Ухвала

від 30.10.2014 по справі 807/117/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 4333/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представників позивача Салата О.Й., Аги В.В., Хобта М.В.,

представника відповідача Михайлова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Закарпатській області, Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, Міністерства доходів і зборів України, про визнання протиправними та скасування акту перевірки, рішень суб'єкта владних повноважень та податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» звернулося до суду з адміністративним позовом до Ужгородської об'єднаної державної інспекції головного управління Міндоходів у Закарпатській області, Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, Міністерства доходів і зборів України, про визнання протиправними та скасування акту перевірки, рішень суб'єкта владних повноважень та податкових повідомлень рішень.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року позов задоволено частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Ужгородської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 28.08.2013 року №№ 16/15-0/22086924 та №17/15-0/22086924. В задоволенні інших позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з даним судовим рішенням, Відповідач Ужгородська ОДПІ оскаржив його в апеляційному порядку.

Як зазначає Ужгородська ОДПІ в апеляційній скарзі, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення є правомірними та винесені з дотриманням норм чинного законодавства за наслідками відповідної перевірки.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представників Позивача, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і знайшло підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, що в період з 01.08.2013 року по 07.08.2013 року податковим органом проводилась позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації за травень 2013 року. За результатами вищевказаної перевірки складено Акт №128/15-0/22086924 від 14.08.2013 року.

Як зазначено в акті перевірки, ТзОВ «МІК» порушило, зокрема, вимоги п.200.4, п.200.6 абз.а) п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, на думку перевіряючих, занижено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2013 року на суму 442520,00 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки Ужгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області 28.08.2013 року були винесені податкові повідомлення-рішення від 28.08.2013 року №17/15-0/22086924 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість та № 16/15-0/22086924 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТзОВ «МІК».

Як вбачається із акту перевірки підставами для висновків про порушення відповідачем чинного законодавства стало, на думку податкового органу, зокрема:

- порушення п.200.4, п.200.6 абз. а) п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, а саме виявлений факт заниження заявленої ТзОВ «МІК» суми бюджетного відшкодування, хоча правомірність та достовірність заявленої суми до бюджетного відшкодування ПДВ не було предметом даної перевірки.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податкові декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статі. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. Жодних обмежень щодо врахування такого від'ємного значення протягом конкретних періодів чинним законодавством України не передбачено.

Крім того, підпунктом 200.7 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З наведеної норми випливає, що одержання бюджетного відшкодування є правом, а не обов'язком платника податків. Наявність у податкового органу передбаченого п.п. «а» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України повноваження з надіслання платнику податку податкового повідомлення, в якому зазначаються сума заниження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування та підстави для її вирахування не свідчить про обов'язок платника податку заявляти суму ПДВ до відшкодування одразу після виникнення права на це.

Попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Відповідно до п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

На підставі аналізу вказаних положень Податкового кодексу України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що законодавець не ставить для платника податків обов'язкової умови заявляти до бюджетного відшкодування від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду виключно в наступному податковому періоді.

Натомість, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в межах строку, встановленого п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 за №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (п. 4.6.5.) (чинного на момент існування спірних правовідносин) платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4).

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).( 4.6.6. вказаного Наказу).

Крім того, як вірно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, згідно пункту 56.1. статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Ужгородського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року у справі № 807/117/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.С. Затолочний

Судді: В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 31.10.2014 року