Постанова

від 17.12.2008 по справі 2-а-520/08

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                        №  2 - а 

- 520/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

            17

грудня  2008 року                                                                                         м.

Ромни

            Роменський

міськрайонний суд Сумської області  в

складі головуючого судді  В.О. Шульги,

при секретарі М.Ю. Устенко,   розглянувши

у відкритому судовому засіданні адміністративну 

справу  за позовом ОСОБА_1 до

Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області  про стягнення недоплаченої щомісячної

державної соціальної допомоги “Дітям війни”, -

В С Т А Н О В И В :

            ОСОБА_1  звернулася в суд з позовом до Управління

Пенсійного фонду України  в м.

Ромни,  надалі УПФУ,  і просить зобов'язати УПФУ  нарахувати на її користь  недоплачену 

їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008

роки в сумі 3400,3 грн.  В обґрунтування

позову вказує,  що вона, відповідно ст. 1

Закону України  “Про соціальний

захист  дітей війни” є дитиною війни і їй

у відповідності ст. 6 вказаного закону повинна 

виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007

роках така допомога їй не виплачувалася. Мінімальна пенсія за віком  відповідно ст. 28 Закону України  “Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” встановлюється

у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. За

Законом України  “Про державний бюджет

України на 2007 рік” прожитковий мінімум 

для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня - 380 грн., з

1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. За Законом України  “Про державний бюджет України на 2006 рік”

прожитковий мінімум  для осіб, які

втратили працездатність становить з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня 359 грн., з

1 жовтня 366 грн.  Сума невиплаченої соціальної

допомоги за 2006-2007 роки становить 2733, 3 грн. З січня 2008 року щомісячну

соціальну допомогу  почали виплачувати,

але лише в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком. Законом України  “Про державний бюджет України на 2008 рік”

прожитковий мінімум  для осіб, які

втратили працездатність встановлений  з 1

січня - 470 грн., з 1 квітня 481 грн., з 1 липня 482 грн. Сума недоотриманої

допомоги за 2008 рік становить 667 грн. 

ЇЇ законні права  було

обмежено  шляхом прийняття окремих

неконституційних положень 

нормативно-правових актів вищої сили, 

Законів України,  крім того, про

належні їй як дитині війни сплати її повідомлено не було, тому про факт

порушення її прав їй стало відомо  лише

після висвітлення  зазначених подій  у пресі 

у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України

9 липня 2007 року. Отже про порушення прав 

їй стало відомо на початку серпня 2007 року. В зв'язку з цим просить

відновити  пропущений строк звернення до

суду.

            В  судовому засіданні позивач позов підтримала,

просила його задоволити. Суду пояснила,  

що їй повинні бути виплачені належні їй за законом кошти. Поважних

причин звернення до суду з пропуском строку вказати не може.

            В судове засідання представник

відповідача не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. В

зв'язку з вказаним, відповідно ст. 122 КАС України,  суд вирішує справу на підставі наявних у ній

доказів.

            Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася

ІНФОРМАЦІЯ_1 і є пенсіонером  довічно, а

відповідно на неї поширюється дія  Закону

України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі положення ст. 6 цього

Закону, а тому вона має право на отримання підвищеної, як дитині війни,

пенсії.  Вказані обставини підтверджені

паспортом, посвідченням і не заперечені відповідачем.

            ОСОБА_1 в 2006-2007 роках  підвищена як дитині війни пенсія взагалі не

виплачувалася, а в  2008 році

виплачувалась, але підвищення становило 10 відсотків від розміру мінімальної

пенсії за віком. Дана обставина  не

заперечена відповідачем.

            В

письмових запереченнях відповідач вказує, 

що  позивач має статус дитини

війни, а тому згідно ст. 6 Закону України 

“Про соціальний захист дітей війни” він вправі  отримувати 

підвищену пенсію на 30 % від мінімальної пенсії за віком, але вони

заперечують проти задоволення позову, так як відсутні кошти для проведення

таких виплат, відсутній механізм визначення розміру такої допомоги, дія Закону

України  “Про соціальний захист дітей

війни в 2007 році припинялася, позивачем пропущений річний строк звернення до

суду і вони наполягають на застосуванні ст. 100 КАС України.

            В

зв'язку  з вказаним суд приходить

висновку,  що між сторонами склалися

спірні правовідносини щодо нарахування та визначення розміру щомісячної  пенсії. При вирішенні спору суд виходить з

положень ст.ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,  Конституції України,  Рішень Конституційного Суду України від  9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року.

            Відповідно ст. 8 КАС України  суд при вирішенні справи керується  принципом верховенства права, відповідно до

якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими  цінностями та визначають зміст і

спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з

урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до

адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина  безпосередньо на підставі Конституції

України  гарантується. Забороняється

відмова в розгляді  та вирішенні адміністративної

справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності  законодавства, яке регулює спірні відносини.

