Рішення

від 28.10.2014 по справі 910/17585/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17585/14 28.10.14

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Омега Банк»

до Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольний вітер»

про визнання права власності на предмет іпотеки

За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс

«Либідь»

до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк»

про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки № 518/519/ІП-1

від 26.09.2006

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Слєсаренко Я.В. - по дов. № 52 від 04.06.2014

Гук О.О. - по дов. № 15 від 03.06.2014

від відповідача Негреша М.О. - по дов. № б/н від 30.12.2013

від третьої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» до Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» про погашення заборгованості за кредитними договорами № 518 та № 519 від 26.09.2006 шляхом звернення стягнення за іпотечним договором № 518/519/ІП-1 від 26.09.2016, укладеним з Відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Либідь», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 5309 шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» на предмет іпотеки, а саме майновий комплекс - будинок готельного комплексу в цілому (літ. А) загальною площею 14 691,70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1 за ціною визначеною відповідно до звіту станом на 10.07.2014 в розмірі 145 476 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 порушено провадження у справі № 910/17585/14, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольний вітер», призначено справу до розгляду на 16.09.2014.

Відповідачем за первісним позовом 15.09.2014 до відділу діловодства суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справою № 910/3085/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Слави» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Курені» до Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» про визнання недійсним договору іпотеки № 518/519/ІП-1 від 26.09.2016.

Суд розглянувши подане клопотання відзначає наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Оскільки на час розгляду даної справи зобов'язання сторін за кредитними договорами № 518 та № 519 від 26.09.2006, що забезпечені іпотечним договором № 518/519/ІП-1 від 26.09.2016 не припинені, то розгляд спору у справі № 910/3085/14 не є перешкодою для вирішення даного спору. У випадку визнання недійсним іпотечного договору № 518/519/ІП-1 від 26.09.2016 рішення у даній справі може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, клопотання позивача за первісним позовом про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 16.09.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 02.10.2014.

30.09.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто Слави» подано клопотання про залучення його до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання мотивовано тим, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/3085/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто слави» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Курені» до Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» та Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про визнання недійсним договору іпотеки. Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Либідь» є майновим поручителем перед Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» по виконанню зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольний вітер», по стягненню за якими ПАТ «Омега Банк» звернулося з позовом у справі № 910/17585/14. В разі задоволення позовних вимог ПАТ «Омега Банк» до ТОВ «Вольний вітер» виникне підстава для звернення стягнення на заставлене нерухоме майно, що є предметом забезпечення за іпотечним договором, який оспорюється ТОВ «Місто Слави» та ТОВ «Курені» у справі № 910/3085/14. За таких обставин вважає, що вирішення спору у справі № 910/17585/14 прямо впливає па права та обов'язки ВАТ «ГК «Либідь» як майнового поручителя за зобов'язаннями ТОВ «Вольний вітер», а оскільки передача майна в іпотеку відбулася з порушенням прав акціонерів ТОВ «Місто слави» та ТОВ «Курені», то відповідно, вирішення питання щодо задоволення вимоги кредитора, в тому числі і за рахунок заставленого майна, прямо впливає на охоронювані законом інтереси ТОВ «Місто слави» та ТОВ «Курені».

Суд розглянувши дане клопотання відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (ч. 5 п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Слави», яке є акціонером Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» щодо відповідача, тому відсутні підстави для його залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

30.09.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто Слави» подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/3085/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Слави» про визнання недійсним договору іпотеки № 518/519/ІП-1 від 26.09.2016.

Судом не прийнято до розгляду дане клопотання з огляду на наступне

У відповідності до п. 2 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України визначені права та обов'язки сторін, зокрема право заявляти клопотання.

Згідно ст. 18 Господарського процесуального кодексу України учасниками судового процесу є сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь в процесі у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто Слави» не є учасником даного судового процесу.

01.10.2014 Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Либідь» звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки № 518/519/ІП-1 від 26.09.2016, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 5309, оскільки в момент його укладення не дотримано вимоги п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» щодо опису предмету іпотеки.

Відповідачем за первісним позовом 01.10.2014 до відділу діловодства суду подано відзив на позовну заяву в якому просить провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинити, оскільки рішеннями Господарського суду міста Києва у справі № 22/169-26/239, які набрали законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006, а саме майновий комплекс - будинок готельного комплексу в цілому (літ. А) загальною площею 14 691,70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1 для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» за кредитними договорами № 518 та № 519 від 26.09.2006 та встановлено спосіб реалізації шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу у розмірі 170 646 582,00 грн. без ПДВ.

