Постанова

від 03.11.2014 по справі 815/4688/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4688/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Солдатовій О.С.

За участю сторін:

Представника позивача: Віноградової С.А.

Представника відповідача: Бачерікової Д.О.

Прокурора: Лавренюка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Інтеркрайк» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України, за участю прокуратури Одеської області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених до бюджету коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство (далі ПП) «Інтеркрайк» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі ГУДКСУ в Одеській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Південної митниці Міндоходів щодо надання відповіді на заяви про повернення надмірно сплачених коштів від 16.03.2011 року №16-03/1, від 14.10.2011 року №14-10/2, від 10.04.2012 року №10-04/3, від 13.08.2012 року №13-08/4, та стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Інтеркрайк» надмірно сплачені до бюджету мито у сумі 1 405 825,04 грн. та податок на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 8 469 020,87 грн.

У судовому засіданні 25.11.2013 року було залучено до участі у справі прокуратуру Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог представник ПП «Інтеркрайк» зазначив, що з метою проведення митного оформлення товару, що був поставлений позивачу компаніями «RIVERBERG VENTURES LLP», «FEDMAX LIMITED», «ANTECH TRADE ELECTRONICS LIMITED» за контрактами №IN-RIV/07 від 15.08.2007 року, №Р-1R/07 від 28.11.2007 року, №FL-INT/02 від 15.05.2008 року, №КА-15/2005 від 15.08.2005 року, підприємством були подані до Південної митниці вантажні митні декларації (далі - ВМД) у кількості 307 штук, в яких була заявлена митна вартість товару в загальному розмірі 15 692 743,09 грн. Зазначена вартість отриманого товару була визначена за першим методом (ціною договору щодо товару, який імпортується) на підставі контрактів поставки та інвойсів відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, однак Південною митницею заявлену митну вартість визнано не було ту було усно відмовлено у прийнятті митних декларацій, митному оформленні товару у зв'язку з заниженням, на її думку, митної вартості товару, що імпортується. У зв'язку з цим, декларантом були заповнені та подані ВМД, в яких митна вартість товару була визначена за третім за шостим методом, та згідно граф 45 митних декларацій склала 56 632 021,97 грн. В результаті збільшення після митної оцінки вартості товару, відповідно збільшились суми мита та податку на додану вартість, які необхідно було сплатити. Відповідно до рядку 47 декларацій нараховані та сплачені платежі на загальну суму 13 654 866,28 грн. Зазначені ВМД, на підставі яких здійснено митне оформлення, містять відмітку Південної митниці про сплату митних платежів.

