Рішення

від 30.10.2014 по справі 364/1812/13-ц

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/1812/13-ц

Провадження № 2/364/119/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2014 року Володарський районний суд Київської області

у складі:

головуючого судді Яковенко О. М.

за участю секретаря Кулинич Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володарка цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому вказала, що 24.06.1989 року між нею та відповідачем був укладений шлюб.

Під час шлюбу нею та відповідачем було засновано Приватне підприємство "Аграрне" (код ЄДРПОУ 30161127) та Фермерське господарство "Інтенсивне" (код ЄДРПОУ 37463959).

Окрім того, відповідачем було відкрито рахунки в ПАТ "Альфа-банк" та ПАТ "Креді Агріколь Банк", на яких знаходяться грошові кошти, які є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Враховуючи наведене вище, позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частку Приватного підприємства "Аграрне" та 1/2 частку Фермерського господарства "Інтенсивне", а також на 1/2 частку банківських вкладів відповідача, відкритих в ПАТ "Альфа-банк" та ПАТ "Креді Агріколь Банк".

10.04.2014 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов, в якому вказав, що окрім майна, яке вказано в первісній позовній заяві, під час шлюбу також було набуто у власність подружжя інше нерухоме майно, а саме:

- незакінчений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 (рік побудови - 1996);

- нежитлове приміщення №100, розташоване по АДРЕСА_2 (підстава набуття права власності - договір купівлі-продажу від 01.03.2012 року);

- квартира АДРЕСА_3 (підстава набуття права власності - договір купівлі-продажу від 13.04.2011 року, підписаний від імені подружжя відповідачем (за зустрічним позовом).

Посилаючись на ст. ст. 60, 63, 69 СК України, просив поділити спільно набуте майно шляхом виділення:

- ОСОБА_1: 1) нежитлового приміщення №100, розташованого по АДРЕСА_2, вартістю 500 000 грн; 2) квартири АДРЕСА_3, вартістю 236 188 грн;

- ОСОБА_2: незакінченого будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1, вартістю 358 391 грн.

Також просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 188 898,95 грн, у якості доплати різниці вартості поділеного майна.

Ухвалою суду від 10.04.2014 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя було об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

У судових засіданнях представник ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги за первісним позовом, позовні вимоги за зустрічним позовом визнав частково, зокрема, підтвердив, що дійсно під час шлюбу подружжям було набуто у власність нерухоме майно, що вказане в зустрічній позовній заяві. Проте заперечив проти варіанту розподілу спільного майна, запропонованого ОСОБА_2 Також вказав, що не заперечує проти того, щоб суд визнав за кожним з подружжя право власності на 1/2 частку нерухомого майна, зазначеного в зустрічній позовній заяві.

Представник ОСОБА_2 повністю заперечив проти позовних вимог за первісним позовом та в повному обсязі підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами підлягають до задоволення частково.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

З копії Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 24.06.1989 року вбачається, що 24.06.1989 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

Підтверджено письмовими доказами та визнано представниками сторін, що під час шлюбу сторонами було набуто у власність нерухоме майно, а саме:

- побудовано незакінчений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 (рік побудови - 1996, вартість будинку згідно технічного паспорту - 358 391 грн);

- нежитлове приміщення №100, розташоване по АДРЕСА_2 (вартістю - 500 000 грн, підстава набуття права власності - договір купівлі-продажу від 01.03.2012 року, підписаний від імені подружжя ОСОБА_1 (за зустрічним позовом);

- квартира АДРЕСА_3 (вартістю - 236 188 грн, підстава набуття права власності - договір купівлі-продажу від 13.04.2011 року, підписаний від імені подружжя ОСОБА_1.).

Суд вважає, що вище вказане майно є об'єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стаття 71 СК України зазначає, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Оскільки сторони не домовились про порядок поділу майна, одна із сторін не внесла на депозитний рахунок суду грошову компенсацію, суд вважає, що зустрічний позов підлягає до часткового задоволення.

окрема необхідно визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності в рівних долях на:

- незакінчений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 (рік побудови - 1996, вартість будинку згідно технічного паспорту - 358 391 грн;

- нежитлове приміщення №100, розташоване по АДРЕСА_2 (вартістю - 500 000 грн, підстава набуття права власності - договір купівлі-продажу від 01.03.2012 року, підписаний від імені подружжя ОСОБА_1 (за зустрічним позовом);

- квартиру №14, розташовану в багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 (вартістю - 236 188 грн, підстава набуття права власності - договір купівлі-продажу від 13.04.2011 року, підписаний від імені подружжя ОСОБА_1.).

