Рішення

від 27.10.2014 по справі 924/991/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" жовтня 2014 р.Справа № 924/991/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Магера В.В., суддя Субботіна Л.О., суддя Музика М.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Нетішин, Хмельницька область;

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницька обласна державна адміністрація, м. Хмельницький;

до 1. Чемеровецької районної державної адміністрації, смт. Чемерівці, Чемеровецький район, Хмельницька область;

2. Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини, смт. Чемерівці, Чемеровецький район, Хмельницька область;

про визнання недійсним договору оренди землі №25 від 30.11.2004р., укладеного між Чемеровецькою районною державною адміністрацією та Чемеровецькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини;

- зобов'язання Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини повернути земельні ділянки водного фонду (ставки) загальною площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради, Хмельницькій обласній державній адміністрації

За участю представників сторін:

за участю Симчака О.В. - прокурора відділу прокуратури м. Хмельницького (службове посвідчення №024096 від 17.01.2014 р.);

від третьої особи: не прибув;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: Скоропад Д.О. - за довіреністю від 21.07.2014р.

В судовому засіданні 27.10.2014р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору : Хмельницький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави звернувся до суду із позовом, відповідно до якого, враховуючи заяву про зміну предмета позову, просить визнати недійсним договір оренди землі №25 від 30.11.2004р., укладений між Чемеровецькою районною державною адміністрацією та Чемеровецькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини та зобов'язати Чемеровецьку районну державну лікарню ветеринарної медицини повернути земельні ділянки водного фонду (ставки) загальною площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради, Хмельницькій обласній державній адміністрації.

В обґрунтування позову посилається на те, що проведеною Хмельницькою міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері перевіркою в діяльності посадових осіб Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини встановлено, що розпорядженням Чемеровецької районної державної адміністрації №504/2004-р від 22.10.2004 лікарні ветеринарної медицини надано дозвіл на виготовлення проектної документації по наданню в оренду земельних ділянок водного фонду (ставків) за рахунок земель державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Кугаєвецької та Бережанської сільських рад Чемеровецького району.

На підставі вказаного розпорядження 30.11.2004р. між вказаною установою та Чемеровецькою районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі №25. Відповідно до умов вказаного договору ветеринарній лікарні передано в строкове платне користування, для риборозведення, земельні ділянки водного фонду (ставки) загальною площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради. В подальшому, даний договір був зареєстрований у Чемеровецькому відділі Хмельницької філії ЦДЗК 02.12.2004 за №25.

Згідно із ст.116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Посилається на те, що згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, розпорядження про затвердження технічної документації та передачі вказаних земельних ділянок в оренду Чемеровецькою районною державною адміністрацією не приймалося.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України (в редакції на час укладення договору оренди), зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (далі - ЦК України), іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частинами 1, 3 ст.215 цього ж Кодексу, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Аналогічний спосіб захисту прав на земельні ділянки передбачено п.„в" ч.3 ст. 152 ЗК України.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України „Про оренду землі", відсутність розпорядчого акту є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Пленум Вищого господарського суду України у пункті 2.16 Постанови №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" звертає увагу на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Зазначене положення відповідає змісту ч.1 ст.116, ч.1 ст.124 Земельного кодексу України.

Таким чином, вищезазначений договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 2,4948 га укладено з порушенням вимог земельного законодавства, а тому він є недійсним.

Крім цього, у п.2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, у спорах про визнання недійсними договорів оренди землі, судам належить з'ясувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписується договір.

Згідно із ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Прокурор посилається на те, що згідно із п.1 Положення про районну державну лікарню ветеринарної медицини, затвердженого наказом №74 Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 24.12.2002р. районна державна лікарня ветеринарної медицини відповідно до Закону України „Про ветеринарну медицину" є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших протиепізоотичних заходів.

Відповідно до п.10 Положення при Лікарні можуть утворюватися госпрозрахункові підрозділи для надання ветеринарних послуг на договірних умовах.

Пунктом 11 Положення передбачено, що фінансування, матеріально-технічне забезпечення Лікарні та її структурних підрозділів здійснюються за рахунок коштів загального і спеціального фондів державного бюджету. Аналогічні положення містяться в статуті Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини від 12.06.2003р.

Згідно із ст.92 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст.86 Цивільного кодексу України непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю у цьому розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Згідно із п.1 Статуту Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини Лікарня відповідно до Закону України „Про ветеринарну медицину" є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших протиепізоотичних заходів.

Відповідно до ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Отже, будучи державною, бюджетною установою Чемеровецька районна державна лікарня ветеринарної медицини, не маючи повноважень на здійснення господарської діяльності, з метою отримання прибутків отримала в оренду земельну ділянку для риборозведення.