Позивач вважає, що в результаті збільшення вартості товару, державі через органи митної служби та ГУ ДКСУ в Одеській області було надмірно сплачено мита у сумі 1 405 825,04 та податку на додану вартість у сумі 8 469 020,87 грн. Посилається на вимоги Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV (далі МКУ) щодо поняття митної вартості товарів та методів її визначення, та зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а кожен наступний метод повинен застосовуватись у разі неможливості визначення митної вартості товарів шляхом застосування попереднього методу. За третім та шостим методом, митна вартість повинна визначатись відповідно до вимог МКУ у разі неможливості застосування жодного з передуючих методів. Позивач також зазначає, що митний орган зобов'язаний письмово проінформувати його про митну вартість, визначену за резервним методом згідно із ч. 4 ст. 273 МКУ, однак такий документ - відсутній. Позивачем зазначено про відсутність обмежень в застосуванні ним першого методу визначення митної вартості зі ціною товару, оскільки ПП «Інтеркрайк» було надано до митного оформлення всі необхідні документи щодо зазначеної ціни, будь-які додаткові докази митницею не витребовувались. Митні органи, на які покладено обов'язок визначати правильність обчислення митної вартості товарів, сплати платежів, не проконтролювали те, що платежі до бюджету сплачені з митної вартості за шостим методами, яка документально та нормативно не підтверджується. Посилаючись на визначення поняття надмірно сплачених митних та інших платежів, як суми коштів, що з різних причин внесена понад розмір, встановлений законодавством, ПП «Інтеркрайк», вважає, що сплачені ним до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством, сплачені надлишково, а тому підлягають поверненню позивачу. З цього приводу приватне підприємство «Інтеркрайк» неодноразово зверталось до Південної митниці із заявами про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ: від 16.03.2011 року №16-03/1, від 14.10.2011 року №14-10/2, від 10.04.2012 року №10-04/3 та від 13.08.2012 року №13-08/4. Разом тим позивач відповідь на зазначені заяви не отримував, а тому вважає бездіяльність Південної митниці щодо надання відповіді на ці заяви протиправною та просить суд стягнути з Державного бюджету України на його користь суми надмірно сплачених мита та податку на додану вартість.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві, підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача - Південної митниці Міндоходів позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (т. 5 а.с. 201-206, т.6 а.с. 38), наполягаючи на відсутність протиправної бездіяльності з боку Південної митниці. Зазначила, що заяви від 16.03.2011 року №16-03/1, від 14.10.2011 року №14-10/2, від 10.04.2012 року №10-04/3 про повернення ПП «Інтеркрайк» надміру сплачених мита та ПДВ до митного органу не надходили. Південною митницею було отримано лише заяву від 13.08.2012 року №13-08/4, на яку 16.08.2012 року відповідачем було надано підприємству обґрунтовану відповідь. Крім того, на думку представника відповідача, Південною митницею при проведенні оформлення вантажу, було здійснено всі дії, передбачені митним законодавством України та у відповідності до нього. Митна вартість товарів у вантажно-митних деклараціях була визначена декларантом самостійно за другім, третім та шостим методом, посадовими особами Південної митниці було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості товару та встановлено, що рівень митної вартості товарів відповідає заявленому (з урахуванням цінової бази даних Державної митної служби України щодо рівня вартості ідентичних або подібних товарів), а тому ними було здійснено митне оформлення товару за ВМД на рівні митної вартості, заявленої декларантом. ВМД з визначеною митною вартістю товару за першим методом позивачем до Південної митниці не подавались та факту усної відмови від їх прийняття не було. З цих підстав коригування митної вартості митницею не проводилось, а тому не мало місця порушення контролюючим органом законних прав та інтересів приватного підприємства «Інтеркрайк».

Представник ГУДКСУ в Одеській області до суду не з'явилась, відповідача про дату, час та місце слухання справи було повідомлено судом належним чином. У судовому засіданні 20.03.2014 року представник ГУДКСУ в Одеській області участь у справі приймала, позовні вимоги ПП «Інтеркрайк» не визнала та просила відмовити у їх задоволенні. Зазначила, що відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби №618 від 20.07.2007 року, повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу, як надмірно та/або помилково сплачених до бюджету, здійснюється відповідним органом Державного казначейства України на підставі висновків митних органів. Такого висновку ГУДСУ в Одеській області не отримувало.

Представник Державної казначейської служби України до суду не з'явився, третю особу у справі про дату, час та місце її слухання судом було повідомлено відповідно до вимог статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, належним чином та своєчасно.

На підставі положень статті 128 КАС України та з урахуванням забезпечення захисту інтересів держави участю у справі представників митної служби та прокуратури Одеської області, судом було вирішено слухати справу за відсутності представників ГУ ДКСУ В Одеській області та Державної казначейської служби України, проти чого сторони в судовому засіданні не заперечували.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ПП «Інтеркрайк» зареєстровано 21.06.2002 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради, код ЄДРПОУ 32004886, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 274559 (т. 5 а.с. 101). Підприємство обліковується у Південній митниці Міндоходів як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності.

15.08.2007 року між компанією «RIVERBERG VENTURES LLP» (Англія) (продавець) та ПП «Інтеркрайк» (покупець) були укладений контракти №IN-RIV/07 від 15.08.2007 року та №Р-1R/07 від 28.11.2007 року, відповідно до яких продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати й оплачувати товар згідно специфікацій поставки та інвойсів, оплата здійснюється в доларах США відповідно до виставлених інвойсів. Умови поставки - CIP, CIF, DDU, DAF, CPT, FOB (в редакції ІNCOTERMS - 90) (т. 5 а.с. 58-75).

15.05.2008 року між компанією «FEDMAX LIMITED» (Нова Зеландія) та ПП «Інтеркрайк» (покупець) був укладений контракт №FL-INT/02, відповідно до якого продавець продає товар, а покупець купує товар на умовах CIP, CIF, DDU, DAF, CPT, FOB (в редакції ІNCOTERMS - 90), кількість, ціна і номенклатура товару вказується в інвойсах і специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту, оплата здійснюється в доларах США (т. 5 а.с. 76-84).

