Постанова

від 02.10.2014 по справі 826/11138/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2014 року 13:07 № 826/11138/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Іконнікової О.Ю., за участю представників: позивача - Лубяниченка В.О., Хомишина М.А., відповідача - Чарковської Л.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СКИД» доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2014 року № 0008542203, № 0008552203, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 липня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СКИД» (далі - ТОВ «СКИД», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2014 року № 0008542203, № 0008552203, прийнятих Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірні суми податкового кредиту та валових витрат були сформовані виключно за результатами господарських операцій між ТОВ «СКИД» та контрагентами (ТОВ «Компанія Телемедіа», ТОВ «СЕВХІМБУД», ТОВ «Венера Трейд», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Медіатрейд») за реально укладеними договорами з поставки товарів/надання послуг.

Наявністю у сторін правочину (договору), волі на укладення договорів та підтвердження фактичного здійснення зазначених господарських операцій, є підписані ТОВ «СКИД» та контрагентами первинні документи.

З цих підстав, позивач стверджує, що правочини між ним та його контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.

Таким чином, висновок контролюючого органу про нікчемність угод, укладених між ТОВ «СКИД» та його контрагентами (ТОВ «Компанія Телемедіа», ТОВ «СЕВХІМБУД», ТОВ «Венера Трейд», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Медіатрейд») є, на думку позивача, абсолютно незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, і як наслідок порушує його права та законні інтереси.

З огляду на викладене, ТОВ «СКИД» вважає, що в нього було достатньо приводів і підстав для правомірного формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками реальних (дійсних) господарських операцій, що були здійсненні між ним та ТОВ «Компанія Телемедіа», ТОВ «СЕВХІМБУД», ТОВ «Венера Трейд», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Медіатрейд».

Також позивач зазначає, що чинне законодавство не покладає на добросовісного платника податків обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками (виконавцями) правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на контролюючі органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання власними контрагентами податкових зобов'язань.

На думку позивача, він мав всі передбачені законодавством підстави для віднесення сплачених за поставлену продукцію/надані послуги ТОВ «Компанія Телемедіа», ТОВ «СЕВХІМБУД», ТОВ «Венера Трейд», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Медіатрейд» коштів до складу податкового кредиту та формування валових витрат, а тому, податкові повідомлення-рішення № 0008542203, № 0008552203 від 16 липня 2014 року винесені Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві без наявності відповідних підстав, а тому, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій. Якщо ж фактичного здійснення господарських операцій не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми, на думку відповідача, не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати коштів.

А тому, на переконання відповідача, висновки з акту перевірки ТОВ «СКИД» є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак, підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2014 року № 0008542203, № 0008552203 відсутні.

В наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКИД» (код ЄДРПОУ 38358817) зареєстроване в державній адміністрації Оболонського району м. Києва 10.09.2012 р. за № 10691020000029176. Вказане товариство розташоване за адресою: 04080, м. Київ, вулиця Чорноморська, будинок 1 (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 716886).

ТОВ «СКИД» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.09.2012 р. за № 16555, станом на дату підписання акта товариство перебувало на обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200075682 від 11.10.2012 р. ТОВ «СКИД» є платником податку на додану вартість з 11.10.2012 р. (індивідуальний податковий номер 383588126541).

До видів діяльності ТОВ «СКИД» за КВЕД-2010 відповідно до Довідки серії АА № 786917 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відноситься, зокрема, 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, 82.20 Діяльність телефонних центрів, 82.92 Пакування, 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах, 62.01 Комп'ютерне програмування, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.

В період з 03.06.2014 р. по 17.06.2014 р. (з 18.06.2014 р. по 24.06.2014 р. перевірку було подовжено на підставі Наказу ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1199 від 17.06.2014 р., з 25.06.2014 р. по 02.07.2014 р. проводилось оформлення матеріалів перевірки) Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СКИД» (код ЄДРПОУ 38358817) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.09.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 10.09.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт № 707/26-54-22-03/38358817 від 02.07.2014 р. (далі - Акт № 707/26-54-22-03/38358817).

