Постанова

від 16.07.2009 по справі 25/429

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/429

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 липня 2009 р.                                                                                    № 25/429  

Вищий  господарський  суд  України  в складі колегії

суддів:Грейц К.В. –головуючого, Бакуліної С.В.,Глос О.І.,

розглянувши касаційну скаргуЗАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС"

на постановувід 10.03.2009

Київського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду міста Києва  № 25/429

за позовом ЗАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС"

доКиївської міської ради

проспонукання до виконання дій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 25/429 від 18.11.2008 (суддя Морозов С.М.) задоволені позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "СТС" (уточнені під час розгляду справи) до Київської міської ради про поновлення договорів оренди земельних ділянок № 75-6-00174 від 22.02.2005, № 75-6-00175 від 22.02.2005, № 75-6-00176 від 22.02.2005, вважаючи укладеними угоди до цих договорів в редакції, запропонованій позивачем, з моменту набрання чинності судового рішення.

Київський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою Київської міської ради, постановою від 10.03.2009 (колегія суддів у складі головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Верховця А.А., Тищенко А.І.) рішення у справі скасував та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

ЗАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС", не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, в поданій касаційній скарзі просить його скасувати, рішення у справі залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст.  33 Закону  України "Про оренду землі", ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 152 Земельного кодексу України.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради № 281-2/1491 від 28.05.2004 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею" між сторонами за справою 22.02.2005 укладені договори оренди земельних ділянок із земель міста загальною площею 0,4036 га (земельні ділянки площею 0,3331 га, 0,0186 га, 0,0303 га, 0,0216 га) по вул. Зодчих, 74 в м. Києві строком на 3 роки.

Обґрунтовуючи своє право належного орендаря має на поновлення договорів оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, передбачене нормою ст. 33 Закону  України "Про оренду землі" та пунктами 11.7 договорів, позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на виконання ним всіх вимог, які ставились Київською міською радою у листі від 09.01.2008 № 05-358/260.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків про підставність і ґрунтовність позовних вимог.

Так, суд першої інстанцій, посилаючись на порушення Київською міською радою переважного права позивача на поновлення договорів оренди земельних ділянок внаслідок ухилення від прийняття відповідних рішень, дійшов висновку про наявність підстав для захисту порушеного права на підставі ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 152 Земельного кодексу України і задоволення позовних вимог, заявлених у такий спосіб.

Натомість, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, керувався положеннями ст. ст. 179 –181 Господарського кодексу України, ст. ст. 627, 638  Цивільного Кодексу України, ст. ст. 4, 16 Закону  України "Про оренду землі", ст. ст. 9, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", адже, після закінчення терміну дії договорів оренди землі рішення про їх поновлення на пленарному засіданні сесії Київської міської ради не приймалось, отже, за відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договорів оренди земельних ділянок такі договори не можуть вважатись поновленими на запропонованих позивачем умовах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

    Так, згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України  до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

          Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

           Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 Земельного кодексу України).

   Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Кодексу).

   Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

   Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм та враховуючи, що згідно ч. 4 ст. 202, ст. 627 Цивільного кодексу України двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін, які є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, слід дійти висновку, що необхідною передумовою як укладення договору, так і його поновлення на новий строк, щодо оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, тобто, його волевиявлення.

Таким чином, зобов'язання цього органу укласти чи поновити такий договір, а, тим більше, вважати його укладеним в примусовому порядку за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення від імені територіальної громади права власності та управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

  При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 123, ч. 16 ст. 151 Земельного кодексу України право позивача на звернення до суду обумовлене наявністю відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування, також, до компетенції судів  може бути віднесено розгляд вимог про спонукання ради розглянути відповідне питання на сесії ради, відтак, задоволення позовних вимог у такий спосіб фактично є прийняттям судом замість ради конкретного і бажаного позивачем рішення щодо розпорядження землею.

Посилання позивача на його переважне право, передбачене нормою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не є підставою для задоволення позову, адже, судом першої інстанції не враховано, що таке право може бути реалізоване лише за інших рівних умов перед іншими претендентами на земельну ділянку і, за будь-яких обставин, лише за наявності згоди орендодавця, оформлене, в даному випадку, у вигляді рішення сесії ради, а не листа Київської міської ради від 09.01.2008 № 05-358/260, який розцінений судом першої інстанції як така згода .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги такими, що не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а зводяться до намагання надати їм перевагу над встановленими цією інстанцією обставинами, що за приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду міста від 10.03.2009 у справі господарського суду міста Києва № 25/429 залишити без змін.

Касаційну скаргу ЗАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                           К.В.Грейц

           Судді                                                                                   С.В.Бакуліна

                                                                                                        О.І.Глос