В судовому засіданні 02.10.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2014, відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, прийнято зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/17585/14.

Позивачем в судовому засіданні 07.10.2014 подано пояснення на відзив відповідача, в яких заперечує проти задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Суд розглянувши в судовому засіданні 07.10.2014 клопотання відповідача про припинення провадження у справі відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Пункт 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Судом встановлено, що спори у справах Господарського суду міста Києва № 22/169-26/239 та № 910/17585/14 хоча і виникли між тими ж сторонами та з підстав неналежного виконання умов кредитних договорів № 518 та № 519 від 26.09.2006, проте мають різний предмет спору.

В судовому засіданні 07.10.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.10.2014.

Відповідачем за первісним позовом 08.10.2014 до відділу діловодства суду подано заперечення проти позовних вимог, в яких зазначає, що згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі позивачу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання за кредитними договорами № 518 та № 519 від 26.09.2006 у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», необхідна письмова згода відповідача. У разі відсутності зазначеної згоди іпотекодавця, позивач відповідно до положень іпотечного договору має право залишити предмет іпотеки за собою (без згоди відповідача) за умов: по-перше, після вчинення дій, направлених на реалізацію предмету іпотеки через прилюдні торги; по-друге, якщо прилюдні торги будуть оголошені такими, що не відбулися. Позивачем не було проведено відповідних дій щодо реалізації предмету іпотеки згідно з умовами іпотечного договору. Заперечення ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» проти позовних вимог ПАТ «Омега Банк» грунтуються на положеннях іпотечного договору та узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України щодо застосування норми ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» згідно з яким: «Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. У зв'язку з цим для набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель має виконати відповідні умови договору, зокрема щодо реалізації предмета іпотеки (постанова Верховного Суду України від 21.03.2011 у справі № 3-7гс11). Відповідно до ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Враховуючи викладене просить в позові відмовити повністю.

Позивачем в судовому засіданні 08.10.2014 подано клопотання про витребування у Комунального підприємства «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17585/14 від 08.10.2014 задоволено клопотання представника ПАТ «Омега Банк» та відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Комунального підприємства «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»:

- технічну документацію, щодо об'єкта нерухомості, а саме: цілісного майнового комплексу, будівлі торгового комплексу «Либідь», який розташований в м. Києві, площа Перемоги, буд. 1 чинної на дату 26.09.2006;

- пояснення, щодо результатів технічної інвентаризації будівлі готельного комплексу, що розташована за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 1, а саме щодо різниці в загальній площі готельного комплексу «Либідь» станом на 1996 рік - 14 691,7 кв. м. та станом на 27.02.2014 - у розмірі 15 674,5 кв. м.

В судовому засіданні 08.10.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.10.2014.

Позивачем за зустрічним позовом 14.10.2014 до відділу діловодства суду подано пояснення щодо заявлених зустрічним вимог.

15.10.2014 на адресу суду від Комунального підприємства «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» надійшли пояснення за № 42024(И-2014) від 14.10.2014 та технічна документація.

Позивачем в судовому засіданні 15.10.2014 подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/17585/14 на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 задоволено клопотання позивача та відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/17585/14 на 15 днів.

В судовому засіданні 15.10.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.10.2014.

Позивачем за зустрічним позовом 16.10.2014 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Відповідачем за первісним позовом 20.10.2014 до відділу діловодства суду подано заяву про застосування строків позовної давності зазначаючи, що фактично право вимоги до відповідача про погашення кредиторської заборгованості, сплати процентів та пені у позивача виникло з 20.03.2010, проте позивач звернувся за судовим захистом тільки 14.08.2014, тобто після спливу строку позовної давності.

Позивачем за первісним позовом 27.10.2014 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006, який належить Відкритому акціонерному товариству «Готельний комплекс «Либідь» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер 24019593, виданого 09.07.2014 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києва шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» предмет іпотеки, а саме цілісний майновий комплекс - будинок готельного комплексу загальною площею 15 674,5 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1 за ціною визначеною відповідно до звіту станом на 20.10.2014 в розмірі 146 581 489,00 грн.

