено коригування податкового зобов'язання в бік зменшення згідно з розрахунком коригувань кількісних і вартісних показників №1\2 від 29.04.2013 року до податкової накладної від 30.12.2012 року №4\2, виписаної ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» покупцю ТОВ «Амарант». А отже, висновок податкового органу щодо порушення ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» вимог податкового законодавства та заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року є таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства, та, як наслідок, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у грудні 2012 року ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» поставило ТОВ «Амарант» 4177,2 тон кукурудзи на загальною вартістю 8020224,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1336704,00 грн. згідно умов договору поставки від 30.12.2012 № 301202.

Виконання даного договору підтверджується видатковою накладною від 30.12.2012 № РН-30/12 та податковою накладною від 30.12.2012 № 4/2.

Податкові зобов'язання з ПДВ по операції з поставки товару в грудні 2012 року відображені ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» в складі податкової декларації (скороченої) за грудень 2012 року, яка подана до Ніжинської ОДПІ 20.01.2013.

В квітні 2013 року отримувач товару TOB «Амарант» здійснив його повернення на користь постачальника ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» в повному обсязі поставки, а саме в кількості 4177,2 тон кукурудзи на загальну вартість 8020224,00 грн.

Операція по поверненню ТОВ «Амарант» в квітні 2013 року, проданого ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» в грудні 2012 року, товару, відображена позивачем в податковій декларації (скорочена) за квітень 2013 року в рядку 8.1., яка подана до Ніжинської ОДПІ 20.05.2013.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

В п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України наведені терміни, які застосовуються для цілей ст. 209 цього Кодексу, яка регламентує спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Зокрема, абз. а) пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України передбачає, що до виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, відносяться товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

Згідно із п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 (далі - Порядок № 11), на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Відповідно до п. 4 Порядку № 11 сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в період здійснення господарських операцій між ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» та ТОВ «Амарант» діяв Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 № 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, який втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 13.11.2013 року № 944 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за № 2093/24625) (далі - Порядок № 1492).

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4 р. 5 Порядку № 1492 у скороченій податковій декларації відповідно до пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 розділу V Податкового кодексу України відображаються, зокрема: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою використання у виробництві сільськогосподарської продукції; б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.

Згідно п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до п. 4.5 р. 5 Порядку № 1492, коригування податкового кредиту, пов'язане з використанням раніше придбаних товарів/послуг, необоротних активів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів/послуг або переробними підприємствами готової продукції, а частково для виготовлення інших товарів/послуг проводиться, зокрема: у разі зміни напряму використання товарів/послуг, необоротних активів з іншої діяльності на діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства або на діяльність по виготовленню готової продукції переробним підприємством.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Ніжинською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012 року та січень 2013 року. Даною перевіркою встановлено, що частина товару (кукурудза), реалізованого позивачем ТОВ «Амарант», не є товаром власного виробництва ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка».

Судом встановлено, що податкові зобов'язання по операції з поставки товару (кукурудзи) в грудні 2012 року частково сплачені ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» до бюджету на суму 893504.01 грн.

При цьому, Порядок № 1492, а також Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, не передбачають можливості відображення в податковій декларації з ПДВ результатів донарахувань, які зроблені контролюючим органом за результатами проведених перевірок та адміністративного оскарження результатів таких перевірок платниками податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в податковій звітності (загальній) ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» результати перевірки за грудень 2012 року та січень 2013 року, а також результати адміністративного оскарження ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» по вказаній перевірці, правомірно не були відображені.

Після сплати до бюджету 893504,01 грн., які були нараховані позивачу контролюючим органом як податкові зобов'язання з ПДВ за поставку товару не власного виробництва згідно податкового повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 00000292200, ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» мало провести уточнення своєї податкової звітності за квітень 2013 року (скороченої та загальної).

Проте, таке уточнення було зроблено лише після виявлення такої помилки шляхом подання податкової звітності, а саме податкових декларацій з ПДВ як загальної, так і скороченої за лютий 2014 року, уточнюючих розрахунків.

Колегія суддів наголошує, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Підприємство недоотримало економічну вигоду внаслідок зменшення ринкової ціни на кукурудзу з 1920 грн/т у грудні 2012 року до 1350 грн/т у лютому 2014 року.

Згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

У податковій звітності з ПДВ (загальна декларація) за лютий 2014 року ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, реєстраційний № 9015056263, дата реєстрації 20.03. 2014 року проведено уточнення показників податкової звітності з ПДВ за квітень 2013 року. Відповідно до наданого уточнюючого розрахунку підприємством зменшено податкові зобов'язання з ПДВ за квітень 2014 року, а саме згідно ст. 192 Податкового кодексу України проведено коригування податкового зобов'язання в бік зменшення на суму 547385,00 грн. згідно з розрахунком коригувань кількісних і вартісних показників №1\2 від 29.04.2013 року до податкової накладної від 30.12.2012 року №4\2, виписаної ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» покупцю ТОВ «Амарант».

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновок податкового органу щодо порушення ТОВ «Ніжинська сільгосптехніка» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року на суму 547285грн. є таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.