Постанова

від 08.07.2009 по справі 5/161-3453

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/161-3453

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 липня 2009 р.                                                                                    № 5/161-3453  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.

                                               Коробенко Г.П.,

розглянувши матеріали  

касаційної скаргиФГ "Баворовського"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.04.09

у справігосподарського суду Тернопільської області

за позовомПМП "Кальміус"

доФГ "Баворовського"

простягнення 56604, 74 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Язлюк О.М. (дов. від 23.02.09),

відповідача: Баворівська С.Б. (дов. від 25.12.08), Грицаєва П.М. (дов. від 19.01.09),

                                            ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 05.01.2009 господарського суду Тернопільської області позов задоволено, з Фермерського господарства "Баворовського" на користь Приватного малого підприємства "Кальміус" стягнуто 56604,74 грн. боргу, 566, 05 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 07.04.09 Львівського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

          Не погоджуючись з судовими рішеннями, ФГ "Баворовського" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та  процесуального права, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору № 10 від 05.05.2008, укладеного між сторонами справи, відповідачу за видатковими накладними Ка-000049 від 08.05.2008 та № Ка-000063 від 14.05.2008 через його представника на підставі виданої йому довіреності серії ЯОВ №649275 від 07.05.2008 передано ваги автомобільні стаціонарні (25т) та водяну напірну башту загальною вартістю 56605 грн., а на підставі усної домовленості за видатковими накладними №Ка-000040 від 08.04.2008, № Ка-000045 від 30.04.2008, № Ка-000077 від 04.08.2008,  № Ка-000093 від 07.08.2008 та № Ка-000096 від 13.08.2008, через його представника відповідача згідно довіреностей серії ЯОВ №649271 від 08.04.2008,  серії ЯОВ №649274 від 30.04.2008р., серії ЯОВ №649275 від 07.05.2008, серії ЯОВ №649277 від 04.09.2008р. та серії ЯОВ №649283 від 13.08.2008 позивачем поставлено останньому  товар (нафтопродукти) на загальну суму 136726, 94 грн., всього на суму  193331, 94 грн.

За умовами п. 2.2. договору відповідач взяв на себе зобов'язання  провести оплату за отриманий товар шляхом перерахування на рахунок позивача грошові кошти в сумі згідно виписаних витратних накладних на протязі 30-ти банківських днів з дня отримання товару.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на те, що свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому за договором та на підставі усної домовленості товару відповідачем виконано частково, не зважаючи на вимогу (претензія №1 від 17.11.2008) оплатити товар, заборгованість останнього  становила  56604, 74 грн.

Судами досліджено надані відповідачем платіжні доручення № 47 від 10.04.2008, № 63 від 30.04.2008, № 102 від 01.08.2008, № 109 від 11.08.2008, №123 від 04.09.2008, № 131 від 12.08.2008, № 149 від 10.10.2008, № 160 від  20.10.2008, № 164 від 14.08.2008  та  № 178 від 25.11.2008, та встановлено, що в графі "призначення платежу" вказано, що оплата здійснювалась за нафтопродукти, тобто свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару (нафтопродуктів) згідно усної домовленості відповідач виконав повністю, сплативши на користь позивача 136727, 20 грн.

Таким чином, судами з'ясовано, що відповідачем не проведено розрахунок за отримані відповідачем на виконання договору ваги автомобільні стаціонарні та водяну напірну башту на суму 56604, 74 грн.

З врахуванням того, що сторонами не було обумовлено строк оплати отриманого згідно усної домовленості товару, суди правомірно послались на                          ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої кредитор вправі вимагати оплати відпущеного товару у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором.

                Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його  умов не допускається.         

         З врахуванням встановленого судами факту, що договір від 05.05.2008 року укладений на підставі добровільного волевиявлення сторін у встановленому порядку недійсним не визнавався, стаціонарна автомобільна вага (25 т) та водонапірна башта є конструктивно складними речами (предметами) і можливі до демонтажу і монтажу, сторонами дотримано вимог закону про форму договору, арешт з вказаного майна  знято, суди правомірно задовольнили заявлений позов.   

З огляду на викладене, судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України

                                    ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 07.04.2009 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5/161-3453 залишити без змін.

Головуючий                                                                                       Божок В.С.

Судді                                                                                                    Костенко Т.Ф.

                                                                                                              Коробенко Г.П.