Постанова

від 27.10.2014 по справі 813/5954/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року № 813/5954/14

о 15 год., 23 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України, представник - Демчук І.Д. до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, представник - Чубак Н.В. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0002322204, №0002302204 від 19.06.2014 року

Позивач - Інститут мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0002322204, №0002302204 від 19.06.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки позивача відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із висновками відповідача за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача, оскільки нікчемність правочинів укладених позивачем із його контрагентами, оскільки реальність таких повністю підтверджується первинними документами. Сума податку на додану вартість та податку на прибуток за податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями, включено Інститутом МСКОЕ Карпатського ДЦНАНУ до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства в період що перевірявся. Розрахунки за надані послуги проведені в повному обсязі через розрахунковий рахунок підприємства в повному обсязі.

Відтак, позивач придбав послуги та сплатив за них ПДВ, тобто послуги (товар) придбавався для використання у власній господарській діяльності, що свідчить про те, що позивачем фактично понесено витрати, які правомірно включені до валових та до складу податкового кредиту, та правомірно відображені у податковій звітності за відповідний період.

Нормами чинного Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи придбані товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Позивач вказує що ним правомірно включено до складу податкового кредиту (відображено у податковій декларації з ПДВ у відповідний звітний період), оскільки в період що перевірявся, податок на додану вартість сплачений надавачеві товарів, робіт (послуг), що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, деклараціями з ПДВ.

Крім цього, позивачем було повністю забезпечено доступ податковим інспекторам до документів бухгалтерського та податкового обліку, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства за період що перевірявся, зокрема, реєстру податкових накладних, податкових накладних, видаткових накладних, виписок з банківських рахунків, декларацій з податку на додану вартість, оборотно - сальдових відомостей, банківські документи, журнали-ордери тощо.

Також позивач зазначає, що органами ДПС не представлено жодного процесуального документу який свідчив, що зобов'язання які були виконані сторонами по укладених договорах між контрагентами та позивачем на надання товарів, робіт (послуг) є такими, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що за результатами перевірки складено акт від 04.06.2014 року та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0002302204 від 19.06.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 19289,25 грн. (основний платіж - 12859,50 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6429,75 грн.) та № 0002322204 від 19.06.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в сумі 1867,00 грн.

В процесі проведеної перевірки встановлено, що в ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» немає власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів укладених з позивачем. Відтак, документи, якими позивач обґрунтовує факт здійснення господарських операцій між Інститутом мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України та ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» не можуть підтверджувати його право на формування податкового кредиту за наслідками їх відображення в податковому обліку. У вказаних контрагентів позивачем придбано осцилограф, модуль живлення напругових кіл, рідкокристалічний графічний дисплей, модуль БЖК, однак жодних документів, які свідчать про якість та виробника товару позивачем не представлено. Крім цього, не долучено документів, які підтверджують факт транспортування товару. На думку відповідача, позивач не надав доказів фізичного переміщення товару - з якого пункту (складу), якими засобами та за чий рахунок відбувалося транспортування товару (з огляду на віддаленість позивача від його контрагента), яким чином здійснювалося навантажування, розвантажування товару. Тобто, умови фактичної передачі, про які вказано у договорі поставки та які описані вище, не підтверджені будь-якими доказами, що є належними і допустимими в розумінні процесуального закону.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові пояснення та письмові докази, просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

04.06.2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі» іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 520/22-04/22349648.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 12859,50 грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 7563,00 грн., листопад 2011 року на суму 5296,50 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 1867,00 грн.

19.06.2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002302204, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідне положення» Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 520/22-04/22349648 від 04.06.2014 року, встановлено порушення п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 19289,25 грн., в тому числі за основним платежем - 12859,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6429,75 грн.

19.06.2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002322204, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідне положення» Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 520/22-04/22349648 від 04.06.2014 року, встановлено порушення п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1867,00 грн. за листопад 2011 року.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно п. 201.1. ст. 201 цього ж Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно п. 201.4. ст. 201 цього ж Кодексу, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 161 КАС України встановлює, що суд крім іншого повинен перевірити кожну обставину, що входить до підстав позову або підстав заперечення, і з'ясувати, якими саме доказами кожна з них підтверджується або спростовується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Позивачем на підтвердження обґрунтування позовних вимог надано суду копії наступних доказів:

- договору про співробітництво № 18/08-1 від 18.08.2011 року укладеного між позивачем (як замовником) та ТОВ «Викуп» (як виконавцем), згідно якого предметом вказаного договору є поставка новітніх мікросхем, комплектуючих та окремих підсистем. За побажанням замовника і на основі наданих ним технічних даних окремих пристроїв виконавець проводить пошук необхідного обладнання і комплектуючих. Цей договір складено на суму 100000,00 грн.