Згідно із ст.121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності підстав, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).

Прокурор в засідання суду 27.10.2014р. прибув, заявлений позов підтримав та просив про його задоволення.

Представник третьої особи (Хмельницька облдержадміністрація) в засідання суду 27.10.2014р. не прибув, будь-яких письмових заяв чи клопотань до суду від останнього не надходило.

Представник відповідача-1 в засідання суду 27.10.2014р. не прибув, однак 22.08.2014р. на адресу суду від останнього надійшов відзив на позов, відповідно до якого вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У письмовому відзиві від 22.08.2014р. відповідач повідомив, що 01.07.2013р. вступив в дію Закон України „Про аквакультуру", відповідно до якого розпорядження водними об'єктами та земельними ділянками водного фонду (поза межами населених пунктів) віднесено до компетенції Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації.

У зв'язку з цим, на адресу райдержадміністрації надійшов лист про передачу договорів оренди земельних ділянок водного фонду Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації. А тому, райдержадміністрації не уповноважені укладати, поновлювати, вносити зміни та розривати вказані договори.

Відповідно до ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а тому відповідач-1 вважає, що позивач пропустив строки позовної давності.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що Хмельницькою міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері не проводилися перевірки законності укладення договору оренди земельної ділянки водного фонду укладеного з Чемеровецькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини, хоч не були позбавлені такої можливості.

Також відповідач-1 повідомляє, що орендарем виконуються умови договору відповідно до законодавства, своєчасно сплачується орендна плата.

На підставі викладеного, відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Хмельницькій міжрайонній прокурорі з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері.

Крім того, просить суд слухати справу у відсутності представника відповідача-1 у зв'язку із відсутністю коштів на відрядження та неможливістю направити повноважного представника в засідання суду.

Представник відповідача-2 в засідання суду 27.10.2014р. прибув, проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов від 07.08.2014р., зважаючи на таке.

Згідно з ч.6 ст.123 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Посилається на те, що згідно ч.1 ст.124 ЗК України (в редакції на момент укладення договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, сам факт укладення договору оренди земельних ділянок і є відповідним рішенням Чемеровецької районної державної адміністрації. Відповідно Постанови Кабінету міністрів України „Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", яка діяла на момент укладення договору оренди, державна реєстрація договорів оренди - є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Договір оренди землі № 25 від 30.11.2004 року був зареєстрований 02.12.2004р. в Державному реєстрі земель. (підтверджується копією договору оренди - в матеріалах справи).

Вважає посилання позивача з приводу недійсності правочину не обґрунтованим, виходячи із змісту ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Крім того, ст.15 Закону України „Про оренду землі" встановлено істотні умови до договору оренди земельних ділянок, відсутність яких є підставою для визнання договору недійсним та додаткові підстави для визнання договору недійсним. Щодо спірного правочину - відсутні будь-які з вищезазначених підстав для визнання правочину недійсним.

Твердження позивача, що ч.2 ст.15 Закону України „Про оренду землі" визначено відсутність розпорядчого акту є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону, не знаходить свого відображення в законодавстві.

Вказує, що твердження прокурора про те, що Чемеровецька районна державна лікарня уклала договір оренди земельних ділянок з метою отримання прибутку, є безпідставним та недоведеним. Позивач не наводить жодного доказу щодо отримання прибутку відповідачем від користування орендованими земельними ділянками. Крім того, Чемеровецька районна державна лікарня ветеринарної медицини є державною установою, а не органом державної влади. Заборона укладення даного правочину не визначено жодним актом законодавства. Відповідно до положень ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору.

Відповідач-2 вказує, що прокурор звертається до суду з метою захисту інтересів держави, проте жодним чином не доводить завдані державі збитки. Прокурор, у відповідності зі ст.2 ГПК України звертається до господарського суду в інтересах держави, і, у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Позивач має право на подання позову лише в тому разі, коли діями відповідача порушується право чи інтереси безпосередньо позивача, а не взагалі з будь-яких питань, де, як вважає позивач, є порушення норм чинного законодавства. Прокурор повинен обґрунтувати, що право позивача є порушеним, зазначити свій матеріально-правовий інтерес з метою захисту інтересів держави.

При цьому, з часу укладення договору оренди земельних ділянок не надходило жодних скарг від мешканців територіальних громад на території яких знаходяться земельні ділянки, своєчасно сплачувалась орендна плата, дотримувались усі вимоги законодавства та умови договору.

