Постанова

від 03.11.2014 по справі 908/2402/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 29» жовтня 2014 р. Справа №908/2402/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Сахно О.А., за довіреністю №272-10/14 від 28.10.2014 року; Чернов В.В., за довіреністю б/н від 17.02.2014 року; Рассальська С.М. (директор);0

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», м.Запоріжжя (вх.№2653(З)/1-40) на рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2014 року по справі №908/2402/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоавтоматизація», м.Запоріжжя,

до Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», м.Запоріжжя,

про стягнення 34083,59 грн. 3% річних, 274554,02 грн. інфляційних витрат, 169122,14 грн. пені,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.08.2014 року по справі №908/2402/14 (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоавтоматизація» 84561,07 грн. пені, 34083,59 грн. річних, 274554,02 грн. втрат від інфляції та 9555,20 грн. судового збору.

Розстрочено виконання рішення в частині стягнення 84561,07 грн. пені, 34083,59 грн. річних та 274554,02 грн. втрат від інфляції на три місяця з виплатами за наступним графіком: до 11 вересня 2014 року - 131066,23 грн.; до 11 жовтня 2014 року 131066,23 грн.; до 11 листопада 2014 року - 131066,22 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2014 року по справі №908/2402/14 в частині стягнення 84561,07 грн. пені та прийняти нове судове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій до суми, яка не перевищує 10000,00 грн.

Як вказує апелянт, зважаючи на фінансові показники діяльності ПАТ «Запоріжтрансформатор», заплановане скорочення працівників, враховуючи той факт, що відповідач на протязі розгляду справи довів своє бажання погасити існуючу заборгованість, здійснивши часткову оплату за договором, скрутне матеріальне становище, що доведено належними та допустимими доказами, місцевий господарський суд необґрунтовано зменшив суму пені, яка підлягає стягненню, лише до 50% від заявленої до стягнення, оскільки є всі підстави для більшого зменшення вказаної суми.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

15.10.2014 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9042), в якому просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач вказує, що за весь період розгляду позовних вимог, відповідач свої зобов'язання за договором поставки №К003701 від 28.09.2012 року щодо сплати за переданий позивачем товар так і не виконав. Станом на 01.09.2014 року заборгованість ПАТ «Запоріжтрансформатор» складає 2683937,56 грн. і займає 98% всієї заборгованості позивача.

На думку позивача, доводи, які викладені в апеляційної скарги в силу приписів чинного законодавства України не є виключними обставинами з наявністю яких законодавець пов'язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

20.10.2014 року від представника ПАТ «Запоріжтрансформатор» до суду надійшло клопотання (вх.№9209), в якому він пояснив, що вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримує в повному обсязі і просить судове засідання у справі №908/2402/14 провести без участі уповноваженого представника.

Харківський апеляційний господарський суд ухвалою від 15.09.2014 року попереджав сторони, що у разі неявки їх представників з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також те, що вони були попереджені про можливість розгляду справи за їх відсутністю, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення клопотання представника відповідача та розгляд справи за його відсутністю.

У судовому засіданні 29.10.2014 року представники позивача проти позиції апелянта заперечували з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників позивача та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоавтоматизація» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (покупець) укладено договір поставки №К003701, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався виготовити і поставити покупцю товар - системи безперервного контролю (СБК) SAFE-TТМ, у строки, у кількості і номенклатурі згідно з додатками, що складають невід'ємні частини цього договору поставки. Покупець, у свою чергу, зобов'язався прийняти зазначений товар і сплатити за нього грошову суму в строки, які також обумовлені в додатках (пункти 1.1., 1.2. договору).

