Ухвала

від 22.10.2014 по справі 914/2405/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.10.2014 р. Справа№ 914/2405/13

Суддя господарського суду Львівської області Кітаєва С.Б. при секретарі судового засідання Кравець В.П., розглянувши матеріали справи

за скаргою : зацікавлені особи за скаргою: за позовом : до відповідача: про : Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд», м.Червоноград Львівської області Головне управління юстиції у Львівській області, м.Львів; Приватне підприємство «Вест Гранд», м.Львів на дії державного виконавця у справі №914/2405/13 Приватного підприємства «Вест-Грант», м.Львів Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд», м.Червоноград Львівської області стягнення 146 781,20 грн. За участю представників:

від скаржника: Сапіга О.В. - представник ( довіреність від 10.09.2014 р.)

від ВДВС : Слесарчук Р.С. - представник (довіреність від 01.10.2014 р. №09.1-45/В9);

від стягувача : не з»явився,-

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Укрзахідвуглебуд», м.Червоноград, подано скаргу на дії державного виконавця Головного управління юстиції у Львівській області по накладенню арешту на розрахункові рахунки боржника та скасування постанови ВП №44545617 від 28.08.2014 року про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Скарга подана у справі №914/2405/13.

Скарга прийнята до розгляду ухвалою від 19.09.2014 року, судове засідання призначено на 03.10.2014 року. З підстав, наведених в ухвалі від 03.10.2014 року, розгляд скарги відкладався на 22.10.2014 року.

Документи, які поступили до справи від скаржника та Головного управління юстиції у Львівській області зареєстровані в діловодстві господарського суду в день їх поступлення і приєднані до матеріалів справи.

Скаргу ПАТ «Укрзахідвуглебуд» мотивує таким.

Постановою державного виконавця ПВВР Головного управління юстиції у Львівській області Слесарчука Р.С. від 28.08.2014 року накладено арешт на розрахункові рахунки ПАТ «Укрзахідвуглебуд». Даною постановою накладено арешти на всі рахунки підприємства, в тому числі і на зарплатні рахунки та рахунки соцсфери. А це є страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів підприємств-боржників, використовуються виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Скаржник посилається на те, що кошти з цих рахунків не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими позованням» від 18.01.2001р. №2240-111., відтак, недопустимим є накладати арешт на окремі рахунки підприємств-боржників, призначених виключно для здійснення фінансування матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду. Скаржник покликається на те, що оскільки його права порушені, то відповідно до ч.2 ст.82 зазначеного Закону він має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Стверджує про порушення ВДВС вимог ст.21 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», якою визначено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Казначейства України, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам; страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону та стверджує про порушення ВДВС ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» якою передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються підприємством пясля виконання зобов»язань щодо оплати праці.

Скаржник просить у скарзі : визнати дії державного виконавця відділу ПВР УДВС Головного управління у Львівській області по накладенню арешту на розрахункові рахунки ПАТ «Укрзахідвуглебуд» незаконними та скасувати порстанову від 28.08.2014 року ВП №44545617 про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Приписи статті 22 ГПК України застосовуються і при розгляді скарг, поданих в порядку статті 121-2 ГПК України.

Однак, в порядку ч.4 ст.22 ГПК України заяв щодо заявлених у скарзі вимог скаржник не подавав до суду.

Проти скарги заперечує представник Головного управління юстиції у Львівській області, з підстав, наведених у поданому відзиві, поясненнях наведених у клопотанні від 01.10.2014 р. (вх.№42295/14) , наданих суду поясненнях. Стверджує, зокрема, що державний виконавець діяв у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Просить у задоволенні скарги відмовити повністю.

Стягувач свої доводи і міркування стосовно вимог за скаргою боржника не висловив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином та своєчасно повідомлявся судом про судові засідання з розгляду скарги. Слід зазначити, що наявні у справі докази (зокрема, повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції ПП «Вест-Грант») підтверджують отримання стягувачем ухвали суду від 19.09.2014 року у справі №914/2405/13.

За змістом ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу) і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об»єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Крім того, у пункті 9.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов госпо-дарських судів України»зазначено:«За змістом статті 121-2 ГПК судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами».

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби , їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. ( п.п.9.1 п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду Укераїни від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона підлягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ.

