Постанова

від 30.10.2014 по справі 826/20334/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20334/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Чуніхін О.М.

представника відповідача Марчук Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Либідь-1» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Відкритого акціонерного товариства «Либідь-1» про стягнення заборгованості в розмірі 80 866,12 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Либідь-1» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 80 866,12 грн., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 19.02.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відкритим акціонерним товариством «Либідь-1» подано декларацію з плати за землю за 2013 рік № 9002730530 від 28.01.2013 р., згідно якої річна сума земельного податку, яка підлягає сплаті за даними платника податку в 2013 році, становить 326 809,32 грн., щомісячно - 27 234,11 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлений строк суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю, контролюючим органом було надіслано на адресу платника податкову вимогу від 05.08.2013 № 107-15, яку останній отримав 13.08.2013, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зі змісту даної вимоги слідує, що станом на 04.08.2013 загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженим грошовим зобов'язанням становить 34235,43 грн.

Також судом встановлено, що податкова вимога відповідачем оскаржена не була.

Позивач, посилаючись на те, що ВАТ «Либідь-1» було самостійно узгоджено суму податкового зобов'язання із земельного податку за 2013 рік, однак до державного бюджету не сплачено, і станом на час звернення до суду за відповідачем обліковувалася заборгованість по земельному податку у розмірі 80 866,12 грн., просив суд стягнути з відповідача вказану суму.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, при цьому виходив з обґрунтованості та правомірності заявленої до стягнення суми боргу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що на час отримання податкової вимоги від 05.08.2013 № 107-15 у підприємства була відсутня заборгованість по орендній платі відповідно до Акту звірки № 4084-20 від 21.08.2013 р. та така вимога вважається відкликаною згідно вимог статті 60 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Підстави для відкликання податкової вимоги встановлені ст.60 Податкового кодексу України.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України.

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

При цьому відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Так, відповідачем у декларації з орендної плати за земельну ділянку за 2013 рік №9002730530 було самостійно визначено суму податку до сплати за рік в розмірі 326809,32 грн. (рівними частками за кожен місяць по 27234,11 грн.).

Відповідно до пункту 287,3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією зворотного боку облікової картки платника податків Відкритого акціонерного товариства «Либідь-1» (а.с. 9, 88), станом на 30.03.2013 за відповідачем обліковувалася переплата по земельному податку в розмірі 20232,79 грн.

Вказане свідчить про те, що за січень-лютий 2013 року відповідачем було в повній мірі сплачено земельний податок, більше того, за ним рахувалася переплата і позивач цих обставин не заперечує.

Відтак, сума до сплати за інші 9 місяців - березень-грудень 2013 року, виходячи з наданої відповідачем декларації, мала становити 224 874,20 грн., виходячи з таких розрахунків: 27234,11 (сума за місяць) * 9 місяців - 20232,79 (сума переплати) = 224 874,20 грн.

При цьому, згідно з наявним у справі платіжними дорученнями, відповідачем було сплачено суму земельного податку за цей період у розмірі 230 788,44 грн., зокрема за платіжним дорученням № 544 від 31.01.2014 на суму 25852,00, № 461 від 28.02.2013 на суму 27234,11, № 506 від 23.09.2013 на суму 4468,22, № 507 від 30.09.2013 на суму 7234,11, № 501 від 20.09.2013 на суму 50000,00 грн., №516 від 11.11.2013 на суму 56000,00 грн., № 524 від 02.12.2013 на суму 30000,00 грн., № 536 від 08.01.2014 на суму 30000,00 грн.

Таким чином, розрахована позивачем сума податкового боргу з плати за землю у розмірі 83450,81 грн., про стягнення якої він звернувся до суду, в тому числі обґрунтованість здійснених ним розрахунків, матеріалами справи не підтверджуються.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

На виконання наведених вимог КАС України, апеляційним судом ухвалою від 18.09.2014 було витребувано у позивача детальний, розгорнутий, викладений у хронологічній послідовності розрахунок податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, які складають податковий борг, в тому числі за видами податків із зазначенням їх кількісних значень. Також, запропоновано сторонам здійснити взаємозвірку узгоджених податкових зобов'язань відповідача за відповідні періоди.

Позивач вимоги ухвали не виконав, розрахунок податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, які складають податковий борг, в тому числі за видами податків із зазначенням їх кількісних значень, не надав. При цьому колегія суддів враховує, що суд першої інстанції також неодноразово витребовував ці докази, проте їх надано так і не було.

Надані акти взаємо звірки податкових зобов'язань відповідача від 9 жовтня 2014 року № 7498-20, № 7500-20, №7495-20, не містять даних від платника, тому апеляційний суд не вважає такі докази належними і допустимими в розумінні КАС України.

Підсумовуючи викладене, враховуючи зокрема, що матеріалами справи підтверджуються обставини сплати відповідачем сум земельного податку за 2013 рік, а також те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено розрахований ним розмір податкового боргу, не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 70 КАС України в обґрунтування власної позиції щодо наявності підстав для стягнення саме цієї суми, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, посилання позивача виключно на сформовану ним податкову вимогу та дані зворотного боку облікової картки платника податків, є недостатніми для підтвердження обставин, на які посилається позивач як підставу позовних вимог.

Відтак, у задоволенні позову, на думку апеляційного суду, слід відмовити з огляду на їх необгрунтованість.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. Висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Либідь-1» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Відкритого акціонерного товариства «Либідь-1» про стягнення заборгованості в розмірі 80 866,12 грн. - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2014 року - скасувати .

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 3 листопада 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.