15.08.2005 року між компанією «ANTECH TRADE ELECTRONICS LIMITED» (Китай) (продавець) та ПП «Інтеркрайк» (покупець) був укладений контракт №КА-15/2005, відповідно до якого продавець продає товар, а покупець купує товар на умовах CIF, CIP, DDU, DAF, CPT, FOB (в редакції ІNCOTERMS - 90), кількість, ціна і номенклатура товару вказується в інвойсах і специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту, оплата здійснюється в доларах США (т. 5 а.с. 85-93).

На виконання умов зазначених контрактів компаніями «RIVERBERG VENTURES LLP», «FEDMAX LIMITED», «ANTECH TRADE ELECTRONICS LIMITED» протягом березня-липня 2008 року було поставлено на митну територію України для ПП «Інтеркрайк» товару на загальну суму 15 692 743,09 грн. на підставі відповідних інвойсів, з приводу митного оформлення яких декларантом складались та в установленому законодавством порядку подавались для митного оформлення вантажні митні декларації у загальній кількості 307 штук (т. 1 а.с. 13-250, т. 2 а.с. 1 - 250, т. 3 а.с. 1 - 250, т. 4 а.с. 1-250, т. 5 а.с. 1-57).

В зазначених ВМД митна вартість за другим (за ціною договору щодо ідентичних товарів), третім (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) та шостим (резервним) методом приватним підприємством «Інтеркрайк» визначена самостійно із зазначенням даних щодо вартості товару за інвойсами у рядках 22, 42 в загальній сумі 15 692 743,09 грн., а з урахуванням коригування ціни товару у графі 45 визначено митну вартість в загальній сумі 56 632 021,97 грн.

Зазначені ВМД було прийнято Південною митницею до оформлення без зауважень та здійснено митне оформлення товару. ПП «Інтеркрайк» до державного бюджету сплачені мито та податок на додану вартість у загальній сумі 13 654 866,28 грн., про що міститься відмітка Південної митниці на вищезазначених ВМД.

При цьому згідно наданого позивачем до суду реєстру, ПП «Інтеркрайк» надмірно було сплачено платежів у розмірі 9 874 845,91 грн., з яких мита на суму 1 405 825,04 грн. та податку на додану вартість на суму 8 469 020,87 грн. (т. 5 а.с. 94-99).

До суду ПП «Інтеркрайк» також були надані написані позивачем на адресу Південної митниці заяви від 16.03.2011 року №16-03/1, від 14.10.2011 року №14-10/2, від 10.04.2012 року №10-04/3 та від 13.08.2012 року №13-08/4 про повернення надмірно сплаченого мита у сумі 1 405 825,04 грн. та податку на додану вартість у сумі 8 469 020,87 грн. по митному оформленню товарів за період з березня 2008 року по липень 2008 року (т. 5 а.с. 113-126).

На заяву ПП «Інтеркрайк» від 13.08.2012 року №13-08/4 Південною митницею було надано відповідь позивачу листом від 16.08.2012 року №8/42-02/17895 (т. 5 а.с. 138).

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів та прокуратури, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Інтеркрайк» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Під час судового розгляду справи представником ПП «Інтеркрайк» в обґрунтування допущення Південною бездіяльності щодо надання відповіді на заяви про повернення надмірно сплачених коштів від 16.03.2011 року №16-03/1, від 14.10.2011 року №14-10/2, від 10.04.2012 року №10-04/3 копії відповідних заяв були надані до суду разом із квитанціями про відправку поштових відправлень Ф.-1 № 37 від 16.03.2011 року, № 31 від 14.10.2012 року, № 14 від 10.04.2012 року. При цьому відповіді на ці заяви, за твердженням представника позивача, митним органом не надавались.

Разом з тим, будь-яких доказів отримання Південною митницею заяв від 16.03.2011 року №16-03/1, від 14.10.2011 року № 14-10/2 та від 10.04.2012 року № 10-04/3 приватним підприємством «Інтеркрайк» до суду надано не було.

Згідно службової записки заступника начальника управління - начальника відділу контролю за правильністю визначення митної вартості управління митної вартості, класифікацій товарів та заходів регулювання ЗЕД Південної митниці Міндоходів, заяв приватного підприємства «Інтеркрайк» від 16.03.2011 року №16-03/1, від 14.10.2011 року №14-10/2 та від 10.04.2012 року №10-04/3 до Південної митниці не надходило (т. 6 а.с. 50).

