Рішення

від 22.10.2014 по справі 910/16379/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16379/14 22.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СІММ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий комплекс «АЙВАЗОВСЬКЕ»

про стягнення 101 325, 66 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Вайнер О.Л. по довіреності № б/н від 04.07.2014 р.

Від відповідача: Руденко В.П. по довіреності № б/н від 10.01.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СІММ" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчий комплекс "АЙВАЗОВСЬКЕ" 101 325,66 грн., з яких: 83 254,80 грн. - основного боргу, 5522,19 грн. - пені, 2 641,35 грн. - 3% річних та 9907,32 грн. - інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № б/н від 27.04.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р., відповідно до ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 22.10.2014р., у зв'язку з неявкою представника відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в даному судовому засіданні проти позову заперечував, проте письмового відзиву на позов не надав.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті.

У судовому засіданні 22.10.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

27 квітня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Лікувально-оздоровчий комплекс «АЙВАЗОВСЬКЕ» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СІММ» (далі - підрядник) був укладений договір підряду № б/н.

За умовами договору, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу: виробництво залізобетонних робіт з облаштуванню французької набережної.

Умовами договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2013, проте в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків. (п.11.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору, договірна ціна робіт складається з договірних цін на види робіт і є доповненням №1 до даного договору.

Відповідно до п. оплата за даним договором проводиться згідно актів виконаних робіт. На протязі дванадцяти календарних днів після підписання договору замовник перераховує 30 000, 00 грн. - авансовий платіж, для придбання витратних матеріалів, оплати витрат на відрядження.

Пунктом 3.2. договору визначено, що форма оплати безготівкова в національній валюті України, платіжним дорученням на розрахунковий рахунок підрядника.

Кінцевий розрахунок проводиться замовником після повного завершення робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків і підписання акту прийому-здачі робіт не пізніше десяти банківських днів (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено строк виконання зобов'язань, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи, визначені п.1 даного договору, в строк до 01.06.2013р.

За умовами договору, підрядник зобов'язаний своїми силами і засобами виконати всі роботи в об'ємі і в строки, передбачені даним договором, за прийнятою в ньому методикою, не суперечачи діючим на території замовника нормам, і здати роботи замовнику за актом прийому-передачі в належному стані (п. 5.1.1.), а замовник зобов'язаний оплатити підряднику роботу, передбачену п.1 даного договору, в розмірах та в строки, встановлені договором (п 5.2.2.).

Згідно з п. 6.4. договору, за порушення строків повного розрахунку замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в заданий період, від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що підрядник здав, а замовник прийняв виконані за договором роботи, на загальну суму 83 254, 80 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних робіт від 29.06.2013р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 29.06.2013р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не розрахувався за виконані роби, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість в розмірі 83 254, 80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу Приватного акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчий комплекс «АЙВАЗОВСЬКЕ» вимогу (за допомогою засобу зв'язку - телеграфу) про сплату заборгованості в розмірі 83 254, 80 грн. та штрафних санкцій в розмірі 18 043, 14 грн. за неналежне виконання умов договору підряду № б/н від 27.04.2013р.

Приватне акціонерне товариство «Лікувально-оздоровчий комплекс «АЙВАЗОВСЬКЕ» зазначену вимогу залишило без відповіді, заборгованість не погашена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Нормами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що по закінченню виконання робіт, сторони підписують акт приймання-здачі робіт.

В силу ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття (частина 1 статті).

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати здійснених позивачем робіт, тому позовні вимоги про стягнення з нього грошових коштів в розмірі 83 245,80 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2641,35 грн. та інфляційні втрати в сумі 9907,32 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 2641,35 грн., а інфляційні збитки - 9907,32 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 6.4 Договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару, яка за розрахунками становить 5522,19 грн.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що за порушення строків повного розрахунку замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в заданий період, від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по оплаті за виконані роботи відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, відповідно до п. 6.4. договору, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 5522,19 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 5522,19 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, зокрема судовий збір, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий комплекс «АЙВАЗОВСЬКЕ» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 40-Б, код. ЄДРПОУ 32425924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СІММ» (03179, м. Київ, просп.. Академіка Палладіна, 7/60, код ЄДРПОУ 22966269) 83 254 (вісімдесят три тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. 80 коп. - основного боргу, 5 522 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн.. 19 коп. - пені, 2641 (дві тисячі шістсот сорок одну) грн.. 35 коп. - 3 річних, 9907 (дев'ять тисяч дев'ятсот сім) грн. 32 коп. - інфляційні нарахування та 2 026 (дві тисячі двадцять шість) грн. 51 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.10.2014р.

Суддя Т. Ю. Трофименко