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14., пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 39.15 ст. 39, п. 135.1 ст. 135, п. 135.2 ст. 135, п. 135.4 ст. 135, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.3, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 2 407 097,00 грн., у тому числі:

- за IV квартал 2012 року - 43 291,00 грн.;

- за 2013 рік - 2 363 806,00 грн.;

- пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 39.1 ст. 39, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 2 073 038,00 грн., а саме:

- лютий 2013 року - 30 177,00 грн.;

- березень 2013 року - 22 692,00 грн.;

- квітень 2013 року - 51 013,00 грн.;

- травень 2013 року - 27 361,00 грн.;

- червень 2013 року - 9 307,00 грн.;

- липень 2013 року - 578 644,00 грн.;

- серпень 2013 року - 618 821,00 грн.;

- вересень 2013 року - 537 781,00 грн.;

- жовтень 2013 року - 197 247,00 грн.

04 липня 2014 року позивач до контролюючого органу подав заперечення (вих. № 150) на Акт перевірки № 707/26-54-22-03/38358817.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 11 липня 2014 року № 14698/10/26-54-22-03-19, висновки, викладені в акті № 707/26-54-22-03/38358817 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

16 липня 2014 року ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, на підставі Акта перевірки № 707/26-54-22-03/38358817; висновку про результати розгляду заперечень на акт від 11.07.2014 р. № 14698/10/26-54-22-03-19 прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0008542203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2 591 303,75 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 073 043,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 518 260,75 грн.

16 липня 2014 року ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, на підставі Акта перевірки № 707/26-54-22-03/38358817; висновку про результати розгляду заперечень на акт від 11.07.2014 р. № 14698/10/26-54-22-03-19 прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0008552203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 135.1 ст. 135, п. 135.2 ст. 135, п. 135.4 ст. 135, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.3, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 3 008 871,25 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 407 097,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 601 774,25 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «СКИД», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

У відповідності до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Пунктом 39.1 ст. 39 ПК України визначено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Згідно з п. 39.15 ст. 39 ПК України уразі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Приписами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України визначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу (п. 137.4 ст. 137 ПК України).

У відповідності до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. пп. 139.1.3, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема, суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг та витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу (п. 149.1 ст. 149 ПК України).

Також, в пункті 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 186.1 ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

У відповідності до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Приписами п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Компанія Телемедіа», ТОВ «СЕВХІМБУД», ТОВ «Венера Трейд», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Медіатрейд».

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія Телемедіа», суд зазначає наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, між ТОВ «СКИД» (Постачальник) та ТОВ «Компанія Телемедіа» (Покупець) 01.10.2012 р. був укладений Договір поставки № 1 (далі - Договір № 1).

Відповідно до вищевказаного Договору № 1, Постачальник зобов'язується протягом дії Договору поставляти та передавати у власність Покупцеві Товар, а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати Товар згідно з умовами цього Договору (пп. 1.1 п. 1 Договору № 1). Поставка Товарів за цим Договором здійснюється силами, засобами та за рахунок Постачальника на адресу, яку буде вказано в заявці (пп. 2.1 п. 2 Договору № 1). Право власності на поставлену партію Товарів, ризики випадкової загибелі і псування Товару, переходять від Постачальника до Покупця з моменту проставляння уповноваженим представником Покупця (Вантажоодержувача) відмітки про приймання Товару у видатковій накладній на складі Покупця або вказаної ним особи (Вантажоодержувача) (пп. 2.3 п. 2 Договору № 1).

Також, 01.06.2013 р. між ТОВ «Компанія Телемедіа» (Постачальник) та ТОВ «СКИД» Покупець) був укладений Договір поставки № 22/1 (далі - Договір № 22/1).

Відповідно до вищевказаного Договору № 22/1, Постачальник зобов'язується протягом дії Договору поставляти та передавати у власність Покупцеві Товар, а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати Товар згідно з умовами цього Договору (пп. 1.1 п. 1 Договору № 22/1). Поставка Товарів за цим Договором здійснюється силами, засобами та за рахунок Постачальника на адресу, яку буде вказано в заявці (пп. 2.1 п. 2 Договору № 22/1). Право власності на поставлену партію Товарів, ризики випадкової загибелі і псування Товару, переходять від Постачальника до Покупця з моменту проставляння уповноваженим представником Покупця (Вантажоодержувача) відмітки про приймання Товару у видатковій накладній на складі Покупця або вказаної ним особи (Вантажоодержувача) (пп. 2.3 п. 2 Договору № 22/1).

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючі за наслідками перевірки Договорів № № 1, 22/1 встановили, що ТОВ «СКИД», протягом липня та серпня 2013 року, купувало продовольчі товари у ТОВ «Компанія Телемедіа» та в подальшому у відповідних періодах здійснювало продаж даних товарів ТОВ «Компанія Телемедіа» по значно заниженим цінам від покупних цін, що призвело, на думку відповідача, до заниження складу доходів позивача на суму 509 969,00 грн., крім того ПДВ - 101 994,00 грн.

Втім, з таким твердженням неможливо погодитись, оскільки, як встановлено під час розгляду справи, ТОВ «СКИД» до липня 2013 року займалося тільки оптовою торгівлею та не мало орендованого складу та фахівців для отримання та збереження товару, продаж товарів для ТОВ «Компанія Телемедіа», протягом перевіряємого періоду, позивачем здійснювався день в день (дата прибуткової накладної співпадає з датою видаткової накладної).

Таким чином, ТОВ «СКИД» здійснювало приймання товару від постачальників на складі Замовника - ТОВ «Компанія Телемедіа» разом із співробітниками ТОВ «Медіатрейд» на підставі умов Договору про надання послуг від 01.11.2012 р., зокрема співробітники ТОВ «Медіатрейд» перевіряли фактичну наявність кількості товару, що був отриманий від постачальника, шляхом відкриття упаковки (тари) та звірки з даними, що були зазначені у видаткових накладних постачальника.

Після перевірки товару, представники ТОВ «Медіатрейд» товар переупаковували відповідно до п. 4.2 Договору поставки № 1 від 01.10.2012 р., що був укладений між ТОВ «СКИД» та ТОВ «Компанія Телемедіа», що також підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт.

Так як, ТОВ «СКИД» не мало власного (орендованого) складу, товар поступав одразу на склад ТОВ «Компанія Телемедіа».

У зв'язку з тим, що ТОВ «Компанія Телемедіа» затримувало оплати ТОВ «СКИД», а це , в свою чергу, затримувало процес оплати постачальникам, керівництво ТОВ «СКИД» прийняло рішення самостійно продавати товар кінцевому споживачу, тобто займатись роздрібною торгівлею.

Після того, як ТОВ «СКИД» орендувало складське приміщення для здійснення власної господарської діяльності в ПАТ «Спецмеблі» на підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 65/2013-10 від 25.07.2013 р. та викупив Торгову марку «Телемедіа» у ТОВ «Компанія Телемедіа», позивач почав самостійно займатись роздрібною торгівлею кінцевому споживачу.

Вивчивши попит споживачів та пропозиції щодо закупівлі товару у підприємств-постачальників, керівництво підприємства позивача прийняло рішення про закупівлю товару ТОВ «Компанія Телемедіа», так як такий об'єм товару інші постачальники не могли забезпечити одночасно та в найкоротший термін.

Таким чином, товар, що був придбаний у ТОВ «Компанія Телемедіа», реалізовувався кінцевому споживачу виключно з отриманням відповідного прибутку для ТОВ «СКИД», що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними таблицями та копіями первинних документів.