У даному випадку скаржник оскаржує дії державного виконавця по накладенню арешту на розрахункові рахунки ПАТ «Укрзахідвуглебуд» постановою від 28.08.2014 р. ЗВП №44545617 про арешт коштів та інших цінностей боржника , що знаходяться на рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах та долучає до скарги копію постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ЗВП №44545617 від 28.08.2014 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП №44545617 від 28.08.2014 року з примусового виконання наказу №914/2405/13 виданого 02.08.2013 року Господарським судом Львівської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» на користь Приватного підприємства «Вест-Грант» 141098,60 грн. основного боргу,3% річних в сумі 5682,60 грн. та 2935,62 грн. судового збору; постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №38395002 виданої 13.11.2013 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області у Львівській області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» 748326,31 грн. виконавчого збору; ухвали №5004/1483/12 виданої 18.03.2014 року Господарським судом Волинської області про затвердження мирової угоди укладеної між Публічним акціонерним товариством «Волиньобленерго» та Публічним акціонерним товариством «Укрзахідвуглебуд» предметом якої є погашення останнім заборгованості у сумі 3 242 724,36 грн.

Із врахуванням вищенаведеного, скарга Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» на дії державного виконавця розглядається в частині, а саме стосовно виконання рішення господарського суду Львівської області від 17.07.2013 року у справі №914/2405/13 на примусове виконання якого 02 серпня 2013 року господарським судом було видано наказ.[

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників скаржника та ВДВС, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.07.2013 року у справі №914/2405/13 задоволено повністю позовні вимоги Приватного підприємства «Вест-Грант», м.Львів, розмір яких зменшено заявою від 17.07.2013 р. (вх.№28214/13 від 17.07.13р.) та стягнуто на користь останнього з Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» , м.Червоноград Львівської області, 141098,60 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 5682,60 грн. та 2 935,62 грн. судового збору.

На примусове виконання рішення, яке набрало законної сили, 02 серпня 2013 року господарський суд Львівської області видав стягувану (ПП «Вест-Грант») наказ у справі №914/2405/13 ( наказ виготовлено на бланку №0036815).

28.01.2014 р. ПП «Вест-Грант» подало до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Заяву про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Львівської області від 02.08.2013 року у справі №914/2405/13 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» на користь ПП «Вест-Грант» 141098,60 грн. основного боргу, 5682,60 грн. - 3 % річних та 2935,62 грн. судового збору.

06.02.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову ( ВП №41799548) про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2405/13, виданого 02.08.2013 року

Оскільки у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції перебувало декілька виконавчих проваджень по стягненню коштів з одного боржника (Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебул»), то було приєднано виконавче провадження ВП 41799548 з примусового виконання наказу №914/2405/13 виданого 02.08.2013 року Господарським судом Львівської області до зведеного виконавчого провадження №44545617, яке веде Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

28.08.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Слесарчуком Р.С. винесено постанову (ЗВП №44545617) «про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах». Постанова винесена при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП 44545617 від 28.08.2014 року з примусового виконання:

Наказу №914/2405/13 виданого 02.08.2013 року Господарським судом Львівської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрзахїідвуглебуд» на користь Приватного підприємства «Вест-Грант» 141098,60 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 5682,60 грн та 2935,62 грн. судового збору;

Постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №38395002 виданої 13.11.2013 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головногно управління юстиції у Львівській області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» 748326,31 грн. виконавчого збору;

ухвали №5004/1483/12 виданої 18.03.2014 року Господарським судом Волинської області про затвердження мирової угоди укладеної між Публічним акціонерним товариством «Волиньобленерго» та Публічним акціонерним товариством «Укрзахідвуглебуд», предметом якої є погашення останнім заборгованості у сумі 3 242 724,36 грн.

Постанова мотивована тим, що боржник, в термін встановлений державним виконавцем для самостійного виконання, виконавчі документи не виконав; 28.08.2014 р. державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 14971,68 грн. та 324272,46 грн; відповідно до повідомлення ДПС України встановлено, що боржник має відкриті рахунки в банківських установах. При прийнятті постанови державний виконавцем керувався ст.59 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» та статтей 11,52 Закону України «Про виконавче провадження», п.4.1.9, п.4.1.10 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за №489/20802.

