Постанова

від 30.10.2014 по справі 823/8/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року справа № 823/8/13-а

м. Черкаси

12 год. 07 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Паламара П.Г.,

при секретарі - Овсієнко О.І.,

за участю представника позивача Полтавця П.П. - за довіреністю, представника відповідача Савенко Ю.Н. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ММ Пекеджінг Україна» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ММ Пекеджінг Україна» (далі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.12.2012р. № 0006322304 та № 0006332304.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх винесеними з порушенням норм чинного законодавства, а тому вони підлягають скасуванню. В оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях відповідач посилається на акт перевірки, який позивачу не направлявся.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ММ Пекеджінг Україна» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 17.09.2003року, ідентифікаційний код 32654262 та перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області з 17.09.2003р. за № 706.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення ДПІ у м. Черкасах від 04.12.2012 року № 628/22-0 проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Кміс - Торгмаш МК» (код ЄДРПОУ 37740366) щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011 року, березень 2012 року та віднесення до валових витрат у відповідних періодах, в т.ч. по взаєморозрахунках за квітень 2012 року, про що складено акт від 06.12.2012 року № 361/23-2/32654262.

Відповідачем у акті зроблено висновок щодо порушення ТОВ «Укрмілк»:

1. вимог пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 175470 грн., в т.ч. за І квартал на 73076 грн., за ІІ квартал на 39029 грн. та за ІІІ квартал на 63365 грн.

2. вимог п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, внаслідок чого встановлення заниження податку на додану вартість на загальну суму 148935, 0 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на суму 102590 грн., за березень 2012 року на 46345 грн.

Не погоджуючись з висновками, позивач 11.12.2012р. подав до ДПІ у м. Черкасах заперечення до акту документальної позапланової виїзної перевірки.

Рішенням ДПІ у м. Черкасах від 20.12.2012 року № 38635/22-1217 висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки 20.12.2012 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: № 0006332304, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 223403 грн., із яких 148935 грн. основний платіж, а 74468 грн. штрафні (фінансові) санкції, № 0006322304, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 219338 грн., із яких 175470 грн. основний платіж, а 43868 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПКУ витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в)від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139 ст. 139 ПКУ витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України № 996 - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підтвердження реальності вчинених операцій щодо поставки товару позивачем надані суду та досліджені договір поставки № 1202 від 14.02.2014р. укладений з товариством з обмеженою відповідальністю «Кміс - Торгмаш МК», рахунки - фактури, податкові та видаткові накладні, прибуткові ордери за грудень 2011 року, березень-квітень 2012 року, а перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Щодо тверджень відповідача про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, як доказу виконання договірних зобов'язань між позивачем та ТОВ «Кміс - Торгмаш МК», суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, суд наголошує, що відсутність у товарно-транспортних накладних маси товару, кодів перевізника, вантажовідправника, посад особи, що дозволила відпуск та особи, яка здавала вантаж для перевезення не є підставою вважати господарську операцію з поставки товару ТОВ «Кміс - Торгмаш МК» безтоварною.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до ст. 47 ПКУ відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, допущені порушення одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за наявності у ТОВ «ММ Пекеджінг Україна» первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Також, суд зазначає, що відповідачем у липні 2012 року проведена перевірка ТОВ «ММ Пекеджінг Україна» щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, податку на додану вартість з ТОВ «Кміс - Торгмаш МК» за період квітня 2012 року, за результатами якої винесене податкове повідомлення - рішення № 0003852304 від 09.08.2014року, яким підприємству збільшено зобов'язання з податку на додану вартість.

ТОВ «ММ Пекеджінг Україна» подано позов до Черкаського окружного адміністративного суду з вимогою скасувати вказане податкове повідомлення - рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року по справі №2а/2370/3308/2012 податкове повідомлення - рішення від 09.08.2012 року №0003852304 скасоване. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року апеляційна скарга державної податкової інспекції у м. Черкасах залишена без задоволення, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено відсутність фактичного здійснення господарських операцій та порушення позивачем вимог податкового законодавства, а позивачем підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають до задоволення.

Частиною 1 ст.94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 9, 69-70, 86, 94, 97, 122, 158 - 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 20.12.2012 року № 0006322304.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у м. Черкаській області від 20.12.2012 року № 0006332304.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ММ Пекеджінг Україна» сплачений судовий збір в розмірі 2268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 04 листопада 2014 року.