            Частинами

2, 4, 7 статі 9 КАС України визначено, 

що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а

також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною

Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції

України, закону України, міжнародному договору, згода  на обов'язковість якого надана Верховною

Радою України, або іншому  правовому

акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі

відсутності закону,  що регулює

відповідні правовідносини, суд застосовує закон,  що 

регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності

такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права

(аналогія права).

            Згідно

ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти 

за межі позовних вимог тільки в разі, 

якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів

сторін  чи третіх осіб, про захист яких

вони просять.

            Згідно ч. 2  ст. 3 Закону України “Про соціальний захист

дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом,

не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

            Відповідно ч. 1 ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей

війни”, в редакції від 19 грудня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне

довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога,  що виплачується замість пенсії, підвищується

на 30% від мінімальної пенсії за віком. Дана частина статті 6 Закону була

змінена, проте зміни визнані неконституційними, в зв'язку з чим суд, при

вирішенні спору, застосовує саме таку редакцію. При цьому суд враховує що

Конституція України не надає закону  про

Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

            Згідно статті 8 Конституції України

Конституція України має найвищу юридичну силу, а норми Конституції є нормами

прямої дії.

            Частиною 3 статті 22 Конституції

України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних

законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

            Статтею 64 Конституції України

передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть

бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

            Згідно

п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №

9  “Про застосування Конституції України

при здійсненні правосуддя” Конституція України має найвищу юридичну силу, а її

норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати

зміст будь якого закону  чи іншого

нормативно-правового акту з точки зору його відповідності  Конституції 

і в усіх необхідних випадках застосовувати  Конституцію як акт прямої дії. Суд

безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який  був чинний до введення в дію Конституції чи

прийнятий після цього, суперечить їй.

            В

ст. 110 Закону України  “Про державний

бюджет України на 2006 рік”  вказано:

“Установити,  що пільги дітям війни,

передбачені абзацом сьомим  статті 5

Закону України  “Про соціальний захист

дітей війни”, запроваджуються  з 1 січня

2006 року, а статтею 6, - у 2006 році 

поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у

порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом

Верховної Ради України з питань бюджету”.

            В

пункті 12) ст. 71 Закону України  “Про

державний бюджет України на 2007 рік” вказано: “ З метою  приведення окремих норм законів у

відповідність із цим законом зупинити на 2007 рік дію  статі 6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”.

            В

ст. 111 Закону України  “Про державний

бюджет України на 2007 рік”  вказано:

“Установити,  що у 2007 році

підвищення  до пенсії або щомісячного

довічного  грошового утримання  чи державної соціальної допомоги,  яка виплачується замість пенсії, відповідно

до ст. 6 Закону України  “Про соціальний

захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких

поширюється дія Закону України  “Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50

відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

            Відповідно    підпункту 2 пункту  41 Розділу ІІ   Закону України “Про державний бюджет України

на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  ст. 6 Закону України  “Про соціальний  захист дітей війни” викладено в наступній

редакції : “Дітям війни  (крім тих, на

яких поширюється  дія Закону України  “Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту”)  до пенсії або

щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що

виплачується замість пенсії,  виплачується

підвищення у розмірі надбавки, встановленої 

для учасників війни”.

            В пункті 1 резолютивної частини рішення Конституційного

Суду України від 9 липня 2007 року вказано: “Визнати

такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення

Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік":  пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік

дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з

урахуванням статті 111 цього Закону.

            Відповідно до частини 5 резолютивної

частини Рішення Конституційного суду від 9 липня 2007 року - Рішення

Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів

загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами,

які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані

неконституційними.

            Відповідно

п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного суду від 22 травня 2008 року

визнано такими,  що не відповідають

Конституції України (є неконституційними) положення  пунктів 36-100 розділу ІІ  “Внесення змін до деяких законодавчих

актів  України” Закону України  “Про Державний  бюджет України на 2008 рік та про внесення

змін до деяких законодавчих актів України”.

            Відповідно до пункту 5 резолютивної

частини Рішення Конституційного суду від 22 травня 2008 року - Рішення

Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів

загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами,

які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про державний бюджет України

на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,

визнаних неконституційними.

            Частиною 1 статті 17 Загальної

Декларації Прав Людини передбачено,  що

кожна людина має право володіти майном.  

Ніхто не може бути свавільно позбавлений свого майна.

            Зі статті 1 Протоколу №1 до  Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод вбачається, що кожна фізична особа має право мирно

володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як

в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними

принципами міжнародного права. Борги 

розглядаються як поняття “власності”, 

яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене

власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у

національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також

розглядатись як “майнові права” і, таким чином, як власність.

            Оскільки позивачем були дотримані всі

умови і  вона набула  статусу “Дитина війни”, реалізація її  права, 

що пов'язане  з отриманням

бюджетних коштів, яке базується на 

спеціальних  та  чинних 

на час виникнення спірних правовідносин 

актах законодавства,  не може бути

поставлена  у залежність від бюджетних

асигнувань, тобто відсутність коштів, як 

причина невиконання відповідачем своїх зобов'язань, судом  при вирішенні спору до уваги не приймається.

            Суд

вважає, що якщо чинним правовим положенням передбачено виплату певних надбавок

і дотримано всі вимоги,  необхідні для

цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки

відповідні положення є чинні.

            Проаналізувавши

рішення Конституційного Суду України від 9 липня  2007 року № 6-рп/2007,  рішення Конституційного Суду України від 22

травня  2008 року № 10-рп/2008, частину 3

статті 22 Конституції України, інші нормативні акти та враховуючи те, що право

на отримання підвищеної пенсії, передбаченої Законом України “Про соціальний

захист дітей війни” не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має

безумовний характер, суд прийшов до висновку, що позов обгрунтований.

            В

ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування” вказано,  що  мінімальний розмір пенсії за віком,

встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно

для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

            Посилання відповідача на відсутність

механізму визначення розміру підвищення пенсії, суд до уваги не приймає і

вважає правильним застосовувати до 

існуючих правовідносин  ст. 28

Закону України  “Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування”, так як зі змісту  позову вбачається,  що позивач і ставить питання про

перерахування пенсії, так як він отримує пенсію, а не щомісячне довічне грошове

утримання чи державну соціальну допомогу, 

що виплачується замість пенсії, а тому саме з розміру пенсії, що

визначений   ст. 28 Закону України  “Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування” і повинен визначатися 

розмір підвищення пенсії.

            В

той же час суд не має самостійно проводити нарахування і визначати конкретний

розмір підвищення пенсії, а тому задовольняючи позов суд не визначає конкретної

суми  нарахування.

            Зі

змісту позову вбачається,  що  в даному спорі фактично оскаржується

бездіяльність відповідача щодо не нарахування підвищення до пенсії, а

тому,  для  повного захисту прав,  свобод 

та інтересів позивача,  суд вважає

необхідним вийти за межі заявлених позивачем вимог, так як відповідач не провів

нарахування позивачу підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком,

а відповідно, його бездіяльність в цій частині має бути визнана

протиправною. 

            Відповідно

ч. ч. 1-2 ст. 100 КАС України пропущення строку 

звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у

задоволенні адміністративного позову за умови, 

що на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину  пропущення строку звернення до суду поважною,

адміністративна справа  розглядається і

вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

            Обґрунтовуючи поважність причини

пропуску строку позивач вказує те, що про її права їй повідомлено  не було, 

тому факт порушення її прав став їй відомий лише  на початку серпня 2007 року. Проте до суду

позивач звернувся не в серпні 2008 року, а 

25 листопада 2008 року, пропустивши річний строк. Інших причин

поважності пропуску строку звернення до суду по вимогам за 2006-2007 рік,  позивач не вказує і в суду немає підстав

вважати,  що такі причини у позивача

були. А тому в задоволенні  вимог  позивача за 

2006 рік і по 25 листопада 2007 року слід відмовити в зв'язку з  пропущенням строку  звернення до адміністративного суду.

            На підставі викладеного, керуючись

ст. 8, ч.3 ст. 22,  ст. 64 Конституції

України, ст. ст. 3, 6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни”,  ст.ст.

10, 11, 12, 71, 100, 158, 159, 160, 161,162, 

163, 167, 186 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду

України в м. Ромни Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної

державної соціальної допомоги “Дітям війни” 

задоволити частково.

            Визнати

протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Ромни  Сумської області щодо не нарахування  з 25 листопада 2007 року ОСОБА_1, як дитині

війни, підвищеної пенсії.

            Зобов'язати

Управління Пенсійного фонду України в м.Ромни Сумської області здійснити

перерахунок пенсії ОСОБА_1  як дитини

війни, з 25 листопада  2007 року у

відповідності ст. 6 Закону України  “Про

соціальний захист дітей війни” з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за

віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 

Закону України ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

            В іншій частині в задоволенні позову

відмовити.

            Постанову суду може бути оскаржено до

Харківського апеляційного адміністративного суду  через Роменський міськрайонний суд шляхом

подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне

оскарження і поданням після цього протягом 

20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції

або в порядку  ч. 5 ст. 186 КАС

України. 

            Суддя...                                                                                                 підпис.

            Копія

вірна:

Суддя Роменського міськрайонного суду                                                                          

Сумської області                                                                                         

                   В.О. Шульга