Постанова

від 30.10.2014 по справі 907/637/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Справа № 907/637/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Кравчук Н. М.

суддів Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Свалявські мінеральні води" (надалі ТДВ "Свалявські мінеральні води") за № 1777 від 12.09.2014р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 03.09.2014р.

у справі №907/637/14

за позовом: Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі ДП "Придніпровська залізниця"), м. Дніпропетровськ

до відповідача: ТДВ "Свалявські мінеральні води", м. Свалява, Закарпатської області

про: стягнення 50 215,00 грн. штрафу,

з участю представників сторін:

від позивача: Барчунінов К.О. - представник (довіреність № 36 від 01.01.2014р.)

від відповідача: Зубенко А.В. - представник (довіреність №1911 від 03.09.2014р.)

Представникам сторін роз'яснені права та обов'язки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.09.2014р. у справі № 907/637/14 (суддя Бобрик Г.Й.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТДВ „Свалявські мінеральні води" на користь ДП „Придніпровська залізниця" суму 50 215,00 грн. штрафу та 1 827 грн. на відшкодування судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній адреси вантажоодержувача, що є підставою для притягнення відповідача до відповідальності; констатовано, що розрахунок штрафу здійснено правильно, у відповідності до вимог Статуту.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТДВ "Свалявські мінеральні води" подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги частково на суму 5 021,50 грн. та 1 827,00 грн. на відшкодування судового збору. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не задоволено клопотання про зменшення розмір штрафу до 10 % від загальної суми, тобто до 5 021,50 грн., мотивуючи тим, що стягнення штрафу у такому великому розмірі не відповідає принципам законності та справедливості, скаржник поклиикається на складну політичну ситуацію в країні, різке здешевлення національної валюти, що призвело до підвищення цін на комплектуючі матеріали, паливо, логістичні послуги, зниження купівельного попиту. Також як на підставу для зменшення розміру штрафу просив суд взяти до уваги, що своїми ненавмисними діями відповідач не спричинив значних збитків позивачу та те, що даний випадок є винятковим. Однак, суд наведені доводи відповідача не взяв до уваги, чим порушив норми процесуального права.

17.09.2014р. автоматизованою системою документообігу суду дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. в склад колегії суддів для розгляду справи №907/637/14 введено суддів Гнатюк Г.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.10.2014р.

В судовому засіданні 14.10.2014р. оголошено перерву до 30.10.2014р., про що сторони повідомлені під розписку.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, зазначив, що доводи скаржника суперечать чинному законодавству, погодження на зменшення штрафу суду не надав, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2013р. на станцію Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці зі станції Свалява Львівської залізниці по залізничній накладній №35569391 прибув вагон №58021296, відправником якого є ТДВ „Свалявські мінеральні води".

Згідно із залізничною накладною №35569391 вагон №58021296 прибув на адресу ТзОВ „Сігма - Запоріжжя", яке знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. Шмідта, 116 Г (а.с. 12).

Однак, вантажоодержувача з такою адресою по станції Запоріжжя-Вантажне Придністровської залізниці не акредитовано.

Вагон №58021296 був затриманий до з'ясування вантажоодержувача, про що було складено акт загальної форми №3958 від 24.12.2013р., та на станцію відправлення направлена телеграма №100 від 24.12.2013р. з запитом про уточнення вантажоодержувача (а.с. 13-14).

24.12.2013р. після отримання телеграми №9 від 24.12.2013р. зі станції відправлення Свалява Львівської залізниці, вагон було видано належному одержувачу - ТзОВ „Сігма - Мелітополь" за адресою: м. Мелітополь, вул. Шмідта, 116а, про що було складено акт загальної форми №3959 від 24.12.2013р. (а.с.13).

Відповідно до ч.1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній

Позивач на підставі наведеного та відповідно до п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, вимог ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 50 215,00 грн.

При прийнятті постанови колегія суддів керувалася наступним.

Частиною 6 ст. 306 ГК України встановлено, що відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.ст. 908, 909 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Повноваження, права та обов'язки залізниць визначаються Законом України «Про залізничний транспорт», їх статутами.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній (ст. 24 Статуту).

Згідно ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п.5.5 розділу 5 «Правил оформлення перевізних документів» якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Враховуючи викладене, відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.

За ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту, тобто у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Отже, цивільним та господарським законодавством України встановлено, що відповідальність суб'єктів господарювання у сфері здійснення перевезень залізничним транспортом визначається, в тому числі, транспортним статутом залізниць.

Обставини, зазначені в актах загальної форми, свідчать про те, що при заповненні залізничної накладної №35569391, відповідачем було невірно зазначено адресу вантажоодержувача - ТзДВ «Сігма-Запоріжжя», адреса : м. Мелітополь, вул. Шмадта, 116-Г замість ТзДВ «Сігма-Запоріжжя», адреса : м. Мелітополь, вул. Шмадта, 116а . Згідно вказаної накладної сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає 10 043,00 грн. (10 043,00 грн. х 5), в зв'язку з чим розмір нарахованого штрафу становить 50 215,00 грн.

В своїй апеляційній скарзі, скаржник покликається на те, що судом першої інстанції було порушено норми статті 83 ГПК України, не задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, оскільки судом не взято до уваги, що розмір штрафу надмірно високий, а збитків позивач фактично не поніс.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру штрафу це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватися певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

За оцінкою апеляційного господарського суду відповідачем не надано доказів на підтвердження винятковості випадку вчиненого порушення, що могло слугувати підставою для зменшення штрафу, навпаки, самим позивачем до матеріалів справи долучено два рішення господарського суду Закарпатської області, з яких вбачається, що таке порушення (невірне зазначення відомостей у залізничних накладних) відповідачем здійснюється систематично (а.с. 27-34).

Крім того, у пункті 6.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. № 04-5/225 роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень , незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, які підставно задоволені місцевим господарським судом в повному обсязі.

Так, відповідно ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 03.09.2014р. у справі № 907/637/14 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.