Ухвала від 17.09.2015 по справі 826/11138/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ К/800/65663/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Юрченко В.П.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представника позивача Хамишина М.А.

представника відповідача Чарковської Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014

у справі №826/11138/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скид»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скид» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Скид») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2014 №0008542203, №0008552203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185 , п. 186.1 ст. 186 , п. 187.1 ст. 187 , п. 188.1 ст. 188 , п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п. 200.1 , п. 200.2 ст. 200, п. 135.1 ст. 135 , п. 135.2 ст. 135 , п. 135.4 ст. 135 , пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 , п. 137.4 ст. 137 , пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 , пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 , п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.3 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 , п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України . До таких висновків відповідач дійшов з урахуванням того, що при перевірці позивача відповідачем було отримано результати проведених зустрічних звірок контрагентів позивача, по взаємовідносинам з якими ним сформовано валові витрати з податку на прибуток підприємств та податковий кредит з податку на додану вартість. Результати цих зустрічних звірок, на думку відповідача, свідчать про неможливість контрагентів позивача реально здійснювати фінансово-господарські операції та вести господарську діяльність у порядку, передбаченому чинним законодавством.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийнятті оскаржуванні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України ).

Відповідно до ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст. 157 цього Кодексу , та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 цього Кодексу ); придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених ст. 142 і ст. 143 цього Кодексу , та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу; платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до пп. 135.5.6 п. 135.5 ст. 135 цього Кодексу ); витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі ст. ст. 144 - 148 цього Кодексу , з урахуванням п. п. 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 цього Кодексу ; суми податку на прибуток, а також податків, установлених п. 153.3 ст. 153 та ст. 160 цього Кодексу ; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу .

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Скид» (постачальник) та ТОВ «Компанія Телемедіа» (покупець) укладено договори поставки №1 від 01.10.2012, №22/1 від 01.06.2013.

Відповідно до вищевказаних договорів, постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти та передавати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати товар згідно з умовами цього договору.

Фактичність та реальність зазначених фінансово-господарських відносин підтверджується: договорами поставки, наявними в матеріалах справи податковими, видатковими накладними, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями, актом інвентаризації залишків товару на складі.

Також, між ТОВ «Скид» (покупець) та ТОВ «СЕВХІМБУД» (постачальник) укладений договір поставки №11112 від 01.11.2012.

Відповідно до вищевказаного договору, постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти та передавати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати товар згідно з умовами цього договору.

Фактичність та реальність купівлі товару позивачем у ТОВ «СЕВХІМБУД» підтверджується: договором, наявними в матеріалах справи податковими, видатковими накладними, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями, а також первинними бухгалтерськими документами щодо подальшого продажу товару, що придбавався у ТОВ «СЕВХІМБУД».

Згідно матеріалів справи, на адресу ТОВ «Скид» в результаті здійснення операцій з придбання побутових товарів у ТОВ «Венера Трейд», останнім були виписані видаткові накладні, а саме: №330 від 11.04.2013; №509 від 17.05.2013.

Дані про реальність купівлі товару позивачем у ТОВ «Венера Трейд» підтверджується: видатковими накладними №330, №509, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями, а також первинними бухгалтерськими документами щодо подальшого продажу товару, що придбавався у ТОВ «Венера Трейд».

Між ТОВ «Скид» (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) укладений договір про надання послуг №1/1 від 02.01.2013.

По умовам вказаного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки надавати консультації з питань комерційної діяльності замовника в обсязі й на умовах, передбачених даним договором.

Фактичність та реальність отримання консультаційних (юридичних) послуг позивачем від ФОП ОСОБА_4 підтверджується: договором, наявними в матеріалах справи звітами про виконані роботи та актами прийому-передачі виконаних робіт, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями. Крім того, в суді першої інстанції ОСОБА_4, як свідок повідомила про реальність вчинюваних нею правочинів (надання консультаційних (юридичних) послуг).

Між ТОВ «Скид» (замовник) та ТОВ «Медіатрейд» (виконавець) 15.10.2012 був укладений договір про надання інформаційних послуг б/н.

Відповідно до умов вказаного договору, виконавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується надати замовнику послуги з пошуку інформації про потенційних споживачів товарів замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги.

Отримання послуг позивачем від ТОВ «Медіатрейд» підтверджується: договорами, додатковими угодами, актами виконаних робіт, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями, тощо. Крім того, в суді першої інстанції директор ТОВ «Медіатрейд», як свідок повідомила про реальність вчинюваних нею правочинів.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, реальність здійснених господарських операцій підтверджується оформленими належним чином всіма необхідними первинними бухгалтерськими та господарськими документами щодо придбання товарів у постачальників і їх продажу покупцям та використання у власній господарській діяльності, зокрема, договорами, видатковими накладними, актами списання, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, перевезення товарів підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам п. 185.1 ст. 185 , п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України .

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)В.П. Юрченко