Відповідачем за зустрічним позовом 27.10.2014 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення, в яких проти задоволення зустрічного позову заперечує, оскільки позивачем не вказано яким чином іпотечний договір суперечить законодавству та інтересам держави і суспільства.

Відповідачем за зустрічним позовом 27.10.2014 до відділу діловодства суду подано заяву про застосування строків позовної давності посилаючись на те, що спірний іпотечний договір укладено 26.09.2009, а оскільки позивач є стороною договору та просить визнати його недійсним з підстав невідповідності законодавству, тому останнім строк в межах якого позивач міг оскаржити даний правочин є 26.09.2009. Однак, позов пред'явлено лише 01.10.2014. Зазначає, що сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

27.10.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто Слави» подано клопотання про залучення його до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення спору у справі № 910/3085/14.

Судом відмовлено в задоволенні заявлених клопотань, оскільки дані питання вже були предметом розгляду судом.

В судовому засіданні 27.10.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.10.2014.

Позивачем за первісним позовом 28.10.2014 до відділу діловодства суду подано пояснення з приводу заявленої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності.

Відповідачем за первісним позовом 28.10.2014 до відділу діловодства суду подано пояснення з приводу заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Третя особа в судове засідання 28.10.2015 не з'явилась.

В судовому засіданні 28.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.09.2006 між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольний вітер» (позичальник) було укладено кредитний договір № 518 (далі - кредитний договір № 518).

26.09.2006 між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (банк) та Відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Либідь» (позичальник) було укладено кредитний договір № 519 (далі - кредитний договір № 519).

Згідно з п. 1.1. кредитних договорів № 518 та № 519 від 26.09.2006, банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США та/або Євро, та/або гривнях (валюта кредиту) на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток № 1 до договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.

Пунктом 1.2. кредитного договору № 518 встановлено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією у розмірі 5 298 000,00 доларів США, що зменшується згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 1.2. кредитного договору № 519 встановлено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією у розмірі 9 702 000,00 доларів США, що зменшується згідно з додатком № 1 до договору.

Додатковими договорами № 1 від 29.12.2006, № 2 від 09.01.2007, № 4 від 14.02.2008, № 5 від 15.04.2008 та № 6 від 15.07.2008 до кредитних договорів № 518 та № 519 внесені зміни до графіків погашення заборгованості та зменшено ліміт заборгованості за кредитною лінією.

Пунктом 1.3. зазначених кредитних договорів встановлено строк дії кредитних ліній з 26.09.2006 до 25.09.2011.

У відповідності до п. 1.4. кредитних договорів № 518 та № 519 в редакції додаткових договорів № 7 від 01.10.2008, процентна ставка за користування коштами кредиту:

- у гривнях - 18,5 % річних;

- у Євро - 13 % річних;

- у доларах США в період з 26.09.2006 до 30.09.2008 - 13 % річних, у період з 01.10.2008 до 28.02.2009 включно - 14,5%; у період з 01.03.2009 по дату повного погашення кредиту - 13 % річних.

Згідно з п. 1.5. кредитних договорів № 518 та № 519 цільовим призначенням кредитів є поповнення обігових коштів та інвестиційна діяльність.

Розділами 3 кредитних договорів № 518 та № 519 від 26.09.2006 встановлено порядок розрахунку процентів.

У п. 3.2. вищезазначених кредитних договорів визначено, що розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування траншем (траншами) кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, тобто метод «факт/360». До періоду розрахунків процентів включається день надання і не включається день повернення кредиту. Для цілей цього договору банк здійснює нарахування процентів за попередній місяць в період з 1-го по 5-те число наступного місяця.

Відповідно до п. 4.1. кредитних договорів № 518 та № 519 кошти кредиту, одержані позичальником за даним договором повертаються ним у валюті кредиту на рахунок для обліку наданого кредиту (підпункту 2.1.1. даного договору) з додержанням строків, визначених у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток № 1 доданого договору). позичальником може у будь-який час протягом строку дії кредитної лінії повертати кошти кредиту до настання термінів погашення (зменшення лімітів заборгованості), передбачених додатком № 1, за умови додержання п. 9.1. договору в частині повідомлення банку. Відсутність заборгованості за кредитом у будь-який період часу протягом строку дії кредитної лінії не є ознакою припинення дії договору.

Якщо строк повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком повернення кредиту вважається наступний робочий (банківський) день.