Неналежне виконання відповідачем у справі (покупцем) своїх обов'язків за договором поставки №К003701 від 28.09.2012 року, з урахування додаткових угод до нього, які є його невід'ємними частинами, в частині повної та своєчасної оплати продукції стало підставою для звернення ТОВ «Енергоавтоматизація» до господарського суду з позовною заявою про стягнення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.03.2014 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року по справі №908/492/14 позовні вимоги ТОВ «Енергоавтоматизація» частково задоволені. Стягнуто з ПАТ «Запоріжтрансформатор» на користь ТОВ «Енергоавтоматизація» 2650911,60 грн. основного боргу, 22596,71 грн. пені, 10429,25 грн. річних і 60130,70 грн. судового збору. В частині стягнення 300000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено, у зв'язку із відсутністю предмета спору, оскільки після порушення провадження у справі на рахунок позивача відповідачем здійснена часткова оплата вартості поставленого товару на відповідну суму.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі №908/492/14 від 31.03.2014 року, залишеним без зміною постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року, встановлено факт порушення з боку ПАТ «Запоріжтрансформатор» господарського зобов'язання за договором поставки №К003701 від 28.09.2012 року.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.2 договору поставки №К003701 від 28.09.2012 року сторони погодили, що у випадку затримки строків оплати, порівняно зі строками, встановленими умовами цього договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,3% від ціни невиконаних зобов'язань (вартості неоплаченого товару) за кожний день прострочки.

Згідно ст.ст. 1 , 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що ПАТ «Запоріжтрансформатор» порушено умови договору поставки №К003701 від 28.09.2012 року, то він повинен нести відповідальність у вигляді сплати пені. Згідно розрахунку позивача розмір пені становить 169122,14 грн. за період з 07.02.2014 року по 07.07.2014 року.

Надаючи відзив на позовну заяву відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій до суми, яка не перевищує 10000,00 грн.; відстрочити виконання рішення на 6 місяців та розстрочити виконання рішення протягом 12 місяців з пропорційним щомісячним погашенням суми, що підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пункт 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку винятковості випадків, з наявністю яких здійснюється зменшення розміру штрафних санкції, а тому суд оцінює докази, що підтверджують винятковість випадку, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і за умови їх обґрунтованості має право зменшити розмір неустойки.

Положеннями ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

ПАТ «Запоріжтрансформатор» вказує, що порушення розрахунків за поставлений товар обумовлено особливостями господарської діяльності та у вкрай тяжким фінансовим становищем. Аналіз показників балансу відповідача за перший квартал 2014 року свідчить про наявність збитків у господарській діяльності в сумі 1127220000,00 грн. і про перевищення поточних зобов'язань над оборотними активами більш як в 8 разів, що підтверджується документами наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій, у зв'язку з порушенням господарського зобов'язання, є великим. При цьому, зобов'язання відповідачем із затримкою, але фактично виконується, оскільки сторонами не заперечується факт часткової сплати суми основного боргу.

Надавши правову оцінку вказаним ПАТ «Запоріжтрансформатор» обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні обставини для зменшення розміру пені саме на 50%, тобто до суми у розмірі 84561,07 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Як було встановлено, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати продукції за договором поставки №К003701 від 28.09.2012 року не виконав, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 34083,59 грн. та інфляційних втрат у розмірі 274554,02 грн. за період з 07.02.2014 року по 07.07.2014 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, колегія суддів дійшла висновку, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 84561,07 грн., інфляційних в сумі 274554,02 грн. та 3% річних в сумі 34083,59 грн.

Щодо розстрочення та відстрочення виконання рішення, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право відстрочити або розтрочити виконання рішення.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.7.1.1 та п. 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Оцінка наявності обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання для надання відстрочки або розтрочки виконання рішення провадиться за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням суду по даній справі стягуються штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язання.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Штрафні санкції є додатковим надходженням (прибутком) для «Енергоавтоматизація», які б воно не отримало за умови належного виконання ПАТ «Запоріжтрансформатор» умов договору.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вірно оцінивши в сукупності фінансовий стан відповідача, факт скорочення чисельності працівників та перехід на чотириденний режим роботи, а також враховуючи інтереси позивача (стягувача) дійшов правомірного висновку щодо можливості часткового задоволення заяви відповідача, а саме шляхом надання розстрочки виконання рішення на три місяці з виплатами заборгованості рівними частинами.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2014 року по справі №908/2402/14 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2014 року по справі №908/2402/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.