Ухвала

від 28.10.2014 по справі 645/4018/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 641/9450/13-к Головуючий 1 інстанції

Провадження № 11кп/790/1304/14 ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянула у судовому засіданні, в місті Харкові, кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 15 липня 2014 року.

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, одружена, працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Самара ТІ», яка раніше судима не була,

засуджена за ч. 2 ст.15 і ч.4 ст. 191 КК України до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно господарських функцій на 1 рік і 6 місяців;

за ч.1 ст. 366 КК України до 2 років обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно господарських функцій на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно господарських функцій на 1 рік.

У відповідності до ст. 75,76 КК України ОСОБА_7 від призначеного основного покарання звільнена, з випробуванням 2 роки. ОСОБА_7 зобов`язана не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально виконавчої інспекції і повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

З ОСОБА_7 на користь держави стягнено 3680 грн. витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

ОСОБА_7 визнана винною у службовому підробленні та у закінченому замаху на заволодіння чужим майном у великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Згідно вироку ОСОБА_7 , працюючи головним бухгалтером ТОВ «Самара ТІ», маючи намір на заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах, діючи з метою покращення фінансового стану підприємства за рахунок незаконно отриманих з бюджету коштів, 22 лютого 2013 року склала та подала до Індустріальної МДПІ, міста Харкова, ГУ Міністерства доходів і у Харківській області, декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Самара ТІ» за січень 2013 року, в якій було незаконно заявлено відшкодування ПДВ на користь вказаного товариства у сумі 213881 грн.

Діючи у порушення п. 200.5 ст. 200, розділу V ПК України, ОСОБА_7 усвідомлювала, що на час складання декларації ТОВ «Самара ТІ» не мало права на відшкодування ПДВ, оскільки свідоцтво платника ПДВ ним було отримане 01.02.2012 року, тобто менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається відповідна заява.

Таким чином ОСОБА_7 внесла в податкову декларацію з ПДВ завідомо неправдиві відомості, згідно яким ПДВ підлягав відшкодуванню з бюджету. Податкову декларацію ОСОБА_9 завірила як головний бухгалтер, а також завірила від імені директора ТОВ Шах Біндешвар Прасад, який їй довіряв.

Складену податкову декларацію ОСОБА_7 відправила комп`ютерною мережею «Інтернет» на електронну адресу Індустріальної МДПІ, де 25.02.2013 року, внаслідок камеральної перевірки задекларованих у податковій звітності з ПДВ були встановлені зазначені порушення закону.

Вказані дії ОСОБА_7 призвели до неправомірно заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 213 881 грн. за січень 2013 року, у тому числі на банківський рахунок платника у сумі 118 881 грн., шляхом зарахування у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних періодів у сумі 95000 грн., та зниження залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по декларації за січень 2013 року, у сумі 213 881 грн.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 закрити за відсутністю в її діях складу злочину. Вказує, що ОСОБА_7 не мала умислу на заволодіння бюджетними коштами, що під час складання податкової декларації за січень 2013 року вона помилково і передчасно вказала про бюджетне відшкодування ПДВ, після чого сама виправила цю помилку шляхом направлення 22.02.2013 року уточнюючої податкової декларації за січень 2013 року, в якій суму на бюджетне відшкодування не визначила Вважає, що висновки суду не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, що суд без достатніх підстав визнав ОСОБА_7 винуватою злочинах, передбачених ч.1 ст. 366 і ч.2 ст. 15 і ч.4 ст. 191 КК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, обвинувачену ОСОБА_7 і її захисника ОСОБА_8 , які просили вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу злочину, прокурора, який вважав оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а вирок скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 2 ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення у службовому підробленні і замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм посадовим становищем.

Згідно положень ч.1 ст. 15 КК України обов`язковою ознакою замаху на злочин є наявність у особи прямого умислу, а злочин, передбачений ст. 191 КК України характеризується наявністю корисливого мотиву та мети.

Разом з тим, відповідна форма вини, мотив і мета злочину у обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 не визначені. У порушення п. 2 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку ці обставини злочину, передбаченого ч. 2 ст.15 і ч.4 ст.191 КК України, суд також не встановив, що вказує на порушення права обвинуваченого на захист.

У вироку зазначено, що ОСОБА_7 вчинила інкриміновані її дії з метою покращення фінансового стану підприємства за рахунок незаконно отриманих бюджетних коштів, але таке трактування обставин не відповідає змісту обвинувального акту.

В судовому засіданні ОСОБА_7 винною себе не визнала, стверджувала, що допустила помилку при заявлені в декларації бюджетного відшкодування, оскільки на посаді головного бухгалтера працювала лише декілька місяців і достатнього досвіду не мала.

Заперечення ОСОБА_7 проти обвинувачення переконливими доказами у вироку не спростовані.

Колегія суддів вважає, що вказані порушення кримінального процесуального закону, допущені на стадії досудового розслідування, перешкоджали суду ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 . За таких обставин, у відповідності з п.3 ч.1 ст. 409, ч.1 ст.412 КПК України вирок підлягає скасуванню, з призначенням нового підготовчого засідання.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Фрунзенського районного суду, міста Харкова, від15 липня 2014 року відносно ОСОБА_7 скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції, зі стадії підготовчого засідання.

В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді