Постанова

від 07.10.2014 по справі 813/4558/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року Справа № 813/4558/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представника позивача Микити Т.В.,

представника відповідача Каранця Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Укрметизпостач» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002792200/8910 та № 0002782201/8909 від 16.06.2014 року, -

встановив :

Приватне підприємство «Укрметизпостач» (надалі - ПП «Укрметизпостач») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002792200/8910 та № 0002782201/8909 від 16.06.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність винесених податкових повідомлень-рішень №0002792200/8910 та № 0002782201/8909 від 16.06.2014 року. Вважає безпідставними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 180/144/13-07-22-01-10/36992422 від 08.05.2014 року про нереальність здійснення господарських відносин з контрагентами, оскільки у позивача наявні усі необхідні документи, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Наявність, зокрема, податкових накладних, на думку позивача, є достатньою підставою для віднесення сум до складу податкового кредиту та підтверджує реальність проведених операцій. Позивач зазначає, що ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області свідомо не взяла до уваги під час здійснення перевірки наявні первинні документи. А отже, висновки податкового органу є суб'єктивними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Додатково пояснив, що наявність первинних документів на підтвердження господарських операцій між контрагентами не спростовує висновків акту перевірки від № 180/144/13-07-22-01-10/36992422 від 08.05.2014 року щодо неправомірності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій по взаєморозрахунках з ПП «Львівський портал», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Сталевий дім». В зв'язку з наведеним у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні судом допитаний директор ПП «Укрметизпостач» ОСОБА_3 пояснив, що особисто не зустрічався із директорами контрагентів позивача, товар, який придбаний на підставі договорів в подальшому реалізовувався, підприємство складських приміщень немає.

Заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, пояснення свідка, з'ясувавши усі обставини у справі та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

У період з 23.04.2014 року по 29.04.2014 року посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Мндоходів у Львівській області на підставі направлення № 364 від 23.04.2014 року та відповідно до наказу № 317 від 23.04.2014 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Укрметизпостач» (код ЄДРПОУ - 36992422) з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ «Промтехметал» (код ЄДРПОУ - 37398974), ТзОВ «Крафт ЛВ» (код ЄДРПОУ - 37399009), ПП «Воллі» (код ЄДРПОУ - 34029609) та іншими суб'єктами господарювання з ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складений Акт № 180/144/13-07-22-01-10/36992422 від 08.05.2014 року (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПП «Укрметизпостач»:

- п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 133123 грн в тому числі за 1 квартал 2011 року - 65760 грн, за 2 квартал 2011 року - 26768 грн, за 3 квартал 2011 року - 37391 грн, за 4 квартал 2011 року - 3204;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету по безтоварних операціях на загальну суму 111185 грн, в т.ч. за лютий 2011 року - 20349 грн, за березень 2011 року - 32259 грн, за квітень 2011 року - 10748 грн, за травень 2011 року - 6681 грн, за червень 2011 року - 5848 грн, за липень 2011 року - 4537 грн, за серпень 2011 року - 12691 грн, за вересень 2011 року - 15286 грн, за листопад 2011 року - 2786 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002792200/8910 від 16.06.2014 року, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Укрметизпостач» за платежем податок на додану вартість на загальну суму 56655,00 грн (в тому числі, за основним платежем - 47829,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8826,00 грн);

- № 0002782201/8909 від 16.06.2014 року, згідно з яким збільшено суму грошового

зобов'язання ПП «Укрметизпостач» за платежем податок на прибуток на загальну суму 67363,00 грн (в тому числі, за основним платежем - 67363,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 00,00 грн)..

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив такі в судовому порядку.

При вирішенні такого спору, суд виходив з наступного.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ» суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, суд бере до уваги вироки Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2012 року та 07.07.2014 року, якими встановлено факт здійснення суб'єктами господарювання - ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі» та ТзОВ «Крафт ЛВ» фіктивного підприємництва. Судом встановлено, що мало місце документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), в той час, підприємствами жодних товарів не постачалось, роботи не виконувалися та послуги контрагентам не надавались. Економічним результатом документального оформлення операцій стало безпідставне завищення податкового кредиту у підприємств-вигодонабувачів, що дало контрагентам-покупцям змогу мінімізувати податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Керівники вказаних підприємств визнані винними та засуджені за ст.ст. 205, 358 Кримінального кодексу України.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Сталевий дім» суд встановив наступне.