Згідно з п. 4.2. кредитних договорів № 518 та № 519 позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку (підпункту 2.1.2. договору) у валюті кредиту у такі строки: не пізніше 5-го числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 5-го числа місяця.

Розділами 5 кредитних договорів № 518 та № 519 встановлені умови забезпечення виконання зобов'язань за даними кредитними договорами.

Так, пунктом 5.1. визначено, що за домовленістю сторін виконання зобов'язань позичальника за договором забезпечується:

5.1.1. заставою (іпотекою) нежитлового приміщення готельного комплексу «Либідь», що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, площа Перемоги, буд. 1 - за іпотечним договором, що укладається між ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» у забезпечення всіх зобов'язань позичальника за кредитним договором, який буде майновим поручителем, та банком і посвідчується нотаріально не пізніше 26.09.2006 включно.

Загальна заставна вартість 21 164 034,88 доларів США, при цьому розподіл застави з іншими кредитами: прямо пропорційно заборгованості за кредитом з урахуванням інших кредитів, отриманих під заставу зазначеного предмета застави.

Згідно з п. 6.1. кредитних договорів № 518 та № 519 незалежно від зазначеного у розділі 5 договору, у разі невиконання грошових зобов'язань за договором, позичальник відповідає всіма належними йому коштами та майном, на які може бути звернуто стягнення, в порядку, встановленому законодавством України. Банк може у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором в будь-який момент та черговості звернути стягнення на будь-яке майно позичальника та пред'явити судовий позов щодо позичальника.

Пунктом 6.2. кредитних договорів № 518 та № 519 визначено, що у разі порушення строків погашення кредиту позичальник на вимогу банку сплачує банку (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми своєчасно неповернутих коштів.

Згідно з п. 6.3. кредитних договорів № 518 та № 519 у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом та комісій, позичальник на вимогу банку сплачує банку (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи з подвійної ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми боргу.

Згідно з п. 8.1. кредитних договорів № 518 та № 519 банк вправі призупинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового повернення кредиту, наданого в межах кредитної лінії, разом зі сплатою процентів і передбачених договором неустойок, а також відшкодування збитків, завданих банку в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку одержану суму кредиту, сплатити проценти та неустойки, а також відшкодувати завдані банку збитки у наступних випадках:

8.1.1. якщо позичальник порушує строки сплати процентів та погашення кредиту, встановлені пунктами 4.1. та 4.2. договору;

8.1.2. у разі:

- невиконання позичальником передбачених цим договором зобов'язань щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором; або

- втрати, пошкодження чи зменшення вартості предмету застави, передбаченого цим договором (п. 5.4. договору) не з вини банку; або

- невиконання позичальником зобов'язань за будь-яким договором про надання кредиту, укладеним з банком; або

- погіршення чи загрози погіршення фінансового стану позичальника; невиконання будь-якого з додаткових зобов'язань позичальника, передбачених підпунктами 7.2.1. - 7.2.5. договору; або

- нецільового використання кредиту чи порушення інших умов договору.

У відповідності до пунктів 8.2. і 8.3. кредитних договорів № 518 та № 519 вимога про дострокове повернення кредиту згідно з п. 8.1. даного договору направляється позичальнику у письмовій формі та підлягає виконанню у повному обсязі протягом десяти календарних днів з дати її одержання або у інші строки, визначені банком у листі-вимозі; у разі невиконання п. 8.2. договору банк має право ставити питання про дострокове повернення коштів кредиту і пред'явити позов до позичальника, а також звернути стягнення на заставлене майно.

На виконання п. 5.1.1. вищевказаних кредитних договорів між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Либідь» (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006 (далі - іпотечний договір № 518/519/ІП-1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 5309.

Згідно з п. 2.1. іпотечного договору № 518/519/ІП-1 предметом іпотеки є майновий комплекс: будинок готельного комплексу в цілому (літ. А) загальною площею 14691,70 кв. м, що розташований за адресою: Україна, м. Київ, площа Перемоги, 1; предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на майновий комплекс (бланк серія МК 3 010000085), виданого 24.12.1996 Головним управлінням житлового господарства та майна міста Києва, відповідно до якого будинок готельного комплексу в цілому площею 14 691,70 кв. м, який розташований за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1 належить ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» на праві власності на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» від 24.12.1996 № 27; зазначене майно зареєстроване на праві власності за іпотекодавцем КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», про що записано за реєстровим № 1933-П від 25.12.1996.

Позивач за первісним позовом зазначив, що у зв'язку з невиконанням позичальниками зобов'язань за кредитними договорами № 518 та N 519, з метою погашення відповідної заборгованості, у 2011 та у 2012 роках ПАТ «Сведбанк» зверталось до Господарського суду міста Києва з позовами про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 518/519/ІП-1 шляхом реалізації предмета іпотеки на проведених прилюдних торгах за статями 38, 41, 43 - 47 Закону України «Про іпотеку». Дане підтверджується доданими до матеріалів справи рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 у справі № 22/169-26/239 та рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2013 у справі №5011-37/5717-2012, які набрали законної сили, та згідно яких встановлено невиконанням зобов'язань по відповідним кредитним договорам та законність даного іпотечного договору, внаслідок чого позовній вимоги ПАТ «Сведбанк» були задоволені.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначено сторонами по даній справі вище зазначені рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 у справі № 22/169-26/239 та від 04.03.2013 у справі № 5011-37/5717-2012 не виконані, тобто предмет іпотеки за іпотечним договором № 518/519/ІП-1 на прилюдних торгах не реалізовано та заборгованість за кредитними договорами № 518 та № 519 не погашена.

28.11.2013 ПАТ «Омега Банк» була направлена вимоги №580-ДПА на адресу ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» та на адресу ТОВ «Вольний вітер» про усунення порушення зобов'язання щодо погашення всієї заборгованості за кредитними договорами № 518 та № 519.

Позивач за первісним позовом зазначає, що вимоги про усунення порушення зобов'язання не виконані, заборгованість не була погашена, внаслідок чого за кредитними договорами № 518 та № 519 утворилась заборгованість, яка станом на 01.08.2014 становить 18 304 143,87 доларів США, що складає 221 429 767,82 грн. за курсом НБУ станом на 01.08.2014, яку ПАТ «Омега Банк» як іпотекодержатель намагається стягнути у спосіб, визначений іпотечним договором, і зокрема просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 518/519/ІП-1, який належить Відкритому акціонерному товариству «Готельний комплекс «Либідь» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер 24019593, виданого 09.07.2014 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києва шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» предмет іпотеки, а саме цілісний майновий комплекс - будинок готельного комплексу загальною площею 15 674,5 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1 за ціною визначеною відповідно до звіту станом на 20.10.2014 в розмірі 146 581 489,00 грн.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач за первісним позовом посилається на приписи ст. ст. 3, 33, 37 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом набуття права власності на нього.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається я к на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зміст м зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як зазначає позивач за первісним позовом, станом на 01.08.2014 за кредитними договорами наявна прострочена заборгованість перед ПАТ «Омега Банк» в розмірі 18 304 143,87 доларів США, що складає 221 429 767,82 грн. за курсом НБУ станом на 01.08.2014, з яких:

- за кредитним договором № 519: по тілу кредиту - 7 866 400,00 доларів США; по сплаті процентів (за період з 26.09.2006 по 01.08.2014) - 4 148 551,02 доларів США; по нарахованій пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 3 983,94 дол. США.

- за кредитним договором № 518: по тілу кредиту - 2 972 475,00 доларів США, по сплаті процентів (за період з 26.09.2006 по 01.08.2014) - 1 894 539,98 доларів США, по нарахованій пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 410 393,24 доларів США.

При цьому, факт наявності заборгованості за кредитними договорами № 518 та № 519 від 26.09.2006 підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Крім того, судом перевірено правильність нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами та штрафних процентів, що визначені Публічним акціонерним товариством «Омега Банк».

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», є вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього божника у порядку встановленому цім законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено з коном. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За приписами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Цією ж статтею передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, зобов'язання за кредитними договорами № 518 та № 519 та іпотечним договором № 518/519/ІП-1 не припинились, у зв'язку з чим кредитора не позбавлено в правах на погашення заборгованість шляхом подавання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним право власності, на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеки» та погоджених між сторонами умов іпотечного договору.

