Ухвала

від 30.10.2014 по справі 2а-921/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 68528/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сетар» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сетар» (далі ТзОВ «Сетар») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі ДПІ у Личаківському районі м. Львова) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень: №0000422320/0/5773 від 12 березня 2010 року, №0000412320/0/5772 від 12 березня 2010 року, №0000591720/0/5838 від 12 березня 2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000982380/5837 від 12 березня 2010 року. Посилався на їх невідповідність вимогам чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0000422320/3/5773 від 12 березня 2010 року, № 0000412320/3/5772 від 12 березня 2010 року, № 0000591720/3/5838 від 12 березня 2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000982380/5837 від 12 березня 2010 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Личаківському районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що директор підприємства в 2007-2009 роках безпідставно використовував мобільний телефон для власних потреб, внаслідок чого позивачу нараховано податок з доходів фізичних осіб. При виплаті доходу приватному нотаріусу в 2008 році не утримано такий податок в сумі 117 грн. При перерозподілу статутного фонду особа стала власником його 50% та безкоштовно отримала корпоративні права на суму 16600 грн., проте позивачем як податковим агентом не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб, в зв'язку з чим позивачу нараховано такий податок на суму 2929,41 грн. Директору підприємства неправомірно відшкодовано кошти по його звіту без підтверджуючих документів, в зв'язку з чим податковим органом донараховано 1283,72 грн. податку з доходів фізичних осіб. Підприємством занижено приріст балансової вартості запасів на суму 31124 грн. в 4 кварталі 2006 року, 3 кварталі 2007 року, 4 кварталі 2007 року, І та ІІ кварталах 2008 року, 4 кварталі 2008 року. Позивачем завищено валові витрати по господарських зв'язках з ВАТ «Київстар Джі ЕС ЕМ» на 17050 грн. та завищено в 2 кварталі 2009 року убуток балансової вартості запасів на суму 16153 грн., а також завищено податковий кредит на 9456 грн. з ПДВ. За договором з ТОВ «Капітоль» позивач витрати по виконаних роботах не відніс до валових та безпідставно відніс до податкового кредиту суму ПДВ 11667 грн. за серпень 2008 року. Оскаржуваною постановою суду першої інстанції правильність прийняття податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з наявністю таких порушень, не спростовується.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а інші особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що працівниками ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Сетар» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26.02.2010 року № 89/23-2/33895445.

Відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , внаслідок чого занижено податок на прибуток на 32905 грн., в тому числі: в І кварталі 2007 року на суму 309 грн., в ІІ кварталі 2007 року на суму 1240 грн., в ІІІ кварталі 2007 року на суму 1319 грн., в ІV кварталі 2007 року на суму 4277 грн., в І кварталі 2008 року на суму 1865 грн., в ІІ кварталі 2008 року на суму 1835 грн., в ІІІ кварталі 2008 року на суму 2236 грн., в ІV кварталі 2008 року на суму 5939 грн., в І кварталі 2009 року на суму 3052 грн., в ІІ кварталі 2009 року на суму 6014 грн., в ІІІ кварталі 2009 року на суму 4819 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 5381 грн. в ІV кварталі 2006 року.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п. 4.3 ст. 4, п.п. 7.3.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було занижено податок на додану вартість на суму 38147 грн., в тому числі в жовтні 2006 року на суму 480 грн., в січні 2007 року на суму 737 грн., в лютому 2007 року на суму 310 грн., в березні 2007 року на суму 94 грн., в травні 2007 року на суму 233 грн., в червні 2007 року на суму 101 грн., в вересні 2007 року на суму 1056 грн., в жовтні 2007 року на суму 132 грн., в листопаді 2007 року на суму 3039 грн., в грудні 2007 року на суму 49 грн., в січні 2008 року на суму 300 грн., в лютому 2008 року на суму 1191 грн., в травні 2008 року на суму 566 грн., в серпні 2008 року на суму 8992 грн., в вересні 2008 року на суму 2861 грн., в жовтні 2008 року на суму 3797 грн., в листопаді 2008 року на суму 2045 грн., в грудні 2008 року на суму 1295 грн., в січні 2009 року на суму 108 грн., в лютому 2009 року на суму 1098 грн., в квітні 2009 року на суму 1643 грн., в травні 2009 року на суму 484 грн., в червні 2009 року на суму 3681 грн., в липні 2009 року на суму 1022 грн., в серпні 2009 року на суму 1620 грн., у вересні 2009 року на суму 1213 грн.