01.06.2011 року між ТзОВ «Сталевий дім» (Постачальник) та ПП «Укрметизпостач» (Покупець) укладено договір № 34/06 (надалі - Договір). Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується постачати Покупцю товари, матеріали (надалі - Товар) а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати Товар на умовах, визначених Договором.

На підтвердження здійснення господарської операції ПП «Укрметизпостач» надало суду:

- видаткові накладні: № 388 від 01.06.2011 року, № 126 від 15.06.2011 року, № 439 від 01.07.2011 року, № 440 від 18.07.2011 року, № 698 від 15.08.2011 року та № 699 від 25.08.2011 року;

- податкові накладні: № 24 від 01.06.2011 року, №152 від 15.06.2011 року, № 9 від 01.07.2011 року, № 163 від 18.07.2011 року, № 72 від 15.08.2011 року, № 110 від 25.08.2011 року на загальну суму 138452.6 грн з ПДВ.

При проведення перевірки, посадовими особами податкового органу використано акт ДПІ у Франківському районі від 23.08.2011 року № 1556/23-4/37399035 «Про проведення аналізу діяльності ТзОВ «Сталевий дім»» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

Перевіркою встановлено відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, отже, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій щодо надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не маю реального товарного характеру.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Львівський портал» суд встановив наступне.

01.09.2011 року між ПП «Львівський портал» (Постачальник) та ПП «Укрметизпостач» (Покупець) укладено договір № 09. Згідно з умов договору Постачальник зобов'язується постачати Покупцю товари та матеріали (Товари), а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати Товар на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження здійснення господарської операції ПП «Укрметизпостач» надало суду:

- видаткові накладні: № РН-0000027 від 01.09.2011 року, № РН-0000028 від 09.09.2011 року, № РН-0000029 від 12.09.2011 року, № РН-0000030 від 26.09.2011 року, № РН-0000031 від 21.09.2011 року, № РН-1411 від 14.11.2011 року;

- податкові накладні: № 3 від 01.09.2011 року, № 15 від 09.09.2011 року, № 17 від 12.09.2011 року,№ 26 від 21.09.2011 року, № 31 від 26.09.2011 року, № 7 від 14.11.2011 року на загальну суму 108434,82 грн.

Під час перевірки використано Акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 22.11.2013 року № 540/22-40/34522052, з якого видно, що ПП «Львівський портал» безпідставно формувало податковий кредит з податку на додану вартість протягом серпня-грудня 2011 року, шляхом відображення у податкових накладних фінансово-господарських операцій, що не мають реального характеру (безтоварні операції). Щодо керівника підприємства ОСОБА_4 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Положеннями ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 Податкового кодексу, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2. статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Представлені позивачем документи (податкові та видаткові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, однак, з урахуванням усіх обставин справи, не підтверджують фактичність здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами.

Заперечуючи проти позову та доводячи нікчемність правочинів між позивачем та постачальниками: ПП «Львівський портал», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Сталевий дім», податковий орган поряд із доводами, що вказані постачальники не мають матеріальних та трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності; не звітують за своїми податковими зобов'язаннями; порушені кримінальні справи, посилався на відсутність у позивача документів, які б підтверджували переміщення товарів від постачальників до позивача, їх зберігання, тощо, що свідчило б про реальне отримання позивачем товарів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Окрім цього, Верховний Суд України, у постанові від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість виклав наступну правову позицію. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

За наведених обставин, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002792200/8910 та № 0002782201/8909 від 16.06.2014 року винесені податковим органом правомірно.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Ставки сплати судового збору встановлено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення № 96 від 17.06.2014 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 248,04 грн, тобто 10% розміру ставки судового збору.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 1578,96 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Укрметизпостач» на користь бюджету решта суми судового збору в розмірі 1578 (одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім) грн 96 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 13.10.2014 року.

Суддя Мричко Н.І.