За змістом п. 3.1.2 іпотечного договору № 518/519/ІП-1 за реєстровим № 5309 іпотекодержатель має право у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, передбачених підпунктами 3.2.1., 3.2.2., 3.2.3., 3.2.4., 3.2.5. або 3.2.6 іпотечного договору, вимагати дострокового виконання основного зобов'язання 1 та/або 2, а в разі його невиконання у встановлений у кредитному договорі 1 та/або 2 строк - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 4.1. іпотечного договору № 518/519/ІП-1 іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України «Про іпотеку» та (або) іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальників за кредитним договором-1, та/або 2, ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитів, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до кредитного договору-1, та/або 2 при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов кредитного договору-1, та/або 2, зазначених в розділі 8 кредитного договору-1, та/або 2. У зазначених випадках іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з кредитором за кредитним договором-1, та/або 2, без додержання будь-якої черговості.

Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідним рахункам, відкритим на користь позичальника за кредитним договором 1, та/або 2 в ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за умови додержання ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

У відповідності до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до умов укладеного іпотечного договору № 518/519/ІП-1, а саме п. 4.2., сторони визначили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за письмовою згодою сторін одним із наступних способів:

4.2.1. шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання 1, та/або 2, у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

4.2.2. шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Вказані способи звернення стягнення, передбачені договором є домовленістю сторін про задоволення вимог та не потребують подальшого погодження сторонами.

Один із таких способів звернення стягнення сторони визначили в п. п. 4.2.1. іпотечного договору № 518/519/ІП-1, а саме шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання 1, та/або 2, у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

У відповідності до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові № 6-124цс13 від 11.12.2013, які в силу положень ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду, входячи з положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. Така позиція Верховного Суду України також викладена в постанові від 19.08.2014 у справі № 3-43гс14.

При цьому, суд відзначає, що у разі, якщо такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки, іпотекодержатель може реалізувати його у судовому порядку, шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

В силу наведених норм закону, вартість предмету іпотеки є тією обставиною, що може підтверджуватись виключно оцінкою, проведеною суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до звіту ТОВ «Вектор Оцінки» від 20.10.2014 ринкова вартість нерухомого майна (цілісний майновий комплекс, будівля готельного комплексу, загальною площею 15 674,5 кв. м.), що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Перемоги, буд. 1, що є предметом іпотечного договору № 518/519/ІП-1 становить 146 581 489,00 грн. без ПДВ.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор Оцінки» є суб'єктом оціночної діяльності відповідно до сертифікату № 15383/13, виданого Фондом державного майна України 18.10.2013. Звіт складений здійснений оцінщиком ОСОБА_6, який має фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має кваліфікаційне свідоцтво НОМЕР_1 від 24.12.2005 та свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № НОМЕР_2 від 14.08.2006.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про оскарження зазначеного висновку експерта, а також докази які б спростовували недостовірність зазначеної у ньому інформації. Також, відповідачем за первісним позовом не було надано заперечень щодо вартості предмету іпотеки встановлену у вказаному Звіті.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності судом до уваги не приймається з огляду на наступне

У зв'язку з невиконанням вимог щодо повернення кредиторської заборгованості за кредитними договорами № 518 та № 519 позивачем було подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки. За наслідками розгляду даної справи № 22/169 04.03.2011 було винесено рішення про задоволення позову в повному обсязі, яке набрало законної сили 18.08.2012 після перегляду його Вищим господарським судом України.

У зв'язку з подальшим невиконанням зобов'язань за кредитними договорами позивачем було подано новий позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації на прилюдних торгах на донараховані відсотки та штрафні санкції за наслідками розгляду якого 04.03.2013 прийнято рішення у справі № 5011-37/5717-2012, яке набрало законної сили 22.03.2013.

Крім цього, рішенням у справі № 910/2766/14 від 03.07.2014, яке набрало законної сили 19.07.2014, було задоволено позовні вимоги позивача за кредитним договором № 518.

Зазначені рішення не виконано та заборгованість за кредитними договорами не погашена та предмет іпотеки не реалізовано на прилюдних торгах.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З урахуванням викладеного строк позовної давності щодо звернення з даним позовом неодноразово переривався та в даному випадку розпочався заново.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

По зустрічному позову

Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Либідь» звернулось з зустрічними вимогами до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 5309, з посиланням на те, що на момент укладення цього договору опис предмета іпотеки в частині загальної площі (зміст пунктів 2.1 та 2.1.1) не відповідав фактичним ідентифікаційним ознакам, тобто договір іпотеки укладений з недотриманням вимоги п. 3 ч. 1ст. 18 Закону України «Про іпотеку» щодо опису предмету іпотеки.

