Постанова

від 29.09.2014 по справі 2а-6006/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/36965/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 р.

у справі №2а-6006/11/1370

за позовом Приватного підприємства «Пірует»

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (далі - відповідач) про визнання протиправними дій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії відповідача по проведенню «аналізу діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.», за результатами якого складено довідку від 21.04.2011 р. №623/15-2/35009709, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено аналіз діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., про що складено акт (довідку) від 21.04.2011 р. №623/25-2/35009809, яким встановлено порушення позивачем вимог ч.ч.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, що полягали у виявленні ознак нікчемності укладених позивачем угод.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведеного аналізу господарської діяльності позивача, відповідачем зроблено висновок про те, що у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство знаходиться не за юридичною адресою, тому укладені ним угоди мають ознаки нікчемності. З огляду на це, податковий орган вбачає безпідставне формування позивачем складу податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії податкового органу при проведенні 19.04.2011 р. аналізу діяльності позивача є протиправними та не відповідають вимогам Податкового кодексу України щодо підстав, порядку та процедури проведення податкового контролю платника податку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (п.62.1.2 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України).

Статтею 71 Податкового кодексу України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно приписів п.п.72.1.1 та п.п.72.1.2 п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів про фінансово-господарські операції платників податків. Крім того, така що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація про об'єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами та про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, прОднак,иймаючи рішення про задоволення позовних вимог та визнаючи протиправними дії відповідача по проведенню аналізу господарської діяльності позивача, залишили поза увагою те, що відповідно до приписів ст.17 КАС України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

У свою чергу, висновки, викладені в акті (довідці) податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість, висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності дій податкового органу по складанню акту перевірки, та так само дій щодо включення до акту перевірки будь-яких даних.

Разом з тим, висновки податкових перевірок можуть бути відображені контролюючим органом у даних обліку платника податків (картках особового рахунку, інформаційних базах співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань, тощо).

З матеріалів справи не вбачається внесення податковим органом до облікових даних позивача будь-яких відомостей встановлених під час аналізу його господарської діяльності.

Отже, складення податковим органом акту про проведення аналізу діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки.

Саме по собі складання податковим органом акту не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки.

Таким чином, дії податкового органу по складанню акту (довідки) перевірки неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України . Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Враховуючи, що ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановивши наявність обставин, що зумовлюють необхідність застосування нормативного припису ст. 229 КАС України , вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 р. у справі №2а-6006/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.