На підставі виконавчих документів з урахуванням виконавчого збору, постановою накладено арешт на кошти в національній, іноземній валюті, крім коштів визначених статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження», що містяться на рахунку (ах):

р/р 26040392013032, 26008301013032, 26005304013032, 26006303013032, 26007302013032, 26004305013032, 26003306013032 у ПАТ «Банк Перший», МФО 320995;

р/р. 26004053819357, 26002237609001 у ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 325321;

р/р. 26004303400239, 26006619967846 у ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012;

р/р. 2600037724, 26001709015413, 26004709015313, 26042709015513 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м.Києві, МФО 380805;

р/р. 2600001516546, 2604108516546 у Центральній філії ПАТ «Кредобанк», МФО 325365

та належать боржнику: Публічне акціонерне товариство «Укрзахідвуглебуд».

Як вбачається із документів, в додаток до листа від 28.08.2014 року №09.1.-45/В-9/8345 постанова від 28.08.2014 року скерована Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Банкам, у яких відкриті боржником перелічені у постанові від 28.08.2014 року рахунки.

Листом від 09.09.2014 р. №20-2-20/1261 ПАТ «Промінвестбанк» повідомило ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області у відповідь на лист від 28.08.2014 року №09.1.-45/В-9/8345, що на підставі Постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах ЗВП №44545617 від 28.08.2014 р. накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку №26006619967846 Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» (код ЄДРПОУ 00177158), відкритому в ПАТ «Промінвестбанк» (код банку 300012).

Рахунок №26004303400239 Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» у ПАТ «Промінвестбанк» (код банку 300012) відсутній; для виконання Постанови станом на 09.09.2014 р. кошти на рахунку Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» відсутні, повідомлялось у листі.

Доказів того, що рахунок №26006619967846 в ПАТ «Промінвестбанк» боржником відкрито для акумуляції коштів по соцстрахуванню, заробітній платі тощо скаржником не подано, такі докази відсутні в матеріалах виконавчого провадження і про такі обставини не повідомляє Банк.

Листом від 09.09.2014 р. №81-14-1/13735 АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомило ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області у відповідь на лист від 28.08.2014 року №09.1.-45/В-9/8345, що направлена на його адресу Постанова від 28.08.2014 р. ЗВП44545617 прийнята до виконання, арешт накладено на кошти в межах суми 4480011,61 грн. на п/р №26001709015413, 26004709015313, 26042709015513, 2600037724 клієнта Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» код ЄДРПОУ 00177158 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, та що залишок коштів на перелічених рахунках відсутній для виконання постанови. Окрім того, у листі АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомив, що рахунок 26042709015513 є окремим рахунком, призначеним для акумуляції страхових коштів від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та які згідно абз.4 ч.2 ст.21 Закону України від 18.01.2001 №2240-111 можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, тобто кошти, на які відповідно до ст.73 Закону України від 21.04.1999р. №606-Х1У не може бути звернено стягнення.

Довідкою від 10.09.2014 р. вих.№р6-1333/33-125 на звернення ПАТ «Укрзахідвуглебуд» Червоноградське відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль» підтвердило,що ПАТ «Укрзахідвуглебуд» ЗКПО 00177158 має відкритий рахунок для зарахування страхових внесків для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням №26042709015513, МФО 380805 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та що на вище вказаний рахунок Відділом державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції накладено арешт згідно постанов : ВП №32889049 від 13.06.2012р. ; ВП №32891152 від 18.06.2012р.; ВП №38395002 від 10.07.2013 р. ; ВП №44545617 від 28.08.2014 р. Лист не містить відомостей про те, що на зазначений рахунок накладено арешт Відділоом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області згідно постанови ЗВП №44545617.

Доказів того , що інші рахунки (окрім рахунку №26042709015513) відкриті боржником в зазначеному Банку для акумуляції коштів по страхових внесках чи заробітній платі скаржником не подано, а з матеріалів виконавчого провадження не вбачається.

Листом від 08.09.2014 р. №1096 Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» повідомило ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області у відповідь на лист від 28.08.2014 року №09.1.-45/В-9/8345, що 08.09.2014 року було прийнято до виконання Постанову ЗВП №44545617 від 28.08.2014р. про арешт коштів боржника ПАТ «Укрзахідвуглебуд» (код 00177158) на суму 4480011,61 грн. та що станом на 08.09.2014 року залишок коштів на рахунку №2600001516546 (980) - 0,00 грн. Повідомлялось у листі, що на рахунок №2604108516546 арешт не накладено, оскільки цей рахунок відкрито відповідно до ст.21 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими позованням» і кошти, зараховані на цей рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів ( ч.2 ст.21).