За інформацією Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», відомості щодо відправлення ПП «Інтеркрайк» та вручення Південній митниці поштових відправлень від 16.03.2011 року, від 14.10.2011 року та від 10.04.2012 року відсутні, а поштові квитанції про відправку цих заяв видані з порушеннями, які не дають змоги встановити місце приймання поштової кореспонденції, а також відслідкувати проходження та вручення поштових відправлень (т. 5 а.с. 199).

Представником позивача в судовому засіданні зазначених обставин спростовано не було. Жодних доказів, які б дозволяли встановити факт отримання Південною митницею заяв ПП «Інтеркрайк» від 16.03.2011 року №16-03/1, від 14.10.2011 року № 14-10/2 та від 10.04.2012 року № 10-04/3, позивачем також не надано, а тому суд доходить висновку про відсутність з боку відповідача бездіяльності щодо надання на них відповіді.

Що стосується заяви від 13.08.2012 року № 13-08/4, яка була спрямована на адресу Південної митниці поштовим відправленням від 13.08.2012 року, її було отримано уповноваженою особою митного органу 14.08.2012 року (т. 5 а.с. 137; 199).

Листом від 16.08.2012 року № 8/42-02/17895 Південною митницею було надано відповідь позивачу на зазначену заяву, в якій підприємство повідомлено про те, що відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом та заявляється митному органу від час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Звернуто увагу заявника на те, що визначення митної вартості товарів за другорядними методами здійснено самостійно декларантом ПП «Інтеркрайк». Крім того, з метою об'єктивного опрацювання зазначеної заяви ПП «Інтеркрайк» запропоновано надати копії карток відмови у прийнятті митої декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а також рішень про визначення митної вартості за вантажними митними деклараціями, по яких надмірно сплачено мито та податок на додану вартість (т. 6 а.с. 47).

Зазначений лист Південною митницею рекомендованим листом було направлено на юридичну адресу ПП «Інтеркрайк»: 68001, Одеська область, вул. Промислова, 2, однак повернутий на адресу відправника без вручення позивачу з відміткою пошти на конверті «за зазначеною адресою не зареєстровано» (т. 6 а.с. 48).

Зазначеними обставинами, на думку суду, спростовується твердження представника позивача про ненадання йому відповіді на заяву про повернення надмірно сплачених коштів від 13.08.2012 року №13-08/4, у зв'язку з чим суд вважає необґрунтованою також і вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо надання йому відповіді на цю заяву.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що адміністративний позов ПП «Інтеркрайк» в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Південної митниці Міндоходів щодо надання відповіді на заяви про повернення надмірно сплачених коштів від 16.03.2011 року №16-03/1, від 14.10.2011 року №14-10/2, від 10.04.2012 року №10-04/3, від 13.08.2012 року №13-08/4 задоволенню не підлягає.

З приводу позовних вимог ПП «Інтрекрайк» про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених мита у сумі 1 405 825,04 грн. та податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 8 469 020,87 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В силу ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

17.12.2013 року Верховним судом України було винесено ухвалу по справі №21-439а13 за адміністративним позовом приватного підприємства «СПС» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, за участю прокурора Київського району м. Харкова, про визнання протиправним і скасування рішення № 807000006/2010/000586/1 про визначення митної вартості ввезених позивачем товарів, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 24.06.2010 року №807070005/2010/321308/001 та стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «СПС» надмірно сплаченої ним суму податку на додану вартість у розмірі 47491,84 грн., у якій зазначено, що вирішення питання про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів не належить до компетенції адміністративного суду. Питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та обрання методу її обчислення відноситься до виключної компетенції митних органів, у зв'язку з чим суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товарів за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму податку на додану вартість, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ПП «Інтеркрайк» про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених до бюджету платежів стосуються прийняття судом рішення про визначення митної вартості товарів за іншим методом, що відноситься до виключної компетенції митного органу, Одеський окружний адміністративний суд при вирішенні справи №815/4688/13-а доходить висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Крім того, з приводу обставин, на які посилався представник позивача в обґрунтування необхідності стягнення надмірних платежів, суд зазначає наступне.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних відносин, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України були визначені Митним кодексом України №92-IV від 11.07.2002 року.

Відповідно до вимог ст. 10 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, що були чинні на день прийняття митним органом України спірних митних декларацій ПП «Інтеркрайк».

Згідно п. 15 ст. 1 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів.

