Постанова

від 19.05.2015 по справі 907/637/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа № 907/637/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді Дубник О.П.

суддів: Матущака О.І.

Скрипчук О.С.

при секретарі Довгополові А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства (далі - ДП) «Придніпровська залізниця» № НЮс-04/161 від 09.04.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/1886/15 від 27.04.2015 р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2015 р.

у справі № 907/637/14 (суддя Ремецькі О.Ф.)

за позовом ДП „Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Товариства з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) «Свалявські мінеральні води», м. Свалява

про стягнення суми 50215 грн. штрафу

за участю представників сторін:

від позивача: Губорєв К.С., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Зубенко А.В., представник (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку із чим хід судового процессу фіксується у протоколі судового засідання.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2014р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2014р., позов ДП "Придніпровська залізниця" до ТДВ "Свалявські мінеральні води" задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 50 215, 00 грн. штрафу.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2015р. вищезазначені судові акти у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області. Направляючи справу до місцевого суду, суд касаціної інстанції зазначив, що при новому розгляді справи, для забезпечення всебічного ба об'єктивного вирішення спору, суд повинен надати належну оцінку клопотанню відповідача про зменшення штрафу, враховуючи інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання обов'язку, незначність прострочення виконання, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), ступінь виконання зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2015р. (суддя Ремецькі О.Ф.) у справі № 907/637/14 позовні вимоги ДП „Придніпровська залізниця" до ТДВ „Свалявські мінеральні води" про стягнення суми 50 215 грн. штрафу задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму 5 021, 50 грн. штрафу та 1 827 грн. судового збору.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий суд виходив із наявності клопотання відповідача про зменшення суми штрафу до 5 021, 50 грн.. Відповідно до ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України та враховуючи обставини справи (зокрема своєчасність виправлення помилки у накладній, невідповідність розміру стягуваної неустойки, тощо), місцевий господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та зменшив розмір штрафу, яку відповідач повинен сплатити позивачу до 10 %.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду, ДП «Придністровська залізниця» оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що місцевий господарський суд безпідставно зменшив розмір штрафу до 5 021, 50 грн. Апелянт вважає, що відповідач у поданому клопотанні про зменшення штрафу не довів винятковість обставин, які би мали стати причиною такого зменшення, зокрема, ТДВ «Свалявські мінеральні води» не надало, на думку апелянта, жодних доказів того, що перебуває у скрутному матеріальному становищі та того, що нестабільна економічна ситуація в країні призвела до підвищення цін на комплектуючі матеріали необхідні для здійснення товариством своєї діяльності, паливо, логістичні послуги, зниження купівельного попиту, припинення ТДВ «Свалявські мінеральні води» виробництва своєї продукції, тощо.

Крім того, скаржник вказує, що діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи України має вагоме значення в тому числі для економічного розвитку держави, і не взяття судом першої інстанції цього факту до уваги, при зменшенні розміру штрафу до 10% заявлених позовних вимог, є порушенням принципу рівності сторін у судовому процесі, у зв'язку із чим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу доводи апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач стверджує, зменшення розміру неустойки жодним чином не впливає на правильність її визначення, як того вимагає Статут залізниць України. ТДВ «Свалявські мінеральні води» зазначає, що заявлена до стягнення сума є необґрунтованою, оскільки, збитків при допущеній помилці жодні із учасників перевезення не зазнали і така, одразу після отримання інформації про її наявність, була виправлена відповідачем.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду зробила висновок, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138), зареєстровано в МЮУ 24.06.2011р. за № 765/19503 (далі - Правила), передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

Відповідно до додатку 3 Правил, графа накладної № 4 "Одержувач" заповнюється у порядку, передбаченому для графи № 1 "Відправник".

У графі № 1 "Відправник" зазначено, відправником може бути одна юридична або фізична особа. Відомості щодо відправника: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта, поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти.