- податкової накладної № 653 від 30.09.2011 року виданої позивачу ТОВ «Викуп» по договору № 18/08-1 від 18.08.2011року про поставку позивачу: осцилографу ТDS1012D (1 штука), модуля живлення напругових кіл «Альтра-СТS-101» (4 штуки), модуля живлення напругових кіл «Альтра-СТS-102» (4 штуки), Рідкокристалічного графічного дисплея WG32624 (5 штук) на загальну суму 45378,00 грн., в тому числі ПДВ - 7563,00 грн.;

- видаткової накладної № РН-9-30034 від 30.09.2011 року про передачу позивачу осцилографу ТDS1012D (1 штука), модуля живлення напругових кіл «Альтра-СТS-101» (4 штуки), модуля живлення напругових кіл «Альтра-СТS-102» (4 штуки), Рідкокристалічного графічного дисплея WG32624 (5 штук) на загальну суму 45378,00 грн. в тому числі ПДВ - 7563,00 грн.;

- платіжного доручення № 149 від 18.10.2011 року про оплату позивачем коштів із зазначенням призначення платежу - «за комплектуючі, рах 30/09 від 30.09.2011 зг дог 18/08-1 від 18.08.2011 ПДВ 7563,00»;

- Податкової декларації позивача з ПДВ за вересень 2011 року; Реєстру позивача виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року;

- договору № 07/09-1 від 07.09.2011 року укладеного між ТОВ «ЕЙС КОНСТРАКШЕН МЕНЕДЖМЕНТ» (як продавцем) та позивачем (як покупцем), згідно якого продавець зобов'язується поставляти на адресу покупця продукцію (комплектуючі) на суму 200000,00 грн. на протязі вказаного у договорі часу, а покупець зобов'язується розраховуватись за цю продукцію;

- податкової накладної № 950 від 28.11.2011 року виданої позивачу ТОВ «ЕЙС КОНСТРАКШЕН МЕНЕДЖМЕНТ» по договору № 07/09-1 від 07.09.2011року про поставку позивачу: модуля живлення напругових кіл (4 штуки), модуля живлення струмових кіл (5 штук), модуля БЖК (4 штуки), рідкокристалічного графічного дисплея WG32624 (5 штук) на загальну суму 42981,00 грн., в тому числі ПДВ - 7163,50 грн.;

- видаткової накладної № РН-11-2810 від 28.11.2011 року про передачу позивачу модуля живлення напругових кіл (4 штуки), модуля живлення струмових кіл (5 штук), модуля БЖК (4 штуки), рідкокристалічного графічного дисплея WG32624 (5 штук) на загальну суму 42981,00 грн., в тому числі ПДВ - 7163,50 грн.;

- платіжного доручення № 0177 від 29.11.2011 року про оплату позивачем коштів із зазначенням призначення платежу - «за комплектуючі, Р-Ф 28/11-1 від 28.11.2011 ПДВ 7163,00»;

- Податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2011 року; Реєстру позивача виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2011 року.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки:

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо договорів по предмету спору, копії яких є у справі, суд зазначає про відсутність у них змісту господарських операції. Наприклад, позивач придбавав продукцію (новітні мікросхеми, комплектуючі та окремі підсистеми) не вказавши, при цьому, які саме товари (марка, модель, виробник) були придбані згідно укладених договорів. З наданих суду доказів не можливо встановити істотні ознаки придбаного товару. Також, з наданих позивачем доказів не можливо встановити істотні ознаки поставленої продукції. Позивачем не надано суду доказів із зазначенням про визначені виробниками характеристики (родові ознаки) зазначених у податкових та видаткових накладних товарів, які дають можливість їх класифікації, не вказано мети використання без яких, на думку суду, є не можливим їх придбання та використання у будь-якій господарській діяльності.

Будь-який договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Досягнення згоди з істотних умов договору жодним чином не обмежує волі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Безпредметні на думку суду договори з недолугими зобов'язаннями сторін, які мають удавані наслідки лише для самих сторін таких договорів, жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають правових наслідків для платника податків, і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Факт декларування позивачем, його контрагентами вказаних правовідносин сторонами по справі не заперечується, однак саме лише декларування без реального здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту.

Судом не враховуються вищевказані докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, оскільки такі не містять всіх обов'язкових реквізитів, містять відмінні відомості щодо одних і тих же назв господарських операцій, відтак в сукупності не підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій. Епізодичні первині документи, як підтвердження здійснення позивачем господарських операцій судом також не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами) послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. Лише за наявності всіх необхідних для певної господарської операції документів, алгоритм яких визначений законом та погоджений сторонами, судом може бути надана оцінка їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності щодо реальності господарської операції.

З цих же підстав, судом враховуються обґрунтування відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства зазначеного у висновках акту перевірки позивача та правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення позивачем п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України. Крім цього, відповідачем надано копію протоколу допиту свідка ОСОБА_1, який був начебто керівником контрагентів позивача та який пояснив, що від імені згаданих контрагентів позивача діяльності не здійснював.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0002322204, №0002302204 від 19.06.2014 року, задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Крім цього, згідно п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або у відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України (ЄДРПОУ 22349648, вул.. С. Бандери, 12/314, м. Львів) на користь Державного бюджету України 1644,30 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 03.11.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.