Доказів того, що Банком виконано оскаржувану постанову і накладено арешт на кошти на інших рахунках боржника ( окрім рахунку №2604108516546), та що такі рахунки відкриті боржником з ціллю акумуляції коштів соцстрахування, заробітної плати скаржником не подано а матеріали виконавчого провадження таких доказів не містять.

Довідкою від 10.09.2014 р. №30.14/01-19763/14 на звернення ПАТ «Укрзахідвуглебуд» від 10.09.2014 р. №02-04/450 Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» підтвердило, що у відділенні №1 м.Червоноград Центральної філії ПАТ «Кредобанк» ( код банку 325365) відкрито рахунок для зарахування страхових коштів №2604108516546.

Листом від 10.09.2014 р. №20.1.0.0.0/7-20140909/1381 Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» повідомило ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області у відповідь на лист від 28.08.2014 року №09.1.-45/В-9/8345, що постанова про арешт не може бути виконана, оскільки найменування зазначене у постанові про арешт коштів не відповідає найменуванню юридичної особи, ідентифікованої у банку відповідно уставних документів.

Листом від 11.09.2014 р. №13-2214 Публічне акціонерне товариство «Банк Перший» повідомило ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області у відповідь на лист від 28.08.2014 року №09.1.-45/В-9/8345 про отримання Постанови ЗВП №44545617 від 28.08.2014 року про арешт коштів боржника. Зазначена постанова надійшла до установи Банку простим листом, що суперечить вимогам абзацу третього п.10.1 Постанови НБУ від 21.01.2004 року №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (надалі-Інструкція), відповідно до якого банки приймають до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби. Із врахуванням вказаного, у зазначеному листі Банком запропоновано направити на його адресу постанову про арешт коштів боржника від 28.08.2014 року рекомендованим або цінним листом для прийняття її Банком до виконання.

Доказів повторного скерування Постанови ЗВП №44545617 від 28.08.2014 року до ПАТ «Банк Перший» суду не надано і такі документи в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Довідкою від 11.09.2014 р. вих.№17/02-41/370 на звернення ПАТ «Укрзахідвуглебуд» Відділення №4 Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» підтвердило, що 28.02.2012 року Публічному акціонерному товариству «Укрзахідвуглебуд» (ідент. под.код 00177158) відкрито поточний рахунок №26040392013032 для проведення операцій з єдиного внеску на ЗДСС в гривнях (980).

Публічне акціонерне товаристо «БГ Банк» (правонаступник ПАТ «Банк Перший» у відповіді від 20.09.2014 р. вих.№13-2596 на лист ВПВР УДВС ГУЮ №09.1-45/В-9 91440 від 23.09.24 р., повідомило ВПВР УДВС ГУЮ про відсутність у нього правових підстав щодо накладення арешту на грошові кошти, що зберігаються на рахунку №26040392013032 (980), оскільки цей рахунок був відкритий боржником для обліку цільових коштів (на виконання Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування».

Таким чином:

ПАТ «Банк Перший» - не прийняв до виконання постанову ЗВП №44545617 від 28.08.2014 року, а відтак не наклав арешт на кошти, які містяться на рахунках боржника №№ 26040392013032, 26008301013032, 26005304013032, 26006303013032, 26007302013032, 26004305013032, 26003306013032 у ПАТ «Банк Перший», МФО 320995.

Доказів зворотнього сторонами суду не надано.

Публічне акціонерне товаристо «БГ Банк» (правонаступник ПАТ «Банк Перший») не наклав арешт на грошові кошти, що зберігаються на рахунку №26040392013032 (980), на якому акумулюються кошти згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування», що (призначення коштів на рахунку) підтвердив скаржник довідкою Банку.

ПАТ КБ «Приватбанк», не прийняв до виконання постанову ЗВП №44545617 від 28.08.2014 року, відтак, арешт на кошти, які містяться на рахунках 26004053819357, 26002237609001 у ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 325321, не накладено .

Доказів зворотнього сторонами суду не надано.

