Постанова

від 14.07.2009 по справі 6/454

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/454

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 липня 2009 р.                                                                                    № 6/454  

Вищий  господарський  суд  України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е.Чернов Є.В.Цвігун В.Л.

за участю представників:

військового прокурора центрального регіону УкраїниМіністерства оборони України

Хруленко О.В. –(посв. № 658 від 23.7.2007)Примак А.І. –(дор. № 220/925/д від 31.10.2008)

розглянув касаційну скаргуТОВ "СБМ-ЛТД"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 31 березня 2009 року

у справі№ 6/454 господарського суду м. Києва

за позовомТОВ "СБМ-ЛТД"

доМіністерства оборони України

за участюзаступника військового прокурора центрального регіону України

провизнання права власності та визнання добросовісним набувачем

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.12.2008 (суддя: С.Ковтун) позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно та визнання добросовісним набувачем задоволені частково. Вимоги про визнання права власності на нерухоме майно задоволені. В іншій частині вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач на виконання договору купівлі-продажу від 10.01.2008 сплатив відповідачу обумовлену суму коштів, сторонами договору підписаний акт прийому-передачі, тому позивач довів право власності на спірне майно, тоді як майно фактично перебуває у володінні відповідача і він безпідставно перешкоджає у здійснені права власності позивача.

В частині відмови у позові про визнання добросовісним набувачем рішення мотивовано тим, що на момент укладення договору купівлі-продажу право власності продавця на спірне майно встановлено відповідно до вимог законодавства, доказів придбання майна у особи, яка не мала права його відчужувати суду не надано та протилежне підтверджується наданими суду доказами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 (судді: Б.Отрюх, А.Тищенко, В.Корсак) рішення господарського суду м. Києва від 08.12.2008 скасовано. В позові відмовлено повністю.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач набув право власності на спірне майно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10.01.2008, тому є власником спірного майна і його право власності порушено не було та  відповідачем не оспорюється.   

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити без зміни.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції обмежив позивача у захисту суб'єктивного права, невірно застосувавши ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право на звернення за судовим захистом у випадку порушення, невизнання або оспорення цивільного права.

Позивач подав клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника в судовому засідання через знаходження його у відпустці.  

Згідно з ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд  відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З мотивів заявленого клопотання касаційна інстанція зазначає, що участь сторін обов'язковою не визнавалася, а заявник не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників прокурора та відповідача,  вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 16 ЦК України визначає ті види матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді.

За змістом п.1 ч.2 цієї статті, одним із способів захисту цивільних права та інтересів може бути визнання права власності.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Можливість звернення до суду за захистом своїх справ або охоронюваних законом інтересів пов'язується, як процесуальним, так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, чим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності.

Судом встановлено, що позивач є власником спірного майна за договором купівлі-продажу від 10.01.2008.

Відмовляючи в позові суд апеляційної інстанції правомірно виходив з відсутності необхідності визнавати за позивачем право власності на спірну нерухомість за наявності у нього правовстановлюючого документу –договору купівлі-продажу від 10.01.2008 р.

Відповідний договір купівлі-продажу як правова підстава набуття права власності не визнаний недійсним.

Зважаючи на цю обставину касаційна інстанція погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність підстав для визнання за позивачем права власності оскільки позивач є власником, що підтверджено матеріалами справи.

Вимога про встановлення особи добросовісним набувачем є встановленням факту, що має юридичне значення і сама по собі до відновлення порушеного права не призводить, отже самостійним предметом позову бути не може.

Відповідні факти можуть встановлюватись судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Отже, встановлення такого фату, як визнання особи добросовісним набувачем, може бути встановлений господарським судом у спорі, пов'язаним з визнанням права власності.

Враховуючи, що при вирішенні господарського спору про право власності суд апеляційної інстанції відмовив, така відмова виключає встановлення факту добросовісного набуття яке самостійним предметом позову бути не може, а отже самостійної мотивації наявності чи відсутності поза вирішенням спору про право мати не може.

Доводи касаційної скарги зазначених обставин не спростовують, скаржником не доведено порушення господарськими судами норм матеріального права щодо встановлених судом обставин справи.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 у справі          № 6/454 господарського суду м. Києва залишити без зміни –а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                                                 В. Овечкін          

судді                                                                                                                             Є. Чернов

                              В. Цвігун