Ухвала

від 27.01.2015 по справі 364/1812/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/1812/13-ц Головуючий у І інстанції Яковенко О.М. Провадження № 22-ц/780/308/15 Доповідач у 2 інстанції Яворський Категорія 1 27.01.2015

УХВАЛА

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, у відповідності до норм ст.ст. 60, 69 СК України, просила розподілити між нею та ОСОБА_2 сумісно набуте майно та визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на ? частку приватного підприємства «Аграрне», ? частку фермерського господарства «Інтенсивне», ? частку банківських вкладів фізичної особи ОСОБА_2, відкритих у ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що у червні 1989 року вони зареєстрували шлюб з відповідачем. За час подружнього життя сторонами засновано приватне підприємство «Аграрне», фермерське господарство «Інтенсивне» та ОСОБА_2 укладено угоди на розміщення вкладів та внесено на рахунки кошти в невизначеній для ОСОБА_1 сумі. Згоди щодо добровільного поділу майна між подружжям не досягнуто.

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив виділити ОСОБА_1 нежитлове приміщення АДРЕСА_2, вартістю 500 000 грн. та квартиру АДРЕСА_1 вартістю 236 188 грн.; виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_3, вартістю 358 391 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 188 898 грн. 95 коп., у якості доплати різниці вартості поділеного майна. (а.с. 166, 167 т.1, а.с. 5, 6 т.2)

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що у червні 1989 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.За час перебування у шлюбі подружжям було набуто нежитлове приміщення, квартира, які знаходяться у місті Біла Церква Київської області та незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в с.Логвин Володарського району Київської області. Сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу зазначеного майна.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку грошових вкладів, що маються на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_3 в ПАТ «Альфа-Банк», які внесені ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку грошових вкладів, що маються на рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_6 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», які внесені ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку грошових вкладів, що маються на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_3 в ПАТ «Альфа-Банк», які внесені ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку грошових вкладів, що маються на рахунках НОМЕР_5, НОМЕР_6 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», які внесені ОСОБА_2

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частку незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_3, вартістю 358 391 грн.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частку нежитлового приміщення №100, розташованого по АДРЕСА_2, вартістю 500 000 грн.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частку квартири №14, розташованої в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1, вартістю 236 188 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3424 грн. 59 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Володарського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 рокута ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

При апеляційному розгляді вказаної справи представаник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_4 наполягав на скасуванні рішення місцевого суду та задовленні позовної заяви ОСОБА_1 в частині поділу по 1\2 частині ПП "Аграрне" та ФГ "Інтенсивне", а також наполягав на поділі грошових коштів , що перебували на розрахункових рахунках в банках та оформлені на відповдача станом на час припиненні шлюбу, а не на час вирішення справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін. Свої доводи представник мотивував тим, що суд ухвалив рішення у відповідності до норм СК України та норм ЦК України, а доводи апелянта про поділ грошових коштів, які відсутні на рахунках в банківських установах суперечить вимогам чинного законодаства та не відповідає правовим позиціям викладених в постанові Пленуму ВС України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, щоОСОБА_1 та ОСОБА_2 24 червня 1989 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 від 24 червня 1989 року. (а.с. 8 т.1)

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 23 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 жовтня 2014 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Вище вказані факти визнані сторонами та не оспорюються.

Судом першої інстанції також встановлено, що в період шлюбу, а саме 19 вересня 2005 року відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 було створено приватне підприємство «Аграрне» місце розташування с. Логвин, Володарського району, Київської області. За згодою сторін частки подружжя у ПП «Аграрне» були визначені ОСОБА_2 - 60%, а ОСОБА_1 - 40%, про що свідчить статут підприємства, а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09 січня 2014 року . ( а.с. 9-12, 117 т.1).

З довідки №96-193-150-01б/б від 23 жовтня 2014 року, виданої відділенням «Білоцерківське» ПАТ «Альфа-Банк» вбачається, що ОСОБА_2 має наступні рахунки, відкриті в ПАТ «Альфа-Банк»: 1) рахунок НОМЕР_1 - та наявні ньому грошові кошти станом на 26 жовтня 2014 року в сумі 335 грн. 65 коп.; 2) рахунок НОМЕР_2 - 2664 грн. 17 коп.; 3) рахунок НОМЕР_3 - 195 грн. 11 коп.; 4) рахунок НОМЕР_4 - 329 грн. 31 коп.; 5) рахунок НОМЕР_1 - 962 грн. 81 долар США, що становить 12 470 грн. 78 коп.; 6) рахунок НОМЕР_2 - 0,34 долари США, що становить 4 грн. 40 коп.; 7) рахунок НОМЕР_1 - 349,91 євро, що становить 5777 грн. 65 коп.; 8) рахунок НОМЕР_3 - 9,16 євро, що становить 151 грн. 25 коп. (а.с.11 т.2)

Згідно довідки №109 від 22 жовтня 2014 року, виданої ПАТ «Креді Агріколь Банк», ОСОБА_2 має наступні рахунки, відкриті в ПАТ «Креді Агріколь Банк»: 1) рахунок НОМЕР_5 - 0,51 грн.; 2) рахунок НОМЕР_6 - 1319 грн. 08 коп.; 3) рахунок НОМЕР_7 - 0,00 долар США. (а.с.12 т.2).

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 є засновником фермерського господарства «Інтенсивне», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Розмір внеску до статутного фонду господарства становить 1 000 грн. (а.с. 119,120 т.1)

Крім того судом встановлено, що сторонами в період шлюбу було набуто у власність нерухоме майно, а саме незакінчений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_3 (рік побудови - 1996, вартість будинку згідно технічного паспорту - 358 391 грн); нежитлове приміщення АДРЕСА_2 Київської області, вартістю 500 000 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 01 березня 2012 року; квартира АДРЕСА_1, вартістю - 236 188 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 13 квітня 2011 року. ( а.с. 167-179,199-207)

Вирішуючи вказаний спір тазадовольняючи позов в частині визнання права власності на грошові вклади, незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, нежитлове приміщення та квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене майно є об'єктом спільної сумісної власності, а тому підлягає поділу. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності на ? частку приватного підприємства та ? частку фермерського господарства, суд першої інстанції виходив з того, що частки у ПП «Аграрне» були визначені подружжям під час заснування підприємства,ФГ «Інтенсивне»створене ОСОБА_2, а ОСОБА_1 не є його членом.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належність їм на праві спільної сумісної власності розподіленого майна та вірно визначив частки у цьому майні.

Доводи ОСОБА_1 щодо використання судом неналежних довідок, в яких зазначені суми залишків на рахунках ОСОБА_2 після припинення шлюбних відносин, є безпідставними, виходячи з наступного.

У п. 23 постанови Пленуму ВС України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства.

Із рішення Володарського районного суду Київської області від 23 липня 2014 року у справі №364/570/14-ц вбачається, що сторони по вказаній справі з листопада 2012 року припинили спільне проживання та ведення спільного господарства і з січня 2013 року відповідач ОСОБА_2 фактично проживає з іншою жінкою.

Разом з тим із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що суд провів поділ грошових коштів наявних на розрахункових рахунках відповідача станом на час вирішення спору, що відповідає роз*ясненню викладеному в п. 23 постанови Пленуму ВСУ №11 від 21 грудня 2007 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у поділі майна ПП «Аграрне» та ФГ «Інтенсивне», так як зазначене майно є об'єктом спільної сумісної власності. Однак, як вбачається зі статуту ПП «Аграрне» під час створення підприємстваОСОБА_1 та ОСОБА_2 було визначено частки кожного з них.

Що стосується поділу ФГ «Інтенсивне» суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_1 не є членом господарства, яке належить на праві власності ОСОБА_2 Будь яких доказів, що спростовують зазначену обставину ОСОБА_1 не надано.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

У власності фермерського господарства, як зазначено у частині третій статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", може перебувати будь - яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Майно фермерського господарства належить не учасникам фермерського господарства, а самому господарству.

Оскільки позивачка у справі ОСОБА_1 не вступала до членів ФГ «Інтенсивне», тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив її вимоги про визнання за нею права на 1/2 частину вказаного господарства.

Посилання ОСОБА_1 на порушення судом норм процесуального права, на думку суду, є безпідставними. Так, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

Судді: Т.Ц. Кашперська

В.О. Фінагєєв