Крім того, відповідачем-2 заявлено письмове клопотання від 07.08.2014р. про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Згідно з ч.1 ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства України відповідач-2 вважає, що прокурор не був позбавлений можливості щодо проведення перевірки законності укладення спірного договору та своєчасного звернення до суду у визначені законодавством строки.

Частиною 4 ст.267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, відповідач-2 просить суд відмовити прокурору в позові у зв'язку із пропуском строку позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України.

Прокурор не погодився із позицією відповідача-2 стосовно пропуску ним строку позовної давності із підстав, викладених у запереченні від 20.08.2014р. Вказує, що відповідно до вимог ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, Хмельницькому міжрайонному прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері стало відомо про існування оскаржуваного договору оренди земельної ділянки під час проведення перевірки, що розпочалася в травні 2014 року, що підтверджується постановою про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 29.05.2014р. та доповідною запискою про результати проведеної перевірки від 07.07.2014р.

Прокурор також вважає хибним твердження відповідача-2, викладенні у клопотанні про застосування строків позовної давності, що стосуються перевірки не рідше одного разу на місяць законності правових актів КМУ, органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, оскільки в судовому порядку оскаржується договір оренди земельної ділянки, що не є правовим актом.

Враховуючи вищевикладене, прошу відмовити в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Чемеровецька районна державна лікарня ветеринарна медицина, смт. Чемерівці Хмельницька область як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з Витягом з ЄДР від 07.07.2014р. №18954390, що також підтверджено довідкою статистики №609965 від 13.05.2014р.

Чемеровецька районна державна адміністрація Хмельницької області, смт. Чемерівці як юридична особа значиться в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно із Спецвитягом від 27.10.2014р. №19501367.

Хмельницька обласна державна адміністрація, м. Хмельницький як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з Спецвитягом із ЄДР станом на 27.10.2014р. №19501222.

22.10.2004р. Чемеровецькою райдержадміністрацією прийнято розпорядження №504/2004р. „Про надання дозволу на виготовлення проектної документації по передачі в оренду земельної ділянки водного фонду", згідно якого було вирішено:

1) надати дозвіл Чемеровецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини на виготовлення проектної документації по наданню в оренду земельних ділянок водного фонду (ставки) за рахунок земель державної власності, які розташовані за межами населених пунктів с.Кугаївці та с. Бережанка.

2) Чемеровецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини замовити в землевпорядній організацій даний проект та подати його в райдержадміністрацію для затвердження.

30.11.2004р. між Чемеровецькою райдержадміністрацією (орендодавець) та Чемеровецькою районної державною лікарнею ветеринарної медицини (орендар) було підписано Договір оренди землі №25, згідно п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки водного фонду (ставки), які знаходяться за межами населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради.

Згідно п.2 договору передбачено, що в оренду передаються земельні ділянки (ставки) площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га.

Вказаним договором передбачено, що договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити йог дію. (п. 3 договору).

Згідно п.4,5,6,7 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі грошової плати на рахунок власника землі №33210812800535 УДК в Хмельницькій області в розмірі 250 гривень. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься не пізніше 15 жовтня поточного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Відповідно до п.10,11,12 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для риборозведення. Передача земельної ділянки здійснюється із розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення є земельної ділянки є розпорядження голови адміністрації №504/2004р. від 22.10.2004р. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Вказаний договір зареєстрований у Чемеровецькому відділ Хмельницької філії ЦДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис №25.

02.12.2004р. між сторонами договору підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки, переданої в користування на умовах оренди, згідно якої Чемеровецька райдержадміністрація передала, а Чемеровецька районна державна лікарня ветеринарної медицини прийняла в оренду земельні ділянки водного фонду (ставки) площею 2,4948 га, з них водне плесо - 1,4145 га, сінокоси - 1,0793 га.

29.05.2014р. в.о. Хмельницького міжрайпрокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері було винесено постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.

07.07.2014р. за результатами проведеної перевірки складено Доповідну записку б/н, згідно якої встановлено, що „розпорядженням Чемеровецької районної державної адміністрації №504/2004-р від 22.10.2004р. лікарні ветеринарної медицини надано дозвіл на виготовлення проектної документації по наданню в оренду земельних ділянок водного фонду (ставків) за рахунок земель державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Кугаєвецької та Бережанської сільських рад Чемеровецького району. На підставі вказаного розпорядження 30.11.2004 між вказаною установою та Чемеровецькою районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі №25. Відповідно до умов вказаного договору ветеринарній лікарні передано в строкове платне користування, для риборозведення, земельні ділянки водного фонду (ставки) загальною площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га, які розташовані за межам і- 1 населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради. В подальшому даний договір був зареєстрований у Чемеровецькому відділі Хмельницької філії ЦДЗК 02.12.2004 за №25.