Відповідно до ст. 40 МК України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Статтею 42 МК України передбачено, що під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Відповідно до ст. 72 МК України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах. Під митним оформленням розуміють виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для дальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Порядок здійснення митного контролю та митного оформлення товарів на час їх проведення був врегульований наказом Держмитслужби України № 314 від 20.04.2005 року «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації» (далі Порядок № 314).

Згідно п.3 зазначеного Порядку під час митного контролю і оформлення товарів підрозділом митного оформлення здійснюється перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст. 260 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Згідно п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 (далі Порядок №1766) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документі або якщо він відмовився від їх надання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно законодавства (п. 14 Порядку № 1766).

Частиною 1 статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 86 МКУ передбачено, що у випадку, якщо декларантом не виконано всі умови встановлені митним законодавством, митний орган має право відмовити в прийнятті митної декларації; відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Згідно вимог ч. 4 статті 273 МК України (яка регламентує застосування шостого резервного методу визначення митної вартості), якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово проінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Частиною 1 ст. 262 МК України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2. за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4. на основі віднімання вартості; 5. на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6. резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст.267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Частиною 3 ст. 266 МК України передбачено, що, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Цією ж статтею передбачено, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому ст. 265 Митного кодексу України митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до положень п. 5.3 розділу 1 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307, (яка діяла на час здійснення митного оформлення товару позивачем) графи митної декларації, що містять дані про ціну товару, метод визначення митної вартості, митну вартість товару (графи 12, 42, 43, 45) заповнюються декларантом.

Згідно п.п. 4, 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року №574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів; якщо вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД; в інших випадках, передбачених законодавством України.

У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Держмитслужбою.

Достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп «Під митним контролем») на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

Сукупний аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить, що митне оформлення товарів здійснюється митним органом на підставі митної декларації, до якої, зокрема, декларантом вноситься інформація про митну вартість товару та метод її визначення. Заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом самостійно, а також за результатами консультацій з митним органом, корегуванням митної вартості з понесенням додаткових витрат, пов'язані з цим коригуванням митної вартості. Однак, корегування митної вартості товару митним органом здійснюється виключно у письмовому вигляді із зазначенням таких підстав, про що оформлюється відповідне рішення. Процедури попередніх консультацій з митним органом щодо визначення митної вартості товарів чинним на той час законодавством не передбачалось.

Як було зазначено ПП «Інтеркрайк» в адміністративному позові, підставою для звернення підприємства до суду із позовними вимогами про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених до бюджету митних платежів, стала неправомірна усна відмова Південної митниці у митному оформленні товару та прийнятті митних декларацій (всього 307 штук) за першим методом (ціною договору щодо товару, який імпортується) на підставі контрактів поставки та інвойсів відповідно до ст. 266 Митного кодексу України та визначення необхідності декларування митної вартості товару за третім (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) та шостим (резервним) методом.

Представник Південної митниці Міндоходів в судовому засіданні проти зазначених обставин заперечувала та зазначила, що ВМД з визначеною митною вартістю товару за першим методом ПП «Інтеркрайк» до Південної митниці не подавались та факту усної відмови від їх прийняття не було. Митна вартість товарів за другім, третім та шостим методом була визначена позивачем у ВМД самостійно, посадовими особами Південної митниці було здійснено контроль за правильністю визначення скорегованої митної вартості товару та встановлено, що рівень митної вартості товарів відповідає заявленому, тому ними було здійснено митне оформлення товару за ВМД на рівні митної вартості, заявленої декларантом. Посилаючись на вимоги ч. 3 ст. 265 МК України, представник відповідача наполягала, що митний орган при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості в разі встановлення заниження декларантом митної вартості товару може лише збільшити митну вартість товару шляхом прийняття відповідного рішення, а тому обов'язок щодо зменшення митної вартості в разі самостійного її визначення позивачем у більшому розмірі за третім чи шостим методом, у митного органу відсутній.

Зазначені представником відповідача обставини були підтверджені допитаними в якості свідків працівниками Південної митниці Міндоходів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які на момент виникнення спірних правовідносин працювали в Південній митниці та здійснювали розмитнення поставленого компаніями «RIVERBERG VENTURES LLP», «FEDMAX LIMITED», «ANTECH TRADE ELECTRONICS LIMITED» приватному підприємству «Інтеркрайк» товару.