Положеннями ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частинами 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), або ж якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно пункту 3 ч.1 статті 18 Закону України «Про іпотеку» однією з істотних умов, яку повинен містити договір іпотеки є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та/або його реєстраційні дані. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Частиною 1 статті 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Згідно статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі-Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (чинне на день укладення іпотечного договору № 518/519/ІП-1), Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном (пункт 1.5 Тимчасового положення).

Відповідно до пункту 2.1 Тимчасового положення, свідоцтво про право власності відноситься до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, тобто ним підтверджується правомірність набуття права власності.

Пункт 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (чинний на день укладення іпотечного договору № 518/519/ІП-1) визначав, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно ч. 6 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (чинний на день укладення іпотечного договору № 518/519/ІП-1) передбачено, що правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

Так, п. 2.1. іпотечного договору № 518/519/ІП-1 визначено, що предметом іпотеки є майновий комплекс: будинок готельного комплексу в цілому (літ. А) загальною площею 14691,70 кв. м., що розташований за адресою: Україна, м. Київ, площа Перемоги, 1; предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на майновий комплекс (бланк серія МК № 010000085), виданого 24.12.1996 Головним управлінням житлового господарства та майна міста Києва, відповідно до якого будинок готельного комплексу в цілому площею 14 691,70 кв. м, який розташований за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1 належить ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» на праві власності на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» від 24.12.1996 № 27; зазначене майно зареєстроване на праві власності за іпотекодавцем КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», про що записано за реєстровим № 1933-П від 25.12.1996.

Отже, на момент укладення іпотечного договору № 518/519/ІП-1 за ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» було зареєстровано на праві власності нерухоме майно - будинок готельного комплексу в цілому (літ. А) загальною площею 14 691,70 кв. м., що розташований за адресою: Україна, м. Київ, площа Перемоги, 1, яке було передано в іпотеку, що також не заперечується ВАТ «Готельний комплекс «Либідь».

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що площа будівлі готельного комплексу була збільшена внаслідок будівництва нових приміщень у період 1998-2005 року з 14 691,70 кв. м. до 15 674,5 кв. м. та відповідне збільшення було зареєстроване лише у 2014 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер 24019593, виданого 09.07.2014 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києва, спростовуються доданими до матеріалів справи актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 18.03.2005 та Технічним паспортом на громадський (виробничий) будинок (приміщення) від 24.02.2005, який виготовлений КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»де зазначено загальну площу будинку готельного комплексу - 14 689,2 кв. м. та декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 07.08.2012 № КВ14312135155, в якій зазначено загальну площу будівлі - 15 674,5 кв. м. та дату початку відповідного будівництва - 01.02.2012, на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, яка видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № КВ 08312015745, та проекту «Реконструкції готельного комплексу «Либідь», затверджений наказом ВАТ «Готельного комплексу «Либідь» наказом № 07\12\2011 від 07.12.2011.

Зазначені вище документи свідчать про те, що після укладання іпотечного договору № 518/519/ІП-1 відбулось збільшення площі даного будинку, що також підтверджується Технічним паспортом на громадський (виробничий) будинок (приміщення) від 27.02.2014, який виготовлений КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серія та номер 24019593, виданого 09.07.2014 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києва.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно п. 2.3 іпотечного договору № 518/519/ІП-1 сторони погодили, що іпотека поширюється на всі невіддільні від майна поліпшення, складові та приналежності, включаючи внутрішні системи, як ті, що виникнуть у майбутньому, так і ті, що зазначені нижче і існують на момент укладення іпотечного договору: інженерні мережі та комунікації, благоустрій території, огородження, мостіння, інші приналежності, включаючи систему внутрішнього опалення, водопостачання, каналізаційну систему, систему вентиляції, систему енергозабезпечення, охоронно-пожежну сигналізацію, комп'ютерну мережу, систему телефонного зв'язку. Всі зроблені іпотекодавцем у період дії іпотечного договору поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки, добудови, прибудови тощо автоматично стають предметом іпотеки за іпотечним договором.