Однак, всупереч вимогам ч.1 ст.124 Земельного кодексу України розпорядження про затвердження технічної документації та передачі вказаних земельних ділянок в оренду Чемеровецькою районною державною адміністрацією не приймалося.

Окрім цього, будучи державною бюджетною установою Чемеровецька районна державна лікарня ветеринарної медицини, не маючи повноважень ну здійснення господарської діяльності, з метою отримання прибутків отримала в оренду земельну ділянку для риборозведення".

Вважаючи, що спірним договором оренди порушені інтереси держави, прокурор звернувся із позовом до суду про визнання недійсним договору оренди землі №25 від 30.11.2004р., укладеного між Чемеровецькою районною державною адміністрацією та Чемеровецькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини, а також про зобов'язання Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини повернути земельні ділянки водного фонду (ставки) загальною площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради, Хмельницькій обласній державній адміністрації.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

Згідно ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Приписами ст.2 ГПК України визначено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. у справі №3-рп/99 вказується про те, що, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для пред'явлення позову прокурором в інтересах держави, є порушення порядку надання в користування земельних ділянок водного фонду, а саме: за відсутності відповідного розпорядження про затвердження технічної документації та про передачу земельних ділянок в оренду.

При цьому, рішення (розпорядження), які необхідні для передачі земельних ділянок в оренду, в супереч вимог ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, Чемеровецькою районною державною адміністрацією, не приймались.

Згідно ст.5 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, яким відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011р. №459/2011 „Про державну інспекцію сільського господарства України", є Державна інспекція сільського господарства України (п.4 Указу).

Враховуючи те, що органи Державної інспекції сільського господарства України не наділені повноваженнями щодо звернення з позовами до суду, правомірним суд вважає подання позову прокурором в інтересах держави.

Із матеріалів справи слідує, що позивач при пред'явлені позову просив визнати недійсним договір оренди землі №25 від 30.11.2004р., який укладено між Чемеровецькою районною державною адміністрацією та Чемеровецькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини, оскільки відсутній розпорядчий акт, на підставі якого було укладено спірний договір.

Судом приймається до уваги, що згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЗК України (чинного на дату укладення договору оренди) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Частинами 1, 4 статті 59 цього Кодексу встановлено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно ст.116 Земельного кодексу України (в редакції станом на 30.11.2004р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 30.11.2004р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки .

Однак, розпорядження про затвердження технічної документації та про передачу вказаних земельних ділянок в оренду Чемеровецькою районною державною адміністрацією не приймалось.

Доводи відповідача-2 стосовно того, що договір оренди земельної ділянки і є тим рішенням відповідного органу, на підставі якого земля передавалась в оренду, судом до уваги не може бути прийнято, зважаючи на різну правову природу рішення розпорядчого органу та договору оренди як правочину.

Відтак, із врахуванням ч.1 ст.124 ЗК України в редакції станом на 30.11.2004р. прийняття рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування є обов'язковим і реалізується шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України (в редакції на час укладення договору оренди), зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (далі - ЦК України), іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частинами 1, 3 ст.215 цього ж Кодексу, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Аналогічний спосіб захисту прав на земельні ділянки передбачено п.„в" ч.3 ст.152 ЗК України.

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Пленум Вищого господарського суду України у пункті 2.16 Постанови №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" звертає увагу на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Зазначене положення відповідає змісту ч.1 ст.116 та ч.1 ст.124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 30.11.2004р. №25.

Таким чином, передумовою для підписання договору оренди землі №25 від 30.11.2004р. повинен був бути прийнятий розпорядчий акт, тобто відповідне рішення органу викоанвчої влади (місцевого самоврядування) про передачу в оренду земельної ділянки.

При цьому, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності. (п.2.1 постанови Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р.).

В ході вирішення спору судом встановлено, що при передачі в оренду земельних ділянок водного фонду Чемеровецька райдержадміністрація прийняла лише розпорядження №504/2004-р. від 22.10.2004р. про надання дозволу Чемеровецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини на виготовлення проектної документації.

Натомість, рішення про затвердження проектної документації (проекту відведення) на вказані земельні ділянки водного фонду та про передачу їх в оренду Чемеровецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини, Чемеровецька райдержадміністрація не приймала.

Судом враховується, що згідно ч.6 ст.123 ЗК України в редакції станом на 30.11.2004р. передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно п.11 договору оренди землі від 30.11.2004р. №25 передбачено, що передача земельної ділянки здійснюється із розробленням проекту її відведення.