Перевіркою також встановлено порушення позивачем п. 3.4 ст. 3, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого йому донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 7531 грн. 18 коп.

На підставі акта перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення: від 12.03.2010 року № 0000422320/0/5773; від 12.03.2010 року № 0000412320/0/5772; від 12.03.2010 року № 0000591720/0/5838; від 12.01.2011 року № 0000412320/3/692; від 12.01.2011 року № 0000422320/3/690; від 14.01.2011 року № 0000591720/3/1008 та рішення про застосування про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.03.2010 року № 0000982380/5837.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області скаргу ТзОВ «Сетар» частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 12.03.10 року № 0000412320/0/5772 (від 01.06.10 року № 0000412320/1, від 13.08.10 року № 0000412320/4) в частині 17168,75 грн. основного платежу з податку на прибуток та 8584,37 грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення від 12.03.10 року № 0000422320/0/5773 (від 01.06.10 № 0000422320/1, від 13.08.10 року № 0000422320/4) в частині 14990,41 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 7495,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення від 12.03.10 року № 0000591720/05838 (з урахуванням внесених змін) податкове повідомлення-рішення від 01.06.10 року № 0000591720/1/12058, від 13.08.10 року № 0000591720/4) в частині 1770,43 грн. основного платежу з податку на доходи фізичних осіб та 3540,86 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішення податкового органу про результати повторної скарги в частині залишення в силі податкових повідомлень-рішень за податком на додану вартість за основним платежем у сумі 23156,59 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 7495,70 грн., податку на прибуток за основним платежем у сумі 15689,25 грн. та штрафної (фінансової) санкції 7844,63 грн., податку з доходів найманих працівників за основним платежем у сумі 7044,47 грн. та штрафної (фінансової) санкції 14088,94 грн. позивач оскаржив до Державної податкової адміністрації України.

Рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги Державна податкова адміністрація України залишила без змін податкові повідомлення рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 12.03.2010 року № 0000591720/05838 про сплату податку з доходів фізичних осіб та застосованої штрафної санкції, № 0000412320/0/5772 про сплату податку на прибуток та застосованої штрафної санкції і № 0000422320/0/5773 про сплату податку на додану вартість і застосованої штрафної санкції з урахуванням рішення ДПА у Львівській області від 18.10.2010 року № 23993/10/25-005, прийнятого за розглядом повторної скарги.

Перевіряючи твердження позивача про помилкове зазначення відповідачем заниження доходу на суму 103795 грн. внаслідок реалізації товарів за цінами нижчими за звичайні ціни і відповідно неправомірного нарахування за непрямими методами заниження валового доходу за перевірений період на суму 72671 грн., суд першої інстанції, спираючись на положення ст. 189, ч.1 ст. 190, ГК України , п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оцінивши надані суду накладні на придбання товарів (арк. справи 158-171) та фіскальні чеки реалізації придбаних товарів (арк. справи 152-157), прийшов до правомірного висновку, що реалізація товарів кінцевому споживачеві відбувалась за звичайними цінами, в зв'язку з чим відповідачем протиправно зроблено висновок про заниження зобов'язання по податку на додану вартість на суму 14535,00 грн. внаслідок реалізації товарів кінцевому споживачу по ціні, яка є нижче собівартості. Цих висновків суду першої інстанції не оскаржує податковий орган в апеляційній скарзі.