З підстав встановленого вбачається, що і в першому, і в другому випадках, як при реалізації товару ТОВ «Компанія Телемедіа», так і при закупівлі товару у ТОВ «Компанія Телемедіа», підприємство позивача кожного разу отримувало прибуток, який був відображений в податкових деклараціях на прибуток підприємства та ПДВ.

Також, по матеріалам перевірки перевіряючими не було встановлено факту здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з ТОВ «Компанія Телемедіа», в результаті чого відповідач дійшов висновку про завищення позивачем витрат на суму 9 180 422,00 грн.

Даний висновок був зроблений на підставі даних Акту ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «СКИД» (код ЄДРПОУ 38358817) з питань правових відносин з платником податків ТОВ «Дельта Інвест» (код ЄДРПОУ 34622096) щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за листопад 2012 року» № 180/22.5-17/38358817 від 26.02.2013 р.

Однак, з таким висновком також неможливо погодитись, оскільки фактичність та реальність фінансово-господарських відносин підтверджується: Договором № 22/1, наявними в матеріалах справи податковими, видатковими накладними, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями, актом інвентаризації залишків товару на складі, що була проведена інспектором ДПІ.

Крім того, з метою з'ясування певних обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідка: ОСОБА_5 (директор ТОВ «Компанія Телемедіа»), яка повідомила суду про реальність вчинюваних нею правочинів.

Також, суд зазначає, що Акт ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «СКИД» (код ЄДРПОУ 38358817) з питань правових відносин з платником податків ТОВ «Дельта Інвест» (код ЄДРПОУ 34622096) щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за листопад 2012 року» № 180/22.5-17/38358817 від 26.02.2013 р. не може бути належним та допустимим доказом нікчемності правочинів позивача з ТОВ «Компанія Телемедіа», оскільки він фіксував факт взаємовідносин позивача з ТОВ «Дельта Інвест», що відбувались у листопаді 2012 року, в той час як спірні відносини позивача з ТОВ «Компанія Телемедіа» відбувались в липні-серпні 2013 року.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «СЕВХІМБУД», суд зазначає наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, між ТОВ «СКИД» (Покупець) та ТОВ «СЕВХІМБУД» (Постачальник) 01.11.2012 р. був укладений Договір поставки № 11112 (далі - Договір № 11112).

Відповідно до вищевказаного Договору № 11112, Постачальник зобов'язується протягом дії Договору поставляти та передавати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати Товар згідно з умовами цього Договору (пп. 1.1 п. 1 Договору № 11112). Поставка товарів за цим Договором здійснюється силами, засобами та за рахунок Постачальника. Пункт поставки: м. Київ, вул. Корабельна 3, якщо інша адреса поставки не буде зазначена в заявці (пп. 2.1 п. 2 Договору № 11112). Право власності на поставлену партію Товарів, ризики випадкової загибелі і псування Товару, переходять від Постачальника до Покупця з моменту проставляння уповноваженим представником Покупця (Вантажоодержувача) відмітки про приймання Товару у видатковій накладній на складі Покупця або вказаної ним особи (Вантажоодержувача) (пп. 2.3 п. 2 Договору № 11112).

На виконання умов вищевказаного Договору № 11112, ТОВ «СЄВХІМБУД» були виписані видаткові та податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими не встановлено фактичність та реальність купівлі товару позивачем в ТОВ «СЕВХІМБУД» (код ЄДРПОУ 38350053).

Даний висновок був зроблений на підставі даних Акту ДПІ у м. Сєвєродонецьку «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «СЕВХІМБУД» (код за ЄДРПОУ 38350053) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 р. по 30.09.2013 р.» від 28.11.2013 р. № 71/12-14-22-05/38350053.

Втім, з таким висновком неможливо погодитись, оскільки фактичність та реальність купівлі товару позивачем у ТОВ «СЕВХІМБУД» підтверджується: Договором № 11112, наявними в матеріалах справи податковими, видатковими накладними, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями, а також первинними бухгалтерськими документами щодо подальшого продажу товару, що придбавався у ТОВ «СЕВХІМБУД».

