Ухвала

від 26.02.2009 по справі 22ц-521/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц- 521/09

Головуючий у 1-й інстанції Гапоненко Н

Справа

№ 22ц- 521/09                                           Головуючий у 1-й

інстанції  Гапоненко Н.О.

Категорія  45                                                         Доповідач

апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем  України

             26

лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного

суду Миколаївської області у складі:

головуючого -  Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,       

             при секретарі судового засідання  Штапенко Ю.Д.,          

             за

участю:  

позивача ОСОБА_1

             його

представника   ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3

представників відповідачів ОСОБА_4.,ОСОБА_5

розглянувши  у 

відкритому  судовому  засіданні 

в  місті  Миколаєві 

цивільну  справу

за  

апеляційною   скаргою

ОСОБА_1

на рішення

Березанського 

районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2008 року   

за  

позовом

ОСОБА_1до Коблевської сільської ради Березанського

району Миколаївської області (далі - Коблевська сільрада), ОСОБА_6 і ОСОБА_7

про скасування рішення сесії та визнання недійсними   державних актів  на право 

власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А:   

У лютому 2008 року ОСОБА_1. звернувся

з позовом до Коблевської сільради, ОСОБА_6. і ОСОБА_7. про скасування  рішення сільради  від 28 жовтня 2004 року та визнання недійсними

державних актів на право власності на земельні ділянки в частині площі 0,0134

га., видані 3 серпня 2005 року та 27 грудня 2004 року ОСОБА_6. і ОСОБА_7

Позивач вказував, що після смерті

матері ОСОБА_8, він успадкував будинок за адресою АДРЕСА_1, присадибна ділянка

якого складала 0,1615 га. Однак, під час приватизації земельної ділянки у 2007

року дізнався, що фактична площа ділянки менше на 0,0134 га. Ця частина землі

була передана ОСОБА_6. на підставі незаконного рішення  сільради 

від 28 жовтня 2004 року, яку вона 

незаконно приватизувала, а  потім

подарувала ОСОБА_7. , якому також був виданий незаконний акт на право власності

на земельну ділянку.  

Рішенням  Березанського районного суду Миколаївської

області від 17 листопада 2008 року  в

задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить

скасувати рішення суду, а справу повернути на новий розгляд, посилаючись на

порушення судом вимог матеріального і процесуального права.

З'ясувавши обставини справи та

перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що

ОСОБА_8., яка мала на праві власності будинок АДРЕСА_1, у 1962 році як члену

колгоспу  було виділено 0, 28 га. землі

(а.с.19). Проте за її життя,  земельна

ділянка була зменшена до 0,13 га, про що свідчать данні особових рахунків (а.с.

20).

Позивач 17 лютого 2001 року отримав

свідоцтво про право на спадщину. 22 грудня 2006 року у присутності ОСОБА_1.

були встановлені межі ділянки в натурі для передачі позивачу у власність

земельної ділянки площею 0,1427 га. для будівництва та обслуговування

спадкового будинку, з яких 0,0646 ріллі, а 28 березня 2007 року йому видано

державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Після відведення позивачу

земельної ділянки в натурі, на його особовому рахунку  значиться земельна площею 0,1427 га.

На час отримання позивачем земельної

ділянки, спірна земельна ділянка вже находилася у власності ОСОБА_7. Так,

рішенням Коблевської сільради  від 27

липня 2004 року була дана згода на розробку проекту відведення земельної

ділянки площею 0,19 га у власність ОСОБА_6. для будівництва та обслуговування

житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, а рішенням того

ж органу  від 28 жовтня 2004 року за № 15

були затверджені проекти відведення, вилучення та надання земельних ділянок у

власність громадянам, в тому числі ОСОБА_6. Після встановлення меж земельної

ділянки в натурі їй був виданий державний акт на право власності на земельну

ділянку загальною площею 0,1832 га. від 27 грудня 2004 року. Згідно з планом

меж земельних ділянок, доданих до акту, 

відповідачці передано у власність розташовані окремо ділянки, площею

0,0134 га. та 0,1698  га. ( а.с. 14).

Отримавши акт,  ОСОБА_6. 28 березня 2005 року подарувала

земельні ділянки ОСОБА_7., після чого 9 серпня 2005 року  він отримав відповідний державний акт про

право власності на земельну ділянку.

Встановивши, що спірна земельна ділянка на 2004 рік не належала ні

позивачу, ні його матері, суд дійшов правильного висновку про те, що рішення

сільради та акти про право власності на земельні ділянки видані відповідачам не

порушують прав ОСОБА_1.  У зв'язку з чим

обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

           Доводи

апелянта про порушення судом вимог процесуального права безпідставні. Так, з

протоколів судових засідань  від  21 березня, 5 травня, 20 травня, 23 червня, 8

липня , 22 липня, 5 серпня, 21 серпня , 22 вересня , 14 жовтня, 24 жовтня та 17

листопада 2008 року вбачається,  що позивач

мав представника ОСОБА_9., яка разом з ним брала участь у справі. Як позивач

так і його представник  давали пояснення

по суті спору.  В судовому засіданні  5 серпня 2008 року, де брали участь позивач

та його представник, клопотань про витребування доказів, або інших клопотань,

про що йдеться в апеляційній скарзі, 

ними не заявлялося (а.с. 113). Не було заявлено таких клопотань

позивачем і  в судовому засіданні 21

серпня 2008 року, про що свідчить протокол судового засідання (а.с. 113). Щодо

судового засідання призначеного на 17 листопада 2008 року, то про нього позивач

належним чином повідомлявся, про що свідчить зворотне поштове повідомлення

(а.с. 86,87).

           Всі

наведені обставини свідчать про те, що судом не було порушено право позивача, а

розгляд справи обґрунтовано закінчено  у

його відсутність.

           Не

можуть бути взяті до уваги доводи апелянта щодо громадянства ОСОБА_3оскільки

цих підстав позову ОСОБА_1. не зазначав, та не оспорив договір дарування, який

є чинним правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності  відповідача на земельну ділянку.  

           Щодо

кадастрових номерів земельних ділянок, то вони самі по собі не мають значення,

оскільки в суді доведено, що ОСОБА_6. виділялося у власність дві окремо

розташованих земельних ділянки за одним актом. Ці земельні ділянки і подаровані

нею ОСОБА_7

Також безпідставні посилання апелянта на технічний паспорт його будинку,

оскільки паспорт не є документом, який підтверджує право власності або

користування земельною ділянкою, а лише фіксує фактичний розмір земельної

ділянки, на якій розташовано домоволодіння. Більш того, з матеріалів справи

вбачається, що при отриманні земельної ділянки у власність позивач знав, що

вона є менше  чім зазначено в паспорті,

однак  свій акт не оспорив.

              Його

посилання на дані земельно - шнурової книги на 1962 рік не спростовують  висновків 

суду, оскільки ця книга не відображає ні планів земельної ділянки, ні

наступних дій щодо цієї земельної ділянки. Позивач не надав достовірних доказів

про наявність на 1992  рік  у його матері земельної ділянки  площею 0,1615 га. в натурі, а тимчасове

користування нею земельною ділянкою розміром більше ніж їй було виділено, не

тягне  за собою зміни власника землі.

             Виходячи

з викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

           У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу 

ОСОБА_1відхилити, а рішення Березанського  районного суду Миколаївської області від 17

листопада 2008 року  залишити без

змін.

Ухвала     набирає законної сили з

моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили

може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий :

          Судді :