З наявної у матеріалах справи залізничної накладної № 35569391 вбачається, що 24.12.2013р. зі станції Свалява Львівської залізниці на станцію Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці прибув вагон № 58021296 з вантажем за назвою: води мінеральні, натуральні і штучні (5124 шт.), Відправником товару, визначеного накладною є ТДВ «Свалявські мінеральні води» термін доставки визначено до 23.12.2013р.

Згідно ст. 129 Статуту, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Відповідно до акту загальної форми 3958 від 24.12.2013р. працівники станції прибуття вантажу затримали вагон на станції призначення через те, що під час прибуття вищевказаного вагону на станцію Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці виявлено розбіжності в документах, зокрема, невірно зазначена адреса станції прибуття ТОВ «Сігма - Запоріжжя»: замість адреси: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Шмідта 116-А вказано адресу Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Шмідта 116-Г . Час затримки вагону розпочався о 04 год. 05 хв.

Телефонограмою № 100 від 24.12.2013р. станція Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці повідомила ТДВ «Свалявські мінеральні води» про помилку щодо адреси прибуття товару, яка вказана у накладній і у зв'язку із чим затримано товар.

Акт загальної форми 3959 від 24.12.2013р. містить інформацію про те, що відповідно до телефонної вказівки станції Свалява Львівської залізниці № 9 від 24.12.2013р. у перевізному документі здійснено виправлення адреси станції прибуття, зокрема, зазначено, що адресою станції прибуття є Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Шмідта 116-А. Час закінчення затримки вагону - 12 год. 30 хв.

У зв'язку із наведеним ДП "Придніпровська залізниця" звернулося в Господарський суд Закарпатської області з позовом до ТДВ "Свалявські мінеральні води" про стягнення штрафу в розмірі 50 215, 00 грн. у зв'язку з неправильним зазначенням у накладній адреси одержувача (штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення). У відповідності до ст. 23 Статуту відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Статтею 24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до п. 5.5. Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Наведене свідчить про те, що чинне законодавство України передбачає обов'язок сплати перевізником штрафу у 5-ти кратному розмірі провізної плати в випадку невірного заповнення вантажовідправником накладної, в тому числі щодо адреси одержувача товару.

Згідно накладної № 35569391 від 24.12.2013р. сума провізної плати вантажу залізницею складає 10 043 грн.

Розмір нарахованого штрафу визначено в 50 215 грн. (10 043 * 5), який господарським судом першої інстанції визнано обґрунтованим.

Такий розрахунок не заперечується і самим відповідачем, однак, останнім заявлено клопотання про зменшення його розміру до 10% з заявленої до стягнення суми.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення розміру штрафу до 10% з 50 215 грн., з врахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського Кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного Кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального Кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. визначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У пункті 14 листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)» № 01-08/71 від 02.02.2010р. зазначено, що з огляду на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Згідно ч.1 ст. 43 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків у зв'язку з неправильно зазначеною відповідачем у даному випадку адреси вантажоодержувача. Допущене відповідачем порушення не спричинило збитків ні залізниці ні іншим учасникам господарських відносин.

Крім того важливим залишається факт негайного (одразу після отримання інформації про її наявність) усунення допущеної помилки відповідачем та те, що саме зобов'язання виконане в цілому.

З наведеного можна зробити висновок про наявність виняткових підстав для зменшення належного до сплати штрафу, відтак, оскаржуване рішення прийняте з урахуванням усіх обставин справи, з дотриманням норм чинного законодавства та зі збереженням інтересів обох сторін по справі, у зв'язку із чим його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.02.2014р. у справі № 905/6417/13 та від 11.03.2014р. у справі № 918/1085/13.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за її розгляд, відповідно до ст. 49 ГПК УКраїни слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2015р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на ДП «Придніпровська залізниця».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2015р.

Головуючий - суддя: Дубник О.П.

Суддя Матущака О.І.

Суддя Скрипчук О.С.