ПАТ «Промінвестбанк» накладено арешт на кошти на рахунку №26006619967846 у ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012 на виконання постанову ЗВП №44545617 від 28.08.2014 року.

Доказів того, що рахунок №26006619967846 є окремим рахунком на якому обліковуються страхові кошти, тощо скаржником не подано (хоча такі докази витребовувались судом), а Банк на такі обставини не посилається у листі від 09.09.2014 р. №20-2-20/1261.

Як встановлено, рахунок скаржника №26004303400239 у ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012., - відсутній, відповідно арешт на кошти не накладено.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» на виконання постанови ЗВП №44545617 від 28.08.2014 року. накладено арешт на кошти на рахунках №№ 2600037724, 26001709015413, 26004709015313, 26042709015513 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м.Києві, МФО 380805. та повідомлено , що рахунок № 26042709015513 є окремим рахунком для акумулювання страхових коштів на які відповідно до ст.73 Закону України від 21.04.1999р. №606-Х1У не може бути звернено стягнення.

ПАТ «Кредобанк» - прийняв до виконання постанову ЗВП №44545617 від 28.08.2014 р.Однак, оскільки станом на 08.09.2014 р. залишок коштів на рахунку № 2600001516546 - 0,00 грн.,- арешт не накладено.

На рахунок №2604108516546 арешт не накладено, оскільки цей рахунок відкрито відповідно до ст.21 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням і кошти, зараховані на цей рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів.

Доказів зворотнього суду скаржником не надано, а у матеріалах виконавчого провадження інформація ПАТ «Кредобанк» до ВПВК Управління ДВС про виконання оскаржуваної постанови і накладення арешту на кошти, на перелічених рахунках - відсутня.

У разі оскарження дії (дій) органу державної виконавчої служби, заявник скарги має довести, що наслідком вчинення оскаржуваної дії (дій) є реальне порушення його права (настання конкретного негативного наслідку). Зазначене є підставою для визнання судом дії (дій) органу державної виконавчої служби неправомірними.

Згідно із ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції. Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Так, акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

У відповідності із вимогами ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі ч. 1 ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Главою 5 Закону визначено особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.

Так, згідно зі ст. 65 Закону встановлено, що готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ст. 5 Закону державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

28. 08.2014 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Слесарчуком Р.С. винесено постанову ЗВП №44545617 про арешт коштів боржника, відповідно до якої вирішено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках, інформацію про які отримано від податкового органу, крім коштів визначених статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження».

Проаналізувавши доводи скаржника та вищенаведені обставини, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 4.1.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону.

Згідно з п. 4.1.9. Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові (п. 4.1.10 Інструкції).

З наведеного вбачається, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у відповідності з приписами п. 4.1.9. Інструкції, а саме: вказав у постанові суму коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виданим у даній справі наказом на відповідну дату.

Станом на момент розгляду даної скарги доказів виконання прийнятого у даній справі рішення суду не надано.

Що стосується посилань скаржника на те, що внаслідок накладення арешту на належні йому кошти, він наразі позбавлений можливості виплачувати заробітну плату працівникам підприємства, то в цій частині суд враховує наступе.

Відповідно до ст. ст. 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 р. № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Згідно з ч. 2 ст. 55, п. 9 розділу VI Бюджетного кодексу України захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду в т.ч. на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.

Згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов»язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб»єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з»ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів того, що оскаржуваною постановою накладено арешт на кошти на рахунках в Банках, які є коштами для виплати заробітної плати працівникам боржника, скаржником не подано, матеріали виконавчого провадження таких доказів не містять, Банки наявність у них відкритих боржником таких рахунків і накладення арешту на кошти на цих рахунках за постановою ЗВП №44545617 не підтвердили, чим спростовуються доводи скаржника та не підтверджується факт неправомірності дій державного виконавця і як наслідок таких дій - реальне порушення права скаржника (настання конкретного негативного наслідку).

Як вже зазначено, відповідно до ч. 4 статті 65 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Орган ДВС, отримавши інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади в податковому органі, виніс постанову ЗВП №44545617 про накладення арешту на кошти в національній, іноземній валюті, крім коштів визначених статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» що містяться на вище перелічених рахунках у ПАТ «Банк Перший», ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ «Промінвестбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», у Центральній філії ПАТ «Кредобанк».

