Ухвала

від 11.11.2015 по справі 813/4558/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 876/11006/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укрметизпостач» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014р. по справі за позовом Приватного підприємства «Укрметизпостач» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.06.2014р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16.06.2014 року №0002782201/8909, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 67363,00 грн. (основний платіж 67363,00 грн., штрафна санкція - 0,0 грн.), а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002792200/8910, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56655 грн. (основний платіж 47829,00 грн., штрафна санкція - 8826,00 грн.).

Позовні вимоги мотивовано тим, що вважає безпідставними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №180/144/13-07-22-01-10/36992422 від 08.05.2014 року про нереальність здійснення господарських відносин з контрагентами, оскільки у позивача наявні усі необхідні документи, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Наявність, зокрема, податкових накладних, на думку позивача, є достатньою підставою для віднесення сум до складу податкового кредиту та підтверджує реальність проведених операцій. Позивач зазначає, що ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області свідомо не взяла до уваги під час здійснення перевірки наявні первинні документи, а отже, висновки податкового органу є суб'єктивними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач оскаржив дану постанову з підстав неповного з»ясування обставин справи, порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що порушень у оформленні податкових накладних у Акті перевірки не зафіксовано. Документи, що видані (виписані) контрагентами позивача недійсними в судовому порядку не визнавались, юридичні наслідки недійсності таких документів не застосовувались, а тому стверджувати про їх відсутність немає правових підстав.

В акті перевірки відповідач покликається на дані з актів перевірок, в яких податкові органи описують факти нікчемності правочинів, здійснених контрагентами позивача з постачальниками та покупцями за перевіряємий період, посилаючись на неможливість їхнього укладення через відсутність підприємств за місцезнаходженням, недостатністю трудових ресурсів, транспортних засобів та приміщень, неподання контрагентами позивача, або їхніми постачальниками чи покупцями декларацій, або ж подання декларацій з нульовими показниками та ін., тобто декларування взаємовідносин з підприємствами з ознаками

фіктивності.

Податковим органом не враховано, що відсутність основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів не позбавляють можливості підприємство укладати договори купівлі-продажу, оренди приміщень, складів. Дані обставини не досліджувалися податковим органом і в акті перевірки відсутнє посилання на докази, які б підтверджували дані твердження відповідача. Види діяльності підприємств - контрагентів відповідають фактично здійснюваним операціям.

Висновки відповідача ґрунтуються на актах ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 12.04.2011 року та ДПІ у Франківському районі м.Львова від 13.07.2011 року.

Транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, шо підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання ТТН не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання ТМЦ. Підставами для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність

належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації або, як виняток, заяви зі скаргою на постачальника, бухгалтерської довідки або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПК України. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до укладених між позивачем та його контрагентами договорів поставок товарів, товари постачалися та відвантажувалися зі складів контрагентів позивача та власними силами позивача доставлялися на склад. Таким чином, позивач був позбавлений можливості в оформленні ТТН, оскільки отримав товар від продавця на умовах самовивозу, у зв'язку з чим такий продавець не зобов'язаний підписувати ТТН.

Придбані у контрагентів товари були реалізовані кінцевим покупцям. Отримані доходи від продажу нашим підприємством відображені у податкових деклараціях, а суми податків оплачені до бюджету.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були включені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Крім цього, на момент здійснення спірних господарських операцій у ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Львівський портал» були діючі свідоцтва платника ПДВ.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Укрметизпостач» (код ЄДРПОУ - 36992422) з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ «Промтехметал» (код ЄДРПОУ - 37398974), ТзОВ «Крафт ЛВ» (код ЄДРПОУ - 37399009), ПП «Воллі» (код ЄДРПОУ - 34029609) та іншими суб'єктами господарювання з ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, про що складений Акт №180/144/13-07-22-01-10/36992422 від 08.05.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Укрметизпостач»: п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 133123 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року - 65760 грн., за 2 квартал 2011 року - 26768 грн., за 3 квартал 2011 року - 37391 грн., за 4 квартал 2011 року - 3204 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету по безтоварних операціях на загальну суму 111185 грн., в т.ч. за лютий 2011 року - 20349 грн., за березень 2011 року - 32259 грн., за квітень 2011 року - 10748 грн., за травень 2011 року - 6681 грн., за червень 2011 року - 5848 грн., за липень 2011 року - 4537 грн., за серпень 2011 року - 12691 грн., за вересень 2011 року - 15286 грн., за листопад 2011 року - 2786 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0002792200/8910 та №0002782201/8909 від 16.06.2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є правомірними, виходячи з наступного:

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Промтехметал» та ТзОВ «Крафт ЛВ»: вироком Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2012 року та від 07.07.2014 року, керівники вказаних підприємств ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за ст.27, 205, 358 Кримінального кодексу України, а також встановлено факт здійснення суб'єктами господарювання - ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі» та ТзОВ «Крафт ЛВ» фіктивного підприємництва, тобто мало місце документальне оформлення проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), в той час, підприємствами жодних товарів не постачалось, роботи не виконувалися та послуги контрагентам не надавались.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Сталевий дім»: 01.06.2011 року між ТзОВ «Сталевий дім» (Постачальник) та ПП «Укрметизпостач» (Покупець) укладено договір №34/06. Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується постачати Покупцю товари, матеріали (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати Товар на умовах, визначених Договором.

Відповідно до акту перевірки ДПІ у Франківському районі від 23.08.2011 року №1556/23-4/37399035 «Про проведення аналізу діяльності ТзОВ «Сталевий дім»» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, перевіркою встановлено відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, отже, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій щодо надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Львівський портал»: 01.09.2011 року між ПП «Львівський портал» (Постачальник) та ПП «Укрметизпостач» (Покупець) укладено договір №09. Згідно з умов договору Постачальник зобов'язується постачати Покупцю товари та матеріали (Товари), а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати Товар на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до Акту ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 22.11.2013 року №540/22-40/34522052, ПП «Львівський портал» безпідставно формувало податковий кредит з податку на додану вартість протягом серпня-грудня 2011 року, шляхом відображення у податкових накладних фінансово- господарських операцій, що не мають реального характеру (безтоварні операції). Щодо керівника підприємства ОСОБА_3 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно до пп.139.1.9 п.139.1 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.1 ст.198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст.198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених пп.196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п.198.5 ст.198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п.201.6. ст.206 ПК України - податкова накладна, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п.201.7 та п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що представлені позивачем документи (податкові та видаткові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, однак, з урахуванням усіх обставин справи, не підтверджують фактичність здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами.

Позивачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції, не представлено доказів, які б підтверджували переміщення товарів від постачальників до позивача, їх зберігання, що свідчило б про реальне отримання позивачем товарів.

Щодо товаро-транспортних накладних, то колегія суддів зазначає наступне:

Закон України «Про автомобільний транспорт» не містить вимоги до обов'язкової наявності товарно-транспортної накладної.

Дотримання наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 року за №363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом» є обов'язковим при здійснені транспортування вантажів. Вказані правила регламентують виключно порядок здійснення вантажних перевезень та не можуть встановлювати правила ведення податкового та бухгалтерського обліку платників податків.

Товарно-транспортні накладні є документами, які регламентують винятково взаємовідносини перевізника та замовника як учасників транспортного процесу.

Отже, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансовий облік в Україні» товарно - транспортна накладна не є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, здійснену позивачем.

Відповідно до ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160, 195 - 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укрметизпостач» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014р. по справі №813/4558/14- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець