Ухвала

від 09.06.2015 по справі 813/5954/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 р. Справа № 876/2313/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М.,Улицького В. З.

за участю секретаря Гнатик А. З.

представника позивача Демчука І. Д.,

представника відповідача Чубак Н. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру Національної академії наук України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014року по справі № 813/5954/14 за позовом Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру Національної академії наук України до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2014 року позивач - Інститут мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0002322204, №0002302204 від 19 червня 2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції 23 лютого 2015 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування скарги покликається на те, що Інститут мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України та контрагенти ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент» та ТзОВ «Викуп» зареєстровані платниками ПДВ та отримали від органів ДПС свідоцтво платника ПДВ, а отже зобов'язані при продажу товарів, робіт та послуг оподатковувати вказані операції, виписувати податкові накладні та перераховувати у випадку позитивного значення зобов'язання до бюджету. Під час проведення перевірки надавали працівникам ДПІ оригінали усіх первинних документів, що підписувались посадовими особами підприємств, на підставі яких формувався бухгалтерський облік та визначались валовий дохід, валові витрати, для визначення суми чистого прибутку та відповідно сплати податку на прибуток, податку на додану вартість до державного бюджету України, і жодних зауважень до оформлення вказаних документів у працівників органів ДПС не виникло. Стверджує, що висновки суду першої інстанції про те, що Інститут мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України порушив статті 185, 186 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, не відповідають дійсним обставинам справи. Вказав, що під час перевірок встановлено, що Інститут мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України придбало товари, роботи, послуги у контрагентів ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент» та ТзОВ «Викуп» та сплатило ПДВ за надані послуги, тобто послуги (товар) придбавався для використання в господарській діяльності товариства. Тому, підприємством було правомірно включено до складу податкового кредиту (відображалось у податковій декларації з ПДВ у відповідний звітний період), оскільки в період, що перевірявся, податок на додану вартість сплачений надавачеві товарів, робіт (послуг), що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, деклараціями з ПДВ. Більше того, зазначені товари, які були їм продані, були використані при виробництві нового продукту «Альтра», який в подальшому проданий та переданий у власність їхнім покупцям нового продукту. Відповідно, підприємство отримало суму коштів за реалізовані ТМЦ (товар), які були оприбутковані та відповідно до вимог чинного законодавства сплачено податок на прибуток та податок на додану вартість. Однак, з невідомих їм причин, ревізори, що проводили перевірку, сформували незаконні висновки в акті перевірки. Твердять, що органом ДПС не надано жодного процесуального документу, який би свідчив, що зобов'язання, які були виконані сторонами по укладених договорах між контрагентами та Інститутом мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України на надання товарів, робіт, послуг є такими, що порушують публічний порядок, встановлений статтею 228 ЦК України. Враховуючи вищенаведене, Інститут мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру НАН України вважає дії та висновки працівників ДПІ у Галицькому районі м. Львова, що викладені в акті перевірки №520/22-04/22349648 від 4 червня 2014 року, а також дії суду при дослідженні усіх матеріалів справи необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, тому просить апеляційну скаргу задоволити.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Пояснив, що рішення суду першої інстанції є законним, а висновки, викладені в такому відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 4 червня 2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ В«ПромтехметалВ» , ТОВ В«Крафт ЛВВ» , ПП В«ВолліВ» іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 1 січня 2011 року до 1 грудня 2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 520/22-04/22349648.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 12859,50 грн та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 1867 грн.

19 червня 2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002302204, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ В«Інші перехідне положенняВ» Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 520/22-04/22349648 від 4 червня 2014 року, встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 19289,25 грн, в тому числі за основним платежем - 12859,50 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 6429,75 грн.

19 червня 2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002322204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1867 грн за листопад 2011 року.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» № 996-XIV від 16 липня 1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 цього ж Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 цього ж Кодексу, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до статті 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 2 статті 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що договори по предмету спору, копії яких є у справі, не містять змісту господарських операцій: не вказано, які саме товари (марка, модель, виробник) були придбані згідно укладених договорів, відтак не можливо встановити ні істотні ознаки придбаного товару, ні істотні ознаки поставленої продукції. Не надано доказів із зазначенням про визначені виробниками характеристики (родові ознаки) зазначених у податкових та видаткових накладних товарів, які дають можливість їх класифікації, як і не вказано мети використання без яких, на думку суду, є не можливим їх придбання та використання у будь-якій господарській діяльності. Вищевказані докази не містять всіх обов'язкових реквізитів, містять відмінні відомості щодо одних і тих же назв господарських операцій, відтак в сукупності не підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що сам факт декларування без реального здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Інституту мікропроцесорних систем керування об'єктами електроенергетики Карпатського державного центру Національної академії наук України - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року по справі № 813/5954/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Кузьмич С.М.

Судді: Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст ухвали складено 12 червня 2015 року