Діючим законодавством органу ДВС надано право накладати арешти на кошти на всіх рахунках боржника, які відкриті останньому в банківських установах.

Слід підкреслити, що як вбачається зі змісту постанови від 28.08.2014 року ЗВП №44545617 « про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах», державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області накладено арешт на кошти боржника в національній та іноземній валюті, крім коштів визначених статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження», що містяться на рахунках боржника, відомості про які отримані від органу податкової служби.

Стаття 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначає вичерпний перелік виплат, на які не може бути звернене стягнення. До таких виплат відносяться: вихідна допомога, що виплачується в разі звільнення працівника; компенсація працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; компенсація працівнику витрат у зв»язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням ;польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; матеріальна допомога особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; допомога у зв»язку з вагітністю та пологами, одноразова допомога у зв»язку з народженням дитини, допомога по догляду за дитиною; допомога особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв»язку з доглядом за хворою дитиною, а також інша допомога на дітей, передбачена законом; допомога на лікування; допомога на поховання; щомісячна грошова допомога у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання; неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином , державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень . Попри це, не вбачається вчинення державним виконавцем дій по накладенню арешту на кошти на рахунках в банківських установах, які призначені для соцвиплат та заробітної плати працівникам боржника.

Крім того, вирішуючи питання щодо законності та правомірності дії виконавчої служби суд звертає увагу на таке.

Боржником у встановленому державним виконавцем строк рішення суду не виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частиною 1 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з частиною 2 статті 57 Закону України „Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

За таких обставин дії виконавчої служби щодо винесення постанови про арешт коштів боржника є законними та обґрунтованими, спрямованими на виконання наказу господарського суду.

Крім того суд не знаходить доведеними та підтвердженими доказами твердження скаржника про те, що зазначеною постановою відбулось накладення арешту і на кошті, які використовуються для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у зв'язку з таким .

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державного казначейства України в порядку, встановленому Державним казначейством України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Таким чином, зазначеною статтею не визначено заборону щодо накладення арешту на відповідні рахунки, а зазначено лише використання коштів лише на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Листом НБУ № 25-111/2972-22535 від 14.12.2010 р. „Щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків" передбачено, що особливості правового режиму використання окремого рахунку, визначені Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності" та витратами, зумовленими похованням", передбачаються у договорі банківського рахунку . Відповідні договори , укладені боржником із переліченими в оскаржуваній постанові Банками, боржником до суду не були надані , тому визначити правовий режим усіх рахунків боржника за балансовим номером 2604 неможливо.

Також, як вже зазначено вище, боржником не було надано доказів того, що на рахунки боржника (перелічені у постанові) надходять виключно кошти зі спеціальним режимом використання, передбаченим ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Згідно п. 10.3 постанови НБУ „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" № 22 від 21.01.2004 р. арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Боржником не наведено будь-яких доказів про зарахування на розрахункові рахунки коштів із спеціальним режимом використання, передбаченим статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" .

Суд вважає, що скаржник дійшов помилкового висновку щодо неправомірності дій державної виконавчої служби по накладенню арешту на кошти, посилаючись на положення ч. 2 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", якою передбачено порядок фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників та інших отримувачів страхових коштів і яка не забороняє державному виконавцеві вчинення відповідних дій, а лише вказує про те, що зараховані страхові кошти не можуть бути спрямовані на стягнення згідно виконавчих та інших документів .(Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду Україна від 25.12.2012р. по справі № 5016/2496/2011 (13/163).

Отже, доводи скаржника про те, що державний виконавець не має права виносити постанову про арешт коштів на всіх рахунках боржника, не відповідає нормам чинного законодавства.

Оскаржуючи дії органу державної виконавчої служби по накладенню арешту, заявник скарги не довів, що такі дії були вчинені органом ВДВС (оскільки у постанові міститься застереження із посиланнями на ст.73 Закону України «Про виконавче провадження») і що насідком вчинення таких дій є реальне порушення прав скаржника ( настали конкретні негативні наслідки).

Окрім того,судом враховано, що постановою від 28.08.2014 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Слесарчуком Р.С. не накладався арешт на рахунки боржника, а на кошти .

На підставі наведеного, керуючись ст..ст.121-2, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Визнати доводи скаржника неправомірними, скаргу відхилити.

Суддя Кітаєва С.Б.