Досліджуючи обставини справи щодо протиправності висновку відповідача про завищення ТзОВ «Сетар» валових витрат внаслідок віднесення до складу таких витрат 33203,00 грн., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того,що валові витрати ТзОВ «Сетар» включають в себе суму надання послуг стільникового зв'язку з ВАТ «Київстар Джі Ес Ем» на підставі укладеного договору № 2326068 від 05.01.07 року, на підтвердження чого позивачем надано рахунки-фактури (арк. справи 183-188), податкові накладні (арк. справи 130-141) та банківські виписки арк. справи 189-245).

Надання послуг підтверджується податковими накладними: від 30.04.2008 року № 310691/3, від 30.06.2008 року № 385849/3, від 31.08.2008 року № 531882/3, від 30.09.2008 року № 600185/3, від 31.05.2009 року № 531970/3, від 30.06.2009 року № 681766/3 від 31.07.2009 року № 821759/3, від 31.08.2009 року № 971768/3, від 30.09.2009 року №1138517/3, від 31.10.2009 року № 1281735/3, від 30.11.2009 року № 1360539/3, від 31.12.2009 року № 1503950/3.

Щодо висновку відповідача про відсутність на балансі ТзОВ «Сетар» мобільних телефонів, суд обґрунтовано взяв до уваги договори оренди мобільних телефонів №5/01 від 05.01.2007р. та №6/01 від 05.01.2007р. Враховуючи умови укладеного договору з ВАТ «Київстар Джі Ес Ем», позивач користується двома телефонами, оскільки послуга згідно з укладеним договором дозволяє використовувати «клон».

З довідки ТзОВ «Сетар» від 23.06.2011 року видно, що станом на 05.01.2007 року на позабалансовий рахунок позивача 01 «Орендовані необоротні активи» віднесено телефони Nokia 6500 та Sony Ericsson S 500.

Тому ТзОВ «Сетар» правомірно включило до валових витрат послуги мобільного зв'язку на суму 17050,00 грн.

Твердження відповідача про порушення ТзОВ «Сетар» вимог п.4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8, п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» через незастосування до розміру податку наданого блага, що виявилось в оплаті рахунків за надані послуги мобільного зв'язку ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем», суд першої інстанції обґрунтовано вважав безпідставними.

Згідно з договорами оренди мобільних телефонів №5/01 від 05.01.2007р. та №6/01 від 05.01.2007р. ТзОВ «Сетар» має у користуванні два мобільних телефони Nokia 6500 та Sony Ericsson S 500. Вказані телефони закріплені за директором та бухгалтером ТзОВ «Сетар», що підтверджується відповідним наказом.

Враховуючи те, що мобільні телефони та їх номери використовувались ТзОВ «Сетар» виключно у власній господарській діяльності товариства, відповідно до п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми коштів, сплачених ТзОВ «Сетар» згідно з укладеною угодою №232068 від 05.01.2007 року з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем. Україна» на підставі виставлених ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем. Україна» рахунків за надані послуги мобільного зв'язку, правомірно віднесені ТзОВ «Сетар» до складу валових витрат, тому позивачем правомірно не застосовано коефіцієнт 1,17647 і відповідно податок з доходів фізичних осіб не утриманий і не перерахований до бюджету.

Твердження позивача про безпідставне виключення відповідачем із складу валових витрат, пов'язаних з отриманою бракованою продукцією в червні 2009 року на суму 16153,00 грн., є безпідставними.

На підтвердження неправомірності висновку відповідача щодо заниження задекларованих ТзОВ «Сетар» показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів» на суму 31124,00 грн. внаслідок списання бракованого товару на суму 31124,00 грн., позивачем надано акти на списання бракованого товару.