Таким чином, цілісний майновий комплекс - будинок готельного комплексу загальною площею 15 674,5 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1 є предметом іпотеки за іпотечним договором № 518/519/ІП-1, враховуючи зміни в площі даного будинку, оскільки перебудова (добудова) відбулась після укладення договору іпотеки і не була зареєстрована як окремий вид нерухомості, залишається предметом іпотеки.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом встановлено, що правові підстави для визнання недійсним іпотечного договору № 518/519/ІП/1 від 26.09.2006 відсутні.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Отже, даний іпотечний договір не суперечить актам цивільного законодавства, оскільки містить всі істотні умови договору, тому підстави для визнання даного договору недійсним відсутні.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності до уваги не приймається, оскільки суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установив, що право позивача на захист якого він просить відповідачем не порушено, отже, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості

за кредитним договором № 519 від 26.09.2006 в розмірі 13 026 735,65 (тринадцять мільйонів двадцять шість тисяч сімсот тридцять п'ять доларів 65 центів) дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення розрахунку становить 157 587 651,79 (сто п'ятдесят сім мільйонів п'ятсот вісімдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 79 копійок) грн., що складається з заборгованості:

по кредиту - 7 866 400,00 (сім мільйонів вісімсот шістдесят шість тисяч чотириста доларів 00 центів) дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення розрахунку становить 95 161 791,67 (дев'яносто п'ять мільйонів сто шістдесят одна тисяча сімсот дев'яносто одна гривня 67 копійок) грн.; по нарахованим відсоткам (за період з 26.09.2006 по 01.08.2014) - 4 148 551,02 (чотири мільйони сто сорок вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят один долар 02 центи) дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення розрахунку становить 50 186 050,53 (п'ятдесят мільйонів сто вісімдесят шість тисяч п'ятдесят гривень 53 копійки) грн.; по нарахованій пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 1 011 784,63 (один мільйон одинадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири долари 63 центи) дол. США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 01.08.2014 становить 12 239 809,59 (дванадцять мільйонів двісті тридцять дев'ять тисяч вісімсот дев'ять гривень 59 копійок) грн.;

за кредитним договором № 518 від 26.09.2006 в розмірі 5 277 408,22 (п'ять мільйонів двісті сімдесят сім тисяч чотириста вісім доларів 22 центи) дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення розрахунку становить 63 842 116,03 (шістдесят три мільйони вісімсот сорок дві тисячі сто шістнадцять гривень 03 копійки) грн., що складається з заборгованості:

по кредиту - 2 972 475,00 (два мільйони дев'ятсот сімдесят дві тисячі чотириста сімдесят п'ять доларів 00 центів) дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення розрахунку становить 35 958 767,25 (тридцять п'ять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч сімсот шістдесят сім гривень 25 копійок) грн.; по нарахованим відсоткам (за період з 26.09.2006 по 01.08.2014) - 1 894 539,98 (один мільйон вісімсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот тридцять дев'ять доларів 98 центів) дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення розрахунку становить 22 918 719,98 (двадцять два мільйони дев'ятсот вісімнадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень 98 копійок) грн.; по нарахованій пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 410 393,24 (чотириста десять тисяч триста дев'яносто три долари 24 центи) дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення розрахунку становить 4 964 628,80 (чотири мільйони дев'ятсот шістдесят чотири тисячі шістсот двадцять вісім гривень 80 копійок) грн.,

звернути стягнення за іпотечним договором № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006, укладеним з Відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Либідь» (03057, м. Київ, вул. О.Довженка, 18, ідентифікаційний код 02573533), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 5309, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» (04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18-В, код ЄДРПОУ 19356840) права власності на предмет іпотеки, а саме: майновий комплекс - будинок готельного комплексу в цілому загальною площею 15 674,5 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1 та належать Відкритому акціонерному товариству «Готельний комплекс «Либідь» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 09.07.2014 (індексний номер № 24019593) Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18-В, код ЄДРПОУ 19356840) за ціною визначеною відповідно до Звіту про проведення незалежної експертної оцінки станом на 20.10.2014 незалежним експертом суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Вектор Оцінки» (код ЄДРПОУ 38671351, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15383/13 від 18.10.2013, виданий Фондом держмайна України в розмірі 146 581 489,00 (сто сорок шість мільйонів п'ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят дев'ять гривень 00 копійок) грн.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» (03057, м. Київ, вул. О.Довженка, 18, код ЄДРПОУ 02573533) на користь Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18-В, код ЄДРПОУ 19356840) 73 080,00 (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 копійок) грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В задоволенні зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» відмовити повністю.

Повне рішення складено 03.11.2014.

СуддяВ.В. Сівакова