Що стосується вимог за первісним позовом про визнання права власності на 1/2 частку Приватного підприємства "Аграрне" за ОСОБА_1

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

ПП "Аграрне", код ЄДРПОУ 30161127, засноване громадянами України ОСОБА_2 (внесок до статутного фонду 60%) та ОСОБА_1 (внесок до статутного фонду 40%), які на час створення приватного підприємства перебували між собою у зареєстрованому шлюбі. Тобто, подружжя ОСОБА_1, створюючи приватне підприємство, в письмовій формі (підписуючи статут) домовились про те, що частки їх майна в приватному підприємстві є нерівними, встановивши їх в наступному відсотковому співвідношенні: ОСОБА_2 - 60 %, ОСОБА_1 - 40%.

Посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року у справі №1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 СК України не стосується правового режиму майна ПП "Аграрне", оскільки в цьому рішенні мова йде виключно про статутний капітал та майно унітарного приватного підприємства, сформованого за рахунок спільної сумісної власності одним із подружжя. В даному випадку мова йде про приватне підприємство, що створене подружжям, з визначенням в установчих документах розміру часток у майні приватного підприємства.

Згідно ст. 360-7 ЦПК України судова практика має відповідати рішенням Верховного Суду України.

З постанови Верховного Суду України від 02.10.2013 р по справі №6-79 цс 13 вбачається, що майно приватного підприємства - є власністю приватного підприємства, а тому не підлягає поділу при розподілі майна подружжя… ……"Установивши у справі, яка переглядається, факт оформлення права приватної власності приватного підприємства та видачі йому свідоцтва про право власності на нежиле приміщення, суд касаційної інстанції безпідставно своїм рішенням змінив правовий режим майна приватного підприємства на режим спільного сумісного майна подружжя, оскільки з моменту внесення майна до статутного фонду підприємство є єдиним власником майна й це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб. При цьому суд не врахував, що навіть і в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства."

Постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року №11 встановлено, що відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

У ч. 1 ст. 1 Закону України "Про підприємництво" визначено поняття "підприємництва" як безпосередньої, самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Проголошена в ч. 1 ст. 3 цього Закону свобода підприємницької діяльності, згідно з якою підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству, розкривається через принципи підприємницької діяльності, зазначені в ст. 5 Закону.

Зокрема, принципами підприємництва є вільний вибір діяльності, залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян, вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством, тощо.

Стаття 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства проголосила свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Свобода договору полягає, зокрема, у вільному вияві волі сторін, у тому числі у підприємницькій, господарській діяльності, на вступ у договірні відносини, у можливості вільно обирати собі партнерів у договірних відносинах, у визначенні умов договору тощо.

Результатом наділення юридичних осіб - приватних підприємств і фізичних осіб-підприємців свободою господарської діяльності та підприємництва є застосування ними цивільно-правових договорів як правової форми їх діяльності.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, та фізичні особи - громадяни, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці. Однією з організаційних форм господарювання є підприємство (ст. 62 ГК України ).

Підприємство, засноване на приватній власності засновника, є приватним підприємством (ст. 63 ГК України).

Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (ст. ст. 62, 66 ГК України).

Враховуючи наведене вище, вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку Приватного підприємства "Аграрне" не підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги за первісним позовом про визнання права власності на 1/2 частку грошових вкладів.

Постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року №11 встановлено, що до складу майна, яке підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

З довідки за вих. №96-193-150-01б/б від 23.10.2014 року, що видана директором відділення "Білоцерківське" ПАТ "Альфа-Банк" вбачається, що ОСОБА_2 має такі рахунки, відкриті в ПАТ "Альфа-Банк":

1) рахунок НОМЕР_3 - 335,65 грн;

2) рахунок НОМЕР_4 - 2664,17 грн;

3) рахунок НОМЕР_5 - 195,11 грн;

4) рахунок НОМЕР_6 - 329,31 грн;

5) рахунок НОМЕР_3 - 962,81 Долар США, що становить 12470,78 грн (станом на 29.10.2014 року курс 1 долара США за НБУ - 12,95 грн);

6) рахунок НОМЕР_4 - 0,34 Долар США, що становить 4,4 грн (станом на 29.10.2014 року курс 1 долара США за НБУ - 12,95 грн);

7) рахунок НОМЕР_3 - 349,91 Євро, що становить 5777,65 грн (станом на 29.10.2014 року курс 1 євро за НБУ - 16,51 грн);

8) рахунок НОМЕР_5 - 9,16 Євро, що становить 151,25 грн (станом на 29.10.2014 року курс 1 євро США за НБУ - 16,51 грн).