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Венера Трейд», суд зазначає наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, на адресу ТОВ «СКИД» в результаті здійснення операцій з придбання побутових товарів у ТОВ «Венера Трейд», останнім були виписані видаткові накладні, а саме:

- № 330 від 11.04.2013 р. на суму 121 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 24 300,00 грн.;

- № 509 від 17.05.2013 р. на суму 34 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -6 800,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими не встановлено фактичність та реальність купівлі товару позивачем у ТОВ «Венера Трейд» (код ЄДРПОУ 38448837).

Даний висновок був зроблений на підставі даних Акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Венера Трейд» (код ЄДРПОУ 38448837) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності за січень, лютий, квітень, травень 2013 року» від 25.07.2013 р. № 524/26-55-22-02/38448837.

Однак, з таким висновком неможливо погодитись, оскільки фактичність та реальність купівлі товару позивачем у ТОВ «Венера Трейд» підтверджується: видатковими накладними № № 330, 509, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями, а також первинними бухгалтерськими документами щодо подальшого продажу товару, що придбавався у ТОВ «Венера Трейд».

Стосовно взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, між ТОВ «СКИД» (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) 02.01.2013 р. був укладений Договір про надання послуг № 1/1 (далі - Договір № 1/1).

По умовам вказаного Договору № 1/1, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки надавати консультації з питань комерційної діяльності Замовника в обсязі й на умовах, передбачених даним Договором (пп. 1.1 п. 1 Договору № 1/1).

Виконавець, відповідно до п. 2 Договору № 1/1, приймає на себе виконання наступної роботи:

- дає консультації, довідки з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку, що виникають в діяльності Замовника;

- проводить експертизу документів, представлених Замовником, готовить проекти документів, дає письмові висновки по питаннях, що виникають в діяльності Замовника;

- перевіряє відповідність документів встановленим вимогам, та ін., надає допомогу Замовникові в підготовці й правильному оформленні зазначених документів;

- на підставі Додаткової угоди до цього договору та Довіреності надає інші послуги;

- при виконанні зазначених обов'язків Виконавець керується чинним законодавством України і даним Договором.

Вартість даних послуг складає 12 000 грн. в місяць.

Оплата проводиться в гривнях на виставлені рахунки Виконавця.

На виконання умов вищевказаного Договору № 1/1, ФОП ОСОБА_4 були виписані прибуткові накладні.

Оплату за вищевказані послуги підприємством позивача здійснено в повному обсязі шляхом перерахування коштів у розмірі 148 408,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими було зазначено, що до перевірки ТОВ «СКИД» не було надано переліку первинних документів, таким чином не було доведено факту зв'язку понесених витрат на консультування з питань діяльності Замовника, а саме:

- заявки Замовника з переліком необхідної кількості послуг, з питань керування, корпоративного, стратегічного й оперативного планування, визначення напрямків розвитку, що виникають під час діяльності Замовника, які передбачені умовами договору;

- звіту Виконавця з конкретним переліком наданої кількості послуг, з питань керування, корпоративного, стратегічного й оперативного планування, визначення напрямків розвитку, що виникають під час діяльності Замовника, які передбачені умовами договору;

- тощо.

Крім того, відповідач акцентує увагу в акті перевірки на те, що особливістю даних консультаційних (юридичних) послуг, які ТОВ «СКИД» замовив у ФОП ОСОБА_4, є те, що підприємство ТОВ «СКИД» вже мало на той час у своєму штаті юриста.

Як наслідок, відповідач в своєму акті перевірки дійшов висновку, що позивачем не було документально підтверджено фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_4 за період січень-грудень 2013 року.

Втім, з таким висновком неможливо погодитись, оскільки фактичність та реальність отримання консультаційних (юридичних) послуг позивачем від ФОП ОСОБА_4 підтверджується: Договором № 1/1, наявними в матеріалах справи звітами про виконані роботи та актами прийому-передачі виконаних робіт, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями.

Крім того, з метою з'ясування певних обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідка: ОСОБА_4 (ФОП), яка повідомила суду про реальність вчинюваних нею правочинів (надання консультаційних (юридичних) послуг).

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Медіатрейд», суд зазначає, що вказаним контрагентом надавались позивачу як інформаційні послуги, так і послуги з пакування.

Як встановлено, між ТОВ «СКИД» (Замовник) та ТОВ «Медіатрейд» (Виконавець) 15.10.2012 р. був укладений Договір про надання інформаційних послуг б/н (далі - Договір від 15.10.2012 р.).

По умовам вказаного Договору від 15.10.2012 р. Виконавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується надати Замовнику послуги з пошуку інформації про потенційних споживачів Товарів Замовника (надалі Інформація), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги (пп. 1.1 п. 1 Договору від 15.10.2012 р.).

Отже, ТОВ «Медіатрейд» займається пошуком потенційних покупців (кінцевих споживачів), оформлює заявки від них та передає списки кінцевих споживачів товару з їх контактними телефонами та поштовими адресами ТОВ «СКИД».

На підставі цих заявок-рахунків, ТОВ «СКИД» комплектує посилки та за допомогою послуг таких компаній як УДППЗ «Укрпошта» та ТОВ «Постман», відповідно до договорів про надання кур'єрських послуг № 192/100 від 28.05.2013 р. та № 50-524 від 14.02.2013 р., відправляє кінцевому споживачу.

Також, між ТОВ «СКИД» (Замовник) та ТОВ «Медіатрейд» (Виконавець) 01.11.2012 р. був укладений Договір про надання послуг б/н (далі - Договір від 01.11.2012 р.) та Додаткова угода № 1 від 01.11.2012 р. до Договору від 01.11.2012 р.

По умовам вказаного Договору від 01.11.2012 р. в порядку та на умовах, визначених Договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги пакування (надалі іменуються «послуги»), а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (пп. 1.1 п. 1 Договору від 01.11.2012 р.).

Виконання наданих послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), додатками до актів приймання-передачі наданих послуг пакування, специфікаціями, банківськими виписками.

Разом з тим, відповідач в своєму акті перевірки дійшов висновку, що позивачем не було документально підтверджено фінансово-господарських відносин з ТОВ «Медіатрейд» (код ЄДРПОУ 38104993) за період листопад 2012 року - грудень 2013 року.

Однак, з таким висновком суд не погоджується, оскільки фактичність та реальність отримання послуг позивачем від ТОВ «Медіатрейд» підтверджується: Договорами від 15.10.2012 р. та від 01.11.2012 р., Додатковими угодами, актами виконаних робіт, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями, тощо.

Крім того, з метою з'ясування певних обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідка: ОСОБА_6 (директор ТОВ «Медіатрейд»), яка повідомила суду про реальність вчинюваних нею правочинів (надання інформаційних послуг та послуг з пакування).

Виходячи з аналізу встановленого, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення документальної планової виїзної перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду, який би стосувався позивача та/або його контрагентів не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу на те, що позивач, як Покупець (Замовник), не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентами (ТОВ «Компанія Телемедіа», ТОВ «СЕВХІМБУД», ТОВ «Венера Трейд», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Медіатрейд»), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «СКИД» з його контрагентами: ТОВ «Компанія Телемедіа», ТОВ «СЕВХІМБУД», ТОВ «Венера Трейд», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Медіатрейд» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності всіх підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежами: податок на прибуток та податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2014 року № 0008542203, № 0008552203, у зв'язку із чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СКИД» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СКИД» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 липня 2014 року № 0008542203, № 0008552203.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКИД» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07.10.2014 р.