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розроблення та погодження відповідними органами, посадовими особами проекту відведення земельної ділянки, так саме як і його затвердження в уставленому законом порядку, відсутнє.

Згідно п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (ч.4 ст. 15 Закону України „Про оренду землі").

Судом також приймається до уваги, що згідно п.п.2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. вказується, що у частині першій статті 15 Закону України „Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для визнання договору недійсним.

Водночас, згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України „Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Із врахуванням вищевикладених норм та враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає правомірними вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі №25 від 30.11.2004р.

Судом також враховується, що, оскільки зобов'язання за договором оренди може бути припинено лише на майбутнє у зв'язку з неможливістю повернення одержаного за ним, то договір оренди підлягає визнанню недійсним із припиненням зобов'язань за ним лише на майбутнє, що відповідає п.2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи те, що вимога прокурора про зобов'язання Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини повернути земельні ділянки водного фонду (ставки) загальною площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради, Хмельницькій обласній державній адміністрації, є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди, зважаючи на відсутність правових підстав щодо користування зазначеною земельною ділянкою, суд вважає позовну вимогу про повернення земельної ділянки Хмельницькій обласній державній адміністрації, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, позов Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача-1 та відповідача-2, наведені у поданих відзивах на позов та представників відповідачів, висловлених в судовому засіданні, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Стосовно поданої відповідачем-2 заяви про застосування строків позовної давності, судом враховується, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. №10 (із змінами і доповненнями) передбачено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом були виявлені прокуратурою в ході проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів згідно постанови від 29.05.2014р., саме з цієї дати необхідно починати відлік строку позовної давності.

З огляду на це, суд вважає, що прокурором не пропущено строк звернення з позовом до суду, а відтак подане відповідачем-2 клопотання про застосування строків позовної давності по даній справі задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст.ст.44,49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідачів в доход державного бюджету України у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Нетішин, Хмельницька область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький; до 1. Чемеровецької районної державної адміністрації, смт. Чемерівці, Чемеровецький район, Хмельницька область; 2. Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини, смт. Чемерівці, Чемеровецький район, Хмельницька область про визнання недійсним договору оренди землі №25 від 30.11.2004р., укладеного між Чемеровецькою районною державною адміністрацією та Чемеровецькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини; зобов'язання Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини повернути земельні ділянки водного фонду (ставки) загальною площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради, Хмельницькій обласній державній адміністрації, задовольнити.

Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди землі №25 від 30.11.2004р., укладений між Чемеровецькою районною державною адміністрацією та Чемеровецькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини.

Зобов'язати Чемеровецьку районну державну лікарню ветеринарної медицини (31600, смт. Чемерівці, вул. Пушкіна,21 (код ЄДРПОУ 00712019) повернути Хмельницькій обласній державній адміністрації (29005, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 2 (код ЄДРПОУ 22985083) земельні ділянки водного фонду (ставки) загальною площею 2,4948 га, у тому числі водне плесо - 1,4155 га, сінокоси - 1,0793 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Бережанка Бережанської сільської ради.

Боржник - Чемеровецька районна державна лікарня ветеринарної медицини (31600, смт. Чемерівці, вул. Пушкіна, 21 (код ЄДРПОУ 00712019).

Стягувач - Хмельницька обласна державна адміністрація (29005, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 2 (код ЄДРПОУ 22985083).

Видати наказ.

Стягнути із Чемеровецької районної державної адміністрації (31600, Чемеровецький район, Хмельницька область, смт. Чемерівці, вул. Центральна,28 (код ЄДРПОУ 21313814) для зарахування до Державного бюджету України на рахунок № 31218206783002 через УДКСУ у м. Хмельницькому, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк одержувача - ГУДКСУ у Хмельницькій області, м. Хмельницький, МФО 815013 судовий збір в розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Стягнути із Чемеровецької районної державної лікарні ветеринарної медицини (31600, смт. Чемерівці, вул. Пушкіна,21 (код ЄДРПОУ 00712019) для зарахування до Державного бюджету України на рахунок № 31218206783002 через УДКСУ у м. Хмельницькому, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк одержувача - ГУДКСУ у Хмельницькій області, м. Хмельницький, МФО 815013 судовий збір в розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 31.10.2014р.

Головуючий суддя В.В. Магера

Суддя Л.О. Субботіна

Суддя М.В. Музика

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - відповідач-1 (вул. Центральна, 28, смт. Чемерівці, Хмельницька обл.,31600) - рекомендов.;

3 - третій особі-Хмельницькій ОДА (майдан Незалежності, 2, м. Хмельницький, 29005) - рекоменд.

4-прокуратура м. Хмельницького - згідно заяви