Суд не погоджується з думкою митного органу, що наявності обов'язку Південної митниці щодо вчинення дій лише по збільшенню обсягу митних платежів при визначенні митної вартості товарів, оскільки така позиція відповідача ґрунтується на помилковому тлумаченні лише положень ч. 3 ст. 265 МК України. Суд вважає, що виходячи із усіх положень діючого на той час Митного кодексу України, митні органи зобов'язані вчиняти лише законні дії по здійсненню митного оформлення та митного контролю у порядку та спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

При цьому статтею 90 МК України було передбачено, що відкликання митної декларації, зміна та доповнення відомостей у неї, можуть бути здійсненні лише до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення, оскільки такі дії після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу. Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.

З метою з'ясування обґрунтованості заявлених ПП «Інтеркрайк» позовних вимог в цій частині, судом під час судового розгляду справи були вжиті вичерпні заходи для встановлення факту (на який посилалось підприємство у позові) вчинення митним органом незаконних дій по відмові у прийнятті Південною митницею вантажно-митних декларацій із застосуванням першого методу визначення митної вартості товару та спонукання позивача змінювати цей метод за відсутності достатніх підстав. Крім того, позивачу неодноразово надавався додатковий час для обґрунтування зазначених обставин доказами, для чого зупинялось провадження у справі.

Разом з тим, представником ПП «Інтеркрайк» не було надано до суду жодного доказу на обґрунтування факту подання до Південної митниці декларацій з митною вартістю за ціною договору та першим методом визначення митної вартості, наявності суперечностей між підприємством та митним органом з приводу методу визначення митної вартості товару за спірними ВМД, а також прийняття митним органом будь-яких рішень щодо коригування митної вартості та відмови у прийнятті митних декларацій всупереч законним інтересам одержувача товару (ПП «Інтеркрайк») чи його декларанта.

Оскільки, позивач самостійно застосував другий, третій та шостий методи визначення митної вартості товарів та не надав до суду будь-яких доказів наявності суперечностей між відповідачем та декларантом щодо застосування цих методів, суд вважає, що позивачем не доведено наявності у Південної митниці правових підстав для проведення процедури консультацій між декларантами товару та митним органом з визначення митної вартості товару в порядку від першого до шостого методів, та необхідності застосування цих методів у визначеному порядку.

Про наявність таких суперечностей при здійсненні у 2008 році митних процедур, також не було зазначено суду і декларантами товару позивача - ТОВ «Євромарін» та Іллічівським підприємством Одеської регіональної торгово-промислової палати (т. 6 а.с. 57-58; 69-76; 77-80; 134-139).

У судовому засіданні 27.10.2014 року представником позивача було викладено позицію, відмінну від позиції позивача в адміністративному позові, та зазначено, що приватним підприємством у 2008 році «Інтеркрайк» під час виникнення спірних правовідносин до митного органу взагалі не подавались ВМД з визначенням митної вартості товару за першим методом (за ціною договору). Представник позивача зазначила, що обґрунтованість позовних вимог підприємства вбачається тільки з того, що вартість товару, самостійно визначена підприємством у наданих до Південної митниці ВМД значно більша, ніж в доданих до них інвойсах, а тому у відповідачів виникає обов'язок повернути приватному підприємству «Інтеркрайк» надмірно сплачені кошті через наявність цієї різниці.

Суд вважає, що така позиція представника позивача є хибною та не ґрунтується на положеннях чинних на час виникнення спірних правовідносин Митного та Бюджетного кодексів України.

Крім того, як вбачається з наданих у судовому засіданні пояснень представника відповідача, а також свідків - посадових осіб Південної митниці Міндоходів, зазначена представником ПП «Інтеркрайк» різниця між вартістю товару за ціною договору (контракту) та його митною вартістю, зазначеною підприємством у поданих до контролюючого органу вантажно-митних деклараціях, може виникнути у разі, коли декларант включає до митної вартості товару додаткові витрати на товар, відомості щодо яких в інвойсах відсутні, а документи по яких декларант до митного органу не надає.

Зазначених обставин представником ПП «Інтеркрайк» в судовому засіданні також спростовано не було.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів та обставин, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність порушення Південною митницею законних прав та інтересів ПП «Інтеркрайк» під час розмитнення товару у період березень-липень 2008 року за наданими до суду вантажно-митними деклараціями, та відповідно відсутність підстав для стягнення на користь позивача коштів з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Інтеркрайк» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України, за участю прокуратури Одеської області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених до бюджету коштів - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 03 листопада 2014 року.

Суддя Білостоцький О.В.