З довідки за вих. №109 від 22.10.2014 року, виданої ПАТ "Креді Агріколь Банк", вбачається, що ОСОБА_2 має такі рахунки, відкриті в ПАТ "Креді Агріколь Банк":

1) рахунок НОМЕР_7 - 0,51 грн;

2) рахунок НОМЕР_8 - 1319,08 грн;

3) рахунок НОМЕР_9 - 0,00 Долар США.

З врахуванням зазначених вище доказів суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку банківських вкладів підлягає до задоволення, оскільки на момент розгляду справи на зазначених рахунках обліковуються грошові кошти, які є спільною сумісною власністю, оскільки протилежне не спростовано.

Щодо вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом про визнання права власності на 1/2 частку Фермерського господарства "Інтенсивне", така вимога не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, серія АГ №645319, засновником Фермерського господарства "Інтенсивне" є ОСОБА_2, розмір внеску до статутного фонду - 1000 грн.

З ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

За ст. 3 Закону (№973-ІV) членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

У ст. 20 Закону вказано, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Майнові спори між фермерським господарством та його членами вирішуються судом.

ОСОБА_1 не є членом Фермерського господарства "Інтенсивне".

Фермерське господарство "Інтенсивне" створено одним громадянином України - ОСОБА_2.

Майно Фермерського господарства "Інтенсивне" належить ОСОБА_2 на праві власності, воно не може належати не членам фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог відмовлено.

Первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволені частково, зокрема за кожним з них визнано право власності на 1/2 частку незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1, вартістю - 358 391 грн; на 1/2 частку нежитлового приміщення №100, розташованого по АДРЕСА_2, вартістю - 500 000 грн; 1/2 частку квартири АДРЕСА_3, вартістю - 236 188 грн; на 1/2 частку банківських вкладів у ПАТ "Альфа-Банк" та ПАТ "Креді Агріколь Банк", що в сумі становлять - 335,65 + 2664,17 + 195,11 + 329,31 + 12470,78 + 4,4 + 5777,65 + 151,25 + 0,51 + 1319,08 = 23247,91 грн.

Повна вартість майна, яке підлягає поділу, становить - 358391 грн + 500000 грн + 236188грн +23247,91 грн = 1117826,91 грн, а 1/2 частка цього майна складає - 1117826,91 грн / 2 = 558913,45 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом) сплатила судовий збір у розмірі 229,41 грн, що стверджується квитанцією від 17.12.2013 року, ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом) сплатив судовий збір у розмірі 3654,00 грн, що підтверджується квитанцією №КП7134/1 від 10.04.2014 року.

З урахування наведеного вище, ОСОБА_1 на рахунок Володарського районного суду Київської області необхідно доплати судовий збір у розмірі - 3654 грн - 229,41 грн = 3424,59 грн.

Керуючись ст. ст. 60-61, 69-71 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку грошових вкладів, що маються на рахунках НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_10, НОМЕР_12 в ПАТ "Альфа-Банк", які внесені ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку грошових вкладів, що маються на рахунках НОМЕР_14, НОМЕР_15 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", які внесені ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку грошових вкладів, що маються на рахунках НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_10, НОМЕР_12 в ПАТ "Альфа-Банк", які внесені ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку грошових вкладів, що маються на рахунках НОМЕР_14, НОМЕР_15 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", які внесені ОСОБА_2.

Відмовити ОСОБА_1 у поділі та визнанні права власності на 1/2 частку Приватного підприємства "Аграрне", яке знаходиться у с. Логвин Володарського району Київської області.

Відмовити ОСОБА_1 у поділі та визнанні права власності на 1/2 частку Фермерського господарства "Інтенсивне", яке знаходиться по вул. Шевченка, 50/5, у с. Логвин Володарського району Київської області.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1, вартістю - 358 391 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення №100, розташованого по АДРЕСА_2, вартістю - 500 000 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3, вартістю - 236 188 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1, вартістю - 358 391 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення №100, розташованого по АДРЕСА_2, вартістю - 500 000 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3, вартістю - 236 188 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Рачки Володарського району Київської області, яка проживає по АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, недоплачений судовий збір у розмірі 3424 грн 59 коп (Отримувач коштів: УДКСУ Володарський район (ВОЛОД Р-Н) 22030001; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37917456; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській обл. м Київ; Код банку отримувача (МФО): 821018; Рахунок отримувача: 31216206700220; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, Володарський районний суд Київської області, код ЄДРПОУ 02892215)

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. М. Яковенко