Постанова

від 29.10.2014 по справі 904/3726/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 904/3726/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів:Стратієнко Л.В., Кондратової І.Д. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Буд" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-ГРУП" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Буд" простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у травні 2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС-ГРУП" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Буд" 70 000 грн. заборгованості за виконані роботи, 5 313 грн. на відшкодування втрат від інфляції, 1 300,27 грн. 3 % річних та 5 695,20 грн. пені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 70 000 грн. боргу, 5 313 грн. інфляційних втрат та 1 294,52 грн. річних, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 15.10.2014 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і просить судові рішення скасувати, постановивши нове рішення, про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 2908/1 від 29.08.2012 року, за умовами якого ТОВ "БУДСЕРВІС-ГРУП" (підрядник) зобов'язалось виконати комплекс електромонтажних робіт на об'єкті: магазин АТБ-Маркет, потужність 90 кВт, 3-кат електропостачання, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 27, а ТОВ "Альфа-Буд" (замовник) прийняти та оплатити вартість цих робіт.

Пунктом 2.2 зазначеного договору встановлено, що оплата здійснюється в 3 етапи: перший етап - протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору замовник здійснює передплату у розмірі 150 000 грн.; другий етап - протягом 14 банківських днів після початку робіт замовник здійснює оплату у розмірі 90 000 грн.; третій етап - протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами акту приймання -передачі виконаних підрядних робіт замовник здійснює остаточний платіж у сумі - 60 000 грн.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що за актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року, який підписаний та скріплений печатками сторін позивач передав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень підрядні роботи на загальну суму 300 000 грн., за які розрахувався лише частково у сумі 230 000 грн., і залишок його заборгованості складає 70 000 грн., що ним не оспорюється, зокрема і у касаційній скарзі.

За таких обставин, коли відповідач в порушення умов договору вчасно та в повному обсязі не оплатив вартість виконаних робіт, що підтверджується належними та допустимими доказами, позивач вправі вимагати сплати боргу, з урахуванням його відповідальності за порушення грошових зобов'язань передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України в примусовому порядку, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 70 000 грн., 5 313 грн. інфляційних втрат, 1 294,52 грн. 3 % річних та відмовили у стягненні пені, оскільки договором це не передбачено, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за наведених у касаційній скарзі мотивів, які не ставлять під сумнів їх законність, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 85, 111 9 -111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді Л.В. Стратієнко

І.Д. Кондратова