На підставі актів на списання позивачем списано товар на суму 16153 грн. відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, відповідно до якої платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно із вказаним Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку продавцем, до убутку запасів не включається. У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Таким чином, висновки відповідача в цій частині є протиправними.

Щодо неутримання та неперерахування позивачем до бюджету 117 грн. податку з доходів фізичних осіб, виплачених приватному нотаріусу за посвідчення кредитного договору, суд першої інстанції правильно вважав доводи податкового органу в цій частині необгрунтованими.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбачена абзацом другим ст. 4 зазначеного Закону, а також викладацької і наукової у вільний від роботи час.

Згідно з ст. 31 вказаного Закону, приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та, зокрема, юридичною особою. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватним нотаріусом і не належить до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про нотаріат» з доходу приватного нотаріуса справляється податок з доходів фізичних осіб за ставками, встановленими чинним законодавством України.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, в тому числі дохід від здійснення незалежної професійної діяльності.

Пунктом 1.9 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що діяльність приватних нотаріусів відноситься до незалежної професійної діяльності, за умови, що вони не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абз. 2 п.п. 1.8. ст. 1 вказаного Закону прирівнюються до найманої особи.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п.8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. У разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

З аналізу положень Закону України «Про нотаріат» та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» видно, що нотаріуси при здійсненні посвідчення договорів надають фізичним та юридичним особам послуги і відповідно за надані послуги виставляють рахунки, які отримувачі послуг зобов'язані сплатити в повній мірі. У виставленому нотаріусом рахунку зазначена загальна сума послуги у розмірі 780,00 грн. в т.ч. податок з доходів фізичних осіб у розмірі 117 грн.

Юридичні особи, що користуються послугами нотаріуса при посвідченні договорів нотаріусом не виступають податковими агентами, а отже ТзОВ «Сетар» не порушено Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» .

Як видно з матеріалів справи за посвідчення договору приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_2 позивачу видана довідка від 23.04.2008року на суму 780,00 грн.

Отже, твердження податкового органу в частині того, що ТзОВ «Сетар» при посвідченні приватним нотаріусом договору зобов'язане утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб є безпідставним, оскільки у виданій приватним нотаріусом довідці чітко визначено загальну суму за посвідчення договору, в тому числі податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15%.

Щодо доводів податкового органу в частині того, що позивачем прийнято та затверджено певним працівникам авансові звіти, не підтверджені на повну суму відповідними розрахунковими документами в сумі 8558,10 грн., та виплачено згідно з касовими документами власним працівникам на підставі авансових звітів, в результаті чого порушено п. 2.11 ст. 2, п. 3.1 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, суд першої інстанції правильно вважав їх безпідставними.

Згідно з банківськими квитанціями про прийняття готівкових коштів від ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останні здійснили оплату за алкогольні вироби у сумі 4996,20 грн. та за кондитерські вироби у сумі 3561,90 грн. відповідно всього на суму 8558,10 грн.

Як видно з авансових звітів та видаткових касових ордерів на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4. , позивачем правомірно виплачено 28.07.2009 року 4996,20 грн. та 31.08.2009 року 3561,90 грн.

Враховуючи надані у судовому засіданні суду першої інстанції оригінали підтверджуючих документів, а саме квитанцій від 15.07.2009 року № 416 на суму 4996,20 грн. (оплата за алкогольні вироби), які поніс ОСОБА_3 та квитанції від 20.08.2009 року № 4226 на суму 3561,90 грн. (оплата за кондитерські вироби), які поніс ОСОБА_4, а також належним чином посвідчені копії цих квитанцій, оригінали та належним чином посвідчені копії сторінок касових книжок з авансовими звітами про використання коштів, понесені витрати у сумі 4996,20 грн. та 3561,90 грн. були відшкодовані відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4. за видатковими накладними відповідно від 31.08.2009 року та 28.07.2009 року (а.с. 174 т.1).

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про безпідставне донараховання ТзОВ «Сетар» податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1283,72 грн.

Щодо доводів позивача про неправомірність донарахування ТзОВ «Сетар» податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2929,41 грн., суд першої інстанції встановив, що статутний капітал ТзОВ «Сетар» станом на 27.11.2006 року становив 33200 грн. з розподілом часток учасників товариства наступним чином: ОСОБА_5 50% (16600 грн.), ОСОБА_6 50% (16600 грн.).

Відповідно до протоколу зборів учасників ТзОВ «Сетар» від 27.11.2006 року № 2, засновника товариства ОСОБА_6 було виведено із числа засновників відповідно до поданої ним заяви.

ОСОБА_6 вийшов з числа засновників та свою частку залишив в розпорядженні товариства.

Вказаним вище протоколом вирішено провести перерозподіл часток учасників у статутному капіталі ТзОВ «Сетар» наступним чином: ОСОБА_5 50% статутного капіталу та ОСОБА_7 50% статутного капіталу, актом прийому передачі частки статутного капіталу передбачено, що сплату податку з доходів фізичних осіб покладено та зобов'язано здійснити сплату такого податку ОСОБА_7

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку. Згідно з п. 1.2 ст. 1 вказаного Закону, дохід сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість.

Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з вказаним Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п.п. «г» п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятком, передбаченими пунктом 4.3. цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обовязковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з вказаним Законом.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», на порушення якого посилається відповідач, передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 вказаного Закону.

Враховуючи те, що згідно з актом прийому-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ «Сетар» ОСОБА_7 передано частку у статутному капіталі товариства із зобов'язанням її сплатити податок з доходів фізичних осіб за отриману частку, суд першої інстанції правильно вважав, що обов'язок щодо сплати вказаного податку виник у ОСОБА_7, в зв'язку з чим вимоги податкового органу до позивача щодо сплати такого податку є безпідствними.

Щодо правомірності включення ТзОВ «Сетар» до складу податкового кредиту податку на додану вартість з послуг, наданих ТзОВ «Капітоль» за розробку дизайну торгових залів та розповсюдження рекламних флаєрів на загальну суму 70000 грн., то суд першої інстанції правомірно вважав помилковою позицію податкового органу щодо протиправного включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарській операції з вказаним контрагентом.

Як видно з матеріалів справи, між ТзОВ «Сетар» та ТзОВ «Капітоль» було укладено договір про надання послуг з розробки дизайну торгових залів та розповсюдження рекламних флаєрів №22/04 від 04.08.2008р., згідно якого покупець взяв на себе зобов'язання здійснити розробку дизайну торгових залів по вул. Ш.Руставелі, а також розповсюдження флаєрів.

За результатами виконаних зобов'язань підписано акт прийому-передачі виконаних робіт №22 від 31.08.2008р., а також звіт про виконані роботи.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 16667 грн. на підставі вказаних акту прийому-передачі виконаних робіт, звіту про виконані роботи, а також належним чином оформленої податкової накладної №4 від 31.08.2008р.

Встановлено, що вказаний акт виконаних робіт відповідає вимогам чинного законодавства, є первинним документом, який містить відомості про фактично проведену роботу, підтверджує фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), підтверджує та доводить їх використання підприємством у власній господарській діяльності, тому є підставою для включення вартості даних послуг, відображених у складених згідно з чинним законодавством первинних документах до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної.

Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що правомірність включення до складу податкового кредиту позивача відповідних сум ПДВ підтверджується первинними документи, які оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», які, зокрема, підтверджують факт виконання послуг, а також підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача.

Тому позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 16667 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкові повідомлення рішення відповідача № 0000422320/3/5773 від 12.03.2010 року, № 0000412320/3/5772 від 12.03.2010 року, №0000591720/3/5838 від 12.03.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000982380/5837 від 12.03.2010 року є протиправними.

В зв'язку з цим, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги, наведені вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